Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №758/9123/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9123/26

3/758/3402/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

08.05.2026 року, о 01 год. 10 хв., в м. Києві, вул. Електриків, 7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 (АRJL-0308) у встановленому законодавством порядку зі згоди водія. Проба позитивна - 1.86 проміле, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори 470774, 475614.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Тетеря І.А. просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначеного вказує, що відсутні докази руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . На відео, що знаходиться в матеріалах справи, видно виключно незначний рух світла, однак джерело світла беззаперечно не зафіксовано, а біля воріт стояла жінка-охоронець, яка світила ліхтарем, коли відкривала ворота. Не зафіксовано і руху самого автомобіля, хоча він був заведений і на відео видно світло від його фар (при цьому на автомобілі ОСОБА_1 встановлено адаптивні фари, які також можуть рухатися у нерухомому автомобілі). Окрім цього, на думку захисника, працівники поліції знехтували своїм обов`язком щодо збирання доказів, які могли би усунути сумніви щодо вчинення/не вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, чи керував він автомобілем: не були відібрані пояснення у свідків; не було отримано копію відеозапису з камер відеоспостереження (хоча поліцейські обговорювали це між собою). Свідок - дружина ОСОБА_1 повідомляла поліцейських, що за кермом тієї ночі була тільки вона, а ОСОБА_1 автомобілем не керував. Те ж саме повідомляла і жінка-охоронець, яка була безпосередньо присутня і в момент, коли працівники поліції приїхали на місце, де стояв автомобіль ОСОБА_1 .

Також у судовому засіданні було заслухано свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказала, що 08.05.2026 року вона перебувала за кермом транспортного засобу, ввечері 08.05.2026 разом із чоловіком та подругою перебувала на території гаражу, голосно слухали музику, туди приїхала як водій. Підійшла охоронець та зробила їм зауваження. Після цього приїхали працівники поліції, зробили зауваження, після чого вони пішли. Чоловік ОСОБА_1 забув забрати документи з автомобіля, тому повернувся назад, а вона чекала його неподалік. Потім він подзвонив, з`ясувалось, що приїхали працівники поліції і вважали що нібито чоловік керував автомобілем. Додала, що авто стояло там, де вона його залишила, дала ключі чоловіку, який прогрів машину. Зазначила, що чоловік вживав алкоголь, сама вона зробила лише пару ковтків вина.

Заслухавши позицію захисника, пояснення свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджена дослідженими судом доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660127 від 08.05.2026 року;

- роздруківкою тестування на алкоголь DRAGER Alcotest 6820, тест №284, від 08.05.2026 року о 01:46, результат - 1,86 ‰;

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці;

- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 08.05.2026 року о 01 год. 10 хв., відповідно до якого в ОСОБА_1 у результаті огляду, проведеного поліцейським, були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці;

- даними рапорту працівника поліції про те, що 08.05.2026 у ході виконання виклику екіпажем було виявлено заявницю та трьох осіб, які сиділи у транспортному засобі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, на момент прибуття транспортний засіб не рухався, після усного зауваження вказані особи місце події залишили; згодом після повернення було виявлено рух транспортного засобу, за кермом перебував громадянин ОСОБА_1 ;

- даними відеозапису, що міститься на компакт-диску з бодікамери працівника поліції 470774, початок запису 08.05.2026 року, о 01 год. 09 хв., з якого вбачається наступне. Працівники патрульної поліції перебувають в службовому автомобілі, попереду горить світло, вони повертають на територію гаражу. О 01 год 10 хв. з боку водія виходить ОСОБА_1 , поліцейський повідомляє, що його зупинено у зв`язку із комендантською годиною, запитують що він робив. ОСОБА_1 відповідає, що відпочивав з дружиною. Запитання поліцейського : "Чому рухались на машині?". Відповідь: "Хотів виїхати, оскільки була заява від охорони про порушення комендантської години". О 01 год. 17 хв. працівник поліції повідомив "Оскільки було зафіксовано, що ви рухались транспортним засобом, вбачаю у вас ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці". Демонструє ОСОБА_1 та його дружині відеозапис, зазначає і вказує про рух транспортного засобу як він виїжджає та заїжджає, а потім виходить з автомобіля. О 01 год. 19 хв., ОСОБА_1 пропонується пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки, повідомляють про можливість проходження огляду у медичному закладі. Під час розмови з поліцейськими дружина ОСОБА_1 вказує «він же ніде не їхав, отут виїхав і вийшов». О 01 год. 42 хв. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці зупинки, результат - 1,86 проміле. При цьому ОСОБА_3 заперечує факт керування і неодноразово вказував, що не керував автомобілем.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

З відеозапису вбачається, що зі сторони водія виходить ОСОБА_1 і на запитання поліцейського "Чому рухались на машині" відповів "Хотів виїхати". З машини поліцейських вбачається відповідний рух, світло фар, і коли останні повернули на територію гаража в автомобілі вимкнулись фари і зі сторони водія вийшов ОСОБА_1 , інших осіб не було. На початку відео 00:11 ОСОБА_1 не оспорює факт керування, а відповідає чітко на запитання поліцейського, що хотів виїхати, був виклик.

Таким чином, доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом повністю спростовується дослідженим відеозаписом.

Долучений до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Суд встановлює, що огляд на стан сп`яніння проведено відповідно до вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та ст. 266 КУпАП.

Отже, сукупність наведених доказів підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, суд накладає стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані її дії, у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення із ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

На підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя Л. В. Казмиренко