Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №490/6665/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6665/26 від20.08.2026

н\п 3/490/1823/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , механіка відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.17211 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу А2407 №49, 09 липня 2026 о 21 годині 00 хвилин, матрос ОСОБА_1 , під час вечірньої перевірки наявності особового складу, який перебував на стаціонарному лікуванні військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , було встановлено факт відсутності, в умовах особливого періоду матроса ОСОБА_1 , тимчасово прибулого до військової частини НОМЕР_1 , 09.07.2026 ОСОБА_1 повернувся в розташування військової частини НОМЕР_3 та пояснив, що знаходився на території військової частини НОМЕР_3 та спілкувався з родичами. По поверненню у відділення медична сестра повідомила ОСОБА_1 про те, що він перебуває в СЗЧ, оскільки був відсутній з 18 години 09.07.2026 по 20 годину 15 хвилин 09.07.2026, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.

З метою захисту охоронюваних прав і свобод громадян, відповідно до Конституції України та положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.17220 КУпАП, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Стаття 1 Закону України “Про оборону України” регламентує, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”. Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Разом з тим, Указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і суті адміністративного правопорушення охоплюється положеннями підпунктів а та b пункту 3 статті 6 Конвенції, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Суд не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

Важливо, що деталі вчинення правопорушення можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому «обвинувачення» (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Камасінскі проти Австрії»).

Зазначені положення вимагають при викладенні фактичних обставин правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення відобразити всі елементи складу відповідного правопорушення, які вважаються встановленими.

Частина 3 статті 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, що вчинено в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 09 липня 2026 о 21 годині 00 хвилин, матрос ОСОБА_1 , під час вечірньої перевірки наявності особового складу, який перебував на стаціонарному лікуванні військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , було встановлено факт відсутності, в умовах особливого періоду матроса ОСОБА_1 , тимчасово прибулого до військової частини НОМЕР_1 , 09.07.2026 ОСОБА_1 повернувся в розташування військової частини НОМЕР_3 та пояснив, що знаходився на території військової частини НОМЕР_3 та спілкувався з родичами. По поверненню у відділення медична сестра повідомила ОСОБА_1 про те, що він перебуває в СЗЧ, оскільки був відсутній з 18 години 09.07.2026 по 20 годину 15 хвилин 09.07.2026, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Однак в протоколі про адміністративне правопорушення не чітко викладена об`єктивна сторона інкримінованого діяння, а саме неможливо встановити, що ставиться в провинну ОСОБА_1 чи самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем чи нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу чи нез`явлення з лікувального закладу, кожне з яких становить самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 172-11 КУпАП.

Таким чином, матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 172-11 КУпАП.

Особа, визначена ст.255 КУпАП, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.

Отже, суд вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП.

Вказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.

Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може ґрунтуватись лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Такі недоліки є недопустимими при складанні матеріалів справи та не дають можливості повно, всебічно оцінити обставини справи, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення судом про притягнення особи до відповідальності.

Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може ґрунтуватися лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення.

У відповідності до рішень ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04 та рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Вказане вище в сукупності дає підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи відсутність переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.17211 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В. Л.Лященко