Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №127/7658/18 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/7658/18

Провадження № 22-ц/801/2076/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 127/7658/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Венгрин О. О. від 07 липня 2026 року (дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення) про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (далі ТОВ «Капіталресурс») звернулося до суду із заявою, за якою просило:

- замінити сторону стягувача у виконавчому листі № 127/7658/18, виданому 14 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») заборгованості за кредитним договором, з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс»;

- видати ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 127/7658/18, виданого 14 листопада 2018 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року у справі № 127/7658/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2007 року в розмірі 117 000 грн 00 к. та 1 762 грн 00 к. у відшкодування судового збору. 22 серпня 2025 року між ТОВ «Капіталресурс» та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 .

Станом на дату укладення договору факторингу оригінал виконавчого листа заявнику не передавався.

31 липня 2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58721976 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стягувач АТ КБ «ПриватБанк» повідомив про втрату оригіналу виконавчого листа. При цьому заявник зазначив, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року заяву задоволено. Замінено стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 127/7658/18 у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постановлено видати дублікат виконавчого листа № 127/7658/18.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2007 року на підставі договору факторингу, укладеного з АТ КБ «ПриватБанк». У зв`язку з втратою оригіналу виконавчого листа внаслідок знищення документів під час ракетного обстрілу 05 жовтня 2025 року та перериванням / зупиненням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання під час дії воєнного стану, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача та видачі дубліката виконавчого листа.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що виконавчий лист було повернуто стягувачу 31 липня 2019 року, а отже трирічний строк його пред`явлення до виконання сплив 31 липня 2022 року. Суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (щодо зупинення строків під час воєнного стану в редакції Закону № 3244-ІХ), який набрав чинності лише 25 серпня 2023 року – понад рік після спливу процесуального строку.

Як доказ втрати оригіналів виконавчих документів суд взяв до уваги повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 18 березня 2026 року про знищення документів внаслідок обстрілу та пожежі 05 жовтня 2025 року. Однак цей лист банку не є належним та допустимим доказом, тому що до матеріалів справи не додано акта про знищення майна, матеріалів кримінального провадження або довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Крім того звертав увагу на те, що у мотивувальній частині судового рішення суд зазначив боржником « ОСОБА_1 », тоді як у резолютивній частині двічі вказав про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа щодо заборгованості з « ОСОБА_1 ».

ТОВ «Капіталресурс» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, відповідно до установлених судом обставин справи, правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони урегульовані.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Установлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року у справі № 127/7658/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2007 року в розмірі 117 000 грн 00 к., а також 1 762 грн 00 к. у відшкодування судового збору.

14 листопада 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області направлено АТ КБ «ПриватБанк» виконавчий лист та копію рішення суду від 19 вересня 2018 року.

31 липня 2019 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі Центральний ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області) Пращуком В. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 58721976 щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/7658/18 від 14 листопада 2018 року.

22 серпня 2025 року між ТОВ «Капіталресурс» і АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 .

Виконавче провадження № 58721976 від 28 березня 2019 року у Центральному ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області станом на 01 травня 2026 року завершено.

З повідомлення АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260312/78902 від 18 березня 2026 року, направленого ТОВ «Капіталресурс», та акту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про знищення приміщення видно, що надати оригінали виконавчих документів та постанов неможливо через знищення архівного приміщення внаслідок ракетного обстрілу з боку рф 05 жовтня 2025 року.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першої статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Частиною першою статті 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина п`ята статті 12 Закону).

31 липня 2019 року державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачу.

24 лютого 2022 року Президентом України підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким запроваджено на території України воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває до тепер.

Законом України № 2129-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Вказаний закон набув чинності 26 березня 2022 року.

Отже протягом дії воєнного стану та із моменту набрання Законом № 2129-ІХ законної сили, зокрема з 26 березня 2022 року, строки передбачені Законом України «Про виконавче провадження» перериваються.

Враховуючи те, що 31 липня 2019 року державним виконавцем було повернуто виконавчий лист стягувачу, перебіг трирічного строку його пред`явлення до виконання розпочався саме з цієї дати. Отже на момент спливу цього строку вже діяла норма розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо переривання строків на період дії воєнного стану, а тому строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого у справі № 127/7658/18, перервався та не закінчився.

Пунктом 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10, від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі №757/14604/20-ц, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

В постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №344/13386/21 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06).

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби не свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260312/78902 від 18 березня 2026 року, направленого ТОВ «Капіталресурс», та акта Державної служби України з надзвичайних ситуацій про знищення приміщення видно, що оригінали виконавчих документів, які надійшли до банку в період до 05 жовтня 2025 року включно, знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке знищено 05 жовтня 2025 року внаслідок ракетного обстрілу та пожежі.

Повідомлення банківської установи та акт Державної служби України з надзвичайних ситуацій є належними і допустимими доказами, які у своїй сукупності підтверджують обставини знищення документів. Відсутність спростування цих фактів ОСОБА_1 підтверджує обґрунтованість висновку суду про втрату виконавчого листа.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності матеріалів кримінального провадження чи довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій апеляційний суд відхиляє, тому що факт знищення архівного приміщення разом із документами підтверджується сукупністю інших належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, а норми процесуального права не встановлюють виключного переліку засобів доказування цих обставин.

За таких обставин, наявні у справі докази у своїй сукупності свідчать про втрату оригіналу виконавчого листа стягувачем та підтверджують обґрунтованість висновку суду щодо його відсутності.

Щодо доводів апеляційної скарги про зазначення в резолютивній частині по батькові боржника « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 », то апеляційний суд зазначає, що це є очевидною технічною опискою (друкарською помилкою), яку згідно зі статтею 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити. З матеріалів справи видно, що відповідачем та боржником за кредитним договором від 04 грудня 2007 року є саме ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). У мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції дав належну оцінку процесуальному статусу ОСОБА_1 . Наявність такої описки за умови правильного встановлення обставин справи в мотивувальній частині судового рішення не нівелює суті ухваленого рішення та не є безумовною підставою для його скасування.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що тягнуть за собою скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 – 383 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета