Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №384/138/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Київ

Справа № 384/138/24

Провадження № 61-15586св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

заявник - ОСОБА_1 (далі - заявник), інтереси якого представляє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович (далі - адвокат заявника),

заінтересовані особи - ОСОБА_2 (далі - дружина), Вільшанська селищна рада,

про встановлення факту, що має юридичне значення

за касаційною скаргою заявника на ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 5 червня 2024 року, яку постановив суддя Галицький В. В. і постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Дьомич Л. М., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Заявник стверджував, що його дружина є особою з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду, а він - єдиною особою, яка постійно здійснює такий догляд. Для отримання відстрочки від проходження військової служби та виїзду з дружиною та дитиною за кордон звернувся до суду з вимогою встановити факт одноособового здійснення постійного догляду за дружиною.

2. Суд першої інстанції виснував, що компетентні органи розглядають означене заявником питання у позасудовому порядку. Тому закрив провадження у справі. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та навів аналогічні мотиви. Заявник вважав судові рішення помилковими. Наполягав на тому, що суд має розглянути його заяву.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав вирішити питання про те, чи можна розглядати за правилами цивільного судочинства заяву про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю, яка потребує сторонньої допомоги, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та подальшого виїзду із сім`єю за кордон. Вирішив, що не можна, оскільки для підтвердження відповідного факту існує позасудова процедура.

(2) Зміст заяви

4. У березні 2024 року заявник 1992 року народження звернувся із заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, а саме того, що він є єдиним, хто здійснює постійний сторонній догляд за своєю дружиною 1992 року народження, яка згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) має інвалідність ІІ групи. Мотивував так:

4.1. Він єдиний, хто здійснює такий догляд дружини. Від встановлення цього факту залежить виникнення права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», а також зняття з військового обліку у зв`язку із виїздом за кордон на постійне проживання на підставі абзацу третього пункту 1 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

5. 5 червня 2024 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, згідно з якою закрив провадження у справі. Мотивував так:

5.1. За змістом заяви встановлення факту, що заявник є єдиним, хто здійснює постійний сторонній догляд за його дружиною з інвалідністю ІІ групи необхідне для виїзду за кордон з метою проживання й офіційного працевлаштування.

5.2. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 430 від 1 червня 2020 року, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1040 від 6 жовтня 2021 року.

5.3. Вказані нормативно-правові акти визначають позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, про що просить заявник. Тому цей факт не можна встановити у суді в окремому провадженні.

6. 31 жовтня 2024 року Кропивницький апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Навів аналогічні мотиви.

(4) Провадження у суді касаційної інстанції

7. 21 листопада 2024 року адвокат в інтересах заявника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та спрямувати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. 3 грудня 2024 року Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав заявнику десятиденний строк для усунення недоліків.

9. 19 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заявника та витребував справу із суду першої інстанції.

10. 23 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

11. 19 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою зупинив касаційне провадження у справі № 384/138/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 214/3475/24 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

12. 14 листопада 2025 року в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у зв`язку з обранням судді-доповідача Білоконь О. В. до Великої Палати Верховного Суду на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. видала розпорядження № 817/0/226-26 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи». Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 384/138/24 доповідачем визначений суддя Гудима Д. А.

13. 12 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив касаційне провадження у справі № 384/138/24.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Заявник мотивував касаційну скаргу так:

14.1. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 566/732/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 стосовно розгляду в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

14.2. Суди помилково керувалися нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок оформлення постійного догляду за особами, що його потребують, а не визначають позасудовий порядок встановлення юридичного факту здійснення такого постійного догляду.

14.3. Органи місцевого самоврядування не видають акт про встановлення факту, що має юридичне значення, за місцем реєстрації особи, за якою доглядає заявник. Крім того, законодавство не передбачає обов`язкове затвердження такого акта та не визначає орган, який може затвердити цей акт. Тому єдиним способом отримання підтвердження догляду за особою є звернення до суду.

14.4. Встановлення в судовому порядку факту, що має значення для заявника, не суперечить закону та не порушує прав і законних інтересів інших осіб.

14.5. Суди першої й апеляційної інстанцій усупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України не дослідили повністю всі докази заявника, не оцінили належно його доводи, не врахували інші обставини, які мають значення для розгляду справи та сприяння у здійсненні й охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод, інтересів заявника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 19 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заявника на підставі, визначеній в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України.

16. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

17. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи можна розглядати за правилами цивільного судочинства заяву про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю, яка потребує сторонньої допомоги, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та подальшого виїзду із сім`єю за кордон?

18. Заявник зазначав, що його дружина згідно з медичним висновком потребує постійного стороннього догляду, і він їй такий догляд забезпечує на постійній основі як особі з інвалідністю ІІ групи. Просив суд встановити цей факт для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та подальшого виїзду із сім`єю за кордон. Суди першої й апеляційної інстанцій виснували, що питання стосовно вказаного факту слід вирішувати у позасудовому порядку. Заявник із цим висновком не погодився. Вважав, що закриття провадження у цій справі є порушенням норм процесуального права.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з доводами заявника. Вимогу останнього не можна розглядати у судовому порядку.

20. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

21. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

22. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

23. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

24. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

25. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

26. У частині першій статті 315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення факту, що має юридичне значення, які належить розглядати у судовому порядку. Згідно з частиною другою вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

27. Є два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за змістом є взаємовиключними (див. mutatis mutandisпостанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

28. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: (1) факти повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян (для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення); (2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; (3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази того, що він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який би посвідчував факт, але йому відмовили через відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); (4) чинне законодавство не передбачає інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20).

29. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

30. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

31. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність і юрисдикцію. Оскільки чинне законодавство передбачило позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи можна цю заяву розглядати в судовому порядку, і чи не належить її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заяву не належить розглядати в суді, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, а коли його відкрив, - закриває (див. mutatismutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 і від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16).

32. Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як заяв, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих, які суди взагалі не можуть розглядати (див. mutatismutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19).

33. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати (абзаци десятий і одинадцятий частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

34. Порядок вирішення питання оформлення постійного догляду за особами, які потребують постійного стороннього догляду, визначають Закон «Про соціальні послуги» та підзаконні нормативно-правові акти, видані на виконання цього Закону. Позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує за своїм станом здоров`я, визначає пункт 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Цей пункт призначений для реалізації права на відстрочку від мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24) у чинній редакції.

35. Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (пункт 4 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

36. Верховний Суд неодноразово виснував, що розгляд заяви про встановлення факту того, що заявник, який має намір отримати відстрочку від проходження військової служби та є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворими членами сім`ї, належить до повноважень інших органів, і за законом таку заяву суд не розглядає (див. mutatismutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 283/1199/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23, від 18 жовтня 2024 року у справі № 148/524/23).

37. Для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад і за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю. Законодавство визначає позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник. Тому такий факт не можна встановлювати в судовому порядку в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24).

38. Метою звернення до суду заявник вказав отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та подальший виїзд із дружиною та дитиною до Республіки Естонії. Він хибно вважає, що факт того, що він є єдиним, хто здійснює постійний сторонній догляд за дружиною з інвалідністю ІІ групи слід встановлювати та підтверджувати в єдиному документі - судовому рішенні. Підтвердження такого складного юридичного факту (юридичного складу) відбувається у позасудовому порядку на підставі групи документів, що підтверджують: сімейні відносини (свідоцтво про шлюб), неможливість здійснення догляду за дружиною іншим працездатним членом сім`ї, який зобов`язаний здійснювати догляд (висновок МСЕК чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді), отримання заявником компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), у якому зазначаються відомості про наявність (відсутність) інших працездатних членів сім`ї, які могли б здійснювати такий догляд; інвалідність дружини (довідка до акта огляду МСЕК, посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійне посвідчення тощо, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу).

39. З огляду на викладене вище обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що таку заяву не можна розглядати в суді, бо чинне законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення (підтвердження) відповідного факту. На цей висновок не впливають доводи заявника про помилкове врахування судами приписів Закону України «Про соціальні послуги» та підзаконних нормативно-правових актів (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 283/1199/23, від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23, від 9 вересня 2024 року у справі № 569/20792/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2024 року у справі № 214/3506/24).

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

40. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).

42. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, касаційну скаргу заявника слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

43. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 5 червня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

СуддіД. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко