Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №296/10990/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/10990/24 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/10990/24 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Могильницького Віктора Юрійовича, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №06-Ф/08-23, за умовами якого відповідачці надано кредит в сумі 37500 дол США, зі сплатою 13,3 % річних за користування кредитними коштами, в свою чергу, відповідачка зобов`язалась щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19.05.2010 стягнуто з відповідачки на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 39686,50 дол США та 7640 грн, 1700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на ІТЗ судового збору.

Позивач зазначає, що вказане рішення не виконане ОСОБА_1 , що є підставою для застосування положень статті 625 ЦК України та стягнення 3 % річних за увесь час прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з відповідачки на свою користь три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 5676,70 дол США.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк три проценти річних у розмірі 5 676 (п`ять тисяч шістсот сімдесят шість) доларів США 70 центів та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) гривень 69 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Могильницький В.Ю., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову застосувавши наслідки пропущення строку позовної давності.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності.

Зазначив, що строк дії кредитного договору між позивачем та відповідачем припинився з моменту набрання законної сили рішення Корольовского районного суду м. Житомира від 19.05.2010, а тому з даного часу усі наслідки невиконання грошового зобов`язання повинні регулюватися у межах норм виконання вказаного рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 25 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 06-Ф/08-23, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 37 500 доларів США, а остання зобов`язалася щомісяця повертати кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі та строки, передбачені кредитним договором, але в будь-якому разі повернути кредит у повному обсязі не пізніше 24 квітня 2028 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року у справі № 2-2082/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 06-Ф/08-23 від 25 квітня 2008 року в розмірі 39 686,50 доларів США та 7 640 грн, а також 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане судове рішення відповідачкою не виконано.

Звертаючись до суду з позовом у листопаді 2024 року, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 5 676,70 доларів США, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом та процентами, стягнутої заочним рішенням суду від 19 травня 2010 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що наявність невиконаного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статей 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений договором або законом строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання.

Так, у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 зазначено, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що з моменту набрання законної сили рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року строк дії кредитного договору припинився, а правовідносини сторін трансформувалися виключно у правовідносини щодо виконання судового рішення, є помилковими.

Сам факт ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання та не усуває наслідків його подальшого невиконання. До моменту фактичного виконання грошового зобов`язання боржник залишається таким, що прострочив його виконання, а кредитор має право вимагати сплати 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

З огляду на наведене саме по собі ухвалення рішення суду від 19 травня 2010 року не є обставиною, яка припиняє право позивача на нарахування 3 % річних за подальше невиконання грошового зобов`язання.

Разом із тим колегія суддів вважає необхідним надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами про стягнення 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного дня прострочення, оскільки відповідне право кредитора виникає за кожен день невиконання грошового зобов`язання. При цьому вимоги про стягнення 3 % річних не є додатковими вимогами у розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення позовної давності за основною вимогою саме по собі не зумовлює закінчення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних.

Водночас при вирішенні питання про застосування позовної давності у цій справі необхідно враховувати спеціальне законодавче регулювання перебігу таких строків у період дії карантину та воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 звернула увагу на особливості застосування положень ЦК України щодо позовної давності у зв`язку із законодавчими змінами, запровадженими на період карантину та воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо позовна давність за відповідною вимогою не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то її перебіг спочатку було продовжено на строк дії карантину, надалі — на строк дії воєнного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, чинній на відповідний період.

У цій справі позивач заявив вимоги про стягнення 3 % річних за період із 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, а з позовом звернувся у листопаді 2024 року.

Таким чином, станом на 02 квітня 2020 року щодо нарахувань за період, починаючи з 03 квітня 2017 року, трирічна позовна давність не сплинула.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження та подальшого зупинення перебігу позовної давності.

Отже, посилання апелянта на те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності щодо заявлених вимог, є безпідставним.

При цьому колегія суддів враховує, що Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Зазначений Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року. Водночас позов у цій справі було пред`явлено у листопаді 2024 року, тобто в період дії пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому подальше виключення цієї норми не змінює правової оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявлений позивачем період нарахування 3 % річних закінчується 23 лютого 2022 року, тобто до початку дії законодавчих обмежень щодо відповідальності позичальників за кредитними договорами, запроваджених у зв`язку з введенням воєнного стану.

З огляду на це положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 цього Кодексу за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану до спірного періоду не застосовуються.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що невиконання ОСОБА_1 заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2010 року не припинило грошового зобов`язання, а тому у ПАТ АБ «Укргазбанк» виникло право на стягнення 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком сума 3 % річних, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом та процентами за період з 03 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, становить 5 676,70 доларів США. Відповідачкою належного контррозрахунку, який би спростовував правильність визначення позивачем суми 3 % річних, не надано.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до помилкового тлумачення правових наслідків ухвалення рішення суду про стягнення кредитної заборгованості та неправильного визначення моменту початку і перебігу позовної давності.

Водночас таких обставин, які б свідчили про припинення грошового зобов`язання, фактичне виконання ОСОБА_1 рішення суду від 19 травня 2010 року або сплив позовної давності щодо заявлених у цій справі вимог, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — адвоката Могильницького В.Ю. — підлягає залишенню без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 серпня 2025 року — без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Могильницького Віктора Юрійовича, залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 5 серпня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Коломієць О.С.

Григорусь Н.Й.