Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №216/6931/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6931/26

Провадження № 1-кп/216/931/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026046230000196 від 08.08.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На початку липня 2026 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився поблизу території домоволодіння АДРЕСА_2 , де в нього виник протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла іншої особи, а саме до житлового будинку АДРЕСА_2 , який згідно з витягу про державну реєстрацію прав належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізуючи свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на проникнення до житла особи ОСОБА_3 на початку липня 2026 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в тому самому місці, порушуючи конституційне право потерпілої ОСОБА_4 на недоторканість житла, передбачене ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та іншого володіння особи, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу володільця, підійшов до вказаної території домоволодіння, що огороджена металевими воротами та дерев`яним парканом.

Продовжуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, усвідомлюючи, що порушує недоторканість приватного життя, проник на територію домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та житлового будинку, розташованого на ньому, чим порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Отже, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, за ознаками: незаконне проникнення до житла.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , отримавши копії

матеріалів дізнання, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлений з обмеженням права на апеляційного оскарження за ч. 1 ст. 394 КПК України та подав до суду відповідну заяву про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка складена в присутностізахисника ОСОБА_5 , а тому сумнівів у добровільності та істинності його позиції в суду не виникло.

Потерпіла ОСОБА_4 у поданій заяві згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена із обмеженням права апеляційного оскарження, та погоджується із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

За встановлених обставин розгляд обвинувального акта здійснюється у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

З огляду на наведене, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріаликримінального провадження, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , останній беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно та не оспорюються учасниками судового провадження, тому винуватість ОСОБА_3 за висунутим обвинуваченням доведена поза будь-яким розумним сумнівом.

Враховуючи викладене, зазначені дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України за ознаками незаконне проникнення до житла.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкціях частин статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинено діяння, яке згідно із ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

При цьому відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря – психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, неодружений, офіційно не працевлаштований.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені .

Враховуючи всі обставини кримінального правопорушенні, тяжкість ч. 1 ст. 162 КК України, яке відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, раніше не судимий, наявність обставини, що пом`якшує покарання, а саме щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, достатнім буде покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1