Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №753/11098/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11098/26

провадження № 2-а/753/222/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У позовній заяві позивач просить суд скасувати постанову № 804 від 04 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/11098/26 між суддями від 20 травня 2026 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

29 травня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 2 червня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку на подання позову до суду, поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

15 липня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який був переданий судді Шаповаловій К.В. 21 липня 2026 року.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, доводи відзиву на позовну заяву, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою № 804 від 4 липня 2025 року позивача ОСОБА_1 , 1994 року народження притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки позивач відмовився від проходження медичного огляду та лікування згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Остання дата проходження ВЛК-невідома.

За вказане порушення до позивача застосовано штраф у розмірі 25500 грн.

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся із позовом до суду та вказав, що його місцем реєстрації проживання з 2017 року є: АДРЕСА_1 , що відноситься до Дарницького району м. Києва. Він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та немає жодного відношення до осіб, які перебувають на обліку у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зауважив, що жодного рішення від відповідача про необхідінсть пройти ВЛК він не отримував. Крім того, за період з 27 червня по 7 липня 2025 року перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності. Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності відносно нього не складався, будь-яких викликів щодо необхідності явки до ТЦК для розгляду справи про адміністративне правопорушення він не отримував. Враховуючи викладене, просив скасувати постанову від 4 липня 2025 року № 804 та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених вимог, вказав, що проходження ВЛК, враховуючи норми чинного законодавства України є обов`язком, а не правом військовозобов`язаних осіб. Відповідно до вимог пункту 81 Порядку військовозобов`язаного ОСОБА_1 було вручена повістка №260625/01 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, для чого йому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14.00 год. 26.06.2025 року; вручено направлення та картка обстеження та медичного огляду на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Від підпису та отримання повістки на проходження медичного огляду для визначення військової служби позивач відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 складений акт відмови від отримання. Від підпису про отримання направлення на ВЛК позивач в присутності свідків відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 складено акт про вручення картки обстеження та медичного огляду. Таким чином, направлення позивача на медичний огляд відбулось на підставі порядку, передбаченого Порядком № 560, що повністю спростовує доводи позивача про його порушення. Позивачу усно було роз`яснено вище зазначене твердження, а саме порушення ним частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому його дії були кваліфіковані за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, як порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. У відповідності до статей 7, 256 КУпАП, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності позивача складений протокол про адміністративне правопорушення №804 від 26.06.2025 року, роз`яснено його права та обов`язки, які зазначені в статті 268 КУпАП, та повідомлено про дату розгляду протоколу 04.07.2025 року. Позивач від пояснень та підпису протоколу відмовився в присутності свідків і від отримання другого примірника протоколу відмовився в присутності свідків. Позивач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, її розгляд відбувся без участі останнього через його неявку. Заяви, повідомлення, клопотання від позивача про перенесення розгляду справи та неможливість прибути у визначений час та дату для розгляду справи про адміністративне правопорушення не надходили. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок) .

Відповідно до пункту 4 Порядку, завданнями військового обліку є, зокрема, своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

За змістом пункту 14 Порядку, військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Відповідно до пункту 20 Порядку, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до пункту 16 Порядку, військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів. Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений частиною 6 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, проходять у встановленому порядку обов`язковий медичний огляд.

Судом встановлено, що відповідно до інформації із застосунку «Резерв+» вбачається, що позивач ОСОБА_1 , 1994 року народження перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 має тип відстрочки «бронювання», дійсне до 31 грудня 2026 року.

Щодо доводів позивача про те, що він немає жодного відношення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Серед іншого суд зазначає, що як вбачається з тексту оскаржуваної постанови необхідність проходження позивачем ВЛК була визначена рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, в оскаржувані постанові не зазначено ані дати, ані номера такого рішення, копія рішення не була долучена відповідачем до відзиву. Отже, докази того, що таке рішення ухвалювалось відповідачем саме відносно позивача, а також дата проходження такого ВЛК у матеріалах справи відсутня та відповідачем до відзиву не долучені.

Крім того, у відзиві відповідач зазначає проте, що позивачу вручена повістка №260625/01 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, для чого йому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14.00 год. 26.06.2025 року; вручено направлення та картка обстеження та медичного огляду на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Доказів вказаного до відзиву відповідачем долучено не було, як і не було надано доказів відмови позивача від підпису та отримання направлення на проходження медичного огляду для визначення військової служби, зокрема відповідного акту, складеного уповноваженими особами відповідача, посилання на яке здійснено у відзиві відповідача.

Отже, відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано належних, достатніх та достовірних доказів того, що направлення позивача на медичний огляд відбулось на підставі порядку, передбаченого Порядком № 560.

Також матеріали справи не містять доказів виклику позивача до відповідача для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо відмови від проходження ВЛК, не долучений до відзиву й протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, про який зазначено у відзиву на позов та зауважено, що він складався в присутності позивача, який також відмовився від його підпису в присутності свідків. Доказів відмови позивача від підпису протоколу суду надано не було.

Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем не долучено доказів повідомлення позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення після складання протоколу відбудеться саме 4 липня 2026 року, що спростовує доводи відповідача про належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи.

Також суд враховує, що відповідно до долучених до позову інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я та висновків огляду сімейного лікаря вбачається, що позивач у період з 27 червня 2025 року по 7 липня 2025 року перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом гострий бронхіт.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статі 210-1 КУпАП.

За наведених обставин, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення позивачем ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки суперечить стандартам доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 4 липня 2025 року № 804 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 4 липня 2025 року № 804 про притягнення ОСОБА_1 , 1994 року народження до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210- КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Шаповалова