Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №947/5295/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6551/26

Справа № 947/5295/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

позивач - ОСОБА_1

представник позивача – Степанишина Альона Сергіївна

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс»

представник відповідача – Солоненко Наталія Сергіївна

розглянули у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Огренич І.В., у приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживачів,-

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати договір про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів від 23.07.2020 № 6003333/20200723/Ч7, укладений між ОСОБА_1 та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс”, визнати нарахованою безпідставно заборгованість на особовому рахунку за послуги з вивезення рідких побутових відходів за період з 23.07.2020 до дня ухвалення рішення, зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» списати з особового рахунку заборгованість за послуги з вивезення рідких побутових відходів за період з 23.07.2020 до дня ухвалення рішення, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» судові витрати.

При цьому позивачка посилається на те, що 23.07.2020 між нею та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс” укладено договір № 6003333/20200723/Ч7 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів. 07.12.2020 позивачем було подано заяву від 04.11.2020 про розірвання зазначеного договору до філії “Інфоксводоканал”.

Філія “Інфоксводоканал” не надавала позивачу послуги з вивезення рідких побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту підписання Договору відповідно до узгодженого в Додатку № 1 графіку та відповідно до п. 3 Договору про їхнє надання не рідше ніж один раз на шість місяців.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором та ненадання ОСОБА_1 послуги з вивезення рідких побутових відходів жодного разу з моменту укладання Договору, позивач вважає нарахування їй будь-якої заборгованості за неотримані нею послуги безпідставним. Позивач зазначає, що вона позбавлена послуг з вивезення рідких побутових відходів, на отримання яких вона розраховувала при укладенні договору, при цьому існування нерозірваного Договору, укладеного з відповідачем, робить неможливим для споживача змінити виконавця послуг та почати отримувати послуги з вивезення рідких побутових відходів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживачів задоволено частково.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що згідно з ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд першої інстанції вважає доведеними обставини невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо надання послуги з вивезення рідких побутових відходів позивачу, що є підставою для задоволення позовної вимоги про розірвання договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів від 23 липня 2020 року № 6003333/20200723/Ч7, укладений між ОСОБА_1 та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс”.

Також з огляду на те, що ОСОБА_1 в заяві від 04.11.2020 року (вхід. № 4844/прив від 07.12.2020 року) про розірвання договору просила його розірвати з 31.12.2020, суд вважає вимоги позивачки про визнання нарахованою безпідставно заборгованість на особовому рахунку ОСОБА_1 та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” списати з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за послуги з вивезення рідких побутових відходів підлягають задоволенню саме з 01 січня 2021 року, а не з моменту його укладання 23.07.2020 року.

Доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням 24 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксволоканал» ТОВ «Інфокс» відмовити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи щодо розірвання договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів від 23.07.2020 р. ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів щодо вивезення рідких побутових відходів іншими суб`єктами підприємницької діяльності.

Вказує, що відповідно до Договорупро надання послуг з вивезення рідких побутових відходів від 23.07.2020 р. №6003333/20200723/Ч7 здійсненню вивезення рідких побутових відходів передує надання заявки від споживача. ОСОБА_1 всупереч вимогам договору із заявками не зверталася.

Таким чином, висновок суду, що відповідач не виконував зобов`язань по договору є необґрунтованим, оскільки самим позивачем не були виконані умови договору щодо отримання послуг. Порушень умов виконання Договору щодо вивезення рідких побутових відходів не було.

Зазначає, що філія «Інфоксводоканал» умов Договору №6003333/20200723/Ч7 не порушувала, позивач в свою чергу користуючись послугою водопостачання та отримуючи воду не надає заявок до філії «Інфоксводоканал» щодо вивезення рідких побутових відходів, чим порушує вимоги чинного законодавства.

Також скаржник звертає увагу, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В обґрунтування зазначили, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а отже підстави для його скасування відсутні.

Щодо явки сторін.

У судове засідання з`явились представник позивача і представник відповідача, та надали свої пояснення.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо надання послуги з вивезення рідких побутових відходів позивачу є підставою для задоволення позовної вимоги про розірвання договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів від 23 липня 2020 року № 6003333/20200723/Ч7, укладений між ОСОБА_1 та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс”.

Також з огляду на те, що ОСОБА_1 в заяві від 04.11.2020 року (вхід. № 4844/прив від 07.12.2020 року) про розірвання договору просила його розірвати з 31.12.2020, суд вважає вимоги позивачки про визнання нарахованою безпідставно заборгованість на особовому рахунку ОСОБА_1 та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” списати з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за послуги з вивезення рідких побутових відходів підлягають задоволенню саме з 01 січня 2021 року, а не з моменту його укладання 23.07.2020 року.

Проте з вказаними висновками апеляційний суд не погоджується та вважає за необхідне заначити наступне.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2020 між ОСОБА_1 та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс” укладено договір № 6003333/20200723/Ч7 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів.

Відповідно до п. 3 вказаного Договору послуги з вивезення рідких побутових відходів надаються за графіком, узгодженим із Споживачем, в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховується послуги, але не рідше ніж раз на шість місяців (Додаток № 1). Абонент попередньо, за п`ять днів до запланованої дати вивезення відходів для підтвердження замовлення дзвонить у Колл-центр та надає інформацію щодо прізвища, ім`я, по-батькові Споживача послуги, адреса, машкод, об`єм машини, який потрібен для вивезення.

Додаток № 1 до Договору містить графік вивезення рідких побутових відходів по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5 Договору критерієм якості послуг з вивезення рідких побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, інших вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідно до п. 6 Договору споживач має право на:

зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості (пп. 5);

розірвання договору, попередивши про це виконавця не менше як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуги (пп. 10).

Згідно з пп. 1 п. 7 Договору споживач зобов`язується укладати договори про надання послуг у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Згідно з п. 8 Договору виконавець зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуг згідно із законодавством про житлово-комунальні послуги та про відходи та умовами договору, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (пп. 1); розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором (пп.4).

Відповідно до п. 26 Договору дія Договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення істотних умов Договору другою стороною.

07.12.2020 ОСОБА_1 було подано заяву від 04.11.2020 (вхід. № 4844/прив.) про розірвання договору до філії “Інфоксводоканал”, в якій вона просить розірвати Договір з 31 грудня 2020 року.

У матеріалах справи наявна відповідь відповідача від 24.12.2020 вих. № 4844-13 на заяву позивача, однак, відсутнє підтвердження про надсилання та отримання вказаного листа ОСОБА_1 .

При цьому, у позовній заяві зазначено про те, що жодної письмової відповіді від філії “Інфоксводоканал” позивач не отримувала.

12.09.2024 представником позивача подано адвокатський запит до філії “Інфоксводоканал” з проханням надати копії документів, які підтверджують надання філією “Інфоксводоканал” послуги з вивезення рідких побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , з дня укладання договору по теперішній час.

Листом від 20.09.2024 № 6033-04/8582 філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс” зазначено, що ними не надавались послуги з вивезення рідких побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на відсутність звернення споживача про надання такої послуги.

28.09.2024 представником позивача подано в інтересах ОСОБА_1 заяву до директора філії “Інфоксводоканал” з попередженням про розірвання договору № 6003333/20200723/Ч7 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів, укладеного 23.07.2020 між ОСОБА_1 та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс”, та з проханням здійснити списання заборгованості за договором № 6003333/20200723/Ч7 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів з огляду на їх фактичне ненадання.

Листом від 28.10.2024 № 6791-04-9241 відповідач повідомив, що в період з 24.12.2020 до теперішнього часу ОСОБА_2 до Управління "Водозбут" Філії "Інфоксводоканал" ТОВ “Інфокс” (особисто, письмово, Колл-центр) для узгодження дати допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуг не зверталась, таким чином, договір вважається дійсним. За період часу 2021-2024 рр. заяв ОСОБА_2 відповідно до пункту 25 Договору до Філії "Інфоксводоканал" ТОВ “Інфокс” не надходило.

02.11.2024 позивачем подано заяву до філії “Інфоксводоканал”, в якій висловлено прохання до відповідача про розірвання Договору, зазначено про надання нею допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуги, а також прохання узгодити з нею дату та час такого допуску за номером її телефону.

Листом від 21.11.2024 № П-676 філія “Інфоксводоканал” зазначила, що надання Філією на розірвання вищевказаного договору призведе до несанкціонованого скиду/вивезення рідких побутових відходів та порушення Законів України «Про управління відходами», «Про житлово-комунальні послуги», «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою території міста Одеса, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 N?1631-VI”.

Відповідно до п. 3 вказаного Договору послуги з вивезення рідких побутових відходів надаються за графіком, узгодженим із Споживачем, в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховується послуги, але не рідше ніж раз на шість місяців (Додаток № 1). Абонент попередньо, за п`ять днів до запланованої дати вивезення відходів для підтвердження замовлення дзвонить у Колл-центр та надає інформацію щодо прізвища, ім`я, по-батькові Споживача послуги, адреса, машкод, об`єм машини, який потрібен для вивезення.

Додаток № 1 до Договору містить графік вивезення рідких побутових відходів по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5 Договору критерієм якості послуг з вивезення рідких побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, інших вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідно до п. 6 Договору споживач має право на:

зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості (пп. 5);

розірвання договору, попередивши про це виконавця не менше як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання послуги (пп. 10).

Згідно з пп. 1 п. 7 Договору споживач зобов`язується укладати договори про надання послуг у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Згідно з п. 8 Договору виконавець зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуг згідно із законодавством про житлово-комунальні послуги та про відходи та умовами договору, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (пп. 1); розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором (пп.4).

Відповідно до положень статті 651 ЦК України, яка регулює питання щодо підстав для зміни або розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.Головне на чому ґрунтується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна у судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Факти істотного порушення відповідачем договору чи істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору судом не встановлені і в рішенні не наведені.

Системний аналіз наведеного законодавства, у тому разі і спеціального щодо спірних правовідносин, та оцінка на підставі такого доказів сторін свідчить про те, що подана позивачем заява про анулювання договору на вивезення рідких побутових відходів сама по собі не свідчить про його розірвання у розумінні ст. 651 ЦК України, оскільки не підтверджує досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та не є судовим рішенням про його розірвання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для розірвання укладеного сторонами 23.07.2020 року договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів у судовому порядку відсутні, оскільки позивачем не надано доказів завданих збитків та істотних порушень відповідачем умов договору.

Крім того, згідно з ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Якщо інше не визначено законом, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, яка укладає колективний договір про надання комунальних послуг, згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, має право на вибір серед визначених у встановленому законодавством порядку виконавців послуг з поводження з побутовими відходами.

Отже, системний аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що власники або наймачі житлових будинків зобов`язані укладати договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, а відсутність паперового договору/підписання споживача не звільняє його від оплати таких послуг у разі надання таких. Відмова від укладення договору або неоплата послуг є порушенням правил благоустрою населених пунктів.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.07.2020 між ОСОБА_1 та філією “Інфоксводоканал” ТОВ “Інфокс” укладено договір № 6003333/20200723/Ч7 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів. (а.с. 13)

Відповідно до п.п. 1 п. 7 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070, в редакції на час виникнення правовідносин, під час укладення договору про надання послуг, сторони узгоджують графік їх надання, виходячи з потреби споживача, норм надання та якості послуг.

Згідно з п. 1 вказаного договору виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення рідких побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3 договору № 6003333/20200723/Ч7 встановлено, що послуги з вивезення рідких побутових відходів надаються за графіком, узгодженим із споживачем, в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховуються послуги, але не рідше ніж один раз на шість місяців (Додаток №1).

Відповідно до п.п. 1 п. 3 договору № 6003333/20200723/Ч7 абонент попередньо, за 5 (п`ять) днів до запланованої дати вивезення відходів, для підтвердження замовлень має дзвонити у Колл-центр. Під час замовлення абонент повідомляє наступну інформацію: ПІБ, адреса, машкод, об`єм машини, яка потрібна для вивезення.

З викладеного вбачається, що відповідно до Договору здійсненню вивезення рідких побутових відходів передує надання заявки від споживача. ОСОБА_1 всупереч вимогам договору із заявками не зверталася.

Листом від 20.09.2024 № 6033-04/8582 підтверджується факт не надання послуги з вивезення рідких побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду не відсутність звернення споживача про надання такої послуги.

Отже, сторони в договорі № 6003333/20200723/Ч7 передбачили надання ТОВ «Інфокс» послуг з вивезення рідких побутових відходів згідно графіку, узгодженого із споживачем в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховуються послуги, але не рідше ніж один раз на шість місяців, який є додатком до договору.

Згідно з графіка вивезення рідких побутових відходів до Договору від 23.07.2020 послуги з вивезення РПВ надаються не рідше, ніж один раз на шість місяців, за графіком узгодженим на період 23.07.2020 по 23.07.2021 - це січень 2021 та липень 2021. (а.с. 14зв).

Даний графік відповідно було узгоджено до 24 липня 2021 року, проте, в матеріалах справи відсутні докази складання ТОВ «Інфокс» графіку надання послуги з вивезення рідких побутових відходів та його узгодження із ОСОБА_1 після закінчення першого року дії договору.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Отже, позивачем не доведено підстави для розірвання договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів, відповідно вона не звільняється від обов`язку сплати за житлово-комунальні послуги, проте через відсутність доказів складання ТОВ «Інфокс» графіку надання послуги з вивезення рідких побутових відходів та його узгодження із ОСОБА_1 за період – з 24.07.2021 по день ухвалення судового рішення, саме це є підставою для часткового задоволення позовних вимог в частині списання безпідставно нарахованої заборгованості за послугу з вивезення рідких побутових відходів.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, то колегія суддів вважає дані доводи не обґрунтованими.

Так, у матеріалах справи наявні докази розміру витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, а саме копії: договору про надання правничої допомоги від 11.09.2024 № 2024/29, детального опису робіт (наданих послуг) від 18.03.2026, виконаних адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною за договором про надання правничої допомоги від 11.09.2024 № 2024/29, довідок про отримання гонорару від 11.09.2024 та від 16.01.2025.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 березня 2026 року змінити та позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати нарахованою безпідставно заборгованість на особовому рахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за № 6003333 за послуги з вивезення рідких побутових відходів за період з 24 липня 2021 до дня ухвалення рішення.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) списати з особового рахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за № 6003333 заборгованість за послуги з вивезення рідких побутових відходів за період з 24 липня 2021 до дня ухвалення рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко