Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №592/10323/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/10323/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Литовченко О. В.

Номер провадження 33/816/1418/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання – Баришевої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/10323/26 за апеляційною скаргою захисника Коваленко Тетяни Василівни на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

з участю захисника особи, що притягається до адміністративної адвоката Коваленко Т.В.,

установив:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 06.06.2026 о 20.32 год у м. Суми по вул. Степана Бандери, 28, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, з позитивним результатом огляду, а саме 1,57% проміле, проведеним за допомогою приладу газоаналізатор Drager Alcotest 6820 ARHE-0214 був не згоден, огляд проведений в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме КНП СОР «ОКМЦСНЗ» підтвердив перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, згідно з висновком №1422 від 06.06.2026, чим порушив п.2.9а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

З таким рішенням судді не погодилась захисник і подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.07.2026 скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що ОСОБА_1 не було повідомлено причину зупинки його транспортного засобу, а під час проведення огляду ОСОБА_1 не зміг з першої та подальших спроб пройти огляд, тому процедура проведення даного огляду є недійсною, а її результати – недопустимими доказами.

Також адвокат Коваленко Т.В. вказує на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, виконував бойове розпорядження, а враховуючи обстановку, яка склалась в Сумській області після введення правового режиму воєнного стану, то дії ОСОБА_1 слід визнати такими, що вчинені в умовах крайньої необхідності, оскільки шкода, завдана суспільним інтересам діями ОСОБА_1 була значно меншою, ніж яку ОСОБА_1 намагався відвернути.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи захисника Коваленко Т.А. на підтримку поданої адвокатом апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №685837 від 06.06.2026;

- тестуванням на алкоголь до протоколу №2388 від 06.06.2026, відповідно до якого результат тесту 1,57% проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився;

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду 1,57% проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився;

- Висновком КНП СОР «ОКМЦСНЗ» №1422 від 06.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

- відеозаписами з бодікамер поліцейських, які містять інформацію про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , встановлення особи водія, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), після чого працівники поліції запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля або проїхати для цього до найближчого медичного закладу. ОСОБА_1 забажав пройти огляд в закладів охорони здоров`я, однак доїхавши до лікарні, повідомив, що проходитиме огляд за допомогою драгера поліцейських. Після продуття газоаналізатора був встановлений результат 1, 57 проміле, з таким результатом водій не погодився. Після проведення медичного огляду в КНП СОР «ОКМЦСНЗ» був складений медичний висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`янінні, на підставі чого відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9а ПДР України, вчинені особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом, і саме його даними було встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після встановлення особи водія, у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, водій погодився пройти огляд в лікарні. Доїхавши до лікарні ОСОБА_1 вирішив пройти огляд за допомогою газоаналізатора поліцейських, результат склав 1,57 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився та вирішив пройти огляд в лікарні. У результаті проходження вказаного огляду, лікарем було складено медичний висновок, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, після чого йому повідомили, що на нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів про незаконність зупинки транспортного засобу, то вони є необґрунтованими

Так, з наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з тим, що останній здійснював рух у напрямку, протилежному встановленому на дорозі з одностороннім рухом, тобто виявився учасником дорожнього руху, який порушував вимоги Правил дорожнього руху.

Таким чином, працівники поліції мали об`єктивну та передбачену законом підставу для зупинки транспортного засобу, оскільки безпосередньо виявили порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що процедура огляду ОСОБА_1 є недійсною через те, що він не зміг пройти огляд з першої та наступних спроб.

Також з матеріалів справи вбачається, що після проведення декількох невдалих спроб ОСОБА_1 врешті належним чином продув газоаналізатор, унаслідок чого було отримано конкретний результат огляду. Тобто процедура огляду не була припинена у зв`язку з неможливістю отримати результат. Навпаки, огляд було фактично проведено, а технічним засобом було зафіксовано відповідний результат.

Таким чином, факт того, що ОСОБА_1 не вдалося здійснити необхідний видих з першої чи декількох наступних спроб, не може свідчити про недійсність усього огляду, оскільки зрештою необхідний видих було здійснено, а результат отримано.

Важливо й те, що ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду, проведеного працівниками поліції і саме у зв`язку з його незгодою з результатом огляду він був направлений до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження огляду, за результатами якого складено відповідний медичний висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Необґрунтованим є також посилання захисника на те, що дії ОСОБА_1 були вчинені в стані крайньої необхідності у зв`язку з виконанням ним бойового розпорядження та обстановкою, що склалася в Сумській області в умовах воєнного стану, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 КУпАП крайня необхідність має місце лише у випадку, коли особа для усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує охоронюваним законом інтересам, заподіює шкоду, якщо ця небезпека за конкретних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Отже, для застосування положень статті 18 КУпАП недостатньо самого факту наявності воєнного стану, проходження особою військової служби чи виконання нею бойового розпорядження. Необхідно встановити, що саме в момент вчинення адміністративного правопорушення існувала конкретна, безпосередня та реальна небезпека, яку неможливо було усунути іншим способом, а вчинення особою саме того діяння, яке їй інкримінується, було вимушеним способом відвернення такої небезпеки.

Таких обставин апеляційна скарга не містить.

Зокрема, захисником не зазначено, якою саме була безпосередня небезпека, що загрожувала охоронюваним законом інтересам у момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом, чому ця небезпека не могла бути усунута іншим способом, а також яким чином саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння було необхідним для виконання бойового розпорядження.

Навпаки, встановлений у справі стан алкогольного сп`яніння водія сам по собі створює додаткову небезпеку для життя і здоров`я учасників дорожнього руху.

При цьому посилання на воєнний стан та загальну складність оперативної обстановки для висновку про крайню необхідність недостатньо.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.07.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Коваленко Тетяни Василівни на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова