Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №727/7483/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років, без конфіскації транспортного засобу.

Згідно з постановою районного суду, 19 травня 2026 року о 22 год. 07 хв. ОСОБА_1 по вул. Південно-Кільцевій, 25 М у м. Чернівці керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагували на світло, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідала обстановці, та від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із постановою районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 19 травня 2026 року транспортним засобом не керував, а знаходився біля припаркованого автомобіля на момент прибуття працівників поліції .

ЄУНСС:727/7483/26 Головуючий у І-й ін-ції: Літвінова О.Г.

НП:33/822/378/26 Суддя-доповідач: Потоцький В.П.

Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП

Звертає увагу, що матеріали справи не містять відеозапису руху транспортного засобу під його керуванням, його зупинки працівниками поліції чи інших доказів, які б підтверджували, що саме він був водієм транспортного засобу.

Також посилається на те, що під час спілкування з працівниками поліції неодноразово заперечував факт керування автомобілем та пропонував їм дочекатися водія, однак такі його пояснення належним чином перевірені не були.

У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Відомостей про поважність причин неявки до суду не надав.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вказаних вимог районним судом дотримано не було, а його висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, не відповідає обставинам справи та є передчасним.

Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за дії, визначені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за порушення, передбачені ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатися.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння обов`язковому з`ясуванню підлягає факт керування такою особою транспортним засобом.

Відсутність доказів на підтвердження цієї обставини виключає можливість висновку про наявність об`єктивної сторони інкримінованого особі адміністративного правопорушення.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 19 травня 2026 року о 22 год. 07 хв. по вул. Південно-Кільцевій, 25 у м. Чернівці він керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння та від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Разом з тим обставини, викладені у вказаному протоколі не підтверджуються іншими належними та достатніми доказами у справі.

Так на оптичному диску, долученому до матеріалів справи, містяться відеозаписи, здійснені за допомогою відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції та їх нагрудних камер.

Із відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля вбачається, що на ньому зафіксовано рух невстановленого транспортного засобу назустріч працівникам поліції. Водночас зміст цього відеозапису не дає можливості достовірно встановити, що за кермом вказаного транспортного засобу перебував саме ОСОБА_1 , а сам транспортний засіб є автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Що стосується відеозапису із нагрудних камер працівників поліції, то такий фіксує події вже біля припаркованого автомобіля, поруч з яким перебував ОСОБА_1 . При цьому момент руху вказаного транспортного засобу, його зупинки працівниками поліції чи виходу ОСОБА_1 з місця водія на цьому відеозаписі не зафіксовано.

Поряд з цим, із відеозапису також вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово заперечував факт керування транспортним засобом, повідомляв, що автомобілем не керував, та пропонував поліцейським дочекатися водія.

Отже, досліджені відеозаписи не дають можливості достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, рух якого зафіксовано на початку відеозапису, та що цей транспортний засіб є тим самим автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Саме по собі перебування ОСОБА_1 біля припаркованого транспортного засобу не підтверджує факту керування ним цим автомобілем.

Таким чином, працівниками поліції не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наведеного висновку не спростовують і інші матеріали справи.

Так, протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд самі по собі не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2026 року та 22 січня 2026 року свідчать лише про його попереднє притягнення до адміністративної відповідальності та мають значення для кваліфікації дій за ч.3 ст.130 КУпАП.

Інших доказів, які б достовірно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі, матеріали справи не містять.

За таких обставин сам по собі факт подальшої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки належними та достатніми доказами не встановлено обов`язкової ознаки об`єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення - факту керування транспортним засобом.

За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1988 року (§77) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб обов`язок доведення покладався на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви тлумачилися на користь особи.

З урахуванням наведеного районний суд дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, а тому його апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову районного суду – скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.245, 247, 252, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду В.П. Потоцький