Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №569/22866/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/22866/24

Провадження № 22-ц/4815/1046/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

секретар судового засідання – Маринич В. В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго»,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю

«Рівненська обласна енергопостачальна компанія»,

відповідач – Комунальне підприємство «Міськсвітло»,

третя особа – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг,

третя особа – Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року у складі судді Панас О. В., ухвалене в м. Рівне о 15 годині 05 хвилин, повний текст рішення складено 23 березня 2026 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Рівнеобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», КП «Міськсвітло», треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, про визнання грубим порушенням відповідачами прав позивача, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказував, що по АДРЕСА_1 знаходиться домоволодіння (будинок), що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Раніше у даному будинку разом з громадянами Пантелєєвими проживали інші громадяни (сусіди), в будинку існує 2 різних входи і встановлено 2 різних лічильника обліку електричної енергії. Після набуття права власності громадянами ОСОБА_3 на весь будинок по АДРЕСА_1 у ньому так і залишилось розподілення електропроводкою постачання електричної енергії на 2 частини, а постачальником електричної енергії було присвоєно кожному лічильнику особисті рахунки № НОМЕР_1 (обліковується у відповідачів, як квартира АДРЕСА_2 ) та № 456233140 (обліковується у відповідачів, як квартира АДРЕСА_3 ). 31.07.2024 року електропостачання в частині домоволодіння (особистий рахунок № НОМЕР_1 обліковується у відповідачів як квартира АДРЕСА_2 ) було припинено з причини нібито несплати за послуги електропостачання, що оспорювалось позивачем у Рівненському міському суді (справа № 569/14225/24) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про захист прав споживачів. 05.08.2024 року Рівненським міським судом було відкрито провадження у справі № 569/14225/24. У відповідності до абзацу 4 п.7.11. Розділу VII Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після Факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Враховуючи вищевикладене і факт того, що повний текст судового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 серпня 2024 року у справі № 569/14225/24 був складений судом 05.08.2024 року, у той же день відправлений судом до особистого кабінету відповідача в електронному суді ЄСІТС, тобто відповідач 05.08.2024 року отримав до особистого кабінету ЄСІТС і був обізнаний з змістом цієї ухвали про відкриття провадження у справі та був зобов`язаний у відповідності до абзацу 4 п.7.11. Розділу VII Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» відновити постачання електричної енергії позивачу, чого не зробив і не відновлює електропостачання вже на протязі більше 3 місяців, чим грубо порушує права споживачів на користування послугами з електропостачання та вчиняє кримінальні протиправні дії, які кваліфікуються, як самоправство тощо. Також вказував, що неправомірними діями відповідачів йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 8 000 000,00 грн., і яка в силу приписів ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає відшкодуванню. Моральна шкода полягає у тому, що ОСОБА_1 отримує моральні страждання (негативні емоції, нервування, стрес) по факту зміни звичайного способу життя, так як половина будинку по АДРЕСА_1 була відключена від електропостачання та всупереч закону не підключена до електропостачання на протязі доволі тривалого строку (більше 3 місяців), також зміни звичайного способу життя викликані необхідністю захисту порушених прав у суді, витрачанням багато часу на складання документів для подання до суду і необхідністю докладання додаткових зусиль та матеріальних витрат для відновлення до стану, який існував до грубого порушення законних прав та інтересів позивача відповідачами. Враховуючи заяву про зміну предмету позову від 16.04.2025р., просить суд: визнати грубе порушення відповідачами прав споживача – позивача ОСОБА_1 , визнати підприємницьку діяльність відповідачів нечесною та агресивною (ч.1- 2,4,6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»); зобов`язати відповідачів припинити недоброчесну та агресивну підприємницьку діяльність відносно позивача в частині необхідності здійснення (виконання) демонтажу незаконно встановленого стовпу електроопори (незаконне проникнення та захоплення земельної ділянки, самоправні дії) на земельній ділянці, належній позивачу (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) за адресою АДРЕСА_1 , яке (незаконне встановлення) відбулось без згоди (дозволу) позивача та без наявності необхідних, визначених діючим законодавством, документів (проекту та інших дозвільних документів тощо), тим самим відновивши порушене право споживача на належне надання послуг з розподілу та постачання електричної енергії без нав`язування непотрібних споживачу послуг (за надання послуг з електропостачання, щоб був незаконно розміщений на земельній ділянці позивача – споживача стовп електроопори, який буде використовуватись для електропостачання інших будинків, відмінних від будинку позивача, і щоб позивач не мав ніяких претензій до відповідача, інакше вони відключать його будинок від електропостачання); стягнути з відповідачів на користь позивача по 4 000 000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди з кожного.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що відповідачами не додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на встановлення стовпу електроопори на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:041:0487 за адресою АДРЕСА_1 . При прийнятті рішення суд керувався виключно припущеннями та домислами, грубо порушивши норми права. Зазначає, що згідно витягу з Реєстру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0487 відсутні жодні позначки щодо встановлених будь-яких стовпів електроопор. Кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487 залишається чинним на сьогоднішній день, а стовп електроопори встановлений незаконно. Відповідачі незаконно, проникнувши на земельну ділянку позивача по АДРЕСА_1 , тим самим скоївши кримінальне правопорушення (ст. 162 КК України), і захопивши частину земельної ділянки, незаконно встановили на ній стовп електроопори, який з часом вирішили легалізувати, як і електропроводи, які використовуються для живлення інших будинків, відмінних від будинку по АДРЕСА_1 . З часом позивач вирішив відновити свої порушені права і пред`явив відповідачам вимогу демонтувати незаконно встановлений стовп електроопори та електропроводи, що їм дуже не сподобалося і вони попередили позивача, що створять йому штучні перешкоди у життєдіяльності. Відповідачі здійснили безпідставне відключення частини будинку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (який обліковується у відповідачів як АДРЕСА_4 ). Таке відключення визнано незаконним рішенням суду у справі № 569/14225/24. Також відвідачі незаконно склали акт №R012475 від 11.09.2024 року про нібито порушення Правил використання електричної енергії, складання цього акту рішенням суду від 12.06.2025 року було визнано незаконним (справа №569/20788/24). Вказує, що відповідачі неодноразово вчиняли протиправні дії відносно позивача, чим завдали йому моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 8 000 000 грн., і яка в силу приписів ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає відшкодуванню. Вказує, що він отримує моральні страждання (негативні емоції, нервування, стрес) по факту нечесної та агресивної підприємницької діяльності відповідачів, незаконному захопленні земельної ділянки, встановлення стовпа електроопори і тим самим встановленні так званої зони охорони електромереж, яке обмежує у можливості користування частиною земельної ділянки, також зміни звичайного способу життя викликані необхідністю захисту порушених прав у суді, витрачанням багато часу на складання документів для подання до суду і необхідністю докладання додаткових зусиль та матеріальних витрат для відновлення до стану, який існував до грубого порушення законних прав та інтересів позивача відповідачами. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати відповідачів припинити недоброчесну та агресивну підприємницьку діяльність відносно позивача в частині необхідності здійснення (виконання) демонтажу незаконно встановленого стовпу електроопори (незаконне проникнення та захоплення земельної ділянки, самоправні дії) на земельній ділянці, належній позивачу (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) за адресою АДРЕСА_1 , яке (незаконне встановлення) відбулось без згоди (дозволу) позивача та без наявності необхідних, визначених діючим законодавством, документів (проекту та інших дозвільних документів тощо), тим самим відновивши порушене право споживача на належне надання послуг з розподілу та постачання електричної енергії без нав`язування непотрібних споживачу послуг (за надання послуг з електропостачання, щоб був незаконно розміщений на земельній ділянці позивача – споживача стовп електроопори, який буде використовуватись для електропостачання інших будинків, відмінних від будинку позивача, і щоб позивач не мав ніяких претензій до відповідача, інакше вони відключать його будинок від електропостачання).

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що постачальником електричної енергії, який одночасно виконує функцію постачальника універсальної послуги, на території Рівненської області відповідно до постанови НКРЕКП № 429 від 14 червня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (ТОВ «РОЕК»). Оператором системи розподілу на території Рівненської області є Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» (ПрАТ «Рівнеобленерго»).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 52770519 від 07 лютого 2016 року.

У вказаному будинку встановлені два прилади обліку електричної енергії та відкриті два особові рахунки: № НОМЕР_1 (кв.1) та № НОМЕР_2 (кв.2). Ця обставина визнається сторонами.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.08.2024 року відкрито провадження у справі № 569/14225/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», третя особа – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживачів. Позов було пред`явлено у зв`язку з припиненням позивачу електропостачання 31.07.2024 за несплату.

ПрАТ «Рівнеобленерго» з 01.01.2019 на підставі отриманої ліцензії, здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, зокрема в Рівненській області та є Оператором системи розподілу (ОСР). Як ОСР ПрАТ «Рівнеобленерго» здійснює розподіл електроенергії до електроустановок споживача за адресою: АДРЕСА_1 .

Відключення/відновлення електроживлення споживача здійснюється відповідно до пункту 7.5. розділу VII ПРРЕЕ. Припинення повного або часткового постачання електроенергії споживачу здійснюється за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 покликався на існування ухвали Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/14225/24 про відкриття провадження у справі та обов`язок відповідачів на цій підставі відновити електропостачання у відповідності до абзацу 4 п.7.11. Розділу VII Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.42 Конституції України,держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів. Зазначеним законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цій справі ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідачів припинити недоброчесну та агресивну підприємницьку діяльність відносно позивача в частині необхідності здійснення (виконання) демонтажу незаконно встановленого стовпу електроопори (незаконне проникнення та захоплення земельної ділянки, самоправні дії) на земельній ділянці, належній позивачу (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) за адресою АДРЕСА_1 , яке (незаконне встановлення) відбулось без згоди (дозволу) позивача та без наявності необхідних, визначених діючим законодавством, документів (проекту та інших дозвільних документів тощо), тим самим відновивши порушене право споживача на належне надання послуг з розподілу та постачання електричної енергії без нав`язування непотрібних споживачу послуг (за надання послуг з електропостачання щоб був незаконно розміщений на земельній ділянці позивача - споживача стовп електроопори, який буде використовуватись для електропостачання інших будинків, відмінних від будинку позивача, і щоб позивач не мав ніяких претензій до відповідача, інакше вони відключать його будинок від електропостачання).

Як встановлено судом, електроопора була встановлена згідно Підрядного договору № 52 від 17.11.2014 року, укладеного ТзОВ «Укрінжинірбуд», Комунальне підприємтсво «Міськсвітло» виконувало роботи по освітленню прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_5 . Ці роботи проводились у відповідності до проекту, кошторисної документації, будівельних норм та Правил улаштування електроустановок.

Пунктом 2.4.5 глави 2.4 Правил технічної експлуатації електроустановок, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України № 258 від 25.07.2006 року та зареєстрованого в МЮУ 25.10.2006 р. № 1143/13017 визначено, що повітряні лінії елекропередач слід розташовувати таким чином, щоб опори не загороджували входи в будівлі і в`їзди у двори, не утруднювали рух транспорту і пішоходів.

Пунктом 2.4.52 глави 2.4 Правил передбачено, що відстань по горизонталі від самоутримуючих проводів повітряних ліній електропередач за їх найбільшого відхилення до елементів будівель і соруд повинна бути не менше ніж 1,0 м – до балконів, терас та вікон і 0,15 м – до глухих стін будівель і споруд.

Відстань у просвіті від СІП до даху будівель малих архітектурних форм, на даху яких унеможливлює перебування людей, повинна бути не менше ніж 0,5 м (СІП - самонесучий ізольований провід, розрахований на номінальну напругу 1000 В частотою до 50 Гц, служить для передачі електроенергії в повітряних лініях електропередачі і відгалужень до вводів у житлові будинки та господарські споруди в атмосфері повітря 1 і 2 типу по ГОСТ 15150 тв відповідає вимогам ДСТУ 4743:2007, ДСТУ 4809:2007, ТУ У 31.3-30913256- 001:2009).

Як встановлено судом, при виконанні робіт по освітленню прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_5 працівниками підприємтсва дотримано всі вищенаведені вимоги та порушень не допущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом не встановлено факту виникнення у ОСОБА_1 права власності чи права користування, у тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , і позивачем не надано жодних доказів з цього приводу.

Більш того, земельна ділянка за кадастровим номером: 5610100000:01:041:0487 відсутня у Державному земельному кадастрі (архівний запис), відсутнє право власності на дану земельну ділянку позивачу, власником даної земельної ділянки була територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради.

З огляду на наведене, права позивача не підлягають захисту, оскільки ненабуте право власності чи право користування, у тому числі й на праві оренди, земельною ділянкою не може бути порушеним.

Відповідно до положень ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Покликання апелянта на те, що у 2018 році земельна ділянка за кадастровим № 5610100000:01:041:0487, яка зі слів позивача належить йому, була розділена на дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка кадастровий № 5610100000:01:041:0539 площею 0,0038 га власник Територіальна громада, Територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради; земельна ділянка кадастровий № 5610100000:01:041:0538 площею 0,0457 га власник Територіальна громада, Територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки апелянт не є ні власником, ні розпорядником земельної ділянки, на котрій розташовано опору зовнішнього освітлення, а відтак у нього відсутні як матеріально-правові, так і процесуально-правові підстави для звернення до суду із вимогою про демонтаж опори зовнішнього освітлення. В силу положень статей 386, 391 ЦК України та статей 4,5 ЦПК України право на судовий захист належить виключно власнику майна.

Що стосується позовної вимога про стягнення моральної шкоди, то вона, на думку суду, не підлягає до задоволення, оскільки є похідною від вимоги про визнання грубим порушенням відповідачами прав позивача, у задоволенні якої судом обґрунтовано відмовивлено.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних, достовірних, достатніх доказів порушення прав позивача діями відповідачів ПрАТ «Рівнеобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», та про передчасність вимог до КП «Міськсвітло», оскільки станом на день звернення до суду та ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не підтверджено реєстрацією права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з огляду на що позовні вимоги до неї не підлягають до задоволення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Хилевич С. В.