Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №344/2134/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/2134/24

Провадження № 22-ц/4808/1636/26

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» адвоката Каплі Аліни Степанівни на рішення Івано-Франкіського міського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02.02.2019 о 08:51 в м.Івано-Франківську, вул.Набережна, 42, відповідач в порушення вимог п.п.2.3б, 12.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 3008 HDI», р/н НОМЕР_1 , який стояв попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 03.10.2019 року застраховував транспортний засіб «Peugeot 3008 HDI», р/н НОМЕР_1 на умовах добровільного страхування наземного транспорту №102/19-т/зк, за якими позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу. Внаслідок ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу «Peugeot 3008 HDI», р/н НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток в розмірі вартості відновлювального ремонту, який відповідно до розрахунку СТО №0000000731 від 05.11.2019 року склав 26 692, 74 грн. Постановою Івано-Франківського міського суду від 18.12.2019 року винним у вчиненні ДТП визнано відповідача, який керував автомобілем Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до страхового акту №006.01974219-1 від 12.12.2019 року позивач визнав ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 26 6932, 74 грн. Виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування», виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 26 692,74 грн, що підтверджується дорученням №71666235 від 13.12.2019. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY» р/н НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «УАСК АСКА», виданий поліс №АО/4246418 з лімітом відповідальності за завдану шкоду майну 130000,00 грн., франшиза встановлена в розмірі 2000,00 грн. ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» звернулась до ПрАТ «УАСК АСКА» з заявою про виплату суми сплаченого страхового відшкодування, на що ПрАТ «УАСК АСКА» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля в сумі 13636,24 грн.Оскільки, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило потерпілому страхове відшкодування за ремонт пошкодженого «PEUGEOT 3008 HDI», р/н НОМЕР_3 , в розмірі 26 692,74 грн., що підтверджується страховим актом N°006.01974219-1 від 12 грудня 2019 р. та платіжним дорученням Ne71666235 від 13.12.2019р., при цьому в порядку регресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило позивачу 13 636,24 грн. - розмір страхового відшкодування, виплачений ПрАТ «УАСК АСКА», то з відповідача підлягає стягненню різниця в розмірі 13056,50 грн ( 26 692,74 грн. - 13 636,24 грн. = 13 056,50 грн).

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 13056,50 грн та судовий збір.

Рішенням Івано-Франкіського міського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не погодившись з рішенням суду, представник ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвокат Капля А. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року скасувати та задовольнити позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачем не подано жодного альтернативного розрахунку відновлювального ремонту транспортного засобу, не заявлено клопотання про призначення судової експертизи та не спростовано належними доказами здійснений позивачем розрахунок страхового відшкодування. Крім того в матеріалах справи відсутні дані, що відповідач як страхувальник за полісом № A0/4246418 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності оспорював рішення страховика про визначення розміру страхового відшкодування потерпілому, в то числі з підстав незгоди з застосованим коефіцієнтом фізичного зносу автомобіля.

При цьому суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не звернув уваги на те, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування, виникла, зокрема, у зв`язку із законодавчими обмеженнями щодо обсягу відповідальності страховика. Такі обмеження полягають, зокрема, у врахуванні фізичного зносу складових транспортного засобу, а також застосування безумовної франшизи в розмірі 2 000,00 гри, яка не відшкодовується страховиком та підлягає компенсація особою. Посилання відповідача на пункт 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є безпідставними, оскільки зазначена норма регламент порядок проведення саме автотоварознавчої експертизи (оцінки). У даному ж випад позивач не визначав розмір збитків шляхом проведення експертної оцінки, а здійснив врегулювання страхового випадку відповідно до умов договору добровільного страхування на підставі рахунку СТО, акта огляду транспортного засобу, фотоматеріалів та інших документів. Відтак вимоги пункту 5.1 Методики не підлягають застосуванню.

При цьому страховик цивільно-правової відповідальності винної особи, здійснивши виплату страхового відшкодування у сумі 13 636,24 грн, фактично визнав як настання страхового випадку, так і визначений розмір шкоди в межах своєї відповідальності. А звіт про оцінку транспортного засобу є лиш попереднім оціночним документом, який визначає можливу вартість відновлювального ремонту, тоді як належним підтвердженням фактично понесених страховиком витрат є рахунки станції технічного обслуговування та документи.

Відповідно до розрахунку зносу та суми страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля «PEUGEOT 3008 HDI», А06493BA, склав 0,51. Оскільки ПрАТ «УАСК АСКА» здійснило виплату страхового відшкодування на кори ПрАт «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у розмірі 13 636,24 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, який становить 0,51, та за вирахуванням франшизи в розмірі 2 000,00 грн), то у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниця між фактичним розміром шкоди 26 692,74 грн і страховою виплатою, що становить 13 056,50 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.3 ст.369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 13 056,50 грн., не перебільшує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02.02.2019 о 08:51 в м.Івано-Франківську, вул.Набережна, 42 ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.2.3б, 12.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 3008 HDI», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 та стояв попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

03.10.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №102/19-т/зк, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Peugeot 3008 HDI», р/н НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 18.12.2019 року винним у вчиненні ДТП визнано відповідача, який керував автомобілем Volkswagen Caddy, р.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до страхового акту №006.01974219-1 від 12.12.2019 року позивач визнав ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 26 6932, 74 грн.

Виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування», виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 26 692, 74 що підтверджується дорученням №71666235 від 13.12.2019.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY» р/н НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «УАСК АСКА» (з 20.03.2023 приєднано до ПрАТ СК «ВУСО»), згідно з полісом №АО/4246418 з лімітом відповідальності за завдану шкоду майну 130000,00 грн., франшиза встановлена в розмірі 2000,00 грн.

ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» звернулась до ПрАТ «УАСК АСКА» з заявою про виплату на суму сплаченого страхового відшкодування, на що ПрАТ «УАСК АСКА» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля в сумі 13636,24 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що потерпілій стороні ОСОБА_2 його страховиком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виплачено суму страхового відшкодування 26692,74 грн, що не перевищує ліміту за шкоду майну, встановленого договором добровільного страхування наземного транспорту №102/19-т/зк від 03.10.2019, а відтак відсутні підстави покладення відповідальності за заподіяну шкоду на відповідача ОСОБА_1 .. У разі лише перевищення суми страхового відшкодування ліміту встановленого полісом у ОСОБА_1 виник би обов`язок по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП позивачу.

Перевіривши справу, колегія суддів не може погодитися із висновками суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як роз`яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за правилами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

38.1.2. до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

38.1.3. до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Разом із тим згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY» р/н НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «УАСК АСКА» (з 20.03.2023 приєднано до ПрАТ СК «ВУСО»), згідно з полісом №АО/4246418 з лімітом відповідальності за завдану шкоду майну 130000,00 грн., франшиза встановлена в розмірі 2000,00 грн.

Положення статті 1194 ЦК України передбачають, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Дійсно, як зазначив суд першої інстанції, потерплому ОСОБА_2 його страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було виплачено суму страхового відшкодування 26692,74 грн, що не перевищує ліміту за шкоду майну встановленим договором добровільного страхування наземного транспорту №102/19-т/зк від 03.10.2019 року. Виплата проведена на підставі акут огляду транспортного засобу (дефектної відомості), рахунку на оплату ремонтних робіт, розрахунку страхового відшкодування, страхового акту (а.с.19-29).

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулював правовідносини між сторонами, передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

36.4. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з розрахунком коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ станом на 02.12.2019 року, виконаного ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», коефіцієнт фізичного зносу автомобіля потерпілого складає 0,51, оскільки строк експлуатації автомобіля перевищує 8,14 років. (а.с.30).

Статтею 29 цього ж закону визначено витрати, які відшкодовуються страховиком: витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з договору про взаємозалік від 04 травня 2020 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПрАТ «УАСК АСКА» в результаті розгляду претензії в порядку регресу на суму 26692,74 грн в даному конкретному випадку сторони погодили розмір страхового відшкодування в порядку регресу 13 636,24 грн.. Вказана сума не є меншою ніж страхове відшкодування з боку ПрАТ «УАСК АСКА», яке б складало суму, розраховану від 26692,74 грн із застосуванням коефіцієнту 0,51. Тому не можна погоджуватися із думкою відповідача про те, що страхові компанії в даному випадку такою домовленістю збільшили обсяг його відповідальності як третьої особи що не була учасником договору взаємозаліку сум між страховиками. Тому постанови Верховного Суду від 06.10.2021 року №362/3043/18, від 21.02.2020 року №755/5374/18, від 20.01.2026 року №6-2808цс15, на які посилається в запереченням відповідач, не є релевантними для даної справи, оскільки стосується інших правовідносин. В даному випадку потерпілий надав докази розміру шкоди, передбачені умовами його договору страхування, які не суперечать закону, а страховик відповідача відшкодував страховику потерпілої особи максимально можливу суму з урахуванням обмежень, встановлених законом для такого виду страхування відповідальності.

Отже, ПрАТ «УАСК АСКА» в повному обсягу виконало свій обов`язок страховика в межах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вже зазначалося, стаття 1194 ЦК України вказує на обов`язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Різниця між страховим відшкодуванням, виконаним в порядку регресу, і фактичним розміром шкоди складає 13056,50 грн (26692,74 грн – 13636,24 грн).

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Заперечення відповідача стосовно недоведеності розміру шкоди у зв`язку із відсутністю оцінки пошкоджень, проведеної на підставі Методики товарознавчої експертизи, не мають значення, оскільки позивачем розрахунок страхового відшкодування проведений згідно з умовами договору добровільного страхування і без порушень норм Закону України «Про страхування». Під час розгляду справи відповідач не надав власних доказів на спростування розміру шкоди, не заявляв про залучення співвідповідачем власної страхової компанії.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач достатньо і належно обґрунтував позовні вимоги і надав відповідні докази того, що відшкодуванню відповідачем підлягає різниця між сумою, виплаченою його страховиком, і фактичним розміром шкоди в розмірі 13056,50 грн. А висновок суду першої інстанції про безпідставність позову у зв`язку із тим, що тільки у випадку перевищення суми страхового відшкодування ліміту, встановленого полісом, у ОСОБА_1 виник би обов`язок по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, є хибним, суперечить обставинам справи і вищенаведеним нормам матеріального права.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням рішення про повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3028 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та судові витрати, понесені в апеляційній інстанції, в сумі 4542 грн, а всього 7570 грн (3028 + 4542) .

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвоката Каплі Аліни Степанівни задовольнити.

Рішення Івано-Франкіського міського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Код ЄДРПОУ 33908322) у відшкодування матеріальної шкоди 13056 (тринадцять тисяч п`ятдесят шість ) грн. 50 коп, 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 20 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

І.О. Максюта