Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №591/105/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/105/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.

Номер провадження 33/816/1455/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 4 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,-

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 4 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно цієї постанови, ОСОБА_1 28 грудня 2025 року о 02:28 год в м. Суми по вул. Миру біля буд. 11, керував транспортним засобом ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та прослідувати до найближчого закладу охорони здоров`я КНП СОР ОКМСНЗ категорично відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 4 березня 2026 року та закрити провадження справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що суддя суду першої інстанції в порушення вимог статті 268 КУпАП розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника за наявності своєчасно поданого клопотання про неможливість їх прибуття в судове засідання з поважних причин, чим порушив право на захист. Зазначає також, що відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу має здійснюватися лише за наявності визначених законом підстав. В даному випадку транспортний засіб під його керуванням зупинено незаконно, відомостей, які підтверджували порушення останнім Правил дорожнього руху, притягнення його за це порушення до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять, що свідчить про незаконність всіх подальших вимог працівників поліції та недопустимість отриманих в результаті процесуальних дій доказів. Заперечує і наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння, оскільки після спілкування з поліцейськими самостійно звернувся до медичного закладу, згідно висновку якого стан сп`яніння підтверджений не був. Вважає також, що суд проігнорував подані стороною захисту ряд клопотань, зокрема, і про виклик свідка, який був очевидцем подій, чим допустив неповноту судового розгляду.

Клопотання про поновлення строку на оскарження обґрунтоване тим, що є військовослужбовцем, присутнім при розгляді справи в суді першої інстанції не був, копію постанови отримав на запит лише 28 липня 2026 року та 30 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, що підтверджується супровідним листом суду від 28 липня 2026 року та інформацією про її відправлення електронною поштою.

Враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 4 березня 2026 року пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в статті 251 КУпАП.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552722 від 28 грудня 2025 року, суддя місцевого суду дійшов правильного висновку, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується доказами у справі.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 грудня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.

Розпискою від 28 грудня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 зобов`язався не керувати транспортним засобом.

Відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення в нього ознак алкогольного сп`яніння, про які, всупереч доводів ОСОБА_1 , було поінформовано останнього, відмови від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28 грудня 2025 року у межах м. Суми в апеляційній скарзі захисника не оспорюється.

Крім того, вказана обставина також повністю підтверджується й наявним у справі відеозаписом, який був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджений безпосередньо апеляційним судом.

Відеозапис події правопорушення з технічних засобів поліцейських є об`єктивним доказом у справі і не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної події, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських для забезпечення проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння в установлений законом спосіб. Ці відеозаписи містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді, зокрема: 1) підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом; 2) виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння; 3) вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння; 4) відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Що стосується доводів апелянта з приводу того, що він самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я, пройшов огляд на стан сп`яніння, за результатами якого ознак сп`яніння у нього виявлено не було, то такі не заслуговують на увагу, оскільки такий огляд було здійснено із порушенням вимог статті 266 КУпАП, положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме без направлення та доставлення ОСОБА_1 для огляду саме працівником поліції, а також проведення вказаного огляду у медичному закладі і складання висновку за результатами огляду без обов`язкової присутності поліцейського та після сплину майже дев`яти годин після виявлення ознак алкогольного сп`яніння та складення протоколу.

Крім того, ОСОБА_1 інкримінується не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, що становить самостійну форму об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Тому, для встановлення такого складу правопорушення не вимагається додаткового доведення того, що водій фактично перебував у стані сп`яніння, а адміністративне правопорушення у цій формі є закінченим із моменту, коли водій, якому за наявності передбачених законом підстав було запропоновано пройти огляд, відмовився від його проходження. Отже, подальше самостійне проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння не усуває факту попередньої відмови від проходження такого огляду.

Є безпідставними і твердження ОСОБА_1 про безпідставність зупинки транспортного засобу під його керуванням, оскільки з долучених до матеріалів справи відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 було зупинено 28 грудня 2026 року під час дії в Сумській області комендантської години, коли рух транспортних засобів забороняється.

Отже, дії працівників поліції були законними, оскільки вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Не є слушними і доводи ОСОБА_1 про грубе порушення судом першої інстанції права на захист, оскільки судове засідання 4 березня 2026 року відбулося без його участі з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції. Між тим, про час та місце розгляду справи був повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи він не подав та про поважність причини неявки суд не повідомив, а частина перша статті 268 КУпАП передбачає за наведених умов можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд враховує, що право на захист не зводиться виключно до особистої присутності особи в судовому засіданні, а передбачає реальну можливість знати про розгляд справи, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та оскаржувати судове рішення. ОСОБА_1 такою можливістю був наділений.

Також, апеляційний суд враховує, що відповідно до положень КУпАП апеляційний перегляд не обмежується виключно перевіркою формальної законності постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд є судом, який повторно перевіряє обставини справи, оцінює докази, а також має повноваження самостійно встановлювати фактичні обставини, у тому числі шляхом безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Таким чином, навіть за умови неявки ОСОБА_1 до суду першої інстанції, право на ефективний судовий захист було забезпечене в апеляційному провадженні, де були розглянуті усі доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 не призвів до обмеження його права на захист, не вплинув на повноту з`ясування обставин справи та не є істотним порушенням процесуальних норм, яке могло б бути підставою для скасування законної й обґрунтованої постанови, як про це ставиться питання в поданій апеляційній скарзі.

Апеляційний суд також не може прийняти й доводи ОСОБА_1 повідомлені ним під час апеляційного розгляду про врахування позитивних характеризуючи даних зважаючи на те, що приписи частини другої статті 33 КУпАП виключають можливість суду при накладенні адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, брати до уваги особу порушника, його майновий стан, інші обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність тощо.

Інші доводи апелянта мають формальний характер та не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 4 березня 2026 року.

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 4 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний