Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №579/1744/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/1744/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.

Номер провадження 33/816/651/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Леоненко К. С., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.С., розглянувши у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.С. на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 09 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, військовослужбовця

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 09 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що він 25 липня 2025 року близько 02 год. 30 хв. в м.Кролевець на автодорозі М02 Кіпті-Глухів 166 км керував автомобілем Хонда Аккорд, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі КНП “Шосткинська центральна районна лікарня” Шосткинської міської ради.

Крім того, 25 липня 2025 року близько 02 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 в м.Кролевець на автодорозі М02 Кіпті-Глухів 166 км, керуючи автомобілем Хонда Аккорд, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темний час доби не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, та здійснив наїзд на перешкоду (габіон), з подальшим перекиданням транспортного засобу, в результаті чого зазначений транспортний засіб отримав механічні пошкодження, водій транспортного засобу отримав тілесні ушкодження. Указаними діями ОСОБА_1 порушив п.п.12.1, 12.2, 12.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Капля А.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 09 жовтня 2025 року, справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують достовірно наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, так як:

1) суд першої інстанції зазначив, що доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, викладені без надання доказів, а тому не заслуговують на увагу, при цьому не конкретизував у чому саме полягає їх безпідставність, а отже такий підхід свідчить про відсутність повної, всебічної та об`єктивної оцінки доказів, чим порушено вимоги статей 7, 252, 280 та 278 КУпАП;

2) відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є не безперервним, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення велася епізодично та постійно переривалася, а отже не є допустимим доказом по справі;

3) поліцейським не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, а у разі відмови, направити його для проведення огляду в медичному закладі. Те, що ОСОБА_1 як учасник ДТП отримав тілесні ушкодження, однак перебував у свідомості не звільняє поліцейського від виконання цієї процедури, будь-які твердження суду про «іншу процедуру» у зв`язку з госпіталізацією базуються на власних тлумаченнях і не мають законодавчого підтвердження;

4) процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в медичному закладі не зафіксовано ні на відеозаписі, ні в присутності свідків, тобто фактично не підтверджена матеріалами прави. Додана, як суд вважає «довідка» не відповідає формі висновку, який у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, складається за результатами огляду особи на стан алкогольного сп`яніння. Довідка з лікарні про наявність алкоголю в крові не є належним доказом, оскільки Інструкцією передбачено складання саме «висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння»;

5) відсутній жодний допустимий доказ стану сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки у відповідь на запит суду медичним закладом було повідомлено, що ОСОБА_1 не проходив освідування на стан алкогольного сп`яніння у КНП «Шосткинська ЦРЛ», через відсутність направлення на відповідну процедуру, з цього виходить, що визнання його винним за ч.1 ст. 130 КУпАП є юридично неможливим і суперечить усім основним принципам доказування в адміністративному провадженні. Таким чином, висновок № 574 від 25 липня 2025 року, який покладено в основу обвинувачення, є документом невідомого походження, не підтвердженим закладом, який нібито його склав, а отже, не може бути визнаний допустимим доказом;

6) відмова суду у задоволенні клопотання про призначення судової хіміко-токсилогічної експертизи, фактично позбавила ОСОБА_1 можливості реалізувати право на збирання доказів і суперечить вимогам ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки головний доказ вини ОСОБА_1 - аналіз кров, достовірність якого поставлена під сумнів, відмова у призначенні експертизи є невиправданою і передчасною;

7) ОСОБА_1 є військовослужбовцем, згідно протоколу, перебував за кермом із інкримінованими ознаками алкогольного сп`яніння і тому приписами ч.3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ, з використанням спеціальних технічних засобів;

8) відповідно до ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи яка вчинила правопорушення. Як убачається з матеріалів справи, особу ОСОБА_1 було встановлено 25 липня 2025 року, після чого було доставлено до лікарні, отже протокол міг бути складений не пізніше 26 липня 2025 року, проте протокол серії ЕПР №410985 складено 03 серпня 2025 року, тобто через дев`ять днів після виявлення особи та складання довідки медичного закладу №574 від 25 липня 2025 року;

9) в даній справі наявні всі підстави для застосування в порядку аналогії закону положень ст. 69 КК України та призначення адміністративного стягнення у вигляді штрафу без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, така обставина свідчить про високий рівень соціальної відповідальності та має враховуватись судом як пом`якшуюча обставина.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каплю А.С., яка вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 410985 від 03 серпня 2025 року, складений за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- рапортом помічника чергового ВП №1 (с. Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Токаєва О.А. від 25 липня 2025 року відповідно до якого останній доповідає про обставини скоєння водієм ОСОБА_1 ДТП та встановлення стану алкогольного сп`яніння;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №410996 від 03 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 , за порушення ним вимог п.п.12.1, 12.2, 12.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;

- схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди від 25 липня 2025 року, із зазначенням розташування транспортного засобу;

- довідкою КНП “Шосткинська центральна районна лікарня” Шосткинської міської ради, за змістом якої ОСОБА_1 спрямований до хірургічного відділення КНП “Шосткинська ЦРЛ” 25 липня 2025 року о 03:51. Результат аналізу крові на вміст алкоголю №574 від 25 липня 2025 року – 1,0 ‰

- копією документів ОСОБА_1 ;

- поясненням ОСОБА_2 від 25 липня 2025 року;

- поясненням ОСОБА_3 від 25 липня 2025 року;

- поясненням ОСОБА_1 від 03 серпня 2025 року;

- розпискою від 25 липня 2025 року, яка складена та підписана власноруч ОСОБА_4 про зобов`язання зберігання транспортного засобу;

- довідкою про надання інформації, відповідно до якої ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 2025 року;

- долученим до протоколу відеозаписом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції зазначив, що доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, викладені без надання доказів, а тому не заслуговують на увагу, при цьому не конкретизував у чому саме полягає їх безпідставність, а отже такий підхід свідчить про відсутність повної, всебічної та об`єктивної оцінки доказів, чим порушено вимоги статей 7, 252, 280 та 278 КУпАП, то апеляційний суд відхиляє дані доводи, оскільки зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.

Посилання апелянта на те, що відеозапис, який долучено до матеріалів справи не є не безперервним, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення велася епізодично та постійно переривалася, а отже не є допустимим доказом по справі, то апеляційний суд вважає ці твердження надуманими, оскільки належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. У даному випадку, відеозапис, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом. Відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо тверджень апелянта про те, що поліцейським не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, а у разі відмови, направити його для проведення огляду в медичному закладі. Те, що ОСОБА_1 як учасник ДТП отримав тілесні ушкодження, однак перебував у свідомості не звільняє поліцейського від виконання цієї процедури, будь-які твердження суду про «іншу процедуру» у зв`язку з госпіталізацією базуються на власних тлумаченнях і не мають законодавчого підтвердження, апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно п. 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України 09.11.2015 № 1452/735 встановлено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України 09.11.2015 № 1452/735 якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди ОСОБА_1 і був доставлений.

Доводи захисника про те, що процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , в медичному закладі не зафіксовано ні на відеозаписі, ні в присутності свідків, а довідка з лікарні про наявність алкоголю в крові не є належним доказом, оскільки Інструкцією передбачено складання саме «висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння», апеляційний суд спростовує, та зазначає наступне. Відсутність відеозапису в матеріалах справи не свідчить про недійсність результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Матеріали справи свідчать, що поліцейські діяли з дотриманням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Вирішуючи питання допустимості та належності довідки з лікарні № 574 від 25 липня 2025 року про наявність алкоголю в крові, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Наведені обставини у своїй сукупності узгоджуються між собою та підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та за обставин, встановлених судом першої інстанції.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судової токсикологічної експертизи було безпідставно відмовлено. Апеляційний суд спростовує вказане та погоджується з судом першої інстанції, оскільки суд, дослідивши матеріали провадження, не вбачав правових підстав для задоволення даного клопотання, через те, що заявлене клопотання не містить посилань та обґрунтувань які б в передбаченому законом порядку були б підставою для сумніву у дійсності та достовірності отриманих результатів медичного огляду.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього могла проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління ВСП у Збройних Силах України відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст.266-1 КУпАП, а не поліцейські, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 скоїв ДТП у стані алкогольного сп`яніння 25 липня 2025 року близько 02 год. 30 хв. в м.Кролевець на автодорозі М02 Кіпті-Глухів 166 км, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати.

Суд не може взяти до уваги позицію сторони захисту про необхідність визнання недопустимим доказом протоколу, через те, що він не відповідає вимогам ч.2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Дослідивши наданий суду протокол, можна зробити висновок, що його оформлення повністю відповідає вимогам, які пред`являються до його складання, він містить всі обов`язкові елементи. Щодо того, що він складений поза межами 24 годин, то слід зазначити, що вказана обставина викликана тим, що ОСОБА_1 буд спрямований до хірургічного відділення КНП “Шосткинська ЦРЛ” 25 липня 2025 року з тілесним ушкодженнями тупа травма живота, відрив здухвинної кишки, частки великого чепця. Внутрішня кровотеча. Заочеревинна гематома. Операція.

В подальшому було проведено серед іншого і аналіз на наявність етилового спирту, метод дослідження фотометрія, в крові – 1,0‰. Довідкою КНП “Шосткинська центральна районна лікарня” Шосткинської міської ради, підтверджується результат аналізу крові ОСОБА_1 на вміст алкоголю №574 від 25 липня 2025 року – 1,0‰.

Отже, в даному випадку порушення цих термінів не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, не є підставою для визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом, а також - для закриття провадження в цій справі.

Що стосується доводів захисника про застосування у даному випадку аналогії права закону положень ст. 69 КК України з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.

Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

За таких обставин, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, не вбачає підстав для її скасування, а тому, вказане рішення судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 09 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.С. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.