Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №499/857/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2979/26

Справа № 499/857/24

Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Лозко Ю.П.

суддів: Карташова О.Ю, Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 13 травня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 11 275 418,80 грн, який складається з: основного боргу – 6 464 000 грн, втрат від інфляції – 3 937 026,48 грн, 3% річних – 874 392,33 грн.

У квітні 2025 року ОСОБА_2 , заперечуючи проти факту підписання ним відповідних договорів позики, звернувся до суду із клопотанням про призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів, на вирішення якої поставити питання:

- Чи виконано рукописний текст: « ОСОБА_2 » та підпис у договорі позики від 03.04.2018 та розписці від 03.04.2018, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою в тому числі з наслідуванням підпису?

- Чи виконано рукописний текст: « ОСОБА_2 » та підпис у договорі позики від 28.07.2018 та розписці від 28.07.2018, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою в тому числі з наслідуванням підпису?

- Чи виконано рукописний текст: « ОСОБА_2 » та підпис у договорі позики від 15.09.2018 та розписці від 15.09.2018, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою в тому числі з наслідуванням підпису?

- Чи виконано рукописний текст: « ОСОБА_2 » та підпис у договорі позики від 30.01.2019 та розписці від 30.01.2019, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою в тому числі з наслідуванням підпису?

- Чи виконано рукописний текст: « ОСОБА_2 » та підпис у договорі позики від 03.01.2020 та розписці від 03.01.2020, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою в тому числі з наслідуванням підпису?

- Чи виконано рукописний текст: « ОСОБА_2 » та підпис у договорі позики від 11.02.2020 та розписці від 11.02.2020, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою в тому числі з наслідуванням підпису?

- Чи виготовлений рукописний текст у наданих документах у той час, яким датований документ?

- У який період часу був виконаний рукописний текст у наданих документах?

- У який період часу був виконаний друкований текст у наданих документах?

Проведення даної експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська 8, м. Одеса, 65026).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 13 травня 2025 року у вказаній вище справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизи документів. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 13 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції залишено поза увагою, що висновок призначеної судом судової почеркознавчої експертизи не стосуватиметься предмету спору та не входить до предмету доказування, оскільки, відповідні договори позики є чинним та будь-яких вимог щодо визнання його недійсними, тощо, з боку відповідача не заявлено.

Відповідне клопотання відповідача є необґрунтованим, безпідставним, та таким що заявлене з метою затягування розгляду даної цивільної справи, тому підлягало залишенню без задоволення.

Скаржник також зауважує, що проведення відповідної експертизи вимагатиме знищення оригіналів договорі позики проти чого він, як власник відповідних документів заперечує.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертались, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Задовольняючи клопотання відповідача про призначення у справі судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалілах справи відповіді на питання подані в клопотанні представника відповідача відсутні, водночас такі мають значення для справи, стосуються предмета і підстав спору та для їх отримання необхідні спеціальні знання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, зважаючи на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1); проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених процесуальним законом.

Суд з`ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку; пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами; оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом; заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань; у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення; оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові; після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи; допитує експерта з метою роз`яснення й доповнення ним висновку.

Порядок призначення судової експертизи, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертизи та оформлення її результатів визначається Законом України "Про судову експертизу", Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, науково - методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це складений у визначеному законодавством порядку докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5ст. 103 ЦПК України).

Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 103 ЦПК України).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для призначення у справі вказаної вище експертизи, оскільки у справі міститься висновок експертизи за №012/2024 від 19.04.2024 року, колегія суддів зауважує про таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З огляду на вказане, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 обґрунтував заявлені ним вимоги отриманням ОСОБА_2 від нього грошових коштів за договорами позики, які останній не повернув.

Водночас, запречуючи проти заявлених до нього позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що не згоден із фактом виконання ним підпису на відповідних договорах позики, тож таким, що відповідає принципу змагальності, є заявлення ним клопотання про призначення у справі судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що висновок призначеної судом судової почеркознавчої експертизи не стосуватиметься предмету спору та не входить до предмету доказування, оскільки, відповідні договори позики є чинним та будь-яких вимог щодо визнання його недійсними, тощо, з боку відповідача не заявлено, з огляду на те, що оспорювання факту підпису у справі про стягнення боргу не потребує подання відповідачем окремого позову про визнання договору (позики) недійсним, викладене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати КЦС Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21.

Так, у вказаній вище постанові Об`єднана палата КЦС Верховного Суду виснувала, що разом із цим, поряд із вимогою в правовідношенні існує й заперечення.

Заперечення – це своєрідна субправомочність особи, яка бере участь у відповідному правовідношенні, заявити про те, що така особа з певної причини не є зобов`язана перед суб`єктом вимоги. Щонайменше можна вести мову про кілька видів заперечення: заперечення ipso iure та ексцепцію.

Заперечення ipso iure стосується необґрунтованості вимоги іншої особи (наприклад, заперечення про нікчемність правочину) і таке заперечення може застосуватися навіть без посилання сторони. Ексцепція ж стосується обґрунтованої вимоги іншої особи (зокрема, заперечення про позовну давність). У такому разі потрібна заява особи, щоб застосувати ексцепцію.

Стаття 1051 ЦК України хоча й має назву про оспорювання договору позики, проте про жодне оспорювання в традиційному його розумінні як оспорюваного правочину не йдеться. Заперечення позичальника, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця відбувається в порядку обґрунтованого заперечення іншої сторони правочину.

Щодо тверджень скаржника про те, що проведення відповідної судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи вимагатиме знищення оригіналів договорі позики, то такі є помилковими та ґрунтуються суб`єктивному та хибно тлумаченні скаржником положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року N 53/5.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно з цитованого у апеляційній скаргі фрагменту п. 4.11. вказаної вище Інструкції пошкодження (знищення) об`єкта дослідження вимагає отримання експертом відповідного письмового дозволу суду, який оскаржуваною ухвалою надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновком суду про призначення у справі вказаної експертизи за клопотанням відповідача, що не є підставами для відмови позивачу у задоволенні його клопотання, оскільки правом надання суду доказів наділені обидві сторони.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для призначення у справі судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення вказаного питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 13 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова