Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №723/1389/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/1389/26

Провадження № 2/723/2642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 серпня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пташник А.М.

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Берник Олексій Петрович звернулася до суду позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, посилаючись на те, що 25.05.1985 року позивачка із відповідачем уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час вже повнолітній. Під час вказаного шлюбу у період з 1996 року по 2006 рік позивачкою і відповідачем за спільні кошти було збудовано житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , копія технічного паспорта додається. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2143 га, кадастровий номер 7324582000:01:003:1133. Право власності на вказане нерухоме майно (житловий будинок і земельну ділянку) оформлено на ім`я чоловіка позивачки – ОСОБА_2 .

Просить суд визнати за позивачем право на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 і складається з: житлового будинку літ. «А-І», літніх кухонь літ.літ. «Б, В», сараю літ. «Г», гаража літ. «Д», навісу літ. «Е», вбиральні літ. «Є», воріт з хвірткою літ. «№1», огорожі літ.літ. «№2, №3», хвіртки літ. «№4», криниці літ. «№5». Визнати за позивачем право на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2143 га, кадастровий номер 7324582000:01:003:1133, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, проте надійшла заява від її представника адвоката Берника О.П , який позов підтримав в повному обсязі, послався на обставини викладені в позовній заяві в новій редакції, просив справу розглянути у їх відсутності та проти заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився по невідомим для суду причинам, хоча двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не явки суд не повідомив, відзиву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з даних вимог закону, зокрема, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзив, представник позивачки не заперечував щодо винесення заочного рішення, суд дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення, і по справі можливо постановити заочне рішення.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 25.05.1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Спільне прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час вже повнолітній.

Під час вказаного шлюбу у період з 1996 року по 2006 рік позивачкою і відповідачем за спільні кошти було збудовано житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2143 га, кадастровий номер 7324582000:01:003:1133.

Право власності на вказане нерухоме майно (житловий будинок і земельну ділянку) оформлено на ім`я чоловіка позивачки – ОСОБА_2 (відповідач), що вбачається із інформаційної довідки з Державних реєстрів №469562728 від 24.03.2026 року та інформаційної довідки Державного земельного кадастру від 27.03.2026 року .

Згідно доданих експертних висновків від 24.03.2026 року вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами становить 2 205 631 грн., а вартість земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7324582000:01:003:1133.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Отже майно, яке набуте відповідачем під час шлюбу, є об`єктом спільної власності подружжя, а тому за позивачем може бути визнано право на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на майно подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володі лня, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З частини 1 ст. 317 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч.1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що необхідно задовольнити позовні вимоги позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 60, 61, 63, 70 СК України, ст.ст. 317, 319, 331ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя - задовольнити.

Визнати за позивачем право на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в

АДРЕСА_1 і складається з: житлового будинку літ. «А-І», літніх кухонь літ.літ. «Б, В», сараю

літ. «Г», гаража літ. «Д», навісу літ. «Е», вбиральні літ. «Є», воріт з хвірткою літ. «№1», огорожі літ.літ. «№2, №3», хвіртки літ. «№4», криниці літ. «№5».

Визнати за позивачем право на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2143 га, кадастровий номер 7324582000:01:003:1133, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Сторожинецького районного суду Антоніна ПТАШНИК