Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №154/182/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/182/26 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р.

Провадження № 22-ц/802/888/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником Калініним Сергієм Костянтиновичем, на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 28 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 16 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1121320 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в електронній формі (одноразовий ідентифікатор К934) в розмірі 8000 грн зі строком кредитування на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, а позичальник зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позивач указує, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець ТОВ «Селфі Кредит» виконало та 16 листопада 2023 року перерахувало грошові кошти у розмірі 8000 грн на банківську карту позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 21062024, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позивач також зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 46368 грн, з яких 8000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 38368 грн – заборгованість за процентами.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46368 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 28 квітня 2026 року у даній справі позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за договором № 1121320 про надання споживчого кредиту від 16 листопада 2023 року у загальному розмірі 43008 грн, з яких: 8000 грн — заборгованість за тілом кредиту; 35008 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 3360 грн — відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судовий збір у розмірі 2469,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2782,61 грн.

Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 217,39 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просила змінити рішення суду першої інстанції, стягнути з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16000 грн, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити, стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судовий збір у розмірі 918,70 грн, стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» в користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 4584,54 грн, витрати по сплаті судового збору в апеляційній інстанції - в розмірі 4000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не спростував її доводів щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення. Вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки положення кредитного договору щодо річної відсоткової ставки не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 46368 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 43008 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону й обставинам справи з огляду на таке.

За матеріалами справи судом установлено, що 16 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1121320 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в електронній формі (одноразовий ідентифікатор К934) в розмірі 8000 грн зі строком кредитування на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, а позичальник зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.5 договору). Стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору (пункт 1.5.1 договору). Знижена процентна ставка 0,99 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 16 грудня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою, буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки -17994,24 % річних (пункт 1.7 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 71360 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 68456 грн (пункт 1.8 договору).

Перед укладенням договору товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет. У цьому пункті договору визначено можливі способи ідентифікації та верифікації споживача, зокрема отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ, отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП, отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій, введення OTP-пароля, фотофіксацію особи, а також використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи — суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів (пункт 1.15 договору).

Порядок надання кредиту визначений розділом 2 договору. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору). Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору, а датами надання кредиту визначено 16 листопада 2023 року або 17 листопада 2023 року (пункт 2.2 договору). Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (пункт 2.4 договору).

Порядок обчислення процентів визначений розділом 3 договору. Проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, тобто за методом «факт/факт». У договорі окремо роз`яснено, що економічною сутністю процентів є плата за користування кредитом, базою для їх розрахунку є залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту, а порядок обчислення процентів визначається шляхом множення бази для розрахунку процентів на процентну ставку, яка діє у відповідний період строку кредиту (пункт 3.1 договору). До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана у графіку платежів (пункт 3.2 договору). У випадку повного дострокового повернення кредиту, споживач зобов`язаний сплатити проценти, нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту (включно) за фактичний строк користування кредитом (пункт 3.3 договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюються відповідно до графіка платежів, крім випадку, визначеного в пункті 5.3 договору (пункт 5.1 договору). У разі направлення споживачем коштів з метою повернення в повному обсязі або часткового заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути оплачені до моменту такого повернення (пункт 5.3 договору). Споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за договором у розмірі та у строки, визначені договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги товариства у черговості, визначеній Законом України «Про споживче кредитування», зокрема: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочених процентів за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до договору (пункт 5.6 договору).

З додатку № 1 до договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року — таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки вбачається, що графік платежів розрахований, виходячи з припущення, що споживачка належним чином виконує договір та отримала знижену процентну ставку. У таблиці зазначено, що сума кредиту становить 8000 грн, кількість платежів — 12, а проценти за користування кредитом за графіком нараховуються періодично. У додатку також зазначено, що у випадку невиконання споживачкою умов для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за кожний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що позичальницю ОСОБА_1 ідентифіковано під час укладення договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року. У довідці зазначено її ідентифікаційний код, одноразовий ідентифікатор - К934, час відправки ідентифікатора позичальниці, а також номер телефону, на який його було відправлено.

Також до матеріалів додано інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, в якому ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням договору № 1121320 від 16 листопада 2023 року передала ТОВ «Селфі Кредит» персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов`язань за договором. Зміст цього повідомлення додатково підтверджує, що договір № 1121320 від 16 листопада 2023 року був оформлений саме від імені ОСОБА_1 як споживача фінансової послуги.

Отже, надані позивачем письмові докази у своїй сукупності містять відомості про укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору споживчого кредиту № 1121320 від 16 листопада 2023 року, погодження сторонами суми кредиту 8000 грн, строку кредитування, процентної ставки, умов застосування зниженої процентної ставки, порядку надання кредиту на платіжну картку споживача, порядку нарахування процентів, черговості погашення заборгованості, а також факту електронної ідентифікації відповідачки та підписання договору одноразовим ідентифікатором К934.

З листа ТОВ «Пейтек» за вихідним № 20251020-5606 від 20 жовтня 2025 року вбачається, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» був укладений договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03 травня 2022 року. У листі зазначено, що за реєстром операцій від ТОВ «Селфі Кредит» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 8000 грн за транзакцією від 16 листопада 2023 року на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 .

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 16 лютого 2026 року за вихідним №20.1.0.0.0/7-260209/79101-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також зазначено, що на цей рахунок було зараховано кошти у сумі 8000 грн 16 листопада 2023 року (а. с. 25).

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складений станом на 21 червня 2024 року щодо позичальника ОСОБА_1 . У розрахунку відображено рух заборгованості за такими складовими: тіло кредиту, проценти за користування кредитом, штрафні санкції, сплачені суми та залишок до сплати.

Зі змісту розрахунку вбачається, що первісний кредитор виходив із суми наданого кредиту 8000 грн, що відповідає пункту 1.3 договору, яким визначено загальний розмір кредиту саме у цій сумі. Упродовж усього періоду, охопленого розрахунком, залишок тіла кредиту у графі «до сплати» залишався незмінним і становить 8 000 грн, оскільки будь-яких платежів у рахунок погашення тіла кредиту розрахунок не містить. У графах «сплачено» щодо тіла кредиту, процентів та штрафних санкцій за весь період зазначені нульові показники.

Отже, розрахунок процентів первісним кредитором здійснено з урахуванням пунктів 1.5.1, 1.5.2, 3.1 та 3.2 договору. За пунктом 1.5 договору процентна ставка є фіксованою - 2,2 % на день, яка застосовується у межах строку кредитування.

У період із 16 листопада 2023 року по 15 грудня 2023 року включно в розрахунку щоденно нараховувалися проценти у сумі 79,20 грн, що математично відповідає зниженій процентній ставці 0,99 % на день від суми кредиту 8000 грн (8000 грн х 0,99 % = 79,20 грн). За 30 днів такого нарахування загальна сума процентів склала 2376 грн, що прямо відображено у розрахунку.

Разом із тим, оскільки після 15 грудня 2023 року жодного платежу від відповідачки у рахунок сплати процентів, тіла кредиту чи інших платежів позивачем не проводилось, то 17 грудня 2023 року статус заборгованості в розрахунку змінено з «Активний» на «Прострочений», а щоденне нарахування процентів здійснювалося в сумі 176 грн, що відповідає стандартній процентній ставці 2,2 % на день від суми кредиту 8000 грн (8000 грн х 2,2 % = 176 грн).

Судом встановлено, що в рядку розрахунку за 20 грудня 2023 року позивачем відображено разове нарахування процентів у сумі 3080 грн. Після цього загальна сума процентів до сплати збільшується з 2904 грн до 5984 грн станом на 20 грудня 2023 року. Такий запис свідчить не лише про поточне денне нарахування процентів, а й про здійснення позивачем перерахунку раніше нарахованих процентів із зниженої ставки 0,99 % на день на стандартну ставку 2,2 % на день у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов пункту 1.5.2 договору.

За перші 30 днів користування кредитом- з 16 листопада 2023 року по 15 грудня 2023 року, проценти були первісно нараховані за зниженою ставкою у сумі 2376 грн. За ці самі 30 днів при застосуванні стандартної ставки 2,2 % на день сума процентів мала б становити 5280 грн (176 грн х 30 днів = 5280 грн). Різниця між стандартним і зниженим нарахуванням становить 2904 грн. Саме ця різниця фактично відображена в розрахунку як додаткове донарахування при переході на стандартну ставку після невиконання умов для застосування знижки.

Окрім цієї різниці, у рядку за 20 грудня 2023 року враховано також поточне денне нарахування процентів за цей день у сумі 176 грн. Отже, загальна сума, зазначена у цьому рядку як нарахування процентів — 3080 грн, складається з 2904 грн донарахування різниці між зниженою та стандартною ставкою за попередній пільговий період та 176 грн процентів за один день користування кредитом за стандартною ставкою.

Після вказаного перерахунку щоденно на залишок тіла кредиту 8000 грн нараховується 176 грн процентів, тобто 2,2 % на день, що відповідає пункту 3.1 договору.

З розрахунку вбачається, що позивач не збільшував тіло кредиту за рахунок нарахованих процентів. Протягом усього періоду тіло кредиту залишалося незмінним — 8000 грн.

Станом на 21 червня 2024 року борг становив 46368 грн, що складається з: 8000 грн –заборгованість за тілом кредиту та 38368 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Штрафні санкції до цієї суми не включені. Кількість днів прострочення, зазначена у розрахунку, становить 188 днів.

21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 21062024, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до відповідача за даним кредитним договором, що вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року. У витягу зазначено суму заборгованості 46368 грн, з яких: 8000 грн — основний борг, 38368 грн — проценти.

З акта приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024 видно, що сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників, а загальний розмір прав вимоги, переданих за цим актом, становить 159218126,24 грн.

З платіжної інструкції від 21 червня 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» грошові кошти у сумі 2479762,78 грн з призначенням платежу: плата за відступлення права вимоги за договором факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, без ПДВ.

12 січня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося з досудовою вимогою до ОСОБА_1 , в якій повідомило відповідачку про укладення 21 червня 2024 року договору факторингу з ТОВ «Селфі Кредит» та перехід до позивача права вимоги за договором № 1121320 від 16 листопада 2023 року. У вимозі зазначено загальну суму заборгованості 46368 грн, з яких: 8000 грн — заборгованість за тілом кредиту; 38368 грн — заборгованість за процентами, та запропоновано сплатити її на реквізити ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (стаття 639 ЦК України).

Статтями 526, 527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (частина 1 статті 3 Закону).

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

За положеннями статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та невиконання зобов`язань за кредитним договором, які відповідачка взяла на себе.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» належними доказами підтверджено факт отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором та наявності відповідної заборгованості за нею.

Кредитний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Селфі Кредит», договір факторингу, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів, а отже, всі права, набуті сторонами за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають безумовному виконанню, в тому числі примусовому.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, надані в користування кредитні кошти кредитору не повернула, нараховані відсотки не сплатила.

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 суду не надала.

Разом з тим, спірний договір укладений між фінансовою установою та фізичною особою для задоволення споживчих потреб, тому відповідачка є споживачкою фінансової послуги. Ця обставина має правове значення для перевірки дотримання кредитодавцем вимог законодавства про споживче кредитування, зокрема щодо надання інформації, визначення реальної річної процентної ставки, загальної вартості кредиту, денної процентної ставки та меж її допустимого розміру.

Водночас сам по собі статус відповідачки як споживачки не означає, що вона звільняється від обов`язку виконувати погоджені умови кредитного договору, якщо такі умови є чинними, зрозумілими, були доведені до її відома та не суперечать імперативним нормам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідачка посилається на те, що стандартна процентна ставка 2,2 % на день, а також заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 38368 грн, яка більш ніж у 4,7 разів перевищує суму отриманого кредиту, є непропорційно високими, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці як споживачці, суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому проценти мають бути обмежені сумою тіла кредиту — 8000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідачки про зменшення заборгованості є безпідставними, з огляду на наступне.

Проценти, заявлені позивачем до стягнення, є не штрафом, пенею, неустойкою або процентами річними за статтею 625 ЦК України, а договірною платою за користування кредитними коштами у межах строку кредитування. Тому правові підходи щодо можливості зменшення судом надмірного розміру неустойки, штрафу, пені або процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання не можуть бути автоматично перенесені на договірні проценти за користування кредитом.

Відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у сумі 8000 грн та їх неповернення. Вона також не заявляла вимог про визнання недійсними умов договору щодо стандартної процентної ставки, порядку її застосування або умов програми лояльності. Отже, кредитний договір у цій частині користується презумпцією правомірності, а його умови відповідно до статей 204, 525, 526, 627, 629 ЦК України є обов`язковими для сторін і підлягають виконанню належним чином.

Умови щодо вартості кредиту не були прихованими або такими, що не могли бути встановлені відповідачкою під час укладення договору. Паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачкою 16 листопада 2023 року, отже їй було повідомлено про суму кредиту, строк кредитування, стандартну процентну ставку, знижену процентну ставку, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку.

Із встановлених судом обставин вбачається, що відповідачка не здійснила жодного платежу на погашення тіла кредиту чи процентів, не сплатила перший платіж і не здійснила часткове або повне дострокове повернення кредиту у строки, визначені пунктом 1.5.2 договору. Саме така поведінка відповідачки зумовила втрату права на застосування індивідуальної знижки та перехід до нарахування процентів за стандартною ставкою, прямо погодженою сторонами.

Запропоноване відповідачкою обмеження процентів сумою тіла кредиту фактично означало б створення судом нового, не передбаченого договором і законом, способу зменшення плати за кредит. Такий підхід підміняв би передбачений самим договором механізм зниженої процентної ставки, яким відповідачка могла скористатися у разі належного виконання договору, але не скористалася внаслідок невиконання погоджених умов.

Проте, законодавець у сфері споживчого кредитування самостійно визначив допустимі межі плати за кредит шляхом запровадження граничного розміру денної процентної ставки. Тому оцінка справедливості та пропорційності процентів у цій справі повинна здійснюватися не шляхом довільного прирівнювання процентів до тіла кредиту, а через перевірку відповідності заявленого розрахунку умовам договору та імперативним обмеженням Закону України «Про споживче кредитування».

Як передбачено частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: денна процентна ставка дорівнює загальним витратам за споживчим кредитом, поділеним на загальний розмір кредиту та строк кредитування у днях, помноженим на 100 відсотків.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказане положення було внесене до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %; протягом наступних 120 днів — 1,5 %.

Отже, саме Закон України «Про споживче кредитування» визначив нормативну межу допустимого фінансового навантаження за споживчим кредитом. Тому суд першої інстанції правильно перевірив нарахування відсотків на відповідність законодавчо встановленим граничним показникам, які діяли у відповідні періоди нарахування.

У зв`язку з цим суд правомірно відхилив доводи відповідачки про необхідність обмеження процентів сумою 8000 грн лише з мотивів їх співвідношення з тілом кредиту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі перевищення суми процентів над сумою основного боргу не є безумовною підставою для висновку про несправедливість умов договору, якщо такі проценти є платою за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, а їх розмір і порядок нарахування визначені договором та споживач був поінформований про умови кредитування, а нарахування не виходить за межі імперативних обмежень спеціального закону.

Тому посилання представника відповідачки на правові висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, які не є релевантними до даної справи, не спростовує обов`язку суду виходити з дійсних умов кредитного договору щодо плати за користування кредитом.

Разом із тим, наведене не означає безумовного прийняття розрахунку позивача у повному обсязі, оскільки частина періоду нарахування процентів припадає на час дії нових обмежень Закону України «Про споживче кредитування».

Звертаючись в суд із даним позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1121320 про надання споживчого кредиту від 16 листопада 2023 року станом на 21 червня 2024 року, у загальному розмірі 46368 грн, з яких крім 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, нараховано 38368 грн боргу за процентами за користування кредитом.

Спірний договір укладений 16 листопада 2023 року, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, тому місцевим судом не застосовано граничні показники денної процентної ставки, запроваджені цим Законом, до періоду, який передував набранню ним чинності.

Водночас, з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно тривав перший 120-денний перехідний період, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 % на день. Стандартна процентна ставка за договором становить 2,2 % на день, тобто у зазначений період не перевищувала граничний розмір, установлений пунктом 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

З 22 квітня 2024 року розпочався наступний 120-денний перехідний період, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 % на день. Отже, починаючи з цієї дати, проценти за користування споживчим кредитом могли бути стягнуті лише у межах зазначеного законодавчого обмеження, незалежно від того, що умовами договору передбачена стандартна ставка 2,2 % на день.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірне нарахування позивачем після 22 квітня 2024 року стандартної процентної ставки 2,2 % на день, оскільки у цей період імперативна норма спеціального закону вже обмежувала максимальний розмір денної процентної ставки показником 1,5 % на день.

Місцевим судом здійснено перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості, виходячи з того, що при сумі кредиту 8000 грн 1,5 % на день становить 120 грн за один день користування кредитом

Отже, за період з 16 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року включно, проценти за 38 днів за ставкою 2,2 % на день становлять 6688 грн (із розрахунку: 8000 грн х 2,2 % х 38 днів).

За період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно, тобто за 120 днів перехідного періоду, проценти також обчислюються у розмірі 2,2 % на день і становлять 21120 грн (із розрахунку: 8000 грн х 2,2 % х 120 днів).

За період з 22 квітня 2024 року по 20 червня 2024 року включно, який становить 60 днів, проценти можуть бути стягнуті лише у межах 1,5 % на день, тобто 120 грн за кожен день користування кредитом. За цей період проценти становлять 7200 грн (із розрахунку: 8000 грн х 1,5 % х 60 днів).

Загальний розмір процентів, який підлягає до стягнення з відповідачки за кредитним договором, з урахуванням умов договору та імперативних обмежень Закону України «Про споживче кредитування», становить 35008 грн (6688 грн +21120 грн + 7200 грн).

Таким чином, судом першої інстанції правильно проведено розрахунок заборгованості та встановлено, що в частині стягнення процентів у розмірі 3360 грн позивачу слід відмовити, оскільки ця частина процентів нарахована з перевищенням законодавчо встановленого максимального розміру денної процентної ставки у другому перехідному періоді.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відхилення доводів відповідачки про необхідність обмеження процентів розміром тіла кредиту, тобто сумою 8000 грн, оскільки такий підхід не ґрунтується ні на умовах кредитного договору, ні на імперативних нормах Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 43008 грн, з яких 8000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 35008 грн – заборгованість за процентами.

Доводи апеляційної скарги відповідача по суті спору ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у цій справі і задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відстрочено відповідачу ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 3633,60 грн до ухвалення судового рішення у даній справі, а тому з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 21 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 28 квітня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді