Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №522/10371/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5307/26

Справа № 522/10371/25

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства та виключення запису про батька із актового запису про народження дитини

встановив:

07 травня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просить виключити відомості про нього, як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з актового запису №113 про народження ОСОБА_3 , здійсненого 23 червня 2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попаснянського районного управління юстиції у Луганській області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року справу направлено до Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи для продовження проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду від 14 серпня 2025. Повторно зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися разом з дитиною ОСОБА_3 до експертної установи за викликом експерта для відібрання зразків ДНК для проведення експертизи. Роз`яснено, що на підставі ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тищенко С.Ю., просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у призначенні експертизи та зупиненні провадження, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не надав належної оцінки заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності; не перевірив наявність у позивача права на оспорювання батьківства відповідно до ч. 5 ст. 136 Сімейного кодексу України; повторно надав чинність попередній ухвалі про призначення експертизи без постановлення нового процесуального рішення; не обґрунтував неможливість подальшого розгляду справи без зупинення провадження; не визначив строк; не врахував тривалість процесу; не оцінив пропорційність.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року в частині вирішення питання про направлення справи до експертної установи для продовження проведення експертизи повернуто скаржниці.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат

Очкур К.І., подав відзив у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги

ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги, посилається на те, що вчинення процесуальних дій на час проведення експертизи є неможливим, тому є правильним висновок щодо доцільності зупинення провадження на час проведення експертизи. Разом з відзивом на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 5100 грн.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду в частині зупинення провадження, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що предметом позову є вимога про виключення відомостей про позивача, як батька дитини з актового запису про народження дитини. 14 серпня 2025 року судом призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу. 31 жовтня 2025 року від експерта надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неприбуттям до експерта відповідачки та дитини для відібрання біологічних зразків. Ураховуючи, що позивач наполягає на повторному направленні справи для проведення експертизи, суд керуючись п.5 ч.1 ст. 252 ЦПК України зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки зупинив провадження у справі на час проведення експертизи без законних на те підстав, колегії суддів зауважує про таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення судом експертизи.

Пунктом 9 частини першої статті 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Як убачається з матеріалів справи ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 року призначено у справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу у справі. Проведення експертизи доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експерта поставлено наступні питання: Чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )? Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. У розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи. Зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися разом з дитиною ОСОБА_3 до Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи за викликом експерта для відібрання зразків ДНК для проведення експертизи. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 та роз`яснено положення ч.1 ст. 146 ЦПК України, які наступають у разі ухилення від участі в експертизі. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Матеріали справи не містять відомостей, що зазначена вище ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2025 була предметом апеляційного оскарження, тобто учасники справи погодилися з висновками суду, як щодо наявності правових підстав для проведення експертизи у справі, так і зупинення провадження.

31 жовтня 2025 року на адресу суду першої інстанції від експерта надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неприбуттям до експертної установи відповідачкиОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 для відібрання біологічних зразків.

Направляючи справу для продовження проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи та зупиняючи провадження у справі, місцевий суд виходив з принципу всебічного та повного встановлення обставин у справі, які мають значення для вирішення спору, а тому підставно зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Враховуючи те, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції у справі, яка розглядається, вирішено питання про направлення справи для продовження проведення експертизи, результати якої мають вагоме значення для правильного вирішення спору по суті у цій справі, місцевий суд обґрунтовано скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом (частиною першою статті 252 ЦПК України) зупинити провадження у справі, що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування оскаржуваної ухвали суду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування ухвали суду в оскаржувані частині відсутні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими зазначені вище висновки суду з якими не погоджуються скаржник.

Доказів, які б спростували правильні висновки суду, скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного постановлення оскаржуваної ухвали.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зауважує про таке.

Статтею 141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 11 лютого 2026 року в частині зупинення провадження у справі, а не судове рішення, прийняте за результатами розгляду позову ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька із актового запису про народження дитини, тобто судове рішення по суті.

У постанові від 18 травня 2020 року у справі N 530/1731/16-ц (провадження N 61-39028св18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та/або касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (провадження №4-515цс19), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №2-161гс19)).

Отже, з огляду на предмет апеляційного перегляду, вирішення апеляційним судом питання про розподіл судових витрат є передчасним, відтак заява про ухвалення у справі додаткового судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційна скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухваленню і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова