Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №173/2612/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2612/26

Номер провадження3/173/812/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

20 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Островерхова А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Кам`янського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 167104 від 07.07.2026 ОСОБА_2 ухилився від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. а. ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 167104 від 07.07.2026 ОСОБА_2 26.06.2026 р. о 17 год. 00 хв. за адресою: вул. Нова, м. Верхівцеве, Кам`янського району ухилився від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. а. ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП підтверджується наступними доказами:

- інформацією викладеною в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 167104 від 07.07.2026 року;

- довідкою перевірки за фактом звернення інспектора СРПП старшого лейтенанта поліції Сергія Утки (ЖЄО № 6320 від 26.06.2026 ВП № 3 Кам`янського РУП) згідно з якою встановлено, що 26.06.2026 р. до відділення поліції № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення інспектора СРПП старшого лейтенанта поліції Сергія Утки, по факту того, що 26.06.2026 о 16:00 год. Під час патрулювання прилеглої території було виявлено правопорушення в сіері безпеки дорожнього руху, а саме: по вулиці Нова, м. Верхівцеве, Кам`янський район рухався т.з. MITSUBISHI LANCER д.н.з. НОМЕР_1 , де водій рухався з непристебнутим ременем безпеки, після зупинки транспортного засобу було встановлено гр. ОСОБА_4 , який на вимоги пред`явити посвідчення водія повідомив, що не має відповідного посвідчення на керування транспортним засобом та ніколи його не отримував чим порушив п. 2.1.а. ПДР. Останній порушив ч. 2 ст. 126 КУпАП України. Неповнолітнього було передано бать4кам, та ті вже забрали транспортний засіб.

- письмовими поясненням ОСОБА_2 , згідно з якими останній пояснив, що в його присутності складено та підписано протокол у зв`язку з тим, що син керував транспортним засобом без відповідного посвідчення, чим порушив ч. 2 ст. 126 КУпАП, свою провину визнав, в подальшому свої батьківські обов`язки виконуватиме належним чином.

- письмовими поясненням ОСОБА_3 , який пояснив, що після зупинки його працівниками поліції світловими маячками, останній зупинився на узбіччі, після чого працівники поліції повідомили причину зупинки через те, що останній не пристебнутий ременем безпеки, перевірили документи та виявили відсутність водійського посвідчення, після чого викликали батьків.

- копією паспорту громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Даючи аналіз зазначеним доказам, суддя виходить з наступного.

Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 Верховний Суд роз`яснив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Обвинувачення не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості, так як перекладає на себе функцію обвинувачення.

Так, постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умов відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю, оскільки належними та допустимими доказами не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Зокрема, не доведено факту ухилення батька від виконання передбачених законом обов`язків щодо виховання дитини, а обставини, покладені в основу притягнення його до адміністративної відповідальності, свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 247, 251, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На постанову судді може бути подана апеляційна скарга через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.

Суддя А.В. Островерхова