Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №405/4451/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/4451/24

провадження № 22-ц/4809/1410/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Кіровоградська обласна рада,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської обласної ради на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 23 квітня 2026 року у складі судді Драного В. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної ради та просив стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, завдану незаконним звільненням.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2024 у справі № 405/7805/23 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Кіровоградської обласної ради Юрія Дрозда № 251-гр від 25 вересня 2023 року «Про керівника комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора-художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» 26 вересня 2023 року, у зв`язку з закінченням строку дії контракту, за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), поновлено позивача на посаді директора-художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» з 26 вересня 2023 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 вересня 2023 року по 29 квітня 2024 року в розмірі 113 394 грн 32 коп.

Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 був позбавлений джерела фінансування та змушений був вживати додаткових заходів для налагодження свого життя, утримання сім`ї.

Також у позивача погіршився стан здоров`я, оскільки він переживав душевні страждання, вимушений був давати інтерв`ю та пояснювати неправомірність свого звільнення, що підривало його авторитет та репутацію, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 23 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Кіровоградської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, а також судовий збір в сумі 200 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що незаконне звільнення позивача з посади призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення порушених трудових прав.

Врахувавши характер і тривалість таких страждань, відсутність доказів погіршення стану здоров`я, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди у 20 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Кіровоградська обласна рада просить рішення Подільського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, її розміру та причинного зв`язку між такою шкодою і діями відповідача.

Зокрема, протиправне звільнення здійснено одноособовим розпорядженням голови обласної ради як посадової особи місцевого самоврядування, а тому обласна рада як колегіальний представницький орган не може нести відповідальність за такі дії та є неналежним відповідачем.

Суд першої інстанції не розмежував відповідальність обласної ради та її голови, неправильно застосував положення статей 74, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та безпідставно поклав обов`язок з відшкодування моральної шкоди на обласну раду.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та доводам сторони відповідача, а висновок про наявність моральної шкоди і визначення її розміру у 20 000 грн ґрунтується переважно на припущеннях, оскільки ОСОБА_1 не надав належних доказів своїх моральних страждань, погіршення стану здоров`я чи інших немайнових втрат.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Херсона, перебуває у шлюбі та має дитину.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 01.12.2022 № 275-гр позивача призначено на посаду директора – художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» з укладенням контракту до вирішення питання про призначення керівника закладу в установленому порядку.

У подальшому розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 25.09.2023 № 251-гр ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі № 340/6569/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2025, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови обласної ради від 03.08.2023 № 182-гр про оголошення конкурсу на посаду директора-художнього керівника театру.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2024 у справі № 405/7805/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 02.07.2025, визнано протиправним та скасовано розпорядження про звільнення позивача, поновлено його на посаді з 26.09.2023 та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 113 394,32 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина перша статті 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зазначено, що: «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: «у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно даних копії трудової книжки серії НОМЕР_1 розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради № 275-гр від 01.12.2022 «Про керівника комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду директора – художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» з 01.12.2022 (а. с. 34-35).

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради № 251-гр від 25.09.2023 «Про керівника комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» ОСОБА_1 звільнено з посади директора-художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» 26.09.2023 у зв`язку з закінченням строку дії контракту, за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (а. с. 34-35).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 в справі № 340/6569/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Кіровоградської обласної ради № 182-гр від 03.08.2023 «Про оголошення конкурсу на посаду директора-художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» (а. с. 61-64, 94-97).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2024 в справі № 405/7805/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 02.07.2025, позов ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної ради, КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Кіровоградської обласної ради № 251-гр від 25.09.2023 «Про керівника комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора-художнього керівника 26.09.2023, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 26.09.2023, стягнуто з Кіровоградської обласної ради, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.09.2023 по 29.04.2024 в розмірі 113 394,32 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 6-30, 98-107).

З огляду на викладене, суд вважає, що порушення трудових прав ОСОБА_1 унаслідок його незаконного звільнення підтверджується матеріалами справи та встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Зокрема, незаконне припинення трудових відносин, необхідність звернення до суду для поновлення порушеного права та тривалість вимушеного прогулу об`єктивно свідчать про заподіяння позивачу моральних страждань і необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення трудових прав.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер і тривалість порушення, глибину моральних страждань позивача, тривалість судового захисту порушеного права, відсутність доказів істотного погіршення стану здоров`я, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Кіровоградської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та вважає визначений судом її розмір у 20 000 грн обґрунтованим і таким, що відповідає характеру та обсягу завданих позивачу немайнових втрат.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку з порушенням трудових прав є необґрунтованими, оскільки незаконність звільнення позивача встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а характер такого порушення, тривалість вимушеного прогулу та необхідність звернення до суду для поновлення порушених прав свідчать про заподіяння моральних страждань.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про неналежність Кіровоградської обласної ради як відповідача, оскільки саме обласна рада є роботодавцем позивача та суб`єктом, з яким виникли спірні трудові правовідносини, а незаконне звільнення ОСОБА_1 здійснено у межах повноважень голови обласної ради щодо управління комунальним закладом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправильне застосування статей 74, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки у даній справі йдеться про відповідальність за порушення трудових прав позивача як працівника комунального закладу, а не про самостійну відповідальність голови обласної ради за його особисті дії.

Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів та визначення розміру моральної шкоди на підставі припущень суд також відхиляє, оскільки суд першої інстанції врахував установлені обставини незаконного звільнення, характер і тривалість порушення трудових прав, тривалість судового захисту та відсутність доказів істотного погіршення стану здоров`я позивача, визначивши розмір відшкодування з дотриманням вимог розумності та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної ради залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 23 квітня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.08.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник