Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №760/30638/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30638/24 2/760/9276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Мазур В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 34 666,67 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта поліції Барановського В. О. серії ЕНА № 2432248 від 20 червня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн за порушення пункту 9.2(б) Правил дорожнього руху України.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2024 року у справі № 954/762/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, зазначену постанову скасовано.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності суб`єктом владних повноважень йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, порушенні звичного способу життя та нормальних життєвих зв`язків, погіршенні самопочуття та негативного впливу на його майновий стан.

Зазначає, що моральна шкода виражена у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій, а саме він рухався на автомобілі у справах, але був незаконно зупинений патрульними поліцейськими і був вимушений надавати їм безпідставно пояснення в результаті чого запізнився на запланований захід, що викликало у нього негативні емоції, погане самопочуття та пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди позивач обчислив виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування у відповідних правовідносинах, посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (за період з 20 червня 2024 року по 30 жовтня 2024 року - 4 місяці 10 днів ? 8000 грн = 34 666,67 грн).

Вважає зазначений розмір моральної шкоди обґрунтованим, співмірним та розумним, оскільки протягом вищевказаного періоду він відчував негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також, під час канікул його дітей він разом із сім`єю, перебуваючи у м. Львів 30 жовтня 2024 року не насолоджувався екскурсіями по місту, а приймав участь в судовому засіданні з приводу скасування адміністративного штрафу, яке було призначено о 10 годині 30 жовтня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.

03 січня 2025 року представником відповідача Департаменту патрульної поліції - Палієнко Д. Т., через підсистему «Електронний суд» подано відзив, в якому вона заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Зокрема, на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем не надано суду жодного доказу, яким може бути, наприклад, довідка лікаря, виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, про наявність діагнозу психоемоційного стресу, або інших хвороб, які пов`язані з діями відповідача.

Крім того, патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування, а накладене стягнення є штрафом, а не адміністративним арештом чи виправними роботами, тому положення статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» до спірних правовідносин не застосовуються, а відповідальність настає на загальних підставах (статті 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України), за яких позивач зобов`язаний довести протиправність діяння, наявність шкоди та причинний зв`язок.

При цьому, скасування постанови не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження порушення стосунків позивача з родиною, приниження його честі та гідності, моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається і які, на його думку, настали внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, просила відмовити у задоволенні позову.

24 лютого 2025 року позивачем, через підсистему «Електронний суд», подано до суду відповідь на відзив, в якій він наполягав на задоволенні позову.

Зазначив, що порушення прав людини суб`єктом владних повноважень завжди спричиняє негативні емоції; послався на стрес, який, за його твердженням, спричинив рецидив інфекції та витрати на лікування (стоматологічні послуги) на суму 1 811,30 грн; на незаконне здійснення відеофіксації без попередження, а також на практику Європейського суду з прав людини, за якою за наявності встановленого факту порушення прав моральна шкода констатується судом.

26 лютого 2025 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких представник заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1174 ЦК України, за якою обов`язок доведення протиправності діяння, наявності шкоди та причинного зв`язку покладається на позивача.

Крім того, послалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 у справі № 335/6977/22, згідно з якою сам факт скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не підтверджує протиправності дій патрульних поліцейських.

Зауважила, що доказів заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку та вини відповідача позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не викликались, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом установлено, що 20 червня 2024 року о 08-05 год. по вул. Нікольська 77 у м. Миколаєві, керуючи транспортним DOM Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч з вул. Садової на вул. Нікольську, чим порушив вимоги підпункту 9.2 (б) ПДР України - подача попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною другої статті 122 КУпАП.

18 вересня 2024 року рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, скасовано постанову поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта поліції Барановського В. О. серії ЕНА № 2432248 від 20 червня 2024 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за частиною другою статті 122 КУпАП.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2024 року мотивоване тим, що у ході розгляду справи відповідач не довів правомірності своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови. Доданий відеозапис підтверджує, що позивач рухався по головній дорозі та не змінював напрямку руху, а відтак у останнього був відсутній обов`язок вмикати світловий покажчик повороту.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та у постанові від 30 жовтня 2024 року зазначив, що висновок спірної постанови про порушення позивачем підпункту 9.2.(б) Правил дорожнього руху України є помилковим.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності визначаються статтями 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (близькі за змістом висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).

За результатом касаційного перегляду справи № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2025 року, в якій зробила такі висновки про застосування норм права:

«Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду № 266/94-ВР».

Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач має довести наявність очевидних ознак протиправності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Разом з тим, позивач у цій справі обґрунтовував завдання йому шкоди протиправністю дій відповідача, що виразилися у складенні постанови про адміністративне правопорушення. Проте, у випадку подальшого скасування цієї постанови, сам лише факт складення постанови патрульними поліцейськими не може оцінюватись як преюдиційний факт заподіяння моральної шкоди і як наявність причинно-наслідкового зв`язку бути підставою для відшкодування шкоди.

В постанові Великої Палати від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 зазначено, що оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів.

Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.

Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.

У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що при невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення.

Оцінюючи докази у їх сукупності та застосовуючи наведені норми, суд виходить з такого.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обов`язок доведення наявності моральної шкоди, протиправності діяння та причинного зв`язку між ними покладається на позивача.

Як вже встановлено судом зі змісту рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року постанова серії ЕНА № 2432248 від 20 червня 2024 року була скасована не у зв`язку з її очевидною невідповідністю вимогам закону чи свавільними діями поліцейського, а внаслідок здійсненої судами оцінки дорожньої обстановки - висновку про те, що позивач рухався по головній дорозі без зміни напрямку руху і не був зобов`язаний подавати сигнал повороту, тобто через помилковість висновку, викладеного у постанові, про наявність порушення. Така помилковість правозастосовної оцінки не свідчить про очевидну незаконність постанови або свавільність дій посадової особи у розумінні наведеної практики.

При цьому, невідповідності дій поліцейського закону під час розгляду матеріалів судами в адміністративній справі не встановлено; доводи позивача про незаконну відеофіксацію, передачу йому матеріалів справи для ознайомлення іншою, не названою йому службовою особою без оголошення перерви та повідомлення про заміну особи, яка розглядає справу, розбіжність між зазначеним у постанові технічним засобом фіксації (бодікамера) та фактично використаним пристроєм, підставою скасування постанови не були та належними і допустимими доказами у цій справі не підтверджені.

За таких обставин суд доходить висновку, що протиправність дій поліцейського при винесенні вищевказаної постанови як кваліфікуюча умова відповідальності за статтею 1174 ЦК України позивачем не доведена.

Крім того, позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку. Зокрема, наведені у позові обставини: переживання, пригнічений настрій, запізнення на запланований захід, порушення звичного способу життя та нормальних життєвих зв`язків, погіршення самопочуття мають загальний характер та лише письмово зазначені позивачем, що не є доказом заподіяння такої шкоди. Долучені до відповіді на відзив розрахункові документи про оплату стоматологічних послуг на суму 1 811,30 грн не підтверджують причинного зв`язку між притягненням до адміністративної відповідальності та станом здоров`я позивача, оскільки медичного висновку про походження захворювання не надано.

Також, визначений позивачем розмір моральної шкоди обчислено, виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що стосується відшкодування шкоди за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, який до спірних правовідносин не застосовується.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого можна було б встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди.

Окрім того, оцінюючи надані позивачем докази, суд виходить з того, що долученими до позовної заяви рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2024 року у справі № 954/762/24 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у цій же справі, встановлено факт реалізації позивачем свого права на захист у справі про адміністративне правопорушення.

Порушене право позивача відновлено шляхом прийняття рішення про скасування постанови у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення та не тягне наслідків цивільно-правового характеру, і не є безумовним доказом заподіяння моральної шкоди у цій справі.

Очевидної невідповідності постанови вимогам закону або інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що позивачем не доведено наявність обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а також протиправності дій поліцейського, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна