Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №127/26975/21 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/26975/21

Провадження № 22-ц/801/2244/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 127/26975/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,

учасники справи:

заявник: ТОВ «Капіталресурс»,

боржник: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа у справі №127/26975/21 та заміну стягувача у виконавчому листі у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ТОВ «Капіталресурс» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №127/26975/21 та заміну стягувача у виконавчому листі.

Заява мотивована тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого останньому надано грошові кошти на споживчі цілі та встановлено графік повернення їх. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, який було задоволено. На виконання рішення суду видано виконавчий лист №127/26975/21.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено договір факторингу №8-22-08/2025, за яким було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.

Також заявник зазначає, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №70396235 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа та 15 березня 2024 року державним виконавцем ВДВС виконавче провадження було завершено, а оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Однак, оригінал виконавчого листа станом на дату укладення договору факторингу йому переданий не був, в зв`язку з втратою. На підставі викладеного, ТОВ «Капіталресурс» на даний час не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.

Таким чином, заявник просив замінити стягувача у виконавчому листі, виданому Вінницьким міським судом Вінницької області у цивільній справі №127/26975/21, з АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника – ТОВ «Капіталресурс». Видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2022 року у цивільній справі № 127/26975/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року заяву ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа у справі №127/26975/21 та заміну стягувача у виконавчому листі задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому листі, виданому Вінницьким міським судом Вінницької області у цивільній справі №127/26975/21, з АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника – ТОВ «Капіталресурс». Видано дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2022 року у цивільній справі № 127/26975/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, ухваленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа у справі №127/26975/21 та заміну стягувача у виконавчому листі.

В апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим судом грубо порушено принципи змагальності, рівності сторін та права на справедливий суд. Вказує на недоведеність обставин справи та відсутність індивідуальних доказів. Також зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо прострочення кредитора (ст. ст. 613, 614 ЦК України).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Капіталресурс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суд залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення у справі №127/26975/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24 березня 2009 року в розмірі 28721,21 грн, станом на 13 вересня 2021 року, а також витрати на оплату судового збору в сумі 2270,00 грн.

Матеріалами цивільної справи підтверджується факт отримання представником стягувача 31 серпня 2022 року виконавчого листа на підставі вказаного рішення суду (т.1 а.с.186 – 187). Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить протягом 3-х років.

Постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Березовою Н.М. 15 березня 2024 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу (виконавчого листа №127/26975/21) стягувачу, у зв`язку з відсутністю майна в боржника, на яке може бути звернено стягнення (т.1 а.с.213).

Отже, стягувач має пред`явити виконавчий документ до виконання до 15 березня 2027 року, тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, не сплинув.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до умов якого АТ КБ «Приватбанк» відступило, а ТОВ «Капіталресурс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за кредитним договором № б/н від 24 березня 2009 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (т.1 а.с.192 – 196, 199, 200, 204).

Отже, внаслідок укладення вищевказаного договору факторингу відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Капіталресурс» набуло статусу нового кредитора/стягувача з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2022 року, ухваленого у цивільній справі №127/26975/21.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону № 1404-VIII), статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України зазначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша статті 12 Закону № 1404-VIII).

Приписи щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання наведені у частинах четвертій і п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII:

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону № 1404-VIII).

Підстави повернення виконавчого документа стягувачеві визначені у частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній з 5 серпня 2021 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц зауважила, що з огляду на наведені приписи саме у випадках, визначених частиною першою статті 37 Закону № 1404-VIII для повернення виконавчого документа стягувачеві, застосовні приписи статті 12 цього Закону щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 2-5827/2010 зазначив, що за змістом приписів Закону № 1404-VIII після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, не зараховується до нового строку. Закон № 1404-VIII не виключає і не обмежує переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачеві з інших підстав, ніж визначені у статті 37 (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 804/2721/15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 лютого 2020 року у справі № 2018/6-343/11, а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 336/1023/20).

Задовольняючи заяву ТОВ «Капіталресурс», суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому листі відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 442 ЦПК України і тому обґрунтовано задовольнив вимоги ТОВ «Капіталресурс» щодо заміни стягувача у виконавчому документі.

Дослідивши матеріали цієї справи та проаналізувавши доводи поданої заяви, суд взяв до уваги, що виконавчий лист був пред`явлений первісним стягувачем до примусового виконання, перебував на виконанні та був повернутий стягувачу АТ КБ «Приватбанк» постановою державного виконавця від 15 березня 2024 року (т.1 а.с.213), тобто під час дії введеного в Україні воєнного стану, а тому строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого документу пропущеним не вважається.

Крім того, відповідно до інформації Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Львівській області (лист від 15 жовтня 2025 року) та Акту про пожежу б/н від 06 жовтня 2025 року, у виробничо-складській будівлі з адміністративно побутовими приміщеннями, допоміжних будівлях, спорудах та трансформаторних підстанціях за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , 05 жовтня 2025 року внаслідок ракетного обстрілу рф та прямого влучання виникла пожежа, в результаті якої пошкоджено майно та документація АТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с.205 – 210).

Отже, враховуючи такі обставини щодо строку та беручи до увагу втрату оригіналу виконавчого листа, а також те, що рішення суду за яким він був виданий, залишається невиконаним, у суду першої інстанції було достатньо підстав також і для висновку про видачу правонаступнику стягувача дубліката виконавчого листа.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів втрати виконавчого листа також є безпідставними. ЦПК України, як і Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає форми конкретного доказу з підтвердженням втрати виконавчого документа, а отже за сукупністю поданої заявником інформації і відсутності виконавчого документа в органах виконавчої служби, таке свідчить про втрату виконавчого документа.

Аналогічний за змістом висновок наведений Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2024 року №214/4092/15 та від 19 березня 2025 року №450/2311/21.

Доводи скаржника про прострочення кредитора є безпідставними, оскільки дії ТОВ «Капіталресурс» щодо неотримання виконавчого листа не створювали для боржника об`єктивних перешкод для виконання зобов`язання, а факт пожежі не звільняє боржника від відповідальності за відсутності доказів виконання.

Також, жодних порушень ст. ст. 6, 12, 13 ЦПК України під час розгляду справи місцевим судом колегією суддів не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині теж є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк