Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №137/978/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/978/26

Провадження № 33/801/858/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Станіславського С.В., потерпілої ОСОБА_2 та її захисника адвоката Шевченка А.В.,

розглянув в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Шевченка Андрія Вікторовича на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701240 від 24 червня 2026 року, 23 червня 2026 року о 21:55 год на 347 км автомобільної дороги М-30 «Стрий – Ізварине» водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Tesla Model Y», д.н.з. НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки для руху у вигляді раптового падіння дерева на проїзну частину не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення з деревом, у результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 12.3 та п. 2.3.б ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова місцевого суду мотивована тим, що не підтверджено порушення водієм вимог п.п. 2.3(б), 12.3 ПДР України, не доведено наявності причинного зв`язку між його діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок раптового падіння частини дерева на транспортний засіб під час його руху, що за відсутності будь-яких попереджувальних дорожніх знаків або інших об`єктивних даних про існування небезпеки не могло бути завчасно передбачене чи відвернуте водієм. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення ОСОБА_1 ПДР України та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Шевченко А.В. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить скасувати постанову Літинського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким встановити в діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті.

Субсидіарно, якщо на момент апеляційного розгляду спливе строк, установлений ст. 38 КУпАП — скасувати постанову про закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та ухвалити нову постанову про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення строків накладення стягнення) виключивши з мотивувальної частини необґрунтований висновок про встановлену відсутність події і складу правопорушення та про невідворотність дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції:

-неправильно застосовано п. 12.3 ПДР України;

-проігноровано доказ щодо швидкості руху;

-підмінено експерта і самостійно зроблено транспортно-трасологічні висновки;

-формально відмовлено у клопотаннях про виклик експерта, призначенні експертизи та наданні строку для альтернативного висновку;

-спростовано позицію, якої потерпіла не займала з посланням на обставини поза предметом справи;

-прийнято до уваги висновок №174/26, який не мав наперед установленої сили.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона порушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб`єкт правопорушення загальний.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортним засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, що характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має матеріальний склад. Для притягнення особи до відповідальності необхідно встановити в сукупності: конкретне порушення нею вимог Правил дорожнього руху; наявність вини у вчиненні такого порушення; настання передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення наслідків; прямий причинний зв`язок між конкретним порушенням Правил дорожнього руху та пошкодженням транспортного засобу або іншого майна.

Сам собою факт пошкодження транспортного засобу під час його руху не свідчить автоматично про порушення водієм Правил дорожнього руху та не є достатньою підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або були поранені люди чи завдано матеріальних збитків.

Отже, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен встановити, чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.

Відповідно до положень п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 26 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701240 від 24 червня 2026 року, 23 червня 2026 року о 21:55 год на 347 км автомобільної дороги М-30 «Стрий – Ізварине» водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Tesla Model Y», д.н.з. НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки для руху у вигляді раптового падіння дерева на проїзну частину не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення з деревом, у результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 12.3 та п. 2.3.б ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 23 червня 2026 року, ним повідомлено про обставини дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до яких під час руху автомобілем «Tesla Model Y» на автомобіль зверху раптово впала частина дерева, внаслідок чого він не зміг уникнути зіткнення з ним.

Згідно схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, вона містить відомості про місце ДТП, розташування транспортного засобу, вид пригоди (наїзд на дерево), характер видимих механічних пошкоджень автомобіля Tesla Model Y, належність транспортного засобу потерпілій, а також відображає зафіксоване працівниками поліції порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. При цьому на схемі міститься інформація з позначкою «сухе дерево яке раптово впало на автомобіль тесла».

Листом Управління патрульної поліції у Вінницькій області від 26 червня 2026 року підтверджуються обставини оформлення ДТП, складання щодо ОСОБА_1 протоколу за ст. 124 КУпАП. Окрім того, у листі зазначено, що 23 червня 2026 року о 22:37 год на службовий планшет надійшло повідомлення «Умисне пошкодження майна» за адресою: автомобільна дорога М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», км 347+500, за участю автомобіля «Tesla Model Y», д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_2 ), під керуванням ОСОБА_1 . Вказана подія була зареєстрована у відділі поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області за № ЄО 7747 від 23 червня 2026 року. У подальшому подію було перекваліфіковано на «ДТП без травмованих» та зареєстровано в ІКС ІПНП (журнал ЄО) ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за № ЄО 7762 від 24 червня 2026 року.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського «export-n5u2z» зафіксовано обставини оформлення ДТП та спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 . На 02:30 хв. ОСОБА_1 наголошує на необхідності зафіксувати всі обставини дорожньо-транспортної пригоди та повідомляє про намір звертатися до суду у зв`язку з неналежним утриманням придорожніх насаджень. На 08:28 хв. працівник поліції повідомляє про необхідність здійснення окремого виклику на лінію «102» щодо ДТП та пошкодження автомобіля. На 09:22 хв. та на 17:13 хв. працівник поліції зазначає про необхідність повторного виклику для належної реєстрації дорожньо-транспортної пригоди та скасування попереднього повідомлення.

Фотоматеріали фіксують місце дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження автомобіля «Tesla Model Y», а також уламок дерева, який пошкодив транспортний засіб.

У листі Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України від 04 червня 2026 (а.с.49), зазначається, що за даними найближчої до місця події гідрометеорологічної станції «Хмільник» станом на 21:55 23.06.2026 погодні умови були сприятливими: без опадів, метеорологічна дальність видимості становила до 20 км, вітер був відсутній (штиль). Також повідомлено, що гроза спостерігалася лише 24.06.2026 з 14:20 до 16:10, тобто після часу події. Зазначені відомості підтверджують фактичні погодні умови в районі місця події на момент її вчинення.

Згідно з висновком експерта № 174/26 від 07 липня 2026 року, у діях водія автомобіля «TESLA MODEL Y» ОСОБА_1 не вбачається невідповідності технічним вимогам пунктів 2.3(б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, а його дії не перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (а.с.54 – 60).

Закриваючи провадження у справі, місцевий суд мотивовано виходив з того, що матеріали справи не підтверджують порушення водієм вимог п.п. 2.3(б), 12.3 ПДР України; не доведено наявність причинного зв`язку між його діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок раптового падіння частини дерева на транспортний засіб під час його руху, що за відсутності будь-яких попереджувальних дорожніх знаків або інших об`єктивних даних про існування небезпеки не могло бути завчасно передбачене чи відвернуте водієм. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення ОСОБА_1 ПДР України та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є на переконання апеляційного суду вірним.

Апеляційний суд погоджується з мотивами судового рішення, зміст постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП.

Зокрема, постанова місцевого суду містить опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Окрім цього, у постанові наведено докази, на яких ґрунтується висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення та зазначено мотиви відхилення доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Апеляційний суд вважає, що пункт 12.3 Правил дорожнього руху не підлягає застосуванню, оскільки небезпека виникла миттєво у вигляді раптового падіння дерева, без будь-яких попередніх ознак, не існувала завчасно, а матеріали справи не містять доказів наявності у водія реальної технічної можливості зупинити транспортний засіб або безпечно змінити напрямок руху.

Крім того, на схемі місця ДТП міститься інформація з позначкою «сухе дерево яке раптово впало на автомобіль тесла».

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом п. 12.3 Правил дорожнього руху є безпідставними, оскільки цей пункт підлягає застосуванню лише за умови, коли небезпека була об`єктивно спостережуваною та водій мав час і можливість вжити відповідних заходів, чому раптове падіння дерева не відповідає.

Посилання в протоколі на порушення пункту 2.3.б Правил дорожнього руху є необґрунтованими, оскільки ДТП настала внаслідок раптового падіння дерева, що не можливо було передбачити заздалегідь.

Оцінивши зазначені матеріали в їх сукупності, суд установив, що вони не утворюють достатньої, послідовної та взаємоузгодженої сукупності доказів, яка підтверджувала б наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що причинно-наслідковий зв`язок між діями водія та настанням ДТП відсутній, а аварійна ситуація була створена виключно внаслідок раптового падіння дерева

Доводи скарги зводяться до переоцінки моменту виникнення такої небезпеки.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом проігноровано пояснення ОСОБА_1 щодо швидкості руху 90 км/год, не заслуговує на увагу, оскільки значення швидкості руху «60»; «90» км/год не перебуває в причинному зв`язку з ДТП у даному випадку, що також підтвердив в судовому засіданні апеляційної інстанції експерт ОСОБА_3 .

Висновок №174/26 від 07 липня 2026 року є належним, допустимим та оцінений у сукупності з іншими доказами, який не суперечить іншим матеріалам справи (схемі ДТП, ушкодженням), а логічно підтверджує їх. Апелянт не надав жодних належних доказів, які б спростовували цей висновок.

Суд не робив самостійних трасологічних висновків, а оцінив наявні в матеріалах справи докази.

Доводи потерпілої сторони щодо наявності вини ОСОБА_1 оцінюються критично, оскільки вони фактично ґрунтуються на припущенні про те, що сам факт настання дорожньо-транспортної пригоди свідчить про порушення водієм Правил дорожнього руху. Разом із тим, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення конкретного порушення Правил дорожнього руху, вини особи та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками, що настали. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 мав реальну можливість завчасно виявити падіння частини дерева, передбачити виникнення такої перешкоди та уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом зміни швидкості або напрямку руху. Самі по собі посилання потерпілої сторони на факт пошкодження транспортного засобу та настання майнової шкоди не доводять наявності у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Версія потерпілої сторони щодо іншого механізму ДТП спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: схемою місця ДТП від 23 червня 2026 року; фотознімками на яких відображено локалізацію, характер та обсяг видимих механічних пошкоджень транспортного засобу; поясненнями ОСОБА_1 ; висновком експерта №174/26 від 07 липня 2026 року.

Поряд з цим, навіть якщо і припустити у даній справі інший механізм ДТП, то у контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (заява №7460/03), суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі, яка становить виклад обвинувачення.

Разом з тим, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення клопотання сторони захисту потерпілої про призначення комплексної судової інженерно-транспортної експертизи, транспортно-трасологічної за спеціальністю 10.4 та автотехнічної за спеціальністю 10.1.

За змістом ст.273 КУпАП експерт призначається у разі виникнення потреб у спеціальних знаннях для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цьому провадженні завданням апеляційного суду є перевірка того, чи доведено наявність у справі доказами склад адміністративного правопорушення саме в діях ОСОБА_1 .

Недостатність доказової бази, зібраної уповноваженим органом на підтвердження адміністративного обвинувачення, не може бути усунута шляхом покладення на суд функції зі збирання нових доказів на підтвердження такого обвинувачення.

Крім того, вирішення питання про наявність чи відсутність у діях водія порушення конкретної норми ПДР та юридичного причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками належить до компетенції суду, тоді як висновок експерта може стосуватись лише питань, вирішення яких потребує спеціальних технічних знань.

Отже, підстав для призначення експертизи під час апеляційного перегляду не встановлено.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3б, п.12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій транспортного засобу не мав можливості уникнути небезпеки, створеної падаючим деревом.

Апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції дотримано вищенаведених вимог закону, та судом повно з`ясовано обставини справи.

Наведене, на думку апеляційного суду свідчить про те, що суд першої інстанції, дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду.

Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Такий самий принцип відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року та «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимим, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово наголошено, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, й обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, мотивувавши своє рішення.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду першої інстанції є безпідставними й апеляційний суд їх до уваги не бере.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Шевченка Андрія Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий