Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №216/4067/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4067/26

провадження 1-кп/216/810/26

ВИРОК

іменем України

20 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових за № 12026041230000490 від 28.03.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженць м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, у військовому званні «солдат», не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 № 200 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_5 призначений на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 16.07.2024 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків та який на теперішній момент самовільно залишив місце несення служби з 03 листопада 2024 року та увільнений від займаної посади, якому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 18 березня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 65-РС від 19.03.2025 та виключено із списків особового складу.

Згідно ст. 24 ч. 1 п. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХII від 25.03.1992, військовослужбовець ОСОБА_5 , під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватись вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-ХІV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитись з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негативних вчинків.

У статті 2 Загальної Декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаний Націй від 10 грудня 1948 року, визначено, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.

Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та такою, що набула чинності для неї 11 вересня 1997 року, право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України.

Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави – захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.

Проте, ОСОБА_5 , свідомо ігноруючи вищевказані вимоги законодавства, порушуючи права людини на життя, у супереч вимог ст. ст. 11, 13, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи увільнений від займаної посади, якому призупинено військову службу у Збройних Силах України, солдат ОСОБА_5 , нехтуючи статтею 3 Конституції України та визначеним поняттям, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю, вчинив злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, 28.03.2026 приблизно об 11:00 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх спільним знайомим ОСОБА_7 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з якими спільно вживав спиртні напої в приміщенні спальної кімнати житлового будинку за вказаною адресою.

Під час вживання спиртного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на ґрунті побутового пияцтва відбулася сварка, під час якої ОСОБА_4 почала ображати ОСОБА_5 .

Образливі висловлювання ОСОБА_4 обурили ОСОБА_5 , викликавши у останнього почуття гострої неприязні до ОСОБА_4 та умисел спрямований на спричинення її тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.

Діючи з цією метою, ОСОБА_5 узяв з поверхні столу, встановленого в приміщенні даної кімнати, ніж господарсько-побутового призначення, тим самим підшукав собі знаряддя злочину.

Відразу ж після цього ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні спальної кімнати житлового будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до неї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, приблизно о 12:00 годині 28.03.2026, умисно завдав потерпілій ОСОБА_4 , яка лежачі на дивані намагалася увертатися від ударів, один удар лівим кулаком в ліву передню ділянку грудної клітини та по одному удару клинком підшуканого ним ножа, який утримував у правій руці, в ліву підключичну ділянку та задню поверхні грудної клітини праворуч, не переслідуючи за мету заподіяти потерпілій ОСОБА_4 смерть.

Після цього, ОСОБА_5 припинив свої злочинні дії, та по мобільному телефону викликав потерпілій ОСОБА_4 бригаду швидкої медичної допомоги, медичні працівники якої госпіталізували потерпілу до КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР, де їй було надано медичну допомогу.

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_4 було завдано тілесні ушкодження у вигляді:

-лінійного перелому 11 ребра ліворуч;

-непроникаючого колото-різаного поранення лівої підключичної області;

-проникаючої колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітини праворуч, із пошкодженням міжреберної артерії, нижньої частки правої легені, що ускладнилась травматичним гемо – та пневмотораксом праворуч.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №672 від 11.05.2026 виявлені у потерпілої ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітини праворуч, із пошкодженням міжреберної артерії, нижньої частки правої легені, що ускладнилась травматичним гемо – та пневмотораксом праворуч, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне укшодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред`явленому обвинуваченні за обставин зазначених в обвинувальному акті визнав у повному обсязі.

Надав показання, якими підтвердив обставини зазначені в обвинувальному акті, повідомив що 28.03.2026 року приблизно о 11 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 він з потерпілою та ОСОБА_7 вживали алкогольні напої, випили приблизно літр самогону на трьох, після чого ОСОБА_7 пішов спати. В подальшому у нього з потерпілою виникла словесна сварка в процесі якої він наніс їй удар кулаком по ребрам та завдав два удари ножем, який взяв на столі в цій же кімнаті де вони перебували з потерпілою, потерпіла в цей час лежала на ліжку. Зазначив, що до цих подій з потерпілою спільно проживав близько 1 року. Повідомив, що про вчинене шкодує та щиро розкаюється у вчиненому.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Також впевнившись, що учасники судового процесу вірно розуміють ч. 3ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів у повному обсязі та на підставі ч. 3ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини кримінального правопорушення зазначенів обвинувальному акті, тому у суду не має сумнівів у його волевиявленні.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Виправленням засудженого є такий вплив покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення, і виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого засобів кримінально-правового впливу в його особистості відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Воно досягається через усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії. Водночас виправлення має спиратися на об`єктивні обставини, які здатні забезпечити ресоціалізацію засудженого.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки останній визнав свою вину, дав правдиві показання .

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки за обставинами кримінального правопорушення, викладеними в обвинувальному акті, які в повному обсязі визнані обвинуваченим, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Окрім того під час допиту обвинуваченого останній повідомив, що перед вчиненням кримінального правопорушення він разом з потепрілою та ОСОБА_7 випили 1 літр самогонки на трьох.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_5 вбачається, що ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як середні та орган пробації дійшов попереднього висновку та вважає можливим виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищевикладені обставини кримінального правопорушення, вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх або малолітніх осіб не має, є учасником бойових дій, на обліку у лікарня психіатра не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря нарколога з 2017 року, за місцем фактичного проживання характирезується позитивно, позицію потерпілої, яка просила суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, наявності обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчиненння кримінального правпорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, висновок, що міститься в досудовій доповіді Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, згідно з яким орган пробації дійшов попереднього висновку та вважає можливим виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому необхідно призначити покарання в вигляді позбавлення волі на строк 5 років, яке необхідно відбувати реально. Підстав для застосування ст. ст.69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_5 суд не вбачає, тому суд не погоджується з висновком органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства.

Саме покарання у вигляді позбавлення волі, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що у повній мірі буде відповідати вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Без реального відбування ОСОБА_5 призначеного покарання мета кримінального провадження щодо нього не буде досягнута, а отже саме таке покарання відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 03.04.2026 справа № 216/2490/26 слід скасувати в зв`язку з тим, що у арешті вказаного майна відпала потреба.

Оскільки станом на момент ухвалення вироку зберігається ризик предбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання 28.03.2026 року і по 19.08.2026 року включно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 63, 65, 66, 75, 76, 121 ч. 1 Кримінального кодексу України, статтями 100, 124, 349, 369-376, 395, 474, 475, 532 Кримінального процесуального кодексу України , суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку тобто з 20.08.2026 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 28.03.2026 по 19.08.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 03.04.2026 справа № 216/2490/26 скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією №879/26:

- ніж з чорною рукояткою зі слідами РБК, який поміщено та упаковано допаперового конверту НПУ, опечатаного біркою NPU-3962281;

- зрізи нігтьових пласти з лівої руки ОСОБА_5 , на марлевий тампон, які поміщено та упаковано в паперовий конверт;

- зрізи нігтьових пласти з правої руки ОСОБА_8 , на марлевий тампон, які поміщено в паперовий конверт,

- змиви дистильованою водою з лівої руки ОСОБА_8 , на марлевий тампон, які поміщено в паперовий конверт;

- змиви дистильованою водою з правої руки ОСОБА_5 , на марлевий тампон, які поміщено в паперовий конверт;

- зразок крові потерпілої ОСОБА_4 , який поміщено в паперовий конверт;

- зразок крові підозрюваного ОСОБА_8 ,, який поміщено в паперовий конверт - знищити.

- светр сірого кольору зі слідами РБК, який поміщено та упаковано до паперового конверту НПУ, опечатаного біркою NPU-3962285;

- металева чарка (№ 1), яку поміщено та упаковано до паперового конверту НПУ, опечатаного біркою NPU-3962284;

- металева чарка (№ 2), яку поміщено та упаковано до паперового конверту НПУ, опечатаного біркою NPU-3962283;

- металева чарка (№ 3), яку поміщено та упаковано до паперового конверту НПУ, опечатаного біркою NPU-3962282;

- светр машинного (фабричного) в`язання темно-коричневого кольору, який поміщено та упаковано до спеціального пакету НПУ NPU-5589338 ;

- джинси темно-синього кольору, які поміщено та упаковано до спеціального пакету до спеціального пакету НПУ NPU-5589339;

- туфлі темно-коричневого кольору, які поміщено та упаковано до спеціального пакету до спеціального пакету НПУ NPU-5589340;

- мобільний телефон чорного кольору марки «Nokia», який поміщено та упаковано до спеціального пакету НПУ ICR-0072031 – повернути законним власникам.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій і прокурору.

Суддя ОСОБА_9