Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №199/13500/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 199/13500/25

провадження № 61-6741св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк», яка підписана представником Омельченком Євгеном Володимировичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2025 року АТ «Акцент-Банк»звернулося із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 49 942,38 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра у складі судді Якименко Л. Г. від 22 грудня 2025 року:

позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково;

стягнути із ОСОБА_2 користь АТ «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101732629895430 від 26 листопада 2024 року у сумі 38 008,51 грн, що складає заборгованість за кредитом, а також 1 843,56 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 39 852,07 грн;

в іншій частині позову АТ «Акцент Банк» відмовлено.

28 січня 2026 року АТ «Акцент-Банк» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року:

апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року залишено без руху;

встановлено строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків;

роз`яснено апелянту, що у разі невиконання вимог ухвали у визначений строк апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

як вбачається із матеріалів справи, що на оскаржуване рішення від 22 грудня 2025 року, апеляційну скаргу було подано 28 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд». В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на оскарження, зазначаючи, що повний текст оскаржуваного рішення отримали лише 01 січня 2026 року, однак ніяких доказів на підтвердження цьому не надано. Матеріали справи також не містять таких доказів. Таким чином, апеляційну скаргу подано з порушенням строків;

таким чином, враховуючи викладене, апелянту необхідно протягом 10 (десяти) днів з дня вручення копії даної ухвали направити на адресу Дніпровського апеляційного суду заяву про поновлення процесуального строку із зазначенням доказів, та поважних причин його пропуску та доказів отримання оскаржуваного рішення. Оскільки, вказані обставини перешкоджають розгляду справи в апеляційній інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Оскарженою ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року:

відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року.

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

05 березня 2026 року копію зазначеної ухвали було направлено до електронного кабінету представника апелянта в «Електронному суді». Відповідно до довідки про доставку електронного документу, копію ухвали в електронному вигляді було доставлено до електронного кабінету 06 березня 2026 року о 21:54. Станом на 04 травня 2026 року недоліки апеляційної скарги не усунуто;

відповідно до частини першої стаття 44 ЦПК України імперативно визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Дії апелянта свідчать про зловживання своїми правами та втрату інтересу до даної справи, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Оскільки у встановлені строки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Аргументи учасників справи

18 травня 2026 року АТ «Акцент-Банк» через підсистему Електронний суд подало касаційну скаргу, яка підписана представником Омельченком Є. В., на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року, в якій просило:

оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;

передати справу до апеляційного суду на новий розгляд питання щодо відкриття провадження за апеляційною скаргою банку.

судові витрати за подання касаційної скарги покласти на відповідача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ухвалою апеляційного суду від 04 березня 2026 року скаргу залишено без руху через те, що «як вбачається із матеріалів справи, на оскаржуване рішення від 22 грудня 2025 року, апеляційну скаргу було подано 28 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд». В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на оскарження, зазначаючи, що повний текст оскаржуваного рішення отримав лише 01 січня 2026 року, однак ніяких доказів на підтвердження цьому не надає. Матеріали справи також не містять таких доказів». У подальшому апеляційну скаргу було повернуто ухвалою суду від 16 квітня 2026 року через невиконання ухвали від 04 березня 2026 року;

оскаржена ухвала є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме - статті 354 ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

у позивача не було доказів того, що він отримав оскаржуване рішення суду саме 01 січня 2026 року через особливості отримання рішень від ЄСІТС. Однак у матеріалах справи була наявна картка руху документа щодо оскаржуваного рішення суду, у якій видно, що до кабінету позивача в ЄСІТС вказане рішення надійшло 30 грудня 2025 року. Тому останній тридцятиденний строк оскарження закінчувався саме 29 січня 2026 року, а скарга була подана за день до цього;

відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини кожна держава-учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, реалізуючи пункт 1 статті 6 цієї Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

30 липня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 червня 2026 року зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 488/921/15-ц (провадження № 61-12547св20) вказано, що:

«суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що судом першої інстанції не виконано обов`язок щодо надіслання копії судового рішення учасникам справи, а частиною другою статті 354 ЦПК України встановлено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 (провадження № 61-5390св22) зазначено, що:

«визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявниками, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, не спростував доводи позивачів, що копії рішення суду першої інстанції на їх адреси не направлялися та не були вручені, не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20-ц (провадження № 61-2418св22), від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21), від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20)».

Процесуальне законодавство передбачає два способи надсилання судового рішення: рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом надсилання листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС. Надсилання судового рішення у той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи є у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4 і 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. За відсутності таких відомостей судове рішення вважається неврученим (див. пункт 30 постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року в справі № 932/3819/24 (провадження № 61-16039св24)).

У справі, що переглядається:

при залишенні без руху апеляційної скарги апеляційний суд зазначив, що на оскаржуване рішення від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу було подано 28 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд». В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на оскарження, зазначаючи, що повний текст оскаржуваного рішення отримали лише 01 січня 2026 року, однак ніяких доказів на підтвердження цьому не надано. Матеріали справи також не містять таких доказів. Таким чином, апеляційну скаргу подано з порушенням строків;

при відмові у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд вважав, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. 05 березня 2026 року копію зазначеної ухвали було направлено до електронного кабінету представника апелянта в «Електронному суді». Відповідно до довідки про доставку електронного документу, копію ухвали в електронному вигляді було доставлено до електронного кабінету 06 березня 2026 року о 21:54. Станом на 04 травня 2026 року недоліки апеляційної скарги не усунуто;

заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року було ухвалено без участі сторін (а. с. 22 - 24);

в матеріалах справи міститься супровідний лист Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року № 14431/25-Вих199/13500/25 (2/199/6251/25) про надіслання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року (а. с. 25) АТ «Акцент-Банк» та представнику банку, але докази його вручення відсутні в справі;

позивач в апеляційні скарзі (а. с. 29) зазначав, що рішення надійшло на електронну пошту банку 01 січня 2026 року, що є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України;

як свідчить аналіз картки руху документу (заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 грудня 2025 року) в підсистемі «Електронний суд» це рішення було доставлене банку в його електронний кабінет 30 грудня 2025 року о 12:10;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до статті 272 ЦПК України копія повного судового рішення повинна бути вручена учасникам справи; днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; рішення суду першої інстанції отримане банком 30 грудня 2025 року о 12:10; в частині другій статті 354 ЦПК України передбачено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. За таких обставин касаційний суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як наслідок, оскаржену ухвалу належить скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк», яка підписана представником Омельченком Євгеном Володимировичем, задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 рокускасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко