Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №635/2276/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 635/2276/25

провадження № 22-ц/818/3725/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Тичкової О.Ю., Кружиліної О.А.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Мух Катерина Борисівна звернулася до Харківського районного суду Харківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі № 635/2276/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В обгрунтування заяви зазначає, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 березня 2025 року у справі №635/7620/23 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Південної міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей, поділ спільного майна подружжя, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна виділені в самостійне провадження.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2025 року у справі №635/2276/25 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено.

Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Мух Катерини Борисівни про ухвалення додаткового рішення по справі № 635/2276/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 635/2276/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Мух Катерини Борисівни про ухвалення додаткового рішення.

Вказує, що Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, безпідставно визнав належними та допустимими докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, попри те, що поданий звіт складено на підставі іншого договору та не підтверджує надання правничої допомоги саме у межах цієї справи. В обґрунтування заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником Позивача подано звіт, складений на підставі: Доручення № 1 від 26.03.2025 року та Договору про надання правничої допомоги № 05С2024-ФО від 26.03.2025 року. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Позивача у даній справі здійснювалося на підставі іншого правочину, а саме, Договору про надання правничої допомоги № 05С2024-ФО від 05.01.2024 року. Отже, поданий звіт про надану правову та професійну правничу допомогу за Дорученням № 1 від 26.03.2025 року до Договору 05С2024-ФО від 26.03.2025 року про надання правової та професійної правничої допомоги не підтверджує надання правничої допомоги саме у межах даної справи, оскільки, складений на підставі іншого договору. За таких обставин зазначений доказ є неналежним та недопустимим у розумінні процесуального закону і не може бути покладений в основу судового рішення щодо розподілу судових витрат. Також ухвалюючи спірне додаткове рішення, суд першої інстанції обмежився врахуванням посилань Позивача на додаткову угоду від 26.03.2025 року щодо встановлення фіксованого розміру гонорару у сумі 10 000,00 грн, не взявши до уваги, що фіксований характер гонорару регулює лише відносини між клієнтом і адвокатом та не звільняє від обов`язку доведення фактичного обсягу наданих послуг та не усуває обов`язку суду перевірити співмірність і доцільність витрат. У заяві про зміну позовних вимог, яка містила уточнену правову позицію Позивача, зокрема в частині вимог про поділ майна подружжя, у прохальній частині зазначено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Водночас подальше заявлення значно більшого розміру витрат не супроводжується належним обґрунтуванням причин їх збільшення, що свідчить про відсутність послідовності у позиції сторони Позивача та ставить під сумнів реальність і обґрунтованість заявлених до стягнення сум. Щодо подвійного врахування одних і тих самих послуг. Як вбачається з матеріалів справи, первісна позовна заява Позивача була подана як єдиний позов та охоплювала сукупність вимог, а саме: про розірвання шлюбу; про стягнення аліментів; про визначення місця проживання дітей; про поділ майна подружжя. Разом з тим, у справі № 635/7620/23 щодо визначення місця проживання дітей судом уже стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. У поданому у цій справі звіті повторно зазначено ті самі види правничих Послуг. Судові витрати, зазначені у пункті 6 Звіту про надану правову допомогу, слід оцінювати з урахуванням того, що на підготовку заяви про усунення недоліків позовної заяви витрачено 1 год. 15 хв., що фактично полягало лише у виконанні ухвали суду від 27.03.2025 року щодо долучення оригіналу свідоцтва про шлюб. Такий обсяг часу є непомірно великим для виконання нескладної процесуальної дії і не може визнаватися наданою юридичною послугою, оскільки відсутність подання документа Позивачем не створює підстав для покладення таких витрат на Відповідача. Таким чином, ця частина витрат є необґрунтованою та не підлягає стягненню.

Представник ОСОБА_3 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що Між Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ», в особі керуючого партнера адвоката Прилипко Д.В., та ОСОБА_3 укладено Договір №05С2024-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги від 05 січня 2024 року. 16 липня 2025 року за результатами виконання Доручення №1 до Договору між Клієнтом та АО «ПАРАДІГМ» погоджено Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Позивачу на загальну суму 10 000 грн, який містить детальний опис наданої Позивачу правової та професійної правничої допомоги. Зокрема, у самому Звіті зафіксовано найменування видів правової та професійної правничої допомоги, особа виконавця, витрачений час (зазначаєтья довідково), вартість наданої послуги. З переліку конкретних послуг вбачається, що послуги надавалися саме в рамках цивільної справи №635/2276/25. Таким чином, описки на титульній сторінці Звіту, зокрема, помилкове посилання у Договорі №05С2024-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги на дату - 26 березня 2025 року замість правильного - 05 січня 2024 року, є лише технічною помилкою і ніяк не впливає на зміст зобов`язань, що випливають із Договору №05С2024-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги від 05 січня 2024 року. Щодо посилання на «збільшення витрат» з 1000,0 грн до 10 000,0 грн. зазначає, що у Заяві про зменшення/збільшення розміру позовних вимог йшла мова саме про витрати, пов`язані з розглядом справи. Це витрати Позивача на оплату послуг з оцінки майна, що підлягало поділу. До цієї Заяви було долучено копію Звіту про оцінку майна від 24.01.2024 та квитанцію про оплату послуг з оцінки вартості майна у розмірі 1000,0 грн. Під час подачі заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №635/2276/25 від 17 липня 2025 року ці витрати взагалі не входили до судових витрат, які Позивач просила розділити між сторонами спору. У Заяві про зменшення/збільшення розміру позовних вимог від 25 січня 2024 року містився попередній розрахунок суми понесених судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, згідно якого орієнтований розрахунок вартості вищевказаних послуг становить 20 000 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок). Таким чином, жодного збільшення витрат на правничу допомогу не відбулося, а поділ розміру гонорару спричинений виключно роз`єднанням позовних вимог, яке відбулося за ініціативи Відповідача. Щодо співмірності витрат вказує, що підготовка заяви про усунення недоліків включала в себе не тільки написання такої заяви, а й повторне отримання оригіналу свідоцтва про шлюб для подачі до суду. Вказане підтверджується самим свідоцтвом, що міститься у матеріалах справи. Так, у свідоцтві вказано «ПОВТОРНО» та дата видачі – 02 квітня 2025 року. Станом на цю дату, Позивач перебувала закордоном (з березня 2022 року і до сьогодні), отже, фізично не могла повторно отримати свідоцтво самостійно, а уповноважила на це адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вказаної заяви.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 липня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошову компенсацію у розмірі 142176 (сто сорок дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 95 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) гривень 70 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Мух Катерини Борисівни задоволено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 липня 2025 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості автомобіля марки TOYOTA CAMRY, 2015 року випуску, VIN код НОМЕР_3 - 262 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4068,88 грн. Постанова набрала законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ», в особі керуючого партнера адвоката Прилипко Д.В., та ОСОБА_3 укладено Договір №05С2024-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги від 05 січня 2024 року.

Відповідно до п.4.2-4.4 Договору про надання правової та професійної правничої допомоги: «...4.2. Порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях.4.3 Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги (далі також «послуги») Клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається Сторонами одним із таких способів: 4.3.1. у фіксованому розмірі зазначеному в дорученні; 4.3.2. у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні; 4.3.3. у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатським об`єднанням видів правової та професійної правничої допомоги та ставок погодинної оплати, визначених та погоджених Сторонами у відповідному Додатку до даного Договору.; 4.3.4. у розмірі в 0,00 гривень, тобто на добровільних засадах і безоплатно (Probono). 4.5Спосіб визначення розміру гонорару, що застосовується щодо виконання кожного окремого доручення, а також строки та порядок виплати гонорару Сторони зазначають у відповідному Дорученні. Сторони узгодили, що Доручення може бути надано, а також прийнято його виконання, будь якою повноважною особою Клієнта, відомості про яку внесеною до відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як підписанта, а також особою на підставі довіреності, протоколу, розпорядження, рішення власника тощо.».

05 січня 2024 року ОСОБА_3 надала Адвокатському об`єднанню «ПАРАДІГМ» Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1.

Відповідно до п. «A», «B» Доручення №1, A. Сторони узгодили, що предметом даного Доручення є надання правової та професійної правничої допомоги (далі також «послуги») пов`язаної із представництвом інтересів Клієнта у судовій справі №635/7620/23 (надалі також «справа»), яка розглядатиметься в порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції у зв`язку із захистом прав та інтересів як позивача у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей та поділ майна подружжя; B. Сторони, на виконання п.4.3 Розділу 4 Договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у фіксованому розмірі - 20 000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) в порядку передбаченому Дорученням, що не позбавляє Адвокатське об`єднання обов`язку у порядку визначеному Договором після закінчення надання послуг, надати Клієнту Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги та Звіт.

26 березня 2025 року ОСОБА_3 та Адвокатське об`єднання «Парадігм» уклали Додаткову угоду до Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 від 05 січня 2024 року.

Так, згідно цієї Додаткової угоди 1.Сторони узгодили, що у зв`язку із постановленням Харківським районним судом Харківської області ухвали від 26 березня 2025 року у справі №635/7620/23 про роз`єднання позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Південної міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітніх дітей, поділ спільного майна подружжя, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, розмір гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги буде змінено. 2.Сторони, на виконання п.4.3 Розділу 4 Договору, у Дорученні №1 узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у фіксованому розмірі. 3.У зв`язку із роз`єднанням позовних вимог та розгляду вимог про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя в самостійних провадженнях, Сторони дійшли згоди визначити, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у фіксованому розмірі - 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок) в порядку передбаченому Дорученням, що не позбавляє Адвокатське об`єднання обов`язку у порядку визначеному Договором після закінчення надання послуг, надати Клієнту Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги та Звіт.

16 липня 2025 року за результатами виконання Доручення №1 до Договору між Клієнтом та АО «ПАРАДІГМ» погоджено Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Відповідачу на загальну суму 10 000 грн, який містить детальний опис наданої Позивачу правової та професійної правничої допомоги.

За результатами виконання Доручення до Договору №05С2024-ФО від 05 січня 2024 року між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ» погоджено Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Позивачу на загальну суму 10 000 грн, який містять детальний опис наданої Позивачу правової та професійної правничої допомоги, та підтверджують погодження та прийняття Клієнтом наданої правової та професійної правничої допомоги в повному обсязі.

Отже, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи у Харківському районному суді Харківської області склали 10000 гривень, що підтверджено документально.

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції представляв адвокат Мух К.Б.

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу було заявлено у суді першої інстанції 07.07.2025 року, із заявою про ухвалення додаткового рішення заявник звернувся протягом встановленого законом строку, отже строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина першастатті 133 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третястатті 133 ЦПК України).

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зі змісту частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українислідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістомстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятоїстатті 137 ЦПКможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України(п.128).

Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п.п. 129-133).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19,: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та інше.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 також зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 873/137/21).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, інтереси ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції представляла адвокат Мух К.Б.

На підтвердження витрат на правову допомогу заявником надано ордер серії ВА № 1070010, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір від 05 січня 2024 року укладений між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ», Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1, Додаткову угоду до Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 від 05 січня 2024 року, Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Відповідачу на загальну суму 10 000 грн, який містить детальний опис наданої Позивачу правової та професійної правничої допомоги.

У додатковій угоді до Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 від 05 січня 2024 року, укладеній між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ПАРАДІГМ», визначено розмір гонорару у фіксованій сумі 10000 грн.

Таким чином, сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката у розмірі 10 000,00 грн. за надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн погоджений сторонами, при цьому відповідає обсягу виконаних робіт адвокатом, складності справи, колегія суддів вважає обґрунтованим розмір витрат на правову професійну правову допомогу 10 000 грн., такий розмір відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача приймала участь в судових засіданнях, надавала уточнені позовні вимоги, зверталась з адвокатськими запитами, надавала заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення за заявою представника відповідача.

Отже, колегія суддів, виходячи з принципів співмірності та розумності розміру судових витрат, критеріїв реальності, справедливості та розумності адвокатських витрат, а також аналізом дійсності, необхідності та раціональності юридичних послуг, вартість яких заявлено представником позивача до відшкодування, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. відповідає вищевказаним критеріям.

Посилання представника відповідача на те, що у справі № 635/7620/23 щодо визначення місця проживання дітей судом уже стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у Заяві про зменшення/збільшення розміру позовних вимог від 25 січня 2024 року містився попередній розрахунок суми понесених судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, згідно якого орієнтований розрахунок вартості вищевказаних послуг становить 20000 грн.

Оскільки позовні вимоги про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ спільного майна подружжя були роз`єднані в самостійні провадження, тому наявні підстави для стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи про поділ спільного майна подружжя у розмірі 10 000 грн.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що поданий звіт складено на підставі іншого договору та не підтверджує надання правничої допомоги саме у межах цієї справи, оскільки у самому Звіті зафіксовано найменування видів правової та професійної правничої допомоги, особа виконавця, витрачений час, вартість послуги та з переліку послуг вбачається, що послуги надавалися саме в рамках даної цивільної справи №635/2276/25 про поділ майна подружжя. Отже, помилкове посилання у Договорі №05С2024-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги на дату - 26 березня 2025 року, є технічною помилкою і ніяк не впливає на зміст зобов`язань, що випливають із Договору №05С2024-ФО про надання правової та професійної правничої допомоги від 05 січня 2024 року

Щодо посилань апелянта на те, що у заяві про зміну позовних вимог, зокрема в частині вимог про поділ майна подружжя, у прохальній частині зазначено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн., а не 10 000 грн., колегія суддів зазначає.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи представник позивача надав до суду першої інстанції як попередній (орієнтовний) розрахунок витрт, які він очікував понести, так і докази фактичного понесення таких витрат.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим додаткове рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.А. Кружиліна