Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №759/21528/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/21528/26

пр. № 3/759/5529/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Косик Л.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 726247 від 22 липня 2026 року ОСОБА_1 22 липня 2026 року о 14 год. 57 хв. у м. Києві по просп. Берестейському, 139 керував транспортним засобом BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 № ARJL-0269, результат тесту № 4332 становив 3,03 проміле.

У протоколі зазначено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, уповільнення реакції. З результатом проведеного огляду ОСОБА_1 погодився, від проходження огляду у закладі охорони здоров`я відмовився.

Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні брала участь його захисник - адвокат Артем`єва Г.О., яка просила розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 , пояснивши, що останній проходить військову службу та не має можливості прибути до суду. Клопотання про відкладення розгляду справи захисником не заявлялось.

Враховуючи позицію сторони захисту, участь захисника у судовому засіданні, відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та те, що обов`язкова участь особи у розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП законом не передбачена, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , оскільки його право на захист при цьому забезпечено.

Захисник подала письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування зазначила, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки перед його проведенням не зафіксовано здійснення пробного (нульового) забору повітря; газоаналізатор Drager Alcotest 6820 використовувався після спливу шестимісячного строку з часу останнього калібрування; у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про повірку приладу; поліцейський до пропозиції пройти огляд не повідомив ОСОБА_1 конкретних ознак алкогольного сп`яніння.

Також захисник посилалась на зміст зафіксованих відеозаписом розмов працівників поліції, з яких, на її думку, вбачається, що вони ще до отримання результату огляду сформували висновок про необхідність складання стосовно ОСОБА_1 протоколу за ст. 130 КУпАП.

Окремо захисник зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому його огляд мав проводитися у порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, уповноваженими посадовими особами Військової служби правопорядку.

Просила також врахувати тривале проходження ОСОБА_1 військової служби, його позитивні характеристики, державні та відомчі нагороди, а також необхідність користування транспортним засобом у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, відеозапис, письмове клопотання захисника та долучені до нього документи, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 726247 від 22 липня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою результату тестування газоаналізатором Drager Alcotest 6820 № ARJL-0269, відповідно до якої результат тесту № 4332 становить 3,03 проміле; карткою обліку адміністративного правопорушення; відомостями щодо посвідчення водія НОМЕР_3 ; відеозаписом з нагрудної відеокамери працівника поліції та іншими матеріалами справи.

З досліджених документів убачається, що огляд ОСОБА_1 проведений 22 липня 2026 року за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 № ARJL-0269. Результат тесту № 4332 становив 3,03 проміле.

Отриманий результат відображений у роздруківці спеціального технічного засобу та акті огляду, а також узгоджується з відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення та картці обліку адміністративного правопорушення.

При цьому в картці обліку адміністративного правопорушення зазначено, що огляд проведено на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія, ОСОБА_1 з результатом огляду погодився, а від проходження огляду у медичному закладі відмовився.

Акт огляду та роздруківка спеціального технічного засобу містять підпис ОСОБА_1 .

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_3 , видане 19 квітня 2025 року, чинне до 19 квітня 2055 року, з відкритими категоріями B1 та B. Посвідчення водія вилучене 22 липня 2026 року.

Таким чином, на час події ОСОБА_1 мав право керування транспортними засобами.

Щодо доводів захисника про непроведення пробного (нульового) забору повітря.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд проводиться із застосуванням спеціального технічного засобу з дотриманням інструкції з його експлуатації.

Сторона захисту посилається на те, що відеозапис не містить окремої фіксації проведення перед оглядом ОСОБА_1 пробного забору навколишнього повітря та результату такої перевірки.

Разом із тим ані ст. 266 КУпАП, ані Інструкція № 1452/735 не визначають окремий «нульовий тест» як самостійну процесуальну дію, відсутність відеофіксації якої сама по собі тягне недійсність усього проведеного огляду.

Під час проведення огляду спеціальний технічний засіб прийняв пробу видихуваного повітря, сформував цифровий результат та роздрукував його. Відомостей про те, що прилад повідомляв про помилку, технічну несправність чи неможливість проведення тестування, матеріали справи не містять.

При цьому ОСОБА_1 безпосередньо після отримання результату 3,03 проміле не заявив про несправність приладу, з результатом погодився та не скористався передбаченою законом можливістю пройти огляд у закладі охорони здоров`я для перевірки отриманого результату.

За таких обставин сама лише відсутність на відеозаписі окремої процедури пробного забору повітря не спростовує результату проведеного огляду.

Щодо доводів про калібрування та повірку Drager Alcotest 6820.

Сторона захисту посилається на те, що згідно з наданою Інструкцією з експлуатації газоаналізатора Drager Alcotest 6820 перевірка калібрування приладу має проводитися кожні шість місяців, тоді як у роздруківці результату тестування зазначено дату останнього калібрування - 18 листопада 2025 року, а огляд ОСОБА_1 проведено 22 липня 2026 року.

Судом зазначений довід перевірено.

Відповідно до Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають відповідні документи про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації приладу.

Копія свідоцтва про повірку Drager Alcotest 6820 № ARJL-0269 до матеріалів справи не долучена.

Разом із тим відсутність у матеріалах конкретної справи копії свідоцтва про повірку не є тотожною встановленню факту відсутності такої повірки або непридатності приладу до застосування.

Інструкція № 1452/735 передбачає обов`язок поліцейського на вимогу особи надати відповідні документи на спеціальний технічний засіб, однак не встановлює обов`язку долучати копію свідоцтва про повірку до матеріалів кожної справи про адміністративне правопорушення.

При цьому поняття калібрування та періодичної повірки засобу вимірювальної техніки не є тотожними.

Нормативно встановлений міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить один рік.

Отже, наведений стороною захисту шестимісячний інтервал перевірки калібрування, визначений експлуатаційною документацією виробника, сам по собі не означає спливу встановленого законодавством строку періодичної повірки засобу вимірювальної техніки.

Суддя не залишає поза увагою вимогу Інструкції № 1452/735 щодо дотримання інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.

Разом із тим саме по собі перевищення зазначеного виробником інтервалу перевірки калібрування за відсутності даних про несправність приладу, негативний результат перевірки його метрологічних характеристик або конкретну похибку під час проведення огляду не доводить, що отриманий результат є недостовірним.

Матеріали справи не містять відомостей про збій у роботі Drager Alcotest 6820 № ARJL-0269, повідомлення про помилку чи неможливість проведення вимірювання.

Стороною захисту не надано об`єктивних даних про те, що саме на час проведення огляду ОСОБА_1 прилад був несправним, визнаний непридатним до застосування чи що встановлений результат 3,03 проміле є наслідком технічної похибки.

При цьому оцінка зазначеного доказу здійснюється судом не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами, у тому числі актом огляду, протоколом про адміністративне правопорушення, карткою обліку адміністративного правопорушення, відеозаписом, а також поведінкою самого ОСОБА_1 безпосередньо після проведення тестування.

Істотним є те, що після отримання результату 3,03 проміле ОСОБА_1 його не заперечував, з результатом огляду погодився та від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовився.

Тому зазначені доводи захисника не дають достатніх підстав для висновку про недостовірність конкретного результату огляду та не спростовують його доказового значення у сукупності з іншими матеріалами справи.

Щодо доводів про відсутність ознак алкогольного сп`яніння до проведення огляду

Відповідно до Інструкції № 1452/735 огляд водія проводиться за наявності однієї чи декількох передбачених нею ознак алкогольного сп`яніння.

У протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду щодо ОСОБА_1 зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що працівник поліції не назвав ОСОБА_1 конкретні ознаки сп`яніння безпосередньо до пропозиції пройти огляд, а конкретизував їх пізніше під час оформлення матеріалів, саме по собі не свідчить про відсутність таких ознак на час прийняття рішення про проведення огляду.

Норми ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 вимагають наявності відповідних ознак як фактичної підстави для проведення огляду, однак не пов`язують дійсність його результату виключно з моментом, у який працівник поліції словесно перелічив водієві такі ознаки.

При цьому результат спеціального технічного дослідження становив 3,03 проміле, а його достовірність оцінюється судом разом з усією сукупністю доказів.

Отже, довід захисника про те, що ознаки сп`яніння були названі працівником поліції вже після проведення певних процесуальних дій, не спростовує встановленого результату огляду.

Щодо змісту розмов працівників поліції

Судом також перевірено доводи сторони захисту щодо висловлювань працівників поліції під час оформлення матеріалів, з яких захисник робить висновок про те, що останні заздалегідь вирішили складати відносно ОСОБА_1 протокол за ст. 130 КУпАП.

Суб`єктивні висловлювання працівників поліції під час їх службового спілкування не є доказом стану алкогольного сп`яніння особи та самі по собі не можуть підміняти об`єктивні результати огляду.

Разом із тим такі висловлювання не є і доказом фальсифікації результату огляду, втручання у роботу спеціального технічного засобу чи внесення до процесуальних документів завідомо недостовірних відомостей.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не на припущеннях або попередніх висловлюваннях працівників поліції, а на дослідженій сукупності доказів.

Тому наведені захисником фрагменти розмов поліцейських не спростовують встановлених фактичних обставин правопорушення.

Щодо застосування ст. 266-1 КУпАП.

Судом окремо перевірено доводи захисника про те, що у зв`язку зі статусом ОСОБА_1 як військовослужбовця його огляд мав проводитися виключно відповідно до ст. 266-1 КУпАП посадовими особами Військової служби правопорядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 саме як водієм транспортного засобу та належить до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стаття 266 КУпАП безпосередньо регламентує порядок відсторонення від керування та огляду на стан сп`яніння осіб, які керують транспортними засобами.

Натомість положення ст. 266-1 КУпАП встановлюють спеціальний порядок огляду військовослужбовців у зв`язку з їх статусом та обставинами проходження військової служби, зокрема для встановлення стану сп`яніння у контексті військової дисципліни.

Системне тлумачення положень ст.ст. 15, 130, 266 та 266-1 КУпАП дає підстави для висновку, що факт проходження особою військової служби сам по собі не виключає застосування до неї загального порядку контролю за безпекою дорожнього руху, коли така особа виступає учасником дорожнього руху саме як водій транспортного засобу.

Інше тлумачення фактично нівелювало б положення ст. 15 КУпАП, якою законодавець прямо відніс відповідальність військовослужбовців за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху до відповідальності на загальних підставах.

Матеріали справи не містять даних про те, що автомобіль BMW, яким керував ОСОБА_1 , був військовим транспортним засобом або що керування ним у момент виявлення правопорушення здійснювалося в рамках виконання конкретного наказу чи бойового завдання.

Відтак проведення огляду ОСОБА_1 працівником Національної поліції у порядку ст. 266 КУпАП у межах провадження щодо порушення правил безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може бути визнано незаконним лише з огляду на наявність у водія статусу військовослужбовця.

За таких обставин суддя не вбачає підстав вважати результати проведеного огляду недійсними з наведеної захисником підстави.

Щодо інших доводів сторони захисту.

Посилання захисника на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року у справі щодо іншого водія не є підставою для аналогічного вирішення цієї справи, оскільки обставини кожного адміністративного провадження та наявна в ньому сукупність доказів підлягають самостійній оцінці судом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої доведення може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків чи неспростованих презумпцій факту.

Разом із тим стандарт доведеності поза розумним сумнівом не означає необхідності спростування будь-якого теоретично можливого припущення сторони захисту. Такий сумнів має бути обґрунтованим і випливати з установлених обставин та досліджених доказів.

У цій справі протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, роздруківка результату тестування Drager Alcotest 6820 із показником 3,03 проміле, картка обліку адміністративного правопорушення, відеозапис, а також зафіксована безпосередньо після огляду згода ОСОБА_1 з отриманим результатом взаємно узгоджуються між собою.

Натомість доводи сторони захисту щодо можливого впливу порушень при експлуатації спеціального технічного засобу на результат вимірювання мають характер припущень та не підтверджені даними про несправність конкретного приладу чи недостовірність конкретного результату.

При цьому суд не перекладає на ОСОБА_1 обов`язок доводити свою невинуватість, а оцінює саме достатність доказів, наданих уповноваженим органом.

Сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку поза розумним сумнівом про те, що 22 липня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Позитивні характеристики ОСОБА_1 , проходження ним військової служби, наявність державних та відомчих нагород, безумовно, характеризують його особу, однак не спростовують встановлених обставин правопорушення та не є передбаченою законом підставою для закриття провадження у справі.

Необхідність користування транспортним засобом для виконання службових обов`язків також не є підставою для незастосування передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки зазначена санкція для водія є безальтернативною.

Таким чином, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суддя доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, для закриття провадження у справі судом не встановлено, а тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.

При визначенні адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , відомості про проходження ним військової служби та надані позитивні характеристики.

Разом із тим санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на водія штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 15, 23, 33, 40-1, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Артем`євої Ганни Олегівни про закриття провадження у справі - відмовити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ст. 307 КУпАП, постанова підлягає примусовому виконанню відповідно до ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Л.Г. Косик