Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №302/1044/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1044/26

Провадження № 2/302/643/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельні частки (паї) у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельні частки (паї) у порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області в сім`ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між батьками позивача було зареєстровано 18 жовтня 1970 року виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що складено актовий запис № 29. Після державної реєстрації шлюбу мати позивача змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Позивач зазначає, що його мати ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Нижній Студений у сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Водночас у різних актових записах цивільного стану, архівних документах та документах, виданих членам сім`ї, наявні численні розбіжності у написанні прізвища « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_8 », а також імен окремих осіб.

Зокрема, за даними архівної довідки Державного архіву Закарпатської області від 28 квітня 2026 року № 71/01-12, дід позивача по материнській лінії народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Нижній Студений у сім`ї ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , тоді як в актовому записі про народження прізвище його батька зазначено як « ОСОБА_4 ».

25 вересня 1945 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 , 1918 року народження, та ОСОБА_12 , 1924 року народження. У різних документах прізвище подружжя після державної реєстрації шлюбу зазначалося як « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_4 ».

Позивач також посилається на те, що в актовому записі про народження його матері її ім`я зазначене як « ОСОБА_13 », тоді як у подальших офіційних документах, зокрема у свідоцтві про шлюб, паспорті громадянина України, свідоцтві про народження позивача, довідці медико-соціальної експертної комісії та інших документах, вона зазначена як « ОСОБА_14 ».

Баба позивача по материнській лінії ОСОБА_4 , дівоче прізвище ОСОБА_15 , ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Нижній Студений у сім`ї ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Її рідними сестрами були ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Водночас у документах щодо ОСОБА_20 також наявні розбіжності. Так, відповідно до архівних даних в актовому записі про її народження ім`я зазначено як « ОСОБА_21 », у церковній книзі – як « ОСОБА_22 », тоді як паспорт громадянина України та свідоцтво про смерть були оформлені на ім`я ОСОБА_20 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були членами колгоспу імені Кірова села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, який відповідно до розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25 лютого 1993 року № 74 було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид».

На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 за членами колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» було визнано право на земельні частки (паї) розміром по 0,71 умовного кадастрового гектара без визначення меж у натурі (на місцевості).

На підтвердження таких прав ОСОБА_7 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010089, зареєстрований 24 лютого 1999 року за № 664; ОСОБА_23 – сертифікат серії ЗК № 010086, зареєстрований 24 лютого 1999 року за № 666; ОСОБА_20 – сертифікат серії ЗК № 010087, зареєстрований 24 лютого 1999 року за № 667.

При цьому у сертифікаті серії ЗК № 010087, за твердженням позивача, допущено помилку в імені його власниці: замість « ОСОБА_24 » зазначено « ОСОБА_22 ». Довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради від 09 червня 2026 року № 550 підтверджується, що зазначений сертифікат було видано саме ОСОБА_20 , а помилка виникла при поданні списків колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» для оформлення сертифікатів.

22 березня 2000 року секретарем виконавчого комітету Нижньостуденівської сільської ради було посвідчено заповіт ОСОБА_7 , зареєстрований у реєстрі за № 7, відповідно до якого вона заповіла все належне їй майно позивачу.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . За даними довідки старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради, на день її смерті разом із нею проживав та був зареєстрований позивач.

Позивач посилається на те, що після смерті ОСОБА_7 він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном відповідно до статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, а наявність у нього оригіналу сертифіката серії ЗК № 010089 додатково підтверджує прийняття спадщини.

28 липня 2026 року представник позивача звернувся до приватного нотаріуса Король Н. І. із заявою про оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_7 та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії НОМЕР_1 . Проте листом від 28 липня 2026 року № 601/02-14 нотаріус повідомила про неможливість видачі свідоцтва у зв`язку з неможливістю встановлення родинних зв`язків позивача зі спадкодавицею через розбіжності у документах.

19 серпня 2009 року секретарем виконавчого комітету Нижньостуденівської сільської ради було посвідчено заповіт ОСОБА_25 , зареєстрований у реєстрі за № 15, відповідно до якого вона заповіла все належне їй майно своєму племіннику ОСОБА_1 .

ОСОБА_19 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . 01 липня 2011 року, у межах установленого законом строку, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом, на підставі якої було заведено спадкову справу № 04-2011.

08 липня 2026 року представник позивача звернувся до приватного нотаріуса Корбутяк І. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ЗК № 010086. Листом від 08 липня 2026 року № 145/02-14 нотаріус повідомила про неможливість видачі такого свідоцтва через відсутність оригіналу сертифіката, а також у зв`язку з неможливістю достовірно встановити родинний зв`язок між ОСОБА_26 та позивачем.

ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . За даними довідки старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради, на день її смерті разом із нею у будинку АДРЕСА_1 Студений фактично проживав позивач, однак зареєстрований за цією адресою не був.

Заповіту ОСОБА_20 не складала. Спадкова справа після її смерті не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Позивач вважає, що відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_20 шляхом постійного проживання разом із нею на час відкриття спадщини.

При цьому оригінали сертифікатів серії ЗК № 010086 та серії ЗК № 010087 було втрачено, про що у газеті «Верховина» від 28 травня 2026 року № 15 опубліковано оголошення про визнання їх недійсними.

Позивач звертався до Пилипецької сільської ради та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області з питання відновлення втрачених сертифікатів, однак йому було роз`яснено, що чинним законодавством не передбачено видачу дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я померлої особи.

01 травня 2026 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Король Н. І. із заявою про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_20 . Листом від 01 травня 2026 року № 333/01-16 нотаріус повідомила, що відкрити спадкову справу неможливо, оскільки позивач не був зареєстрований разом зі спадкодавицею та у встановлений законом строк не подав заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим йому рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини або вирішення питання про визначення додаткового строку для її прийняття.

Позивач зазначає, що через численні розбіжності у написанні прізвищ та імен у документах, відсутність можливості внести виправлення до сертифікатів на право на земельну частку (пай), втрату оригіналів окремих сертифікатів та неможливість підтвердити нотаріусу факт постійного проживання зі спадкодавицею він позбавлений можливості оформити спадкові права у позасудовому порядку.

У зв`язку з цим позивач просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_7 та його матір`ю ОСОБА_3 , факт того, що ОСОБА_7 була його бабою по материнській лінії, а також факт того, що ОСОБА_7 була рідною сестрою ОСОБА_25 та ОСОБА_20 .

Крім того, позивач просить встановити факт належності ОСОБА_20 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010087, у якому її ім`я помилково зазначене як « ОСОБА_22 », а також факт постійного проживання позивача разом із ОСОБА_20 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивач просить встановити, що він є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_25 від 19 серпня 2009 року, зареєстрованим у реєстрі за № 15.

Крім вимог про встановлення зазначених фактів, позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, посвідчену сертифікатом серії ЗК № 010089, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 ; право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії НОМЕР_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_25 ; а також право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії НОМЕР_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_20 .

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача – адвокат Рішко С. І. – подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Додаткових заяв чи клопотань стороною позивача не заявлено.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у якій зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

З огляду на неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а заявлені позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття визнання позову та ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Судом установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дошлюбне прізвище якої – ОСОБА_4 . Шлюб між батьками позивача зареєстровано 18 жовтня 1970 року виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис.

Мати позивача – ОСОБА_3 – є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , дівоче прізвище ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , що підтверджується наданими суду свідоцтвами про народження, шлюб, архівними довідками Державного архіву Закарпатської області та іншими письмовими доказами.

Разом із тим судом установлено, що в актових записах цивільного стану, архівних документах та інших офіційних документах щодо членів сім`ї позивача містяться численні розбіжності у написанні прізвищ та імен, які виникли внаслідок особливостей ведення актових книг у різні періоди, перекладу документів з російської мови на українську та допущених технічних помилок.

Так, прізвище членів родини зазначалося як « ОСОБА_4 » і « ОСОБА_8 », ім`я матері позивача в актовому записі про народження зазначене як « ОСОБА_13 », тоді як у документах, оформлених нею за життя, вона зазначалася як « ОСОБА_14 ». Аналогічно щодо рідної сестри баби позивача в церковній книзі зазначено ім`я « ОСОБА_22 », тоді як у державних актах цивільного стану, паспорті громадянина України та інших документах вона зазначалася як « ОСОБА_24 ».

Із досліджених судом архівних матеріалів, свідоцтв про народження, шлюб та смерть, паспортних документів, довідок органів місцевого самоврядування та інших письмових доказів у їх сукупності вбачається, що ОСОБА_4 , дівоче прізвище ОСОБА_15 , ОСОБА_16 є матір`ю ОСОБА_3 та, відповідно, бабою позивача по материнській лінії, а також рідною сестрою ОСОБА_25 та ОСОБА_20 .

Судом також установлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були членами колгоспу імені Кірова села Нижній Студений, який відповідно до розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25 лютого 1993 року № 74 було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид».

На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 зазначеним особам було надано право на земельні частки (паї) розміром по 0,71 умовного кадастрового гектара, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 01 жовтня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_7 видано сертифікат серії ЗК № 010089, ОСОБА_23 – сертифікат серії ЗК № 010086, а сертифікат серії ЗК № 010087 зареєстровано на ім`я ОСОБА_28 .

Разом із тим довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради від 09 червня 2026 року № 550 підтверджено, що при оформленні сертифіката серії ЗК № 010087 була допущена помилка у зазначенні імені його власниці, оскільки фактичним власником земельної частки (паю) була ОСОБА_20 , а ім`я « ОСОБА_22 » було перенесено із церковної книги до списків, на підставі яких оформлявся сертифікат.

22 березня 2000 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Нижньостуденівської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за № 7, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до довідки органу місцевого самоврядування на день її смерті разом із нею проживав та був зареєстрований позивач.

Матеріалами справи також підтверджено, що після смерті ОСОБА_7 у володінні позивача залишився оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010089.

Таким чином, проживання позивача разом зі спадкодавицею на день її смерті та перебування у його володінні оригіналу правовстановлюючого документа у сукупності підтверджують фактичний вступ позивача в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_7 .

19 серпня 2009 року ОСОБА_19 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 04-2011.

ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , заповіту не залишила. Довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради підтверджується, що на час її смерті позивач постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , хоча зареєстрований за цією адресою не був.

Із витягів зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_20 спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Матеріали справи не містять відомостей про спадкоємців попередніх черг за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_20 або заявили права на спірне спадкове майно.

Звернення позивача до нотаріусів щодо оформлення спадкових прав не призвели до видачі свідоцтв про право на спадщину. Причинами неможливості їх видачі стали розбіжності в актових записах цивільного стану, відсутність оригіналів окремих сертифікатів на право на земельні частки (паї), а також необхідність підтвердження факту постійного проживання позивача разом із ОСОБА_20 на час відкриття спадщини.

Крім того, судом установлено, що позивач позбавлений можливості одержати нові сертифікати замість утрачених у позасудовому порядку, у зв`язку з чим йому було рекомендовано звернутися до суду для захисту своїх прав.

Матеріалами справи також підтверджується, що у зв`язку із втратою сертифікатів на право на земельні частки (паї) серії ЗК № 010086 та серії ЗК № 010087 у газеті «Верховина» від 28 травня 2026 року № 15 опубліковано відповідні оголошення про визнання їх недійсними.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про встановлення фактів, що мають юридичне значення та необхідні для оформлення спадкових прав, а також про визнання права на земельні частки (паї) у порядку спадкування.

Як убачається із матеріалів справи, необхідність звернення позивача до суду зумовлена тим, що під час оформлення спадкових прав нотаріусами було встановлено неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з розбіжностями у документах, відсутністю окремих правовстановлюючих документів та необхідністю підтвердження певних юридичних фактів, від яких безпосередньо залежить оформлення спадкових прав позивача.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення таких фактів. Якщо відповідні вимоги пов`язані зі спором щодо спадкових прав або заявляються одночасно з вимогами про визнання права на спадкове майно, вони підлягають розгляду за правилами позовного провадження.

Саме така процесуальна ситуація має місце у цій справі, оскільки встановлення заявлених позивачем юридичних фактів є необхідною передумовою для вирішення вимог про визнання за ним права на спадкове майно.

Судом установлено, що розбіжності у написанні прізвищ та імен осіб, про яких ідеться у досліджених документах, не свідчать про те, що йдеться про різних осіб, а виникли внаслідок особливостей ведення актових книг у різні історичні періоди, перекладу документів, а також допущених під час оформлення документів технічних помилок.

Досліджені судом свідоцтва про народження, шлюб і смерть, архівні довідки Державного архіву Закарпатської області, документи органів місцевого самоврядування, паспортні документи, заповіти та інші письмові докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_4 , дівоче прізвище ОСОБА_15 , ОСОБА_16 була матір`ю ОСОБА_3 , бабою по материнській лінії ОСОБА_1 та рідною сестрою ОСОБА_25 і ОСОБА_20 .

Жодного доказу, який би спростовував наведені обставини або свідчив про існування інших осіб із відповідними анкетними даними, матеріали справи не містять, а відповідач таких обставин не заперечує.

За змістом пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі встановлювати факт родинних відносин, якщо підтвердження такого факту необхідне особі, зокрема, для оформлення спадкових прав.

Згідно з пунктом 12 зазначеної постанови суд може встановити факт належності правовстановлюючого документа особі, якщо прізвище, ім`я, по батькові або інші відомості, зазначені в такому документі, не збігаються з відповідними відомостями в інших документах, а орган, який видав документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

За встановлених судом обставин факт належності сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010087 саме ОСОБА_20 підтверджується сукупністю письмових доказів, а розбіжність у зазначенні її імені не спростовує належності їй відповідного майнового права.

Встановлення зазначеного факту є необхідним для подальшого оформлення спадкових прав позивача, оскільки усунути наявну розбіжність у позасудовому порядку він не має можливості.

Щодо вимог про визнання за позивачем права на земельні частки (паї) у порядку спадкування суд зазначає таке.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , до правовідносин щодо прийняття цієї спадщини підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який був чинним на момент її відкриття.

Відповідно до статей 524, 525, 526 Цивільного кодексу Української РСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом, часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини – останнє постійне місце його проживання.

Згідно зі статтею 534 Цивільного кодексу Української РСР кожний громадянин мав право заповісти все належне йому майно або його частину одній чи кільком особам.

Відповідно до пункту 1 статті 549 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємець визнавався таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Судом установлено, що 22 березня 2000 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла своєму онуку – ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Разом із тим матеріалами справи підтверджено, що на час смерті ОСОБА_7 позивач проживав разом із нею та був зареєстрований за місцем її проживання, а після її смерті у володінні позивача залишився оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010089.

У сукупності зазначені обставини підтверджують фактичний вступ позивача в управління та володіння спадковим майном у розумінні статті 549 Цивільного кодексу Української РСР.

Неможливість оформлення спадщини нотаріусом була зумовлена розбіжностями у документах, які перешкоджали встановленню родинних зв`язків позивача зі спадкодавицею, а не відсутністю самого спадкового права.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 та набув право на спадкування належної їй земельної частки (паю), посвідченої сертифікатом серії НОМЕР_1 .

Щодо спадщини після смерті ОСОБА_25 суд зазначає таке.

ОСОБА_19 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, а тому відповідні спадкові правовідносини регулюються положеннями цього Кодексу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб – спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Матеріалами справи підтверджено, що 19 серпня 2009 року ОСОБА_19 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

Судом також установлено, що 01 липня 2011 року, тобто у межах шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 04-2011.

Таким чином, ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_25 .

Неможливість видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину була зумовлена відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) та наявними розбіжностями у документах щодо родинних відносин.

Зазначені обставини не спростовують виникнення у позивача права на спадкування, а лише свідчать про неможливість його оформлення у позасудовому порядку.

Щодо спадщини після смерті ОСОБА_20 суд зазначає таке.

ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , тому відповідні спадкові правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Судом установлено, що ОСОБА_20 заповіту не залишила, спадкова справа після її смерті не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Матеріали справи не містять відомостей про спадкоємців попередніх черг за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_20 або заявили права на спірне спадкове майно.

Разом із тим матеріалами справи підтверджено, що на день смерті ОСОБА_20 позивач постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , хоча його місце проживання за цією адресою зареєстроване не було.

Саме відсутність реєстрації місця проживання стала підставою для неможливості оформлення спадщини нотаріусом та рекомендації звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку не заявив про відмову від неї.

Відсутність реєстрації місця проживання сама по собі не спростовує факту постійного проживання особи разом зі спадкодавцем, якщо таке проживання підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів факт свого постійного проживання разом із ОСОБА_20 на час відкриття спадщини, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після її смерті.

Судом також установлено, що ОСОБА_20 належало право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_3 .

Наявні у справі лист Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, довідка старости Пилипецької сільської ради від 09 червня 2026 року № 550 та інші письмові докази підтверджують, що сертифікат серії ЗК № 010087 фактично був виданий саме ОСОБА_20 , а зазначення у ньому імені «Калина» є наслідком помилки, допущеної під час оформлення списків членів колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид», та не свідчить про видачу цього сертифіката іншій особі.

За таких обставин вимоги про встановлення факту належності ОСОБА_20 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010087 та про встановлення факту постійного проживання позивача разом із нею на час відкриття спадщини є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Встановлення зазначених юридичних фактів є необхідною передумовою для визнання за позивачем права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ЗК № 010087, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_20 .

Вирішуючи вимоги про визнання за позивачем права на земельні частки (паї), суд також враховує, що відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай).

Цією ж нормою передбачено, що документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Втрата сертифіката або неможливість його використання після смерті власника не припиняє самого права на земельну частку (пай), оскільки відповідне право було набуте спадкодавцями у встановленому законом порядку, а сертифікат посвідчував його існування.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 набули право на відповідні земельні частки (паї), кожна розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, що посвідчувалося відповідними сертифікатами.

Доказів припинення зазначених прав, їх реалізації іншими особами або переходу спірних прав до інших спадкоємців, які прийняли спадщину, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За встановлених у цій справі обставин неможливість отримання позивачем свідоцтв про право на спадщину у нотаріальному порядку не свідчить про відсутність спадкових прав, а підтверджує необхідність їх судового захисту.

Оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, взаємопов`язаними та у своїй сукупності достатніми для вирішення справи.

Відповідачем не подано доказів, які б спростовували встановлені судом обставини або свідчили про належність спірних прав іншим особам.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають вимогам матеріального права та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом встановлення заявлених юридичних фактів та визнання за позивачем права на земельні частки (паї) у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_25 , а також у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_20 .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, що становить 5 324 грн 80 коп. (10 649 грн 60 коп. ? 50 %).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 524–526, 534, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 15, 16, 328, 392, 1216–1218, 1220–1223, 1233, 1258, 1265, 1268–1270, 1296 Цивільного кодексу України, статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», суд

ВИРІШИВ:

Визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області – прийняти.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельні частки (паї) у порядку спадкування – задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_4 , дівоче прізвище – ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, дочка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис про народження № 90 від 01 листопада 1924 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 11 від 16 липня 2001 року, є матір`ю ОСОБА_5 , дівоче прізвище – ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, дочки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис про народження № 02 від 05 січня 1948 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 у селищі Міжгір`я Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 26 від 23 лютого 2017 року.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_4 , дівоче прізвище – ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, дочка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис про народження № 90 від 01 листопада 1924 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, є бабою по материнській лінії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Глеби, дівоче прізвище – ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 19 від 10 травня 1977 року.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_4 , дівоче прізвище – ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, дочка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис про народження № 90 від 01 листопада 1924 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідною сестрою ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 у селі Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області в сім`ї ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис про народження № 23 від 17 лютого 1934 року, та померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у селі Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 15 від 06 липня 2016 року.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_4 , дівоче прізвище – ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, дочка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис про народження № 90 від 01 листопада 1924 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідною сестрою ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженки села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, дочки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , актовий запис про народження № 93 від 24 серпня 1931 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області, актовий запис про смерть № 02 від 09 січня 2011 року.

Встановити факт належності ОСОБА_20 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та за життя проживала за адресою: АДРЕСА_1 , сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010087, виданого на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованого 24 лютого 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 667, яким посвідчувалося право на земельну частку (пай) розміром 0,71 умовного кадастрового гектара у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом із ОСОБА_20 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_25 , 1931 року народження, яка за життя проживала за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до заповіту, посвідченого 19 серпня 2009 року секретарем виконавчого комітету Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого у реєстрі за № 15, номер у Спадковому реєстрі 49022340.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010089, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 24 лютого 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 664, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , 1924 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010086, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 24 лютого 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 666, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_25 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (нині – Хустського) району Закарпатської області розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010087, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 24 лютого 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 667, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_20 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.778201703.1 від 29 липня 2026 року та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1.789750396.1 від 06 серпня 2026 року, у загальному розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, передбачених законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.