Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №130/2120/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/2120/26

Провадження № 22-ц/801/2256/2026

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 130/2120/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О. Ю. (судді – доповідача),

суддів Оніщук В.В., Панасюка О.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Жмеринська міська рада,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заявлених вимог.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жмеринської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Просить визнати дії Жмеринської міської ради щодо заниження розміру частки вартості в пайовому фонді КСП ім. Дзержинського с. Почапинці Жмеринського р-ну Вінницької обл. та видачі замість семи майнових сертифікатів одного при переоформленні майнових сертифікатів на ОСОБА_1 незаконними. Зобов`язати Жмеринську міську раду переоформити майнові сертифікати КСП ім. Дзержинського с. Почапинці Жмеринського р-ну Вінницької обл. ОСОБА_1 без зміни розміру частки вартості майна в пайовому фонді зазначеного КСП та в кількості один до одного.

Судове рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем заявлено вимоги щодо захисту прав на сім майнових сертифікатів, які посвідчують право на частку у пайовому фонді, що має грошове вираження, а також вимогу про визнання протиправними дій посадових осіб органу місцевого самоврядування. Враховуючи заявлені позовні вимоги позивачу слід сплати та надати до суду квитанцію про доплату судового збору за сім заявлених вимог в загальній сумі 9318,40 грн.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що на виконання вимог ухвали суду від 23 червня 2026 року позивачем було надіслано до суду два примірники позовної заяви та надано лише квитанцію про сплату судового в сумі 1331,20 грн, однак квитанції про сплату судового збору у необхідному розмірі, а саме в загальній сумі 9318,40 грн суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, постановлену з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області розглянути справу по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач мав сплатити судовий збір за сім заявлених вимог майнового характеру. Вказує, що ним заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме визнати дії Жмеринської міської ради незаконними та зобов`язати Жмеринську міську раду вчинити певні дії, тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо повернення позовної заяви.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).

Верховний Суд неодноразово наголошував, якщо судове рішення за заявленою вимогою не оформлюється як стягнення коштів чи майна і не потребує розрахунку ціни позову, така вимога є немайновою. Вимога про визнання дій посадових осіб протиправними та зобов`язання вчинити дії (переоформити документи) є способом захисту порушеного права та має немайновий характер.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить суд: визнати дії Жмеринської міської ради щодо заниження розміру частки вартості в пайовому фонді КСП ім. Дзержинського с. Почапинці Жмеринського р-ну Вінницької обл. та видачі замість семи майнових сертифікатів одного при переоформленні майнових сертифікатів на ОСОБА_1 незаконними.

Зобов`язати Жмеринську міську раду переоформити майнові сертифікати КСП ім. Дзержинського с. Почапинці Жмеринського р-ну Вінницької обл. ОСОБА_1 без зміни розміру частки вартості майна в пайовому фонді зазначеного КСП та в кількості один до одного.

У даній позовній заяві об`єднано дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнання дій органу місцевого самоврядування незаконними та зобов`язання органу місцевого самоврядування вчинити певні дії.

Отже, висновок суду першої інстанції про майновий характер позовних вимог є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Предметом цього спору є виключно законність процедури документального оформлення права власності (видача замість семи майнових сертифікатів одного) при їх переоформленні міською радою. Позивач не заявляє вимог про визнання права власності на нове майно, виділення паю в натурі або стягнення грошових коштів. При цьому, загальний розмір частки в пайовому фонді КСП позивач не просить змінити.

Оскільки захист прав здійснюється шляхом зобов`язання органу місцевого самоврядування вчинити реєстраційні дії, такі вимоги не підлягають грошовій оцінці, не мають ціни позову, а тому є виключно немайновими вимогами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право заявника на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є помилковим.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, до повноважень суду апеляційної інстанції не входить зобов`язання місцевого суду розглянути справу по суті.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 липня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк