Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №193/353/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/353/26

Провадження 2-о/193/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 серпня 2026 року с-ще Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Софіївка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2026 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній просив суд встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залісся Коропетського району Тернопільської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є мати – ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спочатку батьки проживали без реєстрації шлюбу до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У цей час народився заявник та його рідна сестра - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . З огляду на те, що у свідоцтві про народження заявника, в графі батько, у відповідності до ч.1 ст.135 СК України, зазначено « ОСОБА_6 », а прізвище матері - « ОСОБА_7 » що унеможливлює набуття останньою спадкових прав після смерті батька ОСОБА_4 , він вимушений звернутися до суду з даною заявою.

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2026, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні, а також витребувано докази – спадкову справу.

У судове засідання, заявник не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 , не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. У письмовому клопотанні прохала задовольнити заяву та повідомила, що заявник є рідним сином померлого ОСОБА_4 та є її рідним братом.

У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_3 , не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

У зв`язку з неявкою заявника та заінтересованих осіб у судове засідання, його фіксування технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками є ОСОБА_5 , батьком зазначено « ОСОБА_6 -» . (а.с.13)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 – рос. народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками є ОСОБА_5 – рос. (а.с.17).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 –рос. одружився із ОСОБА_5 – рос. 03.03.1971 року, зі зміною прізвища дружини на « ОСОБА_9 » (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис № 53 (а.с.5).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження виданого Софіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати – ОСОБА_5 , 1935 року народження, батьком за бажанням матері зазначено батька « ОСОБА_6 » (а.с.94).

Згідно копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_5 , за заявою звернувся чоловік ОСОБА_4 від 28.02.2014 року про відмову від прийняття спадщини на користь доньки – ОСОБА_2 (а.с.40 зв.) .

Згідно копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_10 , за заявою звернувся син ОСОБА_1 із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь сестри – ОСОБА_2 (а.с.43 ) .

Згідно відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.07.2026 спадкова справа після смерті гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , в нотаріальній конторі не відкрилась (а.с. 114).

У частині 1 статті 315 ЦПК України визначено, які факти, що мають юридичне значення, можуть бути встановлені судом, серед переліку яких зазначено факт родинних відносин між фізичними особами.

Частиною 2 цієї норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки(ст. 1261 ЦК України).

Як роз`яснено у пункті 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

Згідно з роз`ясненнями, зазначеними у постанові Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що оскільки підстави визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС, суди повинні виходити з дати народження дитини.

Відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦСу постанові від 28.08.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №754/3558/16-ц,підстави для визнання батьківства за рішенням суду,зазначені устатті 128СК України,істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених устатті 53КпШС України,а тому суди,вирішуючи питання про те,якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини, а тому якщо дитина, батьківство щодо якої оспорюється, народилась до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати норми КпШС України.

Також у вказаній постанові зазначено, що при встановленні батьківства у відповідності до приписів ст.53 КпШС України, суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть буті: листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Та в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст.53 КпШС роз`яснено, що підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Згідно ст.53 КпШС України у редакції закону чинній станом на грудень 1996 року, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Тобто, з аналізу вказаних норм та враховуючи вищезазначену постанову ВС/КЦС від 28.08.2019 встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин і не потребує, у відповідності до ст.53 КпШС України, обов`язкового проведення медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до п.2Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 тощо.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі - встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У судовому засіданні доведено, що встановлення факту родинних відносин має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав так як у них виникне можливість підтвердження свого походження, а отже і родинних відносин.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зі змісту доказів наданих заявником, підтверджується те, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_4 .

Ухвалюючи дане рішення судом враховано, що заінтересованою особою – ОСОБА_2 факт не заперечується .

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву повністю.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.258,259,261,263-265,268,293,315,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Залісся Коропетського району Тернопільської області, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , рнокпп: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , рнокпп: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складене 20 серпня 2026 року.

Суддя Н.О.Кравченко