Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №127/5081/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 127/5081/23

провадження № 61-8018св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» (далі - ТОВ «ФК «Амбрелла») про визнання іпотеки припиненою, виключення записів про обтяження.

Позов мотивовано тим, що 08 лютого 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0021/08/20-Z, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 серпня 2018 року. Як забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

08 липня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 127/8452/14-ц, яким встановлено, що вказані кредитний договір та договір іпотеки є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення. Цим рішенням зобов`язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z.

05 грудня 2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. із заявою про припинення обтяження зареєстрованого на спірну квартиру на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц. У відповідь приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 грудня 2022 року, яка мотивована тим, що змінився обтяжувач-іпотекодержатель, яким на даний час є юридична особа ТОВ «ФК «Амбрелла», а ПАТ «Банк Форм» є припиненим в результаті ліквідації. 10 лютого 2023 року позивач направив заяву до ТОВ «ФК «Амбрелла» з проханням звернутися до державного реєстратора із заявою про припинення обтяження, накладеного на підставі іпотечного договору, однак відповідь на цю заяву так і не отримав. Таким чином, вказане рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року не виконане, а обтяження не припинено. Зазначені обставини унеможливлюють реалізацію позивачем його права власності на квартиру.

ОСОБА_1 просив:

визнати іпотеку за вказаним іпотечним договором припиненою;

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис, внесений приватним нотаріусом Ценделіною О. В. 08 лютого 2008 року за реєстраційним номером обтяження № 65590334, яким зареєстровано обтяження у формі заборони на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 346, об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 ;

виключити з Державного реєстру іпотек запис, внесений приватним нотаріусом Ценделіною О. В. 08 лютого 2008 року, за реєстраційним номером обтяження № 65590334, яким зареєстровано обтяження у формі заборона на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 346, 08 лютого 2008 року, об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Амбрелла», код ЄДРПОУ - 42855051.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц, що кредитний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення, є помилковими, оскільки вказані правовідносини не є преюдиційними. Встановлення іпотеки припиненою в мотивувальній частині рішення суду №127/8452/14-ц, на переконання суду, не можуть слугувати підставою для визнання іпотеки припиненою при вирішення даного спору.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем наявності підстав для припинення іпотеки. Зважаючи, що станом на день розгляду справи кредитні зобов`язання, які забезпечувались іпотекою, не виконані, при цьому кредитний та іпотечний договори є чинними та не визнані в установленому законом порядку недійсними, відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою. Тому відсутні підстави для зняття заборони на відчуження спірної квартири.

Посилання представника відповідача на пропущення позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач не обмежений у строках давності при зверненні до суду із позовом про визнання іпотеки припиненою.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області скасовано. Ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано іпотеку квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В. № 346, припиненою.

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 6559034 про обтяження (заборону на нерухоме майно), а саме на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Виключено з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про іпотеку № 30076741 квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Стягнено з ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» в дохід держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 220,80 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 831,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна. Велика Палата Верховного Суду формулювала правову позицію щодо наявності/відсутності згоди іпотекодержателя в разі зміни боржника за основним зобов`язанням. В разі відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) іпотека визнається припиненою. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме того, що матеріали справи не містять доказів, які вказували б на те, що: позивач у справі подавав заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 (частина перша статті 1269 ЦК України); ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті останнього відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України; позивач виявляв згоду забезпечувати виконання зобов`язання за кредитним договором новим боржником. Про необхідність встановлення таких фактичних обставин йдеться у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 357/10369/20, обставини якої є подібними до обставин справи, яка переглядається.

Існування неприпиненої іпотеки за вказаним іпотечним договором при відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником порушує право власності позивача на належну йому квартиру, тому його вимога про припинення іпотеки у зв`язку зі смертю боржника, зобов`язання якого були забезпечені такою іпотекою, підлягає до задоволення. Враховуючи, що позовні вимоги про виключення вказаних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек є похідними від позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою, яка підлягає до задоволення, тому такі похідні вимоги також підлягають до задоволення.

Аргументи учасників справи

30 травня 2024 року через засоби поштового зв`язку ТОВ «ФК «Амбрелла» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що як на підставу позову позивач визначив преюдиційність рішення Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум». Проте зазначення судом в мотивах, що суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (частина восьма статті 8 ЦПК України) та встановити, що кредитний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-2 та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення, не є преюдиціальним. ТОВ «ФК» Амбрелла» критично ставиться до встановлених рішенням Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року фактів припинення кредитного та іпотечного договорів, оскільки у тексті даного рішення не наведено жодного доказу або норми закону, які б свідчили про припинення кредитного договору.

Підстави припинення іпотечного договору, передбачені у статті 17 Закону України «Про іпотеку». Як на підставу припинення іпотечного договору в рішенні Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц суд посилається на правову позицію (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 березня 2013 року № 6-10цс13), відповідно до якої, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, якщо іпотекодавець не погоджується забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, а договір іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України припиняється. Судом встановлено, що як вбачається з матеріалів спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ОСОБА_2 , копія якої була надана Другою вінницькою державною нотаріальною конторою на вимогу суду, дана спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. При цьому суд взяв до уваги, що відповідно до довідки ТОВ «ЖЕО» від 06 червня 2014 року № 2256 позивач ОСОБА_1 з 2005 року до 2008 року проживав за іншою адресою, а не за місцем своєї реєстрації та реєстрації своїх батьків, у тому числі батька ОСОБА_2 , а тому позивач не є таким, що прийняв спадщину у розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України, а згоди забезпечувати виконання зобов`язання будь-яким іншим ймовірним боржником на надавав. Таким чином, відповідно до рішення Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі 127/8452/14-ц та позовної заяви в даній справі після смерті позичальника ОСОБА_2 в спадщину ніхто не вступив.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) зробила висновок, що зобов`язання майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частини першої статті 523 ЦК, у випадку, коли новим боржником за кредитним договором є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

При цьому слід врахувати, що припинення іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК можливе лише в тому випадку, якщо спадщину, що відкрилася після смерті боржника, прийняли його спадкоємці в порядку і строки, визначені законодавством. Якщо ж таку спадщину спадкоємці не прийняли, то заміна боржника в зобов`язанні не відбулась, а тому відсутні підстави для припинення відносин майнового поручительства (постанова Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19). Отже, підстави для припинення іпотеки відсутні.

Крім того, позовна вимога про визнання припиненим договору не може бути задоволена саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, який не передбачений законом.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявники зазначають передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 03 грудня 2018 року у справі

№ 2а-10503/09/1570, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 липня 2026 року справу повернуто на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 08 лютого 2008 року ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Форум» уклав кредитний договір № 0021/08/20-Z, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 лютого 2018 року.

Того ж дня, як забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавецем), який є майновим поручителем ОСОБА_2 , укладений іпотечний договір № 0021/08/20-Z, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О .В. під № 346, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло № 296 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення, яким у задоволенні первісного позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про припинення зобов`язання та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за вказаним іпотечним договором. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено.

У вказаному рішенні судом встановлено, що, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ця спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. При цьому суд зазначив, що бере до уваги те, що звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору, а тому суд вважає за можливе застосувати аналогію закону (ч. 8 ст. 8 ЦПК України) та встановити, що кредитний договір № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення (а. с. 12-13).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням суду у наведеній справі № 127/8452/14-ц також встановлено, що станом на 06 лютого 2014 року заборгованість за кредитним договором № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року складає 23 174,21 дол. США, що еквівалентно 185 231,46 грн. Суд також зазначив, що як вбачається з довідки ТОВ «ЖЕО» від 06 червня 2014 року № 2256 ОСОБА_2 з 2005 року до 2008 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 , а не за місцем своєї реєстрації та реєстрації своїх батьків, у тому числі батька ОСОБА_1 , на АДРЕСА_3 , а тому він не є таким, що прийняв спадщину у розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України, а згоди забезпечувати виконання зобов`язання будь-яким іншим ймовірним боржником на надавав. Крім того суд зазначив, що спірна квартира має загальну площу 62,5 кв. м та використовується як місце постійного проживання майнового поручителя (іпотекодавця) ОСОБА_1 , у власності якого відсутнє інше нерухоме житлове майно, а кредит за кредитним договором № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року був отриманий в іноземній валюті (доларах США) на споживчі потреби.

21 вересня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/30676/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення безпідставного набутого майна (грошових коштів в розмірі 411 132,09 грн, які сплачено ним по Кредитному договору №0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, в період з вересня 2008 року по травень 2012 року, після смерті позичальника, в рахунок сплати заборгованості по кредитному договору) відмовлено, оскільки між сторонами спору існували договірні відносини. Тому виходячи з характеру спірних відносин відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України.

У справі № 755/30676/14-ц суд встановив, що 03 вересня 2012 року ПАТ «Банк Форум» звернулось до Другої Вінницької державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців боржника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виникли на підставі кредитного договору № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року, загальний розмір яких складає 23 174,21 дол. США, що еквівалентно 118 231,46 грн., та нарахованої пені у сумі 16 767,52 грн. Потенційні спадкоємці майна ОСОБА_2 в межах визначеного законодавством шестимісного строку заяв про прийняття спадщині до нотаріальної контори не подавали, майно у спадщину не отримували.

05 грудня 2022 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ? припиненні обтяження, зареєстрованого на спірну квартиру. Зазначено, що перевіривши інформацію щодо обтяжувача та іпотекодержателя на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виявлено, що станом на 05 грудня 2022 року обтяжувачем та іпотекодержателем є інша юридична особа - ТОВ «ФК «Амбрелла». ПАТ «Банк Форум» за даними із цього реєстру є припиненим в результаті ліквідації.

Згідно з інформацією із Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 15 лютого 2023 року на спірну квартиру накладено обтяження та щодо цієї квартири здійснено запис про іпотеку ТОВ «ФК «Амбрелла».

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (частина перша статті 575 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728 сво 18).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У частині другій статті 55 передбачено, що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Це правило застосовується і в разі, якщо суд вирішив спір з правопопередником сторони у справі, то таке рішення є обов`язковими і для його правонаступників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду вважає неприпустимим повторний розгляд справи, вже вирішеної судом, на тій підставі, що позивач відступив право вимоги, про примусове задоволення якої він просив суд, за позовом особи, якій право вимоги відступлене чи то самим позивачем, чи то шляхом вчинення ланцюгу відступлень прав вимоги. При цьому відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Отже, право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. Тому в разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв`язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки.

… права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Аналогічно відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб`єкта) також не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права. Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56). У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 (провадження № 14-33цс24) зроблено такі висновки:

«118. Окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, врегульовані розділом VI ЦПК України. Зокрема, у частині першій статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд першої інстанції може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.

119. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 435 ЦПК України).

120. Усталеним у процесуальному праві є розуміння понять «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення як категорій, що мають спеціальне значення і реалізуються у виконавчому провадженні. Вони означають послідовність і зміст виконавчих дій, які підлягають вчиненню державним / приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це, по суті, спосіб здійснення того способу захисту, який реалізовано судом у своєму рішенні. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

121. На переконання Великої Палати Верховного Суду, застосування на підставі частини третьої статті 1212 ЦК України правового механізму, передбаченого частиною другою статті 1213 ЦК України, у зв`язку з неможливістю повернення відповідачкою майна в натурі на виконання судового рішення у зв`язку з обставинами, які виникли після ухвалення цього рішення, не є зміною способу захисту.

122. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що відшкодування вартості безпідставно збереженого відповідачкою майна дійсно могло бути реалізовано через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення у справі № 201/12569/16.

123. Водночас згідно з відомостями, наявними у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, вже відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року у справі № 201/12569/16.

124. Оскільки з урахуванням наведених вище обставин ОСОБА_1 вже позбавлений можливості отримати відшкодування вартості безпідставно збереженого відповідачкою майна через подання заяви, передбаченої статтею 435 ЦПК України, то пред`явлення ним у цій справі окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна у зв`язку з неможливістю його повернення в натурі є єдиним можливим передбаченим законом способом відновлення його порушених прав».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість для суду фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17).

Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що 08 лютого 2008 року ОСОБА_2 з ПАТ «Банк Форум» уклав кредитний договір № 0021/08/20-Z, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 лютого 2018 року; як забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» (іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (іпотекодавецем), який є майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір № 0021/08/20-Z, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер; згідно з інформацією із Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 15 лютого 2023 року на спірну квартиру накладено обтяження та щодо цієї квартири здійснено запис про іпотеку ТОВ «ФК «Амбрелла»;

08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення, яким у задоволенні первісного позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про припинення зобов`язання та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за вказаним іпотечним договором. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено. У вказаному рішенні судом встановлено, що, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ця спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. При цьому суд встановив, що кредитний договір № 0021/08/20-Z від 08 лютого 2008 року та іпотечний договір від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення;

суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову виходив з того, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц не є преюдиційним. Встановлення іпотеки припиненою в мотивувальній частині рішення суду не може слугувати підставою для визнання іпотеки припиненою при вирішення цього спору. Позивачем не доведено наявності підстав для припинення іпотеки;

апеляційний суд рішення суду скасував, позов задовольнив, визнав іпотеку спірної квартири припиненою, виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек реєстраційний записи про відповідне обтяження. Міркував так, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме того, що матеріали справи не містять доказів, які вказували б на те, що: позивач у справі подавав заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 (частина перша статті 1269 ЦК України); ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті останнього відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України; позивач виявляв згоду забезпечувати виконання зобов`язання за кредитним договором новим боржником. Тому вважав іпотеку припиненою у зв`язку з відсутністю згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржникомна підставі частини першої статті 523 ЦК України;

касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав про визнання договору припиненим, оскільки в цій справі позивач просив визнати іпотеку спірної квартири за вказаним іпотечним договором припиненою як визнання права у негативному значенні (визнання відсутності права відповідача та відповідного йому обов`язку позивача), що за обставин цієї справи є належним та ефективним способом захисту інтересу у юридичній визначеності;

разом з тим, суди не врахували, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку. Проте застосування боржником такого способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив. Однак аналогічний спір між позивачем та правопопередником відповідача, зокрема в частині вимоги кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також припинення права іпотеки на спірну квартиру, вже вирішений судом у справі № 127/8452/14, в якій відповідний висновок суд зробив на підставі встановлених обставин саме цієї справи, як наслідок - відмовив у задоволенні первісного позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобов`язав ПАТ «Банк Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за іпотечним договором. Указане рішення суду набрало законної сили 21 липня 2014 року та не оскаржувалось сторонами (їхправонаступниками). Зазначене судове рішення є обов`язковим і для правонаступників сторін цієї справи. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень. Сторони такої справи (їх правонаступники) не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини або піддавати сумніву цей судовий акт. Виключення записів про обтяження спірної квартири іпотекою могло бути реалізовано шляхом виконання вказаного судового рішення, а за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим ? через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення у справі № 127/8452/14-ц. Тому неприпустимим є повторний розгляд спору, вже вирішеного судом, зокрема на тих підставах, що кредитор відступив право вимоги або у зв`язку з невиконанням судового рішення.

За таких обставин касаційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, проте таке рішення суду належить змінити в мотивувальній частині, відповідно, постанову апеляційного суду - скасувати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду належить скасувати, а рішення суду першої інстанції ? змінити в мотивувальній частині.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

За подання касаційної скарги ТОВ «ФК «Амбрелла» сплатило судовий збір у розмірі 6 441,60 грн. Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням часткового задоволення касаційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції про відмову у позові тільки в частині мотивів прийняття, сплачений ТОВ «ФК «Амбрелла» судовий збір за подання касаційної скарги належить компенсувати за рахунок держави.

Оскільки у касаційній скарзі зроблена заява про подання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасувати.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 15 січня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 6 441,60 грн, компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко