Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №632/859/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/859/25

провадження № 2-др/632/11/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву представника відповідача СТОВ «Ржавчик», адвоката Ганги Д.Г., про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовною заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Україна Нова» до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ржавчик» та ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області, ухваленим 28 липня 2026 року за результатами розгляду цивільної справи № 632/859/25, відмовлено у задоволенні позовних вимог СТОВ «Україна Нова» до СТОВ «Ржавчик» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

03.08.2026 року Ганга Дмитро Григорович, який є представником співвідповідачів СТОВ «Ржавчик» та ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та просить стягнути з СТОВ «Україна Нова» на користь СТОВ «Ржавчик» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22345,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням суду не вирішувалось питання про розподіл судових витрат відповідача СТОВ «Ржавчик» на правову допомогу, яку воно вимушено понесло, у зв`язку з подачею до нього позову, за яким Позивачу у результаті було відмовлено судом. Так, 01.01.2021 року між СТОВ «Ржавчик» та Адвокатським об`єднанням «Іваненко та партнери» укладено Договір про правову допомогу № 01-01/21-1. п. 1.1. Договору сторони визначили, що у порядку і на умовах, визначених цим Договором, Адвокатське об`єднання надає правову допомогу Клієнту на постійній основі. На підставі даного Договору та договору № 01/05/25/1 від 01.05.2025 року адвокатові Ганга Д.Г. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3897 від 06 липня 2021 року) надані повноваження представляти інтереси та надави правничу допомогу СТОВ «Ржавчик». Відповідно до п.2 Додаткової угоди між СТОВ «Ржавчик» та Адвокатським об`єднанням «Іваненко та партнери» сторони домовилися, що незалежно від результатів розгляду справи Клієнт на користь обєднання в якості винагороди отримує фіксовану суму 500,00 доларів США згідно з офіційним курсом гривні на момент виставлення рахунку.

31.07.2026 року сторонами Договору про правову допомогу № 01-01/21-1 від 01.01.2021 року було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг. Згідно з даним Актом, протягом періоду з 30.05.2025 по 28.07.2026 (включно) Адвокатським об`єднанням належним чином надані і оформлені, а Клієнтом спожиті та прийняті обумовлені в п. 1.1. Договору послуги (правова допомога) в наступному обсязі:

1.Підготовка відзиву на позовну заяву по справі № 632/859/25;

2.Підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі № 632/859/25;

3.Клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням по справі № 632/859/25;

4.Участь у судових засіданнях по справі № 632/859/25 та підготовка до них.

Всього - фіксована сума 500,00 доларів США за офіційним курсом до гривні в НБУ, що на день виставлення рахунку склало - 22345,00 грн.

Розгляд заяви призначено на 20.08.2026 року.

20.08.2026 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» (далі за текстом - СТОВ АФ «Україна Нова») в особі представника, адвоката Гончарова Д.О., засобами підсистеми електронного суду, надійшла заява, в якій СТОВ АФ «Україна Нова» просить відмовити в задоволенні заяви Ганги Д.Г. про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заперечень проти заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача зазначив, що:

- з огляду на приписи частини 8 статті 141, частини 1 статті 246 ЦПК України право сторони подати докази понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення не є безмежним, а можливе лише у випадку, якщо такі докази не могли бути подані до закінчення судових дебатів з поважних причин та сторона обґрунтувала наявність таких поважних причин;

- Сторона відповідача СТОВ «Ржавчик» ані з першою заявою по суті справи, ані до закінчення судових дебатів, ані із заявою про ухвалення додаткового рішення не навела жодної поважної причини, чому такі докази не можуть бути нею подані до кінця судових дебатів,

- у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу має бути відмовлено. Позивач вважає, що заявлений розмір витрат має бути зменшений через недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2026 року, до переліку послуг включено: підготовка відзиву на позовну заяву по справі № 632/859/25; підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі № 632/859/25; клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням по справі № 632/859/25; участь у судових засіданнях по справі № 632/859/25 та підготовка до них.

Позивач наголошує на неспівмірності та необґрунтованості вказаних витрат. У разі, коли суд все-таки дійде висновку про необхідність стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, просив зменшити їх до 1000,00 грн.

В судове засідання учасники справи не прибули.

У самій заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача СТОВ «Ржавчик», адвокат Ганга Д.Г., просив розглянути його заяву без його участі.

Від представника позивача заяв про відкладення розгляду чи про розгляд даної заяви без його участі до суду не надходило, що не є перешкодою для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Через неявку учасників сторін по справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечення позивача, встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, викладені ними у їх відповідних заявах, суддя зазначає наступне.

Як вже зазначалося, рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області, ухваленим 28 липня 2026 року за результатами розгляду цивільної справи № 632/859/25, відмовлено у задоволенні позовних вимог СТОВ «Україна Нова» до СТОВ «Ржавчик» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Ганга Дмитро Григорович, який є представником співвідповідачів СТОВ «Ржавчик» та ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та просить стягнути з СТОВ «Україна Нова» на користь СТОВ «Ржавчик» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22345,00 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Така правова позиція викладена в постанові, ухваленій об`єднаною палатою Верховного Суду 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2021 року СТОВ «Ржавчик» та адвокатське об`єднання «Іваненко та партнери» уклали договір про правову допомогу (далі за текстом - Договір). Пунктом 1.1. Договору сторони визначили, що у порядку і на умовах, визначених цим Договором, Адвокатське об`єднання надає правову допомогу Клієнту на постійній основі. На підставі даного Договору та договору № 01/05/25/1 від 01.05.2025 року адвокатові Ганга Д.Г. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3897 від 06 липня 2021 року) надані повноваження представляти інтереси та надави правничу допомогу СТОВ «Ржавчик». Відповідно до п.2 Додаткової угоди між СТОВ «Ржавчик» та Адвокатським об`єднанням «Іваненко та партнери» сторони домовилися, що незалежно від результатів розгляду справи Клієнт на користь обєднання в якості винагороди отримує фіксовану суму 500,00 доларів США згідно з офіційним курсом гривні на момент виставлення рахунку.

31.07.2026 року сторонами Договору було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору. Згідно з даним Актом, протягом періоду з 30.05.2025 по 28.07.2026 (включно) Адвокатським об`єднанням належним чином надані і оформлені, а Клієнтом спожиті та прийняті обумовлені в п. 1.1. Договору послуги (правова допомога) в наступному обсязі:

5.Підготовка відзиву на позовну заяву по справі № 632/859/25;

6.Підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі № 632/859/25;

7.Клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням по справі № 632/859/25;

8.Участь у судових засіданнях по справі № 632/859/25 та підготовка до них.

Всього - фіксована сума 500,00 доларів США за офіційним курсом до гривні в НБУ, що на день виставлення рахунку склало - 22345,00 грн.

Згідно положень частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (стаття 30 зазначеного Закону).

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно частиною 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 зазначеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок виклав Верховний Суд у своїй постанові, ухваленій 13 січня 2021 року у цивільній справі № 596/2305/18-ц.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для певної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Крім того, за змістом ст. 137 ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про фактичну сплату за надані послуги для розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК України у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару у певному розмірі.

З огляду на вказане вище, а також зважаючи на принцип співмірності наданої правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, врахувавши предмет спору, що виник між сторонами, складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також час, витрачений на виконання таких робіт (надання послуг), значення справи для сторін, суддя доходить висновку про доцільність задоволення заявлених представником відповідача СТОВ «Ржавчик», Гангою Д.Г. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., що, на думку суду, буде відповідати критеріям співмірності, закріпленим у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Визначаючи розмір таких витрат суд взяв до уваги фактичний загальний час, протягом якого відбувалися судові засідання у справі, відносно-сталу судову практику у справах про розірвання договорів оренди землі (в Златопільському суді вже перебувало кілька аналогічних справ, крім того, аналогічну правову допомогу даний представник надавав і другому співвідповідачу у цій справі).

Таким чином, заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити частково, стягнувши із позивача на користь відповідача СТОВ «Ржавчик» 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, доводи представника позивача щодо відсутності підстав для стягнення із позивача на користь відповідача СТОВ «Ржавчик» витрат на професійну правничу допомогу, викладені ним у запереченні, суд не вважає такими, що свідчать про наявність підстав для відмови у розподілі між сторонами витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 137, 247, 259, 264, 265, 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача СТОВ «Ржавчик», Ганги Д.Г., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою СТОВ Агрофірма «Україна Нова до СТОВ «Ржавчик» та ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом СТОВ Агрофірма «Україна Нова до СТОВ «Ржавчик» та ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок

Стягнути з СТОВ Агрофірма «Україна Нова» на користь СТОВ «Ржавчик» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова», ЄДРПОУ 00707231, ел. пошта: ukrainanova@agrogeneration.com, тел. +380544423281, +380544422313, адреса Харківська обл., Лозівський р-н, с. Закутнівка, 64150.

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ржавчик», ЄДРПОУ 00707254 адреса 64135, Харківська обл.,Лозівський р-н., с. Ржавчик, вул. Центральна, 2

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 20.08.2026 року.

Суддя:С. В. Библів