Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрата транспортних засобів
Дата: 20 серпня 2026 р.
Справа: №344/9541/26
Суддя: Малєєв А. Ю.
Справа № 344/9541/26
Провадження № 33/4808/516/26
Категорія ч. 6 ст .481 МК України
Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.
Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., за участю секретаря с/з Лавринович У.М., апелянта ОСОБА_1 (Апелянт), його захисника - адвоката Борсука Д.Я., представника Івано-Франківської митниці Тирського В.В., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 23.07.2026.
в с т а н о в и в :
1. Зміст постанови суду першої інстанції.
1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 6 ст. 481 МК України та наклав адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель «С200», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
1.2. За даними постанови 16.04.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою № П-8 до Івано-Франківської митниці Держмитслужби щодо невивезення за межі митної території України транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель «С200», VIN: НОМЕР_1 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 у встановлений термін.
Під час розгляду вказаної заяви, наданих документів громадянином ОСОБА_1 та з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та САІС ДМС України встановлено, що 14.03.2022 через пункт пропуску «Ужгород - Вишнє Нємецьке», Закарпатської митниці громадянином України ОСОБА_1 ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «С200», VIN: НОМЕР_1 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в режимі «тимчасове ввезення».
В митній декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженнями підприємницької діяльності ОСОБА_1 дав письмове зобов`язання вивезти за межі митної території України транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «С200», VIN: НОМЕР_1 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в режимі «тимчасове ввезення» в термін до 27.04.2022 року.
В поясненні від 21.04.2026 ОСОБА_1 вказав, що не вивіз автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «C200», VIN: НОМЕР_1 за межі митної території України у встановлений термін тому, що не знав, що це треба зробити (тобто вивезти автомобіль).
Таким чином, ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель «С200», VIN: НОМЕР_1 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 більше ніж на тридцять діб.
Станом на 21.04.2026 року транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «С200», VIN: НОМЕР_1 , за межі митної території України не вивезено.
2. Доводи апеляційної скарги.
2.1. Апелянт стверджує, що не мав умислу на вчинення правопорушення, оскільки після звільнення з військової служби та завершення тривалого лікування він самостійно звернувся до митних органів із заявою про дозвіл на вивезення транспортного засобу.
2.2. Зазначає, що в період із 04.04.2022 по 28.12.2025 був мобілізований до лав ЗСУ, а конфіскований автомобіль у цей час використовувався для виконання військових завдань, зокрема для доставки особового складу та військових вантажів.
2.3. Неможливість вчасного вивезення автомобіля зумовлена наявністю обставин непереборної сили, а саме введенням в Україні воєнного стану, що офіційно підтверджується листом торгово-промислової палати.
2.4. Стверджує, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки став на захист Батьківщини від російської агресії, а згідно із законодавством України, вчинення дії у стані крайньої необхідності виключає адміністративну відповідальність.
2.5. Вважає, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи спрощено, не дослідив усіх обставин та проігнорував факт вчинення дій у стані крайньої необхідності, що, на думку апелянта, призвело до винесення неправомірного рішення про конфіскацію автомобіля.
Просить оскаржену постанову скасувати й закрити провадження у справі у зв`язку з вчиненням дій в стані крайньої необхідності.
3. Доводи відзиву представника митниці.
3.1. Апелянт особисто підписав митну декларацію від 14.03.2022 та письмово зобов`язався вивезти автомобіль до 27.04.2022, що спростовує його твердження про незнання вимог митного законодавства.
3.2. Після звільнення з військової служби 28.12.2025 і до моменту складання протоколу 21.04.2026 Апелянт мав достатньо часу та об`єктивну можливість вивезти авто або звернутися до митниці із заявою про продовження строку, зокрема, електронною поштою, проте жодних дій не вчинив.
3.3. Надані довідки свідчать лише про амбулаторне лікування, складені у довільній формі без обов`язкових реквізитів і не доводять неможливості повідомити митницю про поважні причини невивезення авто.
3.4. Введення воєнного стану та військова служба автоматично не звільняють від відповідальності, а передбачених ст. 460 МК України документів, які б підтверджували факт форс-мажору чи дій у стані крайньої необхідності, надано не було.
3.5. Склад правопорушення за ч. 6 ст. 481 МК України не вимагає наявності виключно прямого умислу, а невиконання обов`язку за наявності обізнаності свідчить про вину особи.
3.6. Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив усі докази справи, включаючи пояснення Апелянта, документи про службу й лікування, й постановив законне та обгрунтоване рішення.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
4. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
4.1. Апелянт та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги з указаних у ній мотивів.
4.2. Представник митниці просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, указаних у відзиві на неї.
5. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.1. Рішення переглядається у межах доводів апеляційної скарги і заперечень сторін (ч. 7 ст. 294 КУпАП).
5.2. Факт перевищення строку тимчасового ввезення ТЗ не є предметом спору і підтверджується протоколом про порушення митних правил від 21.04.2026, копією митної декларації, даними баз ЄАІС Держмитслужби та АСМО «Інспектор», а також поясненнями Апелянта.
5.3. Доводи Апелянта про наявність стану крайньої необхідності та обставин непереборної сили були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені.
Апеляційний суд бере до уваги, що проходження військової служби до 28.12.2025 об`єктивно ускладнювало вирішення питання щодо транспортного засобу.
Разом з тим, після звільнення з ЗСУ 28.12.2025 і до 21.04.2026 ТЗ не було вивезено, що становить прострочення, яке значно перевищує 30 діб, встановлених законом.
Надані апелянтом медичні довідки про амбулаторне лікування та протезування не містять відомостей про повну втрату працездатності або неможливість пересування, яка б перешкоджала виконанню покладених на нього митним законодавством обов`язків щодо вивезення транспортного засобу за кордон особисто або через уповноважену особу. Твердження про незнання необхідності вивезення автомобіля спростовуються даними митної декларації від 14.03.2022.
6. Висновки і рішення.
Апелянт знав про обов`язок вивезти ТЗ за межі митної території, не мав об`єктивних перешкод виконання цього обов`язку у виді крайньої необхідності чи непереборної сили, мав можливість це зробити, і не зробив.
Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни постанови, апеляційним судом не встановлено.
Постанова суду першої інстанції є законною, обгрунтованою та вмотивованою.
За наведених обставин, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 23.07.2026 щодо ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 481 МК України – залишити без змін.
Постанова не оскаржується.
Суддя А.Ю. Малєєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua