Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №629/8693/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/8693/25

Номер провадження 2/629/331/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Воєводіної О.В., представника позивача- ОСОБА_2., представника відповідача-Зибунової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.07.2015 о 00-10 годині на залізничній колії регіональної філії (далі-РФ) «Південна залізниця», розташованій на станції Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, потягом № 6858 з бортовим номером ЕР2-347 під керуванням машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_4 смертельно травмовано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав в АДРЕСА_1 . Як вказала позивач, яка є дружиною померлого, електропотяг, яким смертельно травмовано її чоловіка, який належить АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Південна залізниця", є джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивачка зазнала сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки позивачка перебувала у близьких стосунках із чоловіком, дуже його любила, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини. У зв`язку з цим, у позивачки було порушено нормальний сон, їй часто сняться жахи, вона перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для позивачки незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти довготривалі сильні душевні страждання, їй спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодування у грошовій формі. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», моральну шкоду у розмірі 1211200 грн. 00 коп., без стягнення податків та обов`язкових платежів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові та відповіді на відзив на позовну заяву та письмовим поясненням. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначила, що відповідальність за шкоду, завдану смертю особи внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки, покладається на його володільця незалежно від наявності вини. Єдиними підставами звільнення від відповідальності є доведення умислу потерпілого або настання непереборної сили, чого у цій справі відповідач не довів. Посилання відповідача на нібито суїцидальний характер дій загиблого є припущеннями. Жодних доказів умислу на самогубство не надано, сам факт порушення правил переходу колії або неуважність не свідчить про наявність умислу на самогубство, а характеризує лише необережну поведінку. Кримінальне провадження не встановило факт самогубства та було закрите у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Отже, твердження відповідача про суїцид є необґрунтованими та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності. Доводи щодо відсутності вини відповідача також не мають правового значення, оскільки відповідальність у таких правовідносинах настає незалежно від вини. Заперечення щодо відсутності доказів моральних страждань є безпідставними, оскільки втрата близької людини сама по собі є достатньою підставою для висновку про наявність глибоких моральних страждань. Такі наслідки є очевидними та не потребують додаткового документального підтвердження. Позивач зазнала значних моральних страждань у зв`язку зі смертю чоловіка, що проявляється у тривалому душевному болю, порушенні сну, психологічному стресі та істотній зміні звичного способу життя. Розмір заявленої моральної шкоди є обґрунтованим, визначеним з урахуванням характеру та глибини страждань, а також принципів справедливості та розумності. Таким чином, відповідач не довів обставин, які б звільняли його від відповідальності, а позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с.61-68).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначила, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок його власних дій та грубого порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. З матеріалів кримінального провадження та службового розслідування вбачається, що загиблий перебував на залізничних коліях у невстановленому місці, не реагував на звукові сигнали локомотива, а машиніст застосував екстрене гальмування, однак уникнути наїзду не вдалося. Провини працівників залізниці не встановлено, вважає, що шкода була завдана внаслідок умисних дій потерпілого, що виключає відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки. Зауважила, що загиблий перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Також відповідач вказує на відсутність належних доказів, які б підтверджували обсяг моральних страждань позивачки та обґрунтовували заявлений розмір компенсації. Позивачкою не надано доказів, які б свідчили про характер, тяжкість та наслідки моральної шкоди. Додала, що наведена позивачем судова практика та рішення ЄСПЛ не є аналогічними обставинам цієї справи, а чинне законодавство не покладає на залізницю обов`язку щодо суцільного огородження залізничних колій. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та у стягненні судових витрат у повному обсязі (а.с.38-43). Крім того у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідача звернула увагу на те, що загиблий ОСОБА_5 перебував у зоні підвищеної небезпеки та порушив правила безпеки громадян на залізничному транспорті, перебуваючи на колії, що заборонено. Це стало основною причиною смертельного травмування. Згідно з протоколом службового розслідування від 13.07.2015, під час руху електропоїзда №6858 машиніст виявив особу на колії, застосував звукові сигнали та екстрене гальмування, однак уникнути наїзду було неможливо. Вина локомотивної бригади не встановлена. Аналогічні висновки містяться у постанові слідчого від 05.02.2016 про закриття кримінального провадження №12015220700000139 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях працівників залізничного транспорту. Висновок судово-медичної експертизи підтверджує наявність тяжкого алкогольного сп`яніння у загиблого. Подію кваліфіковано як нещасний випадок (самогубство). Таким чином, відсутні докази протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між діями залізниці та смертю особи. Щодо моральної шкоди: позивачем не доведено факту її заподіяння, розміру та причинного зв`язку, як того вимагає ст. 23 ЦК України. Подані вимоги є необґрунтованими. У зв`язку з чим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі(а.с.81-83). Додатково в письмових поясненнях представник відповідача зауважила, що з матеріалів кримінального провадження № 12015220700000139 та службового розслідування встановлено, що загиблий перебував на залізничній колії, порушив правила безпеки, перебував у стані тяжкого алкогольного сп`яніння (3,36% у крові та 4,04% у сечі) та раптово вийшов на колію перед електропоїздом. Поведінка загиблого свідчить про свідоме створення небезпечної ситуації, що виключає випадковість події та вказує на умисний характер його дій. Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок умислу потерпілого, звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності. Отже, причин для покладення на АТ «Укрзалізниця» обов`язку відшкодовувати моральну шкоду немає, а позовні вимоги є безпідставними.

Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали кримінального провадження № 12015220700000139 від 12.07.2015, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 27.11.1981 року (а.с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Краснопавліської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015220700000139, відомості про яке внесено до ЄРДР 12.07.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, - 12.07.2015 о 00 год. 10 хв. до ЧЧ ЛВ на ст. Лозова по телефону від чергової по ст. Краснопавлівка Усенко С.В. надійшло повідомлення про те, що 12.07.2015 приміським електропотягом № 6858 сполученням «Гаврилівка-Харків» було смертельно травмовано невідомого чоловіка, який переходив залізничні колії у невстановленому місці.

Відповідно до копії протоколу службового розслідування при головному інженері моторвагонного депо Харків Південної залізниці, м. Харків, від 13.07.2015 р. «У ході розслідування встановлено, що 11.07.2015 р. під час руху поїзда №6858 (електропоїзд ЕР2-347) на станції Краснопавлівка чоловік раптово вибіг із-за опори контактної мережі та був смертельно травмований. Машиніст застосував звукові сигнали та екстрене гальмування, однак наїзду уникнути не вдалося. Викликано швидку медичну допомогу, яка констатувала смерть постраждалого. Вини локомотивної бригади не встановлено» (а.с. 17).

Згідно з довідкою про причини смерті № 182 від 13.07.2015 причиною смерті ОСОБА_5 є тупа травма тіла, несумісна з життям, що і стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 (а.с. 14).

Постановою слідчого від 05.02.2016 кримінальне провадження № 12015220700000139 від 12.07.2015 року за фактом смертельного травмування ОСОБА_5 , порушене за ч. 3 ст. 276 КК України, - закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення(а.с. 15).

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини 1-2 статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23), від 13 липня 2023 року в справі № 203/2786/17 (провадження № 61-3193 св 23), від 05 січня 2024 року в справі № 629/2371/23 (провадження № 61-15421св23).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина 2 статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Висновком експерта від 12.08.2015 № 182-Л3т/15 встановлено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , 1961 року народження, утворилися прижиттєво від дії тупих твердих предметів або удару такими предметами та за своїм характером свідчать про їх отримання в умовах залізничного транспорту внаслідок удару виступаючими частинами рухомого залізничного транспорту, падіння на залізничне полотно та переїзду колесами залізничного транспорту. Під час судово-медичної експертизи крові та сечі трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 3,36‰ у крові та 4,04‰ у сечі, що відповідає стану тяжкого алкогольного сп`яніння. Метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий та ізоаміловий спирти не виявлені (а.с.20-23).

Згідно постанови слідчого від 05.02.2016 про закриття кримінального провадження № 12015220700000139 від 12.07.2015 року досудовим розслідуванням встановлено, що 11.07.2015 року ОСОБА_3 знаходився на своєму робочому місці, а саме в кабіні машиніста, разом з помічником машиніста ОСОБА_4 , у електропоїзді № 6858 сполученням «Гаврилівка -Харків». Приблизно о 00 годин 10 хвилин, по ст. Краснопавлівка машиністом було помічено чоловіка, який переходив залізничні колії у невстановленому місці, машиніст почав подавати сигнали великої гучності, але чоловік на них не реагував, було застосовано екстрене гальмування, але через малу відстань, запобігти наїзду на чоловіка, не виявилося можливим. Про вказану подію вони сповісти чергову по станції Краснопавлівка. Допитаний в якості свідка помічник машиніста електровозу ОСОБА_4 дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_3 13.07.2015 року труп вказаного чоловіка було пред`явлено для впізнання громадянину ОСОБА_7 , який впізнав в ньому свого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки - розшифровки швидкостемірної стрічки електровозу ЄР2-347, машиніст ОСОБА_3 по ст. Краснопавлівка, при жовтому вогню локомотивного світлофору та швидкості 38 км/годину, застосував екстрене гальмування. Фактичний гальмівний шлях склав - 70 м, розрахунковий гальмівний шлях склав 70,2 м, час стоянки 6 хвилин. Керування гальмами згідно вимог інструкцій. Згідно протоколу оперативного розбору «Моторвагонного депо Харків» від 13.07.2015 року, вини локомотивної бригади при травмуванні людини на добу 11.07.2015 року у вказаному випадку, не вбачається. Також по вказаному провадженню було призначено судово-медичну експертизу та згідно з довідкою судово-медичного експерта від 13.07.2015 року, причиною смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , явилась несумісна з життям тупа травма тіла (залізничне травмування). Вказана подія не містить складу будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК, а саме порушення працівником залізничного транспорту правил безпеки руху та експлуатації транспорту, оскільки машиніст ОСОБА_3 їхав з допустимою швидкістю, та застосував всі заходи, направлені на запобігання наїзду на ОСОБА_5 , який порушуючи, в свою чергу, всі правила безпеки, знаходився в середині залізничної колії, у невстановленому для переходу місці.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вказаних обставин, які свідчать про відсутність вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22), від 29 травня 2023 року у справі № 283/2536/21 (провадження № 61-2396св23).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Судом встановлено, що причиною загибелі ОСОБА_5 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та грубим порушенням потерпілим правил безпеки на залізничному транспорті (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), за таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої дружині загиблого ОСОБА_5 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 629/2371/23; провадження № 61-15421св23.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, у даному випадку розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з душевними стражданнями, яких зазнала потерпіла особа у зв`язку зі смертю свого чоловіка, та з урахуванням вказаних норм ст.ст. 23, 1193 ЦК України, які передбачають необхідність врахування інших обставин, які мають істотне значення, які не є вичерпними, а саме: характер правопорушення та поведінку потерпілої особи, які перебувають у причинному зв`язку з її смертю, що у свою чергу спричинило відповідні душевні страждання позивачу (див. з цього приводу також правові висновки, які були висловлені у п. 90.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

При цьому визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд бере до уваги, що сам факт загибелі чоловіка позивача є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом з тим, суд звертає на те, що переходити залізничні колії дозволено лише у встановлених місцях (настили, мости, тунелі) під прямим кутом, переконавшись у відсутності потяга.

Таким чином, потерпілий, який був у стані сп`яніння та порушив правила безпеки, а тому відповідно до вказаних норм ст.ст. 23, 1193 ЦК України, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, яких вона зазнала у зв`язку зі смерю свого чоловіка, який припустився грубої необережності на залізничному транспорті, що призвело до його смерті, - суд вважає, що домірний розмір відшкодування моральної шкоди у даному випадку має бути 50 000 грн.

Твердження позивача про бездіяльність відповідача, який не вжив всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо зокрема у місті, де сталося ДТП не спростовує того факту, що потерпіла особа -чоловік позивача внаслідок порушення правил перетинання залізничної колії припустився грубого порушення правил на залізничному транспорті, що призвело до його смерті.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відшкодування стосується моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, беручи до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду у постанові від 24.01.2025 року у справі №624/946/23, дана сума оподаткуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позов є майновим, ціна позову складає 1 211 200 грн., отже сплаті підлягає судовий збір у розмірі 12 112 грн.

Позивач при зверненні до суду із вимогами про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, був звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевказане, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 500,00 грн.

Частину судового збору у розмірі 11 612,00 грн., яка підлягає стягненню з позивача, віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов- задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства Українська залізниця, код ЄДРПОУ 40081216, адреса: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на відшкодування моральної шкоди 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без стягнення податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства Українська залізниця, код ЄДРПОУ 40081216, адреса: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок №UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) в розмірі 500 ( п`ятсот ) гривень 00 копійок.

Частину судового збору, пропорційну вимогам, в яких було відмовлено, у розмірі 11612,00 грн., що підлягала б стягненню з позивача, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. А. Мицик