Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №478/921/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/921/26 Провадження № 2/478/609/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Ликова Інна Анатоліївна, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тими обставинами, що позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Таким чином вона є спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майна померлої.

Померла ОСОБА_2 була власником двох земельних ділянок з кадастровими номерами 4823681900:03:000:0032, площею 7,48 га та з кадастровим номером 4823681900:02:000:0084, площею 1,0 га та після її смерті відкрилась спадщина, до складу якого входить вказане спадкове майно.

Зазначає, що хоча мати була прописана в с. Сергіївка Дмитрівської сільської ради, фактично постійно проживала разом з нею однією сім`єю, вели спільне господарство та здійснювала постійний догляд за нею. У зв`язку з фактичним спільним проживанням із спадкодавицею, позивачка була переконана, що після смерті матері належне їй майно залишатиметься в сім`ї, а оформлення спадкових справ є просто юридичною процедурою, яку вона може здійснити в будь який час після отримання нею необхідних документів, а про існування заповіту, складеної на її ім`я, вона не знала, оскільки заповідачка їй про це не повідомила.

Додатково зазначила, що у 2005 році її рідний син ОСОБА_3 , перебував в лавах Збройних Сил України та загинув, виконуючи бойове завдання. Після цього, мати померлого позивач ОСОБА_1 деякий час не могла відійти від втрати єдиного сина на війні, перебувала в дуже емоційному стані, що порушило її звичний спосіб життя та їй було не до оформлення спадкових справ (зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті матері).

Лише у 2005 році під час звернення до органу місцевого самоврядування позивачці стало відомо про існування заповіту, складеного на її ім`я та надано його копію. Одразу після цього, без зволікан. Позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Так, звернувшись до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку на прийняття спадщини. Однак позивачка вважає що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин.

За вказаного позивачка просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, тривалістю в два місяці після набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавці.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до судового розгляду.

Учасники належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Ликова І.А. надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за відсутності позивача та представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12-13, ЦПК України,завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силуст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно з положеннями статті1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частина перша ст. 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись до суду з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачка посилається на наявність обставин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зазначивши єдину причину, а саме, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулась до нотаріуса з відповідною заявою у зв`язку з тим, що перебувала у тяжкому емоційному стані, та з необізнаністю процесу оформлення спадкових справ, а саме, у зв`язку із фактом спільного фактичного проживання разом із спадкодавицею на день її смерті легковажно вважала що прийняла спадщину. Інших належних та поважних підстав матеріали позовної заяви не містять.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Республіки Молдова, серії НОМЕР_1 , виданого 13.07.1999 року Відділом реєстрації актів цивільного стану с. Немцени Республіки Молдова (в перекладі з румунської мови українською мовою виконаним перекладачем ОСОБА_4 ), в якому у графі «Батьки», батьком зазначено ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданого 11.11.2005 року вбачається, що ОСОБА_7 24.08.1992 року уклала шлюб з ОСОБА_8 . Прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_9 .

Як убачається з Витягу з реєстру Казанківської територіальної громади (№ витягу 2025/012969561 від 05.09.2025 року) позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ №604803, виданого 06.08.2007 року Казанківського райдержадміністрацією Миколаївської області на підставі розпорядження № 321-р від 18.06.2007 року та, зареєстрованого в Казанківському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701601673 (кадастровий номер: 4823681900:03:000:0032), ОСОБА_2 була власником земельної ділянки, розміром 6.48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ №612581, виданого 06.08.2007 року Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області на підставі розпорядження № 321-р від 18.06.2007 року та, зареєстрованого в Казанківському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701601674 (кадастровий номер: 4823681900:02:000:0084), ОСОБА_2 була власником земельної ділянки розміром 1.00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

З копії Заповіту, посвідченого 14.12.2007 секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради Казанківського (Баштанського) району Миколаївської області Баланенко Л.Г. зареєстрованого в реєстрі за № 126 вбачається, що за життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,48 га розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району, яка належала заповідачці відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 604803, виданого Казанківською РДА та земельну ділянку площею 1,00 га розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району, яка належала заповідачці відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 612581, виданого Казанківською РДА.

Згідно копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 03.01.2019 року Казанківським районним відділом держаної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було заведено спадкову справу (номер справи у нотаріуса 96/2025) до спадщини померлої, згідно якої із заявою про прийняття спадщини звернулась донька померлої ОСОБА_2 .

Як убачається з довідки Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області № 02.03-7/3/8/3120 від 11.09.2025 року, яка міститься в матеріалах спадкої справи та надана на запит нотаріуса, на момент смерті ОСОБА_2 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою її реєстрації місця проживання були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як встановлено судом з дослідженої копії спадкової справи, а саме - довідки, наданої на запит приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Оленою Олексіївною, встановлено, що нею 22 вересня 2010 року було посвідчено заповіти за реєстровим № 1845 та за реєстровим № 1846 від імені ОСОБА_11 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Немцени Котовського району Молдови, та на день посвідчення заповітів місце проживання зареєстровано за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, село Сергіївка.

Предмет заповіту за реєстровим № 1845 від 22 вересня 2010 року: земельна ділянка, розміром 6.48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ №604803, виданого 06.08.2007 року Казанківського райдержадміністрацією Миколаївської області на підставі розпорядження № 321-р від 18.06.2007 року та, зареєстрованого в Казанківському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701601673 (кадастровий номер: 4823681900:03:000:0032). ЗАПОВІДАНО: ОСОБА_12 , народження ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Предмет заповіту за реєстровим № 1846 від 22 вересня 2010 року: земельна ділянка, розміром 1.00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ №612581, виданого 06.08.2007 року Казанківською райдержадміністрацією Миколаївської області на підставі розпорядження № 321-р від 18.06.2007 року та, зареєстрованого в Казанківському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701601674 (кадастровий номер: 4823681900:02:000:0084). ЗАПОВІДАНО: ОСОБА_12 , народження ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як встановлено судом з дослідженої копії спадкової справи, постановою приватного нотаріуса Корж М.В. від 24.12.2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 через пропуск строку на прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15, від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18, від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

У постановах від 11 липня 2018 року в справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Як убачається з матеріалів справи на момент смерті ОСОБА_2 , яка згідно свідоцтва про смерть, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів зворотнього (пояснення сусідів, Акту відповідного органу місцевого самоврядування в особі Дмитрівського старостинського округу за підписом депутатів відповідного округу за місцем проживання на предмет фактичного проживання/не проживання за місцем реєстрації, про що наголошував суд в мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху), суду не надано.

За вказаного суд критично відноситься до наданої позивачем на виконання ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви довідки виконкома Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області № 35 від 22.07.2026 року по те що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , фактично проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки надана на вимогу позивача та містить неправдиві відомості про дату смерті особи, щодо якої видана довідка - 03.01.2019 року, тоді як судом встановлена дійсна дата смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не може вважатися належним та допустимим доказом на предмет фактичного спільного проживання із спадкодавицею на день її смерті.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, позивачці було достовірно відомо про наявність та склад спадкового майна - двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як зазначено в позові продовжувала доглядати за спадковим майном, забезпечувала його збереження. Таким чином, позивачка не була позбавлена можливості звернутись до нотаріуса за місцем свого фактичного проживання. Тобто, на момент смерті спадкодавця, навіть не будучі обізнаною про існування заповіту, позивачка мала можливість подати заяву про прийняття спадщини за законом, проте, протягом всього періоду для прийняття спадщини не вчинила дій щодо її прийняття.

Позивачкою не спростовано того факту, що їй не було відомо про існування нотаріально посвідчених заповітів, складених ОСОБА_2 та посвідчених у 2010 році на ім`я ОСОБА_13 , що виключає склад спадкового майна охопленого заповітом - спірних земельних ділянок, що відповідно пояснює причину не звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як убачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, позивачем (представником позивача) вказана єдина причина пропуску подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини (яку позивач вважає поважною), зводиться до наступного, - що вона була необізнана з процесом оформлення спадкових справ та у зв`язку із фактом спільного фактичного проживання разом із спадкодавицею на день її смерті вважала що прийняла спадщину. Інших належних та поважних підстав матеріали позовної заяви не містять.

Вказані аргументи позивачки суд оцінює критично, оскільки вказана обставина не була тією непереборною силою, яка зашкодила їй реалізувати належним чином своє право на прийняття спадщини (звернення до нотаріуса) та не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи позивача, викладені в позові, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, проте позивач не надав переконливих доказів існування об`єктивних та непереборних перешкод для вчинення дій з прийняття спадщини після смерті (загибелі) її сина.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачкою пропущено значний строк на прийняття спадщини, який складає майже півтора року (6 років 6 місяців) і позивачкою не обгрунтовується належними доводами та доказами причини такого значного періоду пропуску всього цього строку.

З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для поновлення строку позивачці на прийняття спадщини та приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачки слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви адвоката Ликової Інни Анатоліївни, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13.08.2026 року.

Суддя: Х.В. Іщенко