Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №127/33471/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/33471/25

Провадження № 22-ц/801/2286/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 127/33471/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Деркача Василя Григоровича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року про залишення позову без розгляду,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Місцевий суд залишив позов без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, мотивуючи повторною неявкою позивача, чия явка була визнана обов`язковою, за умови її належного повідомлення та відсутності клопотань про причини неявки.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Деркач В.Г. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановлену з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року про залишення позову без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач з об`єктивних причин не могла бути присутньою на судових засіданнях, оскільки навчається за кордоном. Вказує, що їй стало відомо про те, що батько уклав угоду з адвокатом на представництво інтересів позивача в суді. Проте, її не було повідомлено належним чином про подальший рух справи, відмову адвоката та про судові засідання.

Також зазначає, що повістки про судове засідання не отримувала та її ніхто не повідомляв про судові засідання.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимога оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Суд першої інстанції встановивши, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2026 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання), витребувано у позивача ОСОБА_1 довідку на підтвердження отримання нею виплат від Чеської Республіки та визнав її явку в судове засідання обов`язковою.

В судове засідання 18 березня 2026 року позивач не з`явилася та витребувані судом докази не надала, її представник просив відкласти судове засідання.

В судове засідання 06 квітня 2026 року позивач також не з`явилася, її представник надав заяву та просив подальший розгляд проводити у його відсутність, вказує на відсутність зв`язку з позивачкою з 24 лютого 2026 року.

В судове засідання 06 травня 2026 року позивач не з`явилася, про дату і час проведення судового засідання та її обов`язкову явку була повідомлена шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця її проживання, за якою, як слідує з її заяв по суті, вона в межах справи отримує кореспонденції, а також sms-повідомленням за номером телефону, який нею зазначений, як адреса фактичного проживання.

В судове засідання 08 червня 2026 року та 07 липня 2026 року позивач вкотре не з`явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена в порядку визначеному чинним законодавством.

Отже, у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача, чия явка була обов`язковою, та відсутністю від неї жодних заяв, суд першої інстанції залишив позову заяву без розгляду за ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК і такі висновки враховуються у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19).

Також Верховний Суд звертав увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи(див. постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як зазначено в рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

ОСОБА_1 звертаючись в жовтні 2025 року з цим позовом до суду, в прохальній частині просила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім того, в позовній заяві зазначила, що з 30 вересня 2025 року вона проживає у студентському гуртожитку Католицького теологічного факультету Карлового університету та самостійно забезпечує своє навчання і проживання, що підтверджується договором проживання.

До позовної заяви долучена довідка від 19 серпня 2025 року про навчання (підтвердження про навчання) на академічний рік 2024/2025 з якої вбачається, що ОСОБА_1 є студенткою Католицького теологічного факультету Карлового університету. Студентка виконала навчальні обов`язки необхідні для переходу до наступного академічного року 2025/2026, який закінчується 30 вересня 2026 року (а.с.19 – 20).

Отже, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прямо висловила у позовній заяві позицію про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, що повністю узгоджується з положеннями ЦПК України. При цьому вказала, що вона перебуває на навчанні в Католицькому теологічному факультеті Карлового університету (м. Прага, Чеська Республіка).

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що ця заява за своїм правовим змістом є безстроковою та діє на весь період розгляду справи в суді першої інстанції. Для залишення позову без розгляду за ст. 257 ЦПК закон вимагає умову, якщо від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У даному випадку така заява була наявна в матеріалах справи (в прохальній частині позовної заяви).

У свою чергу колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі суду першої інстанції не зазначено мети визнання явки позивача обов`язковою та відсутнє обґрунтування неможливості розгляду спору за наявними матеріалами справи, як і не вказано яким чином її неявка в судове засідання у цьому випадку перешкоджатиме вирішенню спору за наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не зважив на поважність причин відсутності позивача (навчання за кордоном) та наявність волевиявлення на розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а тому прийшов до передчасного висновку про залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Деркача Василя Григоровича задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року про залишення позову без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк