Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №179/2/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/2/26

1-кп/179/73/26

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання Хорольської .,

за участю: прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, що внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025042470000246 від 11.12.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дубравка Магдалинівського району Дніпропетровської області, освіта середня, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2025 року о 14 годині 04 хвилин в с-щі Магдалинівка, провул. Каштановий, 2 Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 31 липня 2025 року.

07 серпня 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1249/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також було встановлено, що ОСОБА_3 був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи, що підтверджує його обізнаність із суттю винесеного судового рішення, зокрема в частині застосованого до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Разом з тим, в ході судового засідання ОСОБА_3 свою провину визнав.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1249/25, винесеної 07 серпня 2025 року, яка набрала законної сили, та повністю її ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, будучи належним чином ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 28 серпня 2025 року о 00 годині 35 хвилин в с-щі Магдалинівка по вул. Центральна, 1, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_3 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 28 серпня 2025 року.

25 вересня 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1438/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Однак, ОСОБА_3 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

№ 179/1249/25, винесеної 07 серпня 2025 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1438/25, винесеної 25 вересня 2025 року, які набрали законної сили, та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 17 жовтня 2025 року о 11 годині 35 хвилин в с-щі Магдалинівка по вул. Центральна, 70, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_3 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 29 жовтня 2025 року.

06 листопада 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1887/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також було встановлено, що ОСОБА_3 був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи, що підтверджує його обізнаність із суттю винесеного судового рішення, зокрема в частині застосованого до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Разом з тим, в ході судового засідання ОСОБА_3 свою провину визнав.

Разом з тим, ОСОБА_3 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1249/25, винесеної 07 серпня 2025 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1438/25, винесеної 25 вересня 2025 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1887/25, винесеної 06 листопада 2025 року, які набрали законної сили, та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 25 жовтня 2025 року о 18 годині 40 хвилин в с-щі Магдалинівка по

вул. Центральна, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_3 повторно протягом року керував автомобілем ГАЗ 2410 д.н. НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 25 жовтня 2025 року.

13 листопада 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1852/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання судового рішення – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав у повному обсязі та суду показав, що він знав про те, що був позбавлений права керування транспортними засобами, але ігноруючи цю заборону, їздив за кермом автомобіля не маючи такого права.

Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у його вчинені.

Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, і роз`яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини, щодо дати, часу, місця, способу здійснення кримінального правопорушення, форми вини, заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як нетяжкий злочин, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 не судимий, не одружений, не має на утриманні дітей, за місцем проживання не перебуває на обліку у лікаря – психіатра та лікаря - нарколога, групи інвалідності не має, з місця проживання характеризується задовільно, сам в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу ОСОБА_3 , його відношення до скоєного правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та інші умови випробування. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль та соціально-виховна робота.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов`язки.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходе до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 є можливим без відбування покарання у вигляді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: DVD диск з відеозаписом з нагрудної боді – камери поліцейського СРПП з відеозаписом керування ОСОБА_3 транспортним засобом та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12025042470000246, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід під час судового розгляду відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останнього.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази: DVD диск з відеозаписом з нагрудної боді – камери поліцейського СРПП з відеозаписом керування ОСОБА_3 транспортним засобом та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12025042470000246, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід не обирався.

На вирок може бути подана апеляція, з підстав передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівській районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуючий суддя ОСОБА_1