Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №519/851/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3188/26

Справа № 519/851/24

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Південного міського суду Одеської області від 08 травня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укртранснафта», Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» про стягнення заробітної плати,

встановив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом, у якому, з урахуванням ухвали Південного міського суду Одеської області від 08.05.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог, просила стягнути з АТ «Укртранснафта» на свою користь:

- різницю у заробітній платі за травень 2020 року в розмірі 4 709,67 грн - різницю між посадовим окладом та нарахованою сумою 2/3 окладу через оголошений простій;

- різницю у заробітній платі за червень 2020 року в розмірі 145,70 грн - різницю між нарахованою сумою 2/3 окладу за фактично відпрацьований час через оголошений простій;

- матеріальну допомогу на оздоровлення в зв`язку з відпусткою (КД пункт 7.6.2) в розмірі окладу по 14 129 грн за 2021 та 2022 роки, загальну суму 28 258,00 грн;

- виплати до професійного свята в розмірі окладу (КД пункт 7.6.3) в розмірі окладу 14 129 грн за 2020 рік;

- виплати до професійного свята в розмірі окладу (КД пункт 7.6.3) в розмірі окладу по 14 129 грн за 2021, 2022 роки, загальну суму 28 258,00 грн;

- невиплачений КПЕ (КД пункт 5.16) за перший та другий квартали 2020 року в розмірі по 12 716,10 грн за кожен квартал (загальна сума 25 432, 20 грн);

- невиплачений КПЕ (КД пункт 5.16) за липень та вересень, жовтень, листопад та грудень 2020 року в розмірі 30% від посадового окладу за кожен місяць по 4 238,70 грн (загальна сума 35 322,50 грн) та в розмірі 100% посадового окладу 14 129 грн за серпень місяць 2020 року;

- виплату одноразової премії до новорічних та різдвяних свят в розмірі посадового окладу 14 129 грн, яка виплачувалася в грудні 2020 року;

- невиплачений КПЕ (КД пункт 5.16) за січень-грудень 2021 року в розмірі 30% від посадового окладу по 4 238,70 грн за кожен місяць (загальна сума 50 864,40 грн);

- невиплачений КПЕ (КД пункт 5.16) за січень-грудень 2022 року в розмірі 30% від посадового окладу по 4 238,70 грн за кожен місяць (загальна сума 50 864,40 грн);

- невиплачений КПЕ (КД пункт 5.16) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2023 року в розмірі 30% від посадового окладу по 4 238,70 грн за кожен місяць (загальна сума 25 432,20 грн);

- виплати до міжнародного жіночого дня (КД пункт 5.14.1) в розмірі по 1000 грн кожного року за 2021, 2022 та 2023 роки (загальна сума 3000 грн);

Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що з 05.10.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного фахівця з обліку господарських операцій МНТ «Південний» філії «Південні магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта», з якої наказом від 10.06.2020 її було звільнено з «Укртранснафта» у зв`язку з скороченням штатної чисельності.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 20.03.2023 року, залишеним в силі постановою Верховного суду від 03 квітня 2024 року по справі №519/629/20, ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2020 року по 20.03.2023року.

Наказом №297-к від 24.03.2023 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», а 29.12.2023 - звільнено за власним бажанням (наказ №1269-к від 22.12.2023 року).

Відповідно, у період з 10 червня 2020 року по 24 березня 2023 року вважається часом безперервної роботи позивачки, протягом якого всім штатним працівникам здійснювалися виплати згідно діючого колдоговору (КД) та рішень керівництва: щомісячна або щоквартальна премія за виконання ключових показників ефективності (КПЕ), матеріальна допомога на оздоровлення при наданні відпустки тривалістю не менше 14 днів, виплата до дня працівників нафтогазової промисловості, виплати до державних та релігійних свят (новий рік, різдвяні свята, День незалежності і т.п.), виплати до міжнародного жіночого дня, та інші.

Вказані виплати ОСОБА_1 не отримала через незаконне звільнення з роботи, у зв`язку із чим звернулась до суду із цим позовом.

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 08 травня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на обставини, якими обґрунтовано позов, яким на переконання скаржниці судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, просить скасувати рішення Південного міського суду Одеської області від 08 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укртранснафта», заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на позов, просило залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Відповідач зауважив, що чинне законодавство не передбачає обов`язку роботодавця виплати поновленому на роботі працівнику заохочувальні виплати, що отримували інші працівники у період звільнення такого.

В судовому засіданні представниця відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Позивачка до судового засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не зверталась, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю — доповідача, пояснення представниці відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення про надання щорічної відпустки за 2021 рік і про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 роботодавець не приймав, водночас позивачка при звільнені отримала компенсацію за невикористану відпустку. При цьому матеріали справи не місять жодних доказів здійснення відповідачем працівникам заохочувальних виплат з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня за 2021, 2022, 2023 роки; премії до новорічних та різдвяних свят у грудні 2020 року; до професійного свята у 2020, 2021, 2022 роках. Премій ж за досягнення ключових показників ефективності (КПЕ) виплачується виключно за виконання працівниками поставлених задач та досягнення встановлених йому цілей, здійснення керівником оцінки досягнення працівником цілей, водночас працівникам, попередженим про скорочення посади, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, КПЕ не ставиться та підсумкова результативність не підраховується з дня попередження про скорочення посади.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, до якого суд дійшов з додержанням вимог матеріального закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин та у відповідності норм процесуального права, з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 ст.233 КЗпП України (в редакції на момент звільнення ОСОБА_3 ) передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так,як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, з 05.10.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного фахівця з обліку господарських операцій МНТ «Південний» філії «Південні магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта», з якої наказом від 10.06.2020 її було звільнено з «Укртранснафта» у зв`язку з скороченням штатної чисельності.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 20.03.2023 року, залишеним в силі постановою Верховного суду від 03 квітня 2024 року по справі №519/629/20,

ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2020 року по 20.03.2023року.

Відповідачем було виконано рішення Южного міського суду Одеської області від 20.03.2023 в повному обсязі та сплачено середній заробіток за період з 10.06.2020 по 20.03.2023 у розмірі 477 706,86 грн, що позивачкою не заперечується.

Наказом №297-к від 24.03.2023 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», а 29.12.2023 - звільнено за власним бажанням (наказ №1269-к від 22.12.2023 року).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Проте, як, обґрунтовано зауважено судом першої інстанції, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги нею доведені не були.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що допомога на оздоровлення надається лише у разі надання щорічної відпустки. У випадку виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не виплачується (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 464/2409/16, від 30 червня 2020 року у справі № 761/1091/18).

За обставинами ж цієї справи при звільненні ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану відпустку (т.1 а.с.143), при цьому рішень про надання щорічної відпустки за 2021 рік і про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 роботодавець не приймав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь виплат з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня за 2021, 2022, 2023 роки, премії до новорічних та різдвяних свят у грудні 2020 року, до професійного свята у 2020, 2021, 2022 роках, апеляційний суд зауважує про таке.

Згідно з пунктом 5.16 Колективного договору від 30.11.2018 (діяв до 22.12.2020 року ) передбачено, що роботодавець зобов`язується проводити одноразові виплати за рішенням генерального директора Товаиства виходячи з фінансових можливостей: всім штатним працівникам у встановленому Товариством порядку: до державних та релігійних свят, визначених ст. 73 КЗпП України та до професійного свята – Дня працівника нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України в розмірі місячної тарифної ставки (посадового окладу) працівника (п. 5.16.1 КД). Зазначені виплати оформлюються наказом Товариства «По загальній діяльності»…

Згідно з пунктом 5.14 Колективного договору від 23.12.2020 року передбачено, що роботодавець зобов`язується проводити одноразові виплати за рішенням генерального директора Товаиства виходячи з фінансових можливостей: всім штатним працівникам у встановленому Товариством порядку: до державних та релігійних свят, визначених ст. 73 КЗпП України (п. 5.14.1.)

Відповідно до положень ст. 73 КЗпП України святковими днями в Україні, зокрема, є 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 січня - Новий рік та у редакції чинній станом на 01.01.2020 року - 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове.

Указом Президента України «Про День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості» встановленов Україні професійне свято працівників нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення - День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, яке відзначати щорічно у другу неділю вересня.

Водночас, як слушно зауважено судом першої інстанції матеріали справи не містять доказів того, що у заявлені позивачкою періоди у АТ «Укртранснафта» видавались накази про проводення виплат штатним працівниками передбачених п. 5.16 КД одноразових виплат.

Натомість, відповідно до довідки АТ «Укртранснафта» від 09.07.2024 року протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років адміністрація АТ «Укртранснафта» не проводила будь-яких одноразових премій до новорічних та різдвяних свят (т.2 а.с.163). Згідно довідки Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» остання у 2022 році не здійснювала виплати працівникам Товариства одноразового заохочення з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня (т.2 а.с.29).

Жодних доказів на спростування вказаних вище довідок, як і доказів щодо видання АТ «Укртранснафта» наказу про виплату одноразового заохочення до Міжнародного жіночого дня 8 березня у 2021, 2023 роках, як і до професійного свята – Дня працівника нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України у 2020 році матеріали справи не містять.

При цьому апеляційний суд зауважує, що Колективним договором АТ «Укртранснафта» у редакції від 23.12.2020 року не передбачено обов`язку роботодавця проводити преміювання штатних працівників до професійного свята (на відміну від попередньої редакції КД).

Так, пункт 7.6.3. Колективного договору від 23.12.2020 року, на якій посилається ОСОБА_1 , знаходить у підрозділі «Роботадавець може» розділу VII та визначає право, а не обов`язок здійснювати відрахування Профорганізації коштів в розмірі до 18% від фонду оплати праці на здійснення виплати одноразової премії до професійного свята – Дня працівника нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України в розмірі місячного посадового окладу працівника.

Доказів проведення АТ «Укртранснафта» відповідних відрахувань до Профорганізації у 2021, 2022 роках та проведення Об`єднаною профспілковою організацією АТ «Укртранснафта» вказаної одноразової виплати у ці роки матеріали справи не містять.

Щодо позовних вимог про стягнення премій за досягнення ключових показників ефективності (КПЕ) за періоди: перший та другий квартали 2020 року, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, 2021-2022 роки, січень-червень 2023 року, апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог, вважає обґрунтованими викладені у оскаржуваному рішення суду мотиви.

Так, згідно з підпунктом першим пункту 5.19. Колективного договору, прийнятого на конференції трудового колективу АТ «Укртранснафта» 30.11.2018 року роботодавець зобов`язується здійснювати виплати премій та інших винагород штатним працівникам АТ «Укртранснафта», зокрема, згідно з Положенням про преміювання штатних працівників АТ «Укртранснафта» за результатами виробничої діяльності (досягнення ключових показників ефективності (КПЕ), аналогічні положення містять Колективний договір, прийнятий на конференції трудового колективу АТ «Укртранснафта» 23.12.2020 року.

Відповідно до пункту 2 Положення про преміювання штатних працівників АТ «Укртранснафта» за результатами виробничої діяльності (досягнення ключових показників ефективності (КПЕ) положення запроваджується з метою посилення матеріального стимулювання, мотивації працівників, покращення продуктивності праці, якісного виконання функціональних обов`язків і виробничих завдань, підвищення відповідальності працівників за ефективне виконання своїх посадових обов`язків та досягнення Товариством запланованих економічних показників.

Преміювання здійснюється на основі оцінки топ-менеджментом Товариства ефективності праці кожного працівника і його особистого внеску у забезпечення виконання Товариством статутних завдань, договірних зобов`язань, досягнення стійкого фінансового результату (п.5 Положення). Показники преміювання для виробничого персоналу і фахівців орієнтовані на виконання поточних короткострокових цілей і завдань (п.6 Положення).

Згідно із п.7 Положення розмір преміювання працівників Товариства залежить від результатів виробничої діяльності працівників за відповідний період року (місяць, квартал, півріччя), якості виконання трудових обов`язків, ефективності діяльності структурних підрозділів, фінансових можливостей та результатів роботи Товариства в цілому, а також інших факторів, що можуть впливати на сам факт і розмір преміювання.

Методологія преміювання затверджується наказом Товариства. Конкретний розмір премії працівникам Товариства розраховується на підставі методології преміювання, прийнятої у Товаристві та затверджується наказами Товариства (п.8 Положення).

20.12.2019 року АТ «Укртранснафта» прийнято наказ №611 «Про затвердження нової редакції Методології преміювання працівників АТ «Укртранснафта». Відповідна методологія діяла у період з 01.01.2020 року по 30.05.2020 року. Згідно з загальними положеннями Методології під ключовими показниками ефективності (КПЕ) в Методології розуміється набір (перелік) визначених показників, які повинні бути виконані або досягнуті працівником для якісного виконання функціональних обов`язків, реалізації тактичних завдань, досягнення цілей Товариства з метою проведення об`єктивного та справедливого зв`язку між результатами роботи та преміювання (винагородою) за неї.

Пунктом 7.22 Методології визначено, що працівникам, попередженим про скорочення посади, відповідно до пункту 1 ст.40 КЗпП України, КПЕ не ставиться та підсумкова результативність не підраховується з дня попередження про скорочення посади. Відповідні положення містяться у Методології, затвердженій 29.05.2020 року, наказом Товариства №208 (п.7.17), яка почала діяти з 01.06.2020 року та діяла по 30.12.2022 року.

30.12.2022 року наказом Товариства №775 затверджено Стандарт преміювання працівників АТ «Укртранснафта» за виконання ключових показників ефективності (КПЕ).

Згідно з пп.4.4.19 п.4.4 Стандарту визначено, що працівникам, попередженим про скорочення посади, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, КПЕ не ставиться та підсумкова результативність не підраховується з дня попередження про скорочення посади.

Отже передбачена КД премія за досягнення ключових показників ефективності (КПЕ), не нараховуються і не виплачуються автоматично, їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у Методології преміювання працівників АТ «Укртранснафта», про що зазначалося вище.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 з 2020 року по червень 2023 року поновлена на посаді, що скорочена. Так, 17.12.2019 року відповідачем прийнято наказ №586-К про скорочення посади позивачки відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. 26 грудня 2019 року позивачка була ознайомлена із попередженням про скорочення її посади.

Тож, відповідно до Методології ОСОБА_1 , попередженій про скорочення посади, відповідно до пункту 1 ст.40 КЗпП України, КПЕ не ставляться та підсумкова результативність не підраховується з 26 грудня 2019 року.

Так, попри поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», передбачених Колективним договором, Положенням про преміювання штатних працівників АТ «Укртранснафта» та Методологією преміювання працівників АТ «Укртранснафта» підстав для нарахування їй премії за результати виробничої діяльності (досягнення ключових показників ефективності (КПЕ) за період вимушеного прогулу не настало.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2017 року у справі №755/22151/15-ц, на які посилається скаржниця.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у рішенні.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Південного міського суду Одеської області від 08 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова