Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №465/496/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 465/496/24

провадження № 61-15511св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Алголь»,

третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кріль Ольгою Миколаївною, на постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року у складі колегії суддів Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Алголь», третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 лютого 2022 року укладений договір на туристичне обслуговування №186217-1 між ФОП ОСОБА_2 як турагентом, що діє від імені та за дорученням ТОВ «Сузір?я Туризму» (на підставі агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 6/03-01 від 06 березня 2018 року) як уповноваженим турагентом, яке, в свою чергу, діє від імені та за дорученням ТОВ «Алголь» (на підставі агентського договору № 20180522-01) як туроператора, та ОСОБА_1 , за умовами якого турагент за встановлену в договорі плату зобов`язався забезпечити надання замовнику й особам, що слідують з ним, туристичної послуги, а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти та оплатити їх.

Згідно з пункту 4.2.4 агентського договору обов`язком туроператора є забезпечення надання туристам туристичних послуг відповідно до підтвердженого замовлення. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 здійснювала посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператора ТОВ «Алголь».

Туристичною послугою згідно з умовами договору на туристичне обслуговування № 186217-1 від 04 лютого 2022 року є організація та надання ТОВ «Алголь» туристичного екскурсійного туру «Гутен та Берлін, Потсдам, Дрезден!» для 18 осіб, що мав відбутися з 05 березня 2022 року по 08 березня 2022 року автобусом зі Львова, загальною вартістю 122 343,28 грн, які позивач перерахував 04 лютого 2022 року на рахунок ФОП ОСОБА_2 . У подальшому ФОП ОСОБА_2 перерахувала кошти у розмірі 107 981,76 грн уповноваженому турагенту ТОВ «Сузір`я Тризму», а воно - туроператору ТОВ «Алголь» в розмірі 106 824,64 грн, які надійшли на їх рахунок 04 лютого 2022 року.

Однак, з огляду на введення з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану та запровадженні обмеження щодо перетину кордону туристами, відповідна туристична подорож згідно з укладеним між позивачем та відповідачем договору на туристичне обслуговування від 04 лютого 2022 року не відбулася.

16 жовтня 2023 року на адресу ТОВ «Алголь» скеровано заяву про анулювання замовлення та повернення коштів, однак відповіді на вказану заяву не отримано.

ОСОБА_1 просив суд:

розірвати договір про туристичне обслуговування №186217-1, укладений 04 лютого 2022 року між ним та ФОП ОСОБА_2 , яка діяла від імені та за дорученням ТОВ «Алголь»;

стягнути з ТОВ «Алголь» на його користь суму сплачених коштів в розмірі 106 824,64 грн за договором на туристичне обслуговування від 04 лютого 2022 року.

Короткий зміст рішень першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 січня 2025 року позов задоволено.

Розірвано договір про туристичне обслуговування №186217-1, укладений 04 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (що діє від імені і за дорученням ТОВ «Сузір`я Туризму», яке в свою чергу діє від імені та за дорученням ТОВ «Алголь»).

Стягнуто з ТОВ «Алголь» на користь ОСОБА_1 суму сплачених грошових коштів за договором на туристичне обслуговування від 04 лютого 2022 в розмірі 106 824,64 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час виконання умов вказаного вище договору відповідачем допущено порушення істотних умов договору та не виконано взяті на себе зобов`язання за цим договором. При цьому, відповідачем не повернуто позивачеві сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт, що свідчить про істотне порушення туроператором умов договору та Закону України «Про туризм», внаслідок чого позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

На момент укладення договору на туристичне обслуговування №186217-1 від 04 лютого 2022 сторони виходили з того, що в Україні не оголосять воєнний стан, що за своїм змістом є першою умовою, передбаченою частиною другою статті 652 ЦК України (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна умов не настане). В якості причин, які зумовили зміну обставин, позивач виправдано зазначає збройну агресію російської федерації проти України та вказує, що жодна зі сторін договору, зокрема позивач, не міг усунути такі обставини при всій обачливості та турботливості. Викладене підтверджує наявність другої умови, передбаченої частиною другою статті 652 ЦК України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися).

Подальше виконання договору, у даному випадку, виражатиметься у існуванні договірних відносин із відтермінуванням виконання договору на невизначений час, а це, у свою чергу, порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача як заінтересовану особу того, на що він розраховував при укладенні договору. Відтак судом встановлено, що порушено співвідношення обох сторін: відповідач отримав, на що розраховував (кошти), а позивач - ні. Вказане є третьою умовою, передбаченою частиною другою 2 статті 625 ЦК України (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про дотримання відповідачем встановленої процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Позивачеві вказана послуга згідно з договором на туристичне обслуговування № 186217-1 від 04 лютого 2022 року надана не була, в подальшому кошти не поверталися. Тобто фактично умови договору туроператором виконано не було.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на неіснування агентського договору № 20180522-01 від 22 травня 2018 року, оскільки представник відповідача надав суду належним чином завірену ним копію договору № 20141128-01 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Алголь» (туроператор) та ТОВ «Сузір`я Туризму» (турагент), відповідно до умов якого туроператор доручає, а турагент приймає на себе зобов`язання здійснювати за винагороду та на користь туроператора реалізацію туристичного продукту шляхом укладення із замовниками від імені, під контролем та в інтересах туроператора договорів на туристичне обслуговування. Вказаний предмет договору є аналогічним до предмету агентського договору № 20180522-01 від 22 травня 2018 року, якого, як зазначає представник відповідача не існує. Судом встановлено чинність такого станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд відхилив твердження представника відповідача щодо того, що туроператор не надавав турагенту права укладати спірний договір. Відповідно до пункту 4.3.4 договору №20141128-01 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Алголь» (туроператор) та ТОВ «Сузір`я Туризму» (турагент), турагент має право укладати субагентські договори щодо реалізації турпродуктів туроператора, при цьому турагент несе повну відповідальність перед туроператором за дії субагента. Враховуючи викладене положення договору, судом встановлено право турагента (ТОВ «Сузір`я Туризму») укладати субагентські договори, зокрема агентський договір №6/03-01 від 06 березня 2018 року з ФОП ОСОБА_2 . Окрім цього, судом враховується, що ТОВ «Алголь» 04 лютого 2022 року виставлено ТОВ «Сузір`я Туризму» рахунок № 186217-1 на суму 106 824,64 грн, які було сплачено ТОВ «Сузір`я Туризму».

Таким чином, відповідач порушив умови договору на туристичне обслуговування № 186217-1 від 04 лютого 2022, оскільки матеріалами справи підтверджується, що туристичні послуги за договором позивачеві в обумовлений сторонами строк надано не було, а також не було повідомлено про зміну строків туристичної подорожі, а тому вимоги позивача про розірвання спірного договору та стягнення сплачених позивачем коштів у розмірі 106 824,64 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Алголь» на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що беручи до уваги надані послуги у Франківському районному суді м. Львова, які були необхідними та неминучими для захисту прав позивачів, час, витрачений на надання професійної правничої допомоги адвокатом, враховуючи обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Алголь» задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір на туристичне обслуговування укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , яка діяла на підставі агентського договору, та враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 перерахувала оплату за туристичні послуги на рахунок ТОВ «Сузір`я Туризму» та в подальшому кошти були перераховані з ТОВ «Сузір`я Туризму» на рахунок ТОВ «Алголь», то в даному випадку виникають зобов`язання перед позивачем у ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сузір`я Туризму», а не лише у ТОВ «Алголь».

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до ТОВ «Алголь», просив розірвати № 186217-1 укладений 04 лютого 2022 року між ним та ФОП ОСОБА_2 (що діє від імені і за дорученням ТОВ «Сузір`я Туризму», яке в свою чергу діє від імені та за дорученням ТОВ «Алголь») та стягнути з ТОВ «Алголь» на користь ОСОБА_1 суму сплачених грошових коштів за договором на туристичне обслуговування від 04 лютого 2022 року в розмірі 106 824,46 грн. Відповідачем у справі позивач визначив ТОВ «Алголь». Разом з тим, із позовної заяви та зібраних матеріалів справи вбачається, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договору на туристичне обслуговування стосуються прав та обов`язків ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сузір`я Туризму», які до участі в розгляді справи відповідачами не залучені.

Оскільки позовні вимоги про розірвання договору на туристичне обслуговування №186217-1, укладеного 04 лютого 2022 року, заявлені до неналежного відповідача, такі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню й похідні вимоги про стягнення з ТОВ «Алголь» на користь позивача 106 824,64 грн, сплачених за туристичне обслуговування за цим договором.

Аргументи учасників справи

09 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор. Правовідносини з надання туристичних послуг виникають безпосередньо між замовником (туристом) і виконавцем (туроператором) незалежно від того, чи укладався такий договір безпосередньо з туроператором або через посередників.

Між ТОВ «Алголь» (туроператор), ТОВ «Сузір`я Туризму» (турагент) та ФОП ОСОБА_2 (субтурагент) відповідно до частини першої статті 243 ЦК України, статті 295 ГК України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, виникли правовідносини комерційного посередництва при реалізації відповідачем туристичного продукту. За умовами наведених правочинів і договорі, агент та субагент діяли від імені та в інтересах відповідача як підприємці в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. ФОП ОСОБА_2 діючи від імені та в інтересах відповідача - ТОВ «Алголь» та укладаючи договір на туристичне обслуговування від 04 лютого 2022 року №186217-1 створила відповідні права та обов`язки для відповідача. Отже, єдиним належним відповідачем у цій справі є туроператор ТОВ «Алголь».

Відповідач не надав позивачу послуги з туристичного обслуговування згідно з договором № 186217-1 від 04 лютого 2022 року, тобто не організував відповідний тур, а також не повернув позивачу кошти, сплачені останнім згідно з договором. Розірвання договору на туристичне обслуговування № 186217-1 від 04 лютого 2022 року жодним чином не стосуються прав та обов`язків ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сузір`я Туризму», оскільки останні як турагенти, діючи від імені та в інтересах відповідача, свої обов`язки виконали.

Вимога про стягнення ТОВ «Алголь» на користь позивача 106 824,64 грн, сплачених коштів за туристичне обслуговування за договором від 04 лютого 2022 року, не є похідною від вимоги про розірвання договору на туристичне обслуговування, а є самостійною вимогою, яка може бути задоволена судом незважаючи на факт розірвання договору, оскільки відповідні грошові кошти позивача були перераховані саме відповідачу - ТОВ «Алголь» і саме останній зобов`язаний повернути такі кошти позивачу.

27 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Алголь» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що відповідач заявив в судовому засіданні, що агентський договір № 20180522-01 від 22 травня 2018 року не укладався та заявив вимогу до позивача надати суду для ознайомлення оригінал вказаного договору, оскільки долучена до позовної заяви «копія» агентського договору № 20180522-01 від 22 травня 2018 року є згенерованим документом, про що свідчать ідентичні за розміром та розташуванням «підписи» директора та печатки ТОВ «Алголь» на кожній сторінці «копії». Наведене суд першої інстанції проігнорував.

Судом першої інстанції було проігноровано той факт, що право агента укладати субагентські договори щодо реалізації турпродуктів туроператора відповідно до пункту 4.3.4 «копії» агентського договору №20180522-01 від 22 травня 2018 року було надано агенту туроператором 22 травня 2018 року та не має зворотної в часі сили, тоді як агентський договір на реалізацію туристичних продуктів №6/03-01 було укладено двома місяцями раніше, а саме 06 березня 2018 року. Також «копія» вказаного агентського договору не містить терміну «Уповноважений Турагент», яким в агентському договорі на реалізацію туристичних продуктів №6/03-01 від 06 березня 2018 року замінено термін «Агент», а термін «Агент» застосовується в значенні терміну «Субагент».

Відповідач надав суду першої інстанції на ознайомлення оригінал агентського договору № 20141128-01 від 28 листопада 2014 року, а його належним чином завірену копію долучено до матеріалів справи. Скаржник для підсилення своєї правової позиції в касаційній скарзі посилається на обидва агентські договори (від 22 травня 2018 року та від 28 листопада 2014 року). При тому, що на підставі укладеного між ТОВ «Алголь» та ТОВ «Сузір`я Туризму» агентського договору №20141128-01 від 28 листопада 2014 року жодних субагентських договорів укладено не було.

Отже, ФОП ОСОБА_2 при укладанні 04 лютого 2022 року договору № 186217-1 на туристичне обслуговування не мала жодних законних підстав діяти від імені та за дорученням туроператора ТОВ «Алголь» за відсутності належним чином укладеного субагентського договору щодо реалізації турпродуктів туроператора ТОВ «Алголь», яке є неналежним відповідачем у цій справі.

Правові позиції Верховного Суду, на які покликається скаржник, не є релевантними до правовідносин, що склалися між учасниками справи.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13, від 03 липня 2019 року у справі № 750/3695/17-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19).

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 04 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що діє від імені і за дорученням ТОВ «Сузір`я Туризму», яке в свою чергу діє від імені та за дорученням ТОВ «Алголь», було укладено договір № 186217-1 на туристичне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1. договору згідно із заявкою замовника на туристичне обслуговування і даним договором турагент за встановлену в договорі плату зобов`язується забезпечити надання замовнику й особам, що слідують разом із замовником, або особам, для яких замовник здійснює замовлення, комплекс туристичних послуг або окремої туристичної послуги, а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти і оплатити їх.

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що турагент/туроператор виступає як посередник між замовником, з одного боку, і транспортними, страховими компаніями, готелями, консульськими установами й іншими підприємствами та установами, які забезпечують туристичні послуги, з іншого боку.

Пунктами 1.5, 1.6 договору передбачено деталі туру: автобусний тур «Гутен так Берілн, Потсдам, Дрезден!». Виїзд 05 березня 2022 року по 08 березня 2022 року автобусом зі Львова.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору загальна вартість турпродукту за даним договором складає 122 343,28 грн. Підставою для оплати є рахунок, виставлений турагентом; замовлення вважається прийнятим тільки за наявності рахунку в замовника.

Позивачем долучено до позовної заяви агентський договір на реалізацію туристичних продуктів № 6/03-01 від 06 березня 2018 року, укладеного між ТОВ «Сузір`я Туризму» (уповноважений турагент) та ФОП ОСОБА_2 (турагент), відповідно до умов якого уповноважений турагент, який діє в інтересах та від імені туроператора, доручає, а турагент приймає на себе за винагороду права й обов`язки агента з реалізації турпродукту на умовах даного договору в інтересах та від імені туроператора, згідно агентських договорів.

Також позивачем надано агентський договір №20180522-01 від 22 травня 2018 року, укладений між ТОВ «Алголь» (туроператор) та ТОВ «Сузір`я Туризму» (турагент), відповідно до умов якого туроператор доручає, а турагент приймає на себе зобов`язання здійснювати за винагороду та на користь туроператора реалізацію туристичного продукту шляхом укладення із замовниками від імені, під контролем та в інтересах туроператора Договорів на туристичне обслуговування.

Відповідно до товарного чеку № 11 від 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 122 343,28 грн за надання туристичних послуг згідно з договору від 04 лютого 2022 року.

Згідно з платіжним дорученням № 343 від 04 лютого 2022 року ФОП ОСОБА_2 здійснено оплату за туристичні послуги згідно з рахунку № 186217-1 від 04 лютого 2021 року на рахунок ТОВ «Сузір`я Туризму» в розмірі 107 981,76 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 24501 від 04 лютого 2022 року ТОВ «Сузір`я Туризму» перерахувало на рахунок ТОВ «Алголь» грошові кошти в розмірі 106 824,64 грн за туристичні послуги згідно з рахунку №186217-1 від 04 лютого 2022 року.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, позивач не скористався послугами з туристичного обслуговування згідно з договору № 186217-1 від 04 лютого 2022 року.

ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сузір`я Туризму» звертались до ТОВ «Алголь» з листами про повернення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених згідно з рахунку № 186217 . Вказані листи скеровувались відповідачу ТОВ «Алголь» на електронну пошту такого 10 червня 2022 року, 27 вересня 2022 року, 07 жовтня 2022 року, 27 січня 2023 року.

16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направив відповідачу ТОВ «Алголь» заяву про анулювання замовлення та повернення коштів, відповідно до якої просив анулювати замовлення туристичної послуги згідно з договору на туристичне обслуговування № 186217-1 від 04 лютого 2022 року та повернути кошти за екскурсійний тур «Гутен так Берлін, Потсдам, Дрезден» для 19 осіб в сумі 106 824,64 грн на вказаний ним рахунок у строк, що не перевищує 7 календарних днів з моменту отримання заяви.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про туризм» суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (стаття 907 ЦК України).

Відповідно до частин сьомої, восьмої, дванадцятої статті 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13, на яку посилається заявник, викладена правова позиція про те, що «за змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР «Про туризм» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», статей 610 і 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/3695/17-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано:

«суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ФОП ОСОБА_3 (турагент) діяла від імені туроператора ТОВ «Пегас Туристик» на підставі субагентського договору, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, який у цій справі є ТОВ «Пегас Туристик», а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку збитки ОСОБА_1 заподіяні саме ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури», до якого позивач вимог не заявляла, є помилковим.

Суд першої інстанції, установивши фактичні обставини у справі та врахувавши вищезазначені норми закону, дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме відповідач як туроператор несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах. Правовідносини, які виникли між ТОВ «Пегас Туристик» та ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури», не можуть впливати на права позивача, який належно виконав умови договору. Спір між туроператором та турагентом може бути вирішений у іншому провадженні.».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року в справі № 756/1381/17-ц зроблено висновок, що «за загальним правилом виконавець в договорі про надання послуг має надати послугу особисто. Проте не виключається, що сторони в договорі про надання послуг встановлять право виконавця покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, але виконавець залишається відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. При покладенні на іншу особу виконання договору про надання послуг не відбувається виникнення обов`язку в іншої особи. Зрозуміло, що покладення виконання на іншу особу не робить її стороною в зобов`язанні, яке виникло на підставі договору про надання послуг, та не створює для неї жодних прав і обов`язків. По своїй суті дії іншої особи з виконання договору про надання послуг є діями самого виконавця. При цьому виконавець залишається стороною зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19, на яку посилається заявник, зазначено:

«Суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) від 06 червня 2018 року № TR27011222, заяву про приєднання до субагентського договору, вчиненої ФОП ОСОБА_2 , субагентського договору, викладеного ФОП ОСОБА_3 як договір приєднання, заяви про приєднання до агентського договору, вчиненої ФОП ОСОБА_3 , агентського договору, викладеного туристичним оператором ТОВ «Тревел Профешнл Груп» як договору приєднання, дійшли правильного висновку, що між ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (туроператор), ФОП ОСОБА_3 (турагент), ФОП ОСОБА_2 (субтурагент) відповідно до частини першої статті 243 ЦК України, статті 295 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виникли правовідносини комерційного посередництва при реалізації відповідачем туристичного продукту. За умовами наведених правочинів і договорі, агент та субагент діяли від імені та в інтересах відповідача як підприємці в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Більш того, пунктом 1.2 агентського договору прямо передбачено, що на відносини, що виникають між зазначеними суб`єктами розповсюджується законодавство, що регулює комерційне посередництво. Повноваження турагента за цим договором не потребують оформлення доручення.

Оскільки відповідно до частини першої статті 296, частини першої статті 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок, то ФОП ОСОБА_2 діючи від імені та в інтересах відповідача - ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та укладаючи договір про надання туристичних послуг від 06 червня 2018 року № TR27011222, створила відповідні права та обов`язки для відповідача. Такий висновок підтверджується і прямим зазначенням про це у частині першій статті 20 Закону України «Про туризм», відповідно до якої за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. Таким чином, правовідносини з надання туристичних послуг виникають безпосередньо між замовником (туристом) і виконавцем (туроператором) незалежно від того, чи укладався такий договір безпосередньо з туроператором або через посередників. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що договір про надання туристичних послуг є укладеним між позивачем і ФОП ОСОБА_2, а не з відповідачем - ТОВ «Тревел Профешнл Груп» є безпідставними».

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що 04 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що діє від імені і за дорученням ТОВ «Сузір`я Туризму», яке в свою чергу діє від імені та за дорученням ТОВ «Алголь», укладено договір № 186217-1 на туристичне обслуговування; ФОП ОСОБА_2 перерахувала оплату за туристичні послуги на рахунок ТОВ «Сузір`я Туризму», яке в подальшому перерахувало їх на користь ТОВ «Алголь»; предметом агентського договору №20180522-01 від 22 травня 2018 року, укладеного між ТОВ «Алголь» та ТОВ «Сузір`я Туризму) (наданий позивачем, існування якого ставив під сумнів відповідач), а також договору № 20141128-01 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Алголь» (туроператор) та ТОВ «Сузір`я Туризму» (турагент) (наданого відповідачем) визначено, що туроператор доручає, а турагент приймає на себе зобов`язання здійснювати за винагороду та на користь туроператора реалізацію туристичного продукту шляхом укладення із замовниками від імені, під контролем та в інтересах туроператора договорів на туристичне обслуговування (т. 1, а. с. 15-18, 106-112); згідно з пунктом 4.3.4 Договору № 20141128-01 від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ «Алголь» (туроператор) та ТОВ «Сузір`я Туризму» (турагент), турагент має право укладати субагентські договори щодо реалізації турпродуктів туроператора, при цьому турагент несе повну відповідальність перед туроператором за дії субагента;

апеляційний суд вважав, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договору на туристичне обслуговування №186217-1 від 04 лютого 2022 року стосуються прав та обов`язків ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сузір`я Туризму», які до участі в розгляді даної справи відповідачами не залучені. Оскільки позовні вимоги про розірвання договору на туристичне обслуговування заявлені до неналежного відповідача, не підлягають задоволенню й похідні вимоги про стягнення з ТОВ «Алголь» на користь позивача 106 824,64 грн, сплачених коштів за туристичне обслуговування за договором від 04 лютого 2022 року;

апеляційний суд не врахував, що надані сторонами договори на туристичне обслуговування та агентські договори встановлюють право виконавця (туроператора) покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, але виконавець залишається відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. При покладенні на іншу особу виконання договору про надання послуг не відбувається виникнення обов`язку в іншої особи. По своїй суті дії іншої особи з виконання договору про надання послуг є діями самого виконавця. При цьому виконавець залишається стороною зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що за змістом позову та наданих договорів ФОП ОСОБА_2 (турагент) діяла від імені та за дорученням туроператора ТОВ «Алголь», а тому саме останнє повинне нести відповідальність за порушення умов договору, укладеного 04 лютого 2022 року між турагентом ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За таких обставин апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача, внаслідок чого не перевірив доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу по суті спору.

Крім того, суди встановили, що рахунок №186217-1 від 04 лютого 2022 року щодо оплати відповідних туристичних послуг (по туру «Guten Tag! Берлін, Потсдам, Дрезден! (05.03.2022-08.03.2022) на суму 106 824,64 грн виставлено саме ТОВ «Алголь», а отримання вказаних коштів товариство не заперечувало. Тому передчасним є висновок апеляційного суду про похідний характер позовної вимоги про стягнення зазначеної суми коштів з ТОВ «Алголь».

Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з викладеним касаційний суд доводів ТОВ «Алголь» у відзиві про те, що ФОП ОСОБА_2 не мала права діяти від імені ТОВ «Алголь» за відсутності належним чином укладеного субагентського договору щодо реалізації турпродуктів, касаційний суд не аналізує. Оцінку цим доводами має надати апеляційний суд при перегляді рішення суду першої інстанції по суті вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року скасувати.

Справу № 465/496/24 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко