Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №202/7113/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7113/26

Провадження № 3/202/1634/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м.Дніпро

Суддя Індустріального районного суду м. Дніпра Кухтін Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №710266, складеного 04.07.2026 водій ОСОБА_1 04.07.2026 року о 04 годині 44 хвилин у м. Дніпрі по вул. Калиновій 116, керував транспортним засобом Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений у передбачений законом спосіб, про причини неявки суд не повідомив.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, та на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.

Відповідно до ч.2 ч ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свободи громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Правовий статус неповнолітніх в Україні визначається Конституцією України, а саме стаття 52 проголошує, що діти рівні у своїх прав незалежно від походження. А також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Згідно ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про національну поліцію» Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога дана норма кореспондує Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 01 грудня 2015 р.

№ 1496/27941, відповідно до якої У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, перелік яких передбачено частиною другою статті 13 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, при цьому проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

У відповідності до ст. 270 КУпАП Інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Згідно положень ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.

Також, статтею 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» покладає здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей, зокрема, на Службу у справах дітей районних державних адміністрацій та кримінальну поліцію у справах дітей відділу поліції, діяльність яких здійснюється на принципах законності, застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей, неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними, тощо.

Неповнолітні є однією з найнезахищеніших верств населення, що обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.

Міжнародна Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р., що була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789- XII, містить визначення, відповідно до якого "дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку". При цьому відповідно до законодавства України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою - у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Про вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення уповноваженою на те особою складається протокол. Протокол про адміністративне правопорушення складається на місці його вчинення.

При складанні протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов`язковому порядку роз`яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 63 Конституції України неповнолітній порушник не несе відповідальності за відмову давати пояснення Щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів.

Особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх також є те, що незалежно від того якою посадовою особою складено протокол, повноваження щодо розгляду всіх справ про адміністративні правопорушення, вчинених неповнолітніми, право застосовувати до неповнолітніх заходи впливу та вирішувати питання про накладення на них адміністративних стягнень, відноситься виключно до компетенції судді районного суду. Покарання неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень теж є однією з особливостей їх адміністративної відповідальності, про що також свідчить докладно визначений перелік заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (ст. 24-1 КУпАП) та які не є адміністративними стягненнями. Разом з тим, у разі вчинення неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44 (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення наркотичних речовин без мети збуту у невеликих розмірах), 51 (дрібне викрадення чужого майна), 121-127 (порушення правил дорожнього руху), частинами першою, другою і третьою статті 130 (керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під впливом лікарських засобів), статтею 139 (пошкодження автомобільних доріг та вулиць), статтями 173 (дрібне хуліганство), 174 (стрільба з вогнепальної, холодної метальної, пневматичної зброї, споряджених гумовими метальними снарядами несмертельної дії в невідведених для цього місцях), 185 (злісна непокора законним розпорядженням працівників міліції), 190-195 КУпАП (порушень правил придбання, зберігання, носіння, передачі вогнепальної, холодної та пневматичної зброї), вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах, тобто на них може бути накладено штраф, застосовано громадські роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям чи об`єктом вчинення адміністративного правопорушення. Тільки, у виключних випадках до неповнолітнього порушника з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та його особи за вчинення вказаних порушень можуть бути застосовані заходи впливу.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Істотного значення для захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника набуває можливість участі його батьків або законних представників при першому поясненні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у залученні батьків неповнолітнього до участі у провадженні у справі - повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких передбачена ст. 270 КУпАП.

Наявними матеріалами встановлено що працівниками поліції 04.07.2026 складено протокол стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже він є неповнолітньою особою, разом з тим, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП надано протокол про адміністративне правопорушення та матеріали, які не містить відомостей про присутність законного представника при їх складанні, а також про повідомлення щодо захисту прав та інтересів неповнолітнього до відповідних органів у справах дітей.

При цьому як убачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського працівником поліції було перевірено документи у ОСОБА_1 та встановлено, що останній є неповнолітнім, і йому є повних 17 років, втім було відібрано пояснення та в подальшому складено відповідний протокол.

Жодних відомостей про присутність законного представника та захисника під час процесуального оформлення інкримінованого правопорушення неповнолітньому ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 вийшли за межі наданих їм законом повноважень та не виконали приписи стосовно особливості проведення відповідних процесуальних дій за участю неповнолітнього.

Складання матеріалів про адміністративне правопорушення та відібрання пояснень відбувся без присутності батьків порушника чи захисника, з грубим порушенням норм Конституції та міжнародного права.

З огляду на викладене, вважаю, що наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом, що за доктриною «плодів отруйного дерева» тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх протиправне отримання.

З наведеного випливає, що працівниками поліції при складанні протоколу у відношенні неповнолітнього ОСОБА_1 зазначених вимог закону, та як наслідок складання протоколу, дотримано не було, що у свою чергу створює обставини за яких неможливо дійти висновку про винуватість останнього у інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КупАП, не доведена допустимими та достовірними доказами.

З урахуванням наведеного, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КупАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.: 23; 130; 247, 283-284; 288;КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: Г.О. Кухтін