Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №760/4708/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

760/4708/26

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 183842,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 31 жовтня 2025 року о о 16:50 на перехресті вул. Панаса Мирного та вул. Князів Острозьких у місті Києві сталася ДТП за участі двох тз: Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та Porsche 997, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Постановою Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Винуватець ДТП мала чинний страховий поліс ОСЦПВ у ПрАТ «СК «УНІКА», позивач повідомив ПрАТ «СК «УНІКА» про настання страхового випадку.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 , та 11 листопада 2025 року ФОП виставив рахунок на оплату в розмірі 248708,06 грн. Однак у звіті про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, замовником якого є ПрАТ «СК «УНІКА», зроблено висновок, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу складає 64865,98 грн. 05.12.2025 ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату ОСОБА_1 у розмірі 64865,98 грн, яка не покриває в повній мірі матеріальну шкоду, завдану позивачу як потерпілому внаслідок ДТП. Отже, різниця в понесених позивачем витратах підлягає стягненню саме з відповідача як безпосереднього винуватця ДТП.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав. Третя особа також своїм правом не скористалась, пояснення не подала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України).

Судом встановлено, постановою Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до постанови суду, 31 жовтня 2025 року о 16 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Панаса Мирного та на перехресті з вул. Князів Острозьких, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Нісан х-трейл, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним при зміні напрямку руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем Порше, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ), який рухався в попутному напрямку з правого боку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 2.3.б, 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до копії наряду-замовлення на ремонт тз №MRD-8343-2640951 від 11 листопада 2025 року, виконаного ФОП ОСОБА_3 , сума ремонту тз Porsche, 911 кабріолет (997), 3.6 Carrera, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , складає 248708,06 грн.

Згідно з роздруківкою з додатку «Дія», тз Nissan X-Trail станом на 31 жовтня 2025 року мало поліс №230898333 у ПрАТ «СК «Уніка».

Відповідно до копії листа ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 01 грудня 2025 року, розмір збитку по пошкодженому тз Porsche 997, реєстраційний № НОМЕР_4 розраховано на підставі звіту оцінювача №10221 від 26 листопада 2025 року, складеного СОД ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку становить 64865,98 грн, ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.ч.1, 4 ст.23 ЦК України).

У ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхового ліміту.

У той же час, позивачем не доведено розміру шкоди, який відповідно до положень ст.1194 ЦК України підлягає відшкодуванню саме відповідачем, як винуватцем ДТП, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема розміру страхової суми (ліміту відповідальності страховика), позивач відповідне клопотання про витребування доказів не подавав, як і не подав до суду копію такого договору, а відтак суд позбавлений можливості встановити обсяг відповідальності відповідача як особи, відповідальної за заподіяння шкоди, та встановлення ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Вікторія КИЦЮК