Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №352/1591/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/1591/26

Провадження № 33/4808/487/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Малєєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю. за участю секретаря с.з. Лавринович У.М., Апелянта та його захисника адвоката Марущака В.І., розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Тисменицького районного суду від 06.07.2026 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами (ТЗ) на 1 рік.

1.2. Згідно з протоколом, 24.04.2026 о 14:17 хв в м. Івано-Франківську на вул. Медична, 15, Апелянт керував автомобілем ВАЗ 21070 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу “Драгер” на місці та в медичному закладі відмовився чим порушив пункт 2.5 ПДР.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Інформація, наведена у протоколі про адміністративне правопорушення, є суперечливою, оскільки час і місце події не відповідають фактичним обставинам та даним із відеофіксації.

2.2. На відеозаписах не зафіксовано жодних ознак алкогольного сп`яніння в апелянта (таких як порушення мови чи невідповідна поведінка), а його стан здоров`я підтверджується медичними виписками та статусом особи з інвалідністю.

2.3. Апелянт не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, натомість пройшов його за допомогою алкотестера, проте результати, що не підтвердили сп`яніння, були безпідставно приховані поліцією і не внесені до протоколу.

2.4. Працівники поліції та лікар свідомо провокували апелянта на відмову від медичного огляду та намагалися змусити його визнати факт вживання алкоголю.

2.5. Суд першої інстанції вийшов за межі інкримінованого правопорушення, оскільки в протоколі місцем керування транспортним засобом вказано місто Івано-Франківськ (вул. Медична), а суд притягнув апелянта до відповідальності за керування в селі Клубівці.

2.6. Довідка з медичного закладу (№ 86), долучена до матеріалів справи, не передбачена чинними нормативно-правовими актами і не може вважатися належним та допустимим доказом відмови від огляду.

2.7. Працівники поліції грубо порушили право апелянта на захист, оскільки під час складання протоколу йому не роз`яснили його права (зокрема, право на адвоката), що підтверджується відсутністю відповідних відміток у копії протоколу, яка була вручена апелянту.

2.8. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що апелянт керував транспортним засобом саме з тим номерним знаком (А19796АС), який зазначений у постанові суду, і цей автомобіль йому не належить.

2.9. Призначене судом стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є надмірним, адже апелянт є особою з інвалідністю, утримує пристарілого батька і критично потребує автомобіля для поїздок на роботу та до медичних закладів.

Просить оскаржену постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Провадження в апеляційному суді.

В судовому засіданні Апелянт та його захисник підтримали апеляційну скаргу.

Захисник звернув увагу на ключові моменти в справі: Апелянта зупинили в с. Клубівці, а не в м.Івано-Франківську. Це ставить під сумнів дані протоколу.

4. Мотиви апеляційного суду.

4.1. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.

4.2. Факти і докази.

В основу рішення належить покласти відеозапис, на якому зафіксовані події справи так, як вони відбувалися в дійсності.

На початку відеозапису зафіксовано повідомлення іншого учасника руху про те, що за кермом автомобіля ВАЗ, імовірно, перебуває водій у стані сп`яніння, оскільки транспортний засіб не тримається своєї смуги та виляє на дорозі. Зупинивши автомобіль під керуванням апелянта, працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та поведінку, яка не відповідає обстановці. Після цього працівники поліції запропонували апелянту пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». Апелянт погодився, однак не зміг пройти огляд, оскільки не здійснив достатнього видиху в прилад. Після цього поліцейський запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що Апелянт надав згоду. У медичному закладі на запитання лікаря, чи вживав він спиртні напої, Апелянт відповів, що випив каву з коньяком. На подальше запитання лікаря, чи буде Апелянт проходити огляд на стан сп`яніння, він відмовився та вказав, що це нічого не змінить, оскільки він випив.

Доводи Апелянта про те, що він не відмовлявся від огляду, повністю спростовуються відеозаписами.

Твердження щодо розбіжностей у протоколі стосовно місця вчинення правопорушення (м. Івано-Франківськ замість с. Клубівці) та номерного знака автомобіля ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що вказані неточності є технічними описками, які були виправлені шляхом складання відповідного рапорту поліцейським та підтверджуються іншими матеріалами справи. Ці технічні помилки не спростовують самого факту керування Апелянтом транспортним засобом та його подальшої відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а відтак не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.

Доводи про порушення права на захист та нероз`яснення прав спростовані - у протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис Апелянта у відповідній графі про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення та дані про особу правопорушника. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною. Наявність у Апелянта інвалідності 3 групи не може бути підставою для незастосування до нього стягнення, передбаченого законом.

5. Рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовані доказами, які є у справі.

Рішення суду 1-ї інстанції законне, обґрунтоване, вмотивоване.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду від 06.07.2026 щодо нього без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв