Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №401/1163/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

20.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/1163/26 Провадження № 2-а/401/26/26

11 серпня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя Мельничик Ю.С.,

з участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,

представника позивача, адвоката Васечка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 30 листопада 2025 року по справі №460/25 про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Відповідач) про скасування постанови у справі №460/2025 від 30 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.1 ст.120, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 23 квітня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Аргументи позивача, ОСОБА_1 :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васечко О.І., свої вимоги обґрунтував тим, що 17 листопада 2025 року уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант Бєлов В.Г. стосовно ОСОБА_1 склав Протокол №460/25 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. З фабули викладеної в Протоколі про адміністративне правопорушення №460/25 від 17 листопада 2025 року, який складено в сел. Онуфріївка, вбачається, що 17 листопада 2025 року о 12 годині військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), по розпорядженню №1/1505 від 28.04.2025 р., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. 30 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено Постанову №460/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. У вказаній Постанові №460/25 зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 в ході проведення оповіщення за призовом під час мобілізації в особливий період, був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_1 як такий, що не прибув вчасно за повісткою №2284902 на 03 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем обліку, всупереч ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що при його доставлення працівником поліції був складений Протокол про адміністративне правопорушення №460/25 від 17 листопада 2025 року за ч.3 ст.210 КУпАП.

Представник позивача вважає, що Відповідачем допущено розбіжності між вказаними Протоколом та Постановою, так як у Протоколі №460/25 вказано, що ОСОБА_1 допустив неявку, пов`язану з розпорядженням №1/1505 від 28.04.2025 року. Натомість в оскаржуваній Постанові №460/25 від 30 листопада 2025 року Відповідач вказує іншу дату та обставину вчинення правопорушення, де вказано, що ОСОБА_1 допустив неприбуття за повісткою №2284902 від 03 лютого 2025 року. Представник позивача зазначає, що Відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 звинувачення, зафіксованого у Протоколі №460/25 про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2025 року. Представник позивача зазначає, що посадова особа, винесла Постанову №460/25 по справі про адміністративне правопорушення від 30.11.2025 року за факт, який не був зафіксований в Протоколі №460/25 про адміністративне правопорушення від 17.11.2025 року належним чином (неявка 03.02.2025 року), чим порушено право позивача на захист та інші основоположні принципи КУпАП.

Крім того, представник позивача зазначає, що Відповідач не врахував наявність у ОСОБА_1 поважної причини неприбуття про які повідомив ОСОБА_1 під час складання стосовно нього Протоколу №460/25 17.11.2025 року. Так згідно довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження.

Крім того, представник позивача зазначає, що у Відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 належним чином вручалася повістка №2284902 на 03.02.2025 року, або повістка/розпорядження на 28.04.2025 року.

Крім того, представник позивача зазначає, що Відповідачем порушено строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, оскільки на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення оскаржуваною Постановою №460/25 30 листопада 2025 року за те, що ОСОБА_1 не прибув в ІНФОРМАЦІЯ_2 03 лютого 2025 року. Отже, Відповідачем адміністративний штраф було накладено на ОСОБА_1 після спливу строку, який встановлено ст.38 КУпАП.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача вважає, що оскаржувана Постанова №460/25 має бути скасована, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача надав суду копії доказів: - Витягу військово-облікового документа військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1984 року народження, сформованного у мобільному застосунку «Резерв+» з якого видно, що ОСОБА_1 уточнив свої дані 17.06.2024 року; - Постанови №460/25 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 30.11.2025 року стосовно ОСОБА_1 ; - Протоколу №460/25 про адміністративне правопорушення від 17.11.2025 року; - постанови державного виконавця Олександрійського відділу ДВС від 19.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження за постановою №460/25 від 30.11.2025 року; - повідомлення керівника комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу черех відсутність висновку ЛКК про потребу в сторонньому догляді , документ про отримання компенсації або акт; - виписного епікризу №14134 від 11.10.2025 на ОСОБА_2 ; - висновку №4/59 КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Світловодської міської ради від 06.03.2026 про те, що у ОСОБА_2 , 1960 р.н., наявне порушення функцій організму, через які вона не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду; - Довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження; - Акту проведення обстеження сім' ї ОСОБА_1 , як особи, яка надає соціальні послуги з догляду ОСОБА_2 за місцем їх проживання в будинку АДРЕСА_1 ; - виписного епікризу №13295 від 22.09.2025 р. КНП «ОКОЦ КОР» стосовно хворої ОСОБА_2 ; - свідоцтва про народження ОСОБА_3 , 1984 р.н., з якого видно, що його матір ОСОБА_2 ; - пропозиції комісії від 14.10.2025 р. про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі абзацу 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних доказів, позовну заяву просив задовольнити.

Позиція відповідача:

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши матеріали справи та зміст заяви по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Згідно Протоколу №460/25 від 17 листопада 2025 року уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант Бєлов В.Г. стосовно ОСОБА_1 склав вказаний Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. З фабули викладеної в Протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», по розпорядженню №1/1505 від 28.04.2025 р., чим допустив порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Станом на час перевірки 17 листопада 2025 року у ОСОБА_1 був встановлений та активований мобільний застосунок «Резерв+» з електронним військово-обліковим документом, який має юридичну силу як і паперовий.

Позивач, ОСОБА_1 , 1984 року народження, мешкає в будинку АДРЕСА_1 разом з хворою матір`ю ОСОБА_2 .

В зв`язку з вказаним ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З повідомлення керівника комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 від 22.10.2025 року видно, що комісією відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу черех відсутність висновку ЛКК про потребу в сторонньому догляді, документ про отримання компенсації або акт.

З виписного епікризу №14134 від 11.10.2025 видно що ОСОБА_2 тяжкохвора

З висновку №4/59 КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Світловодської міської ради від 06.03.2026 видно, що у ОСОБА_2 , 1960 р.н., наявне порушення функцій організму, через які вона не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.

З Довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження.

З Акту проведення обстеження сім' ї видно, що ОСОБА_1 , є особою, яка надає соціальні послуги з догляду ОСОБА_2 за місцем їх проживання в будинку АДРЕСА_1 .

З виписного епікризу №13295 від 22.09.2025 р. КНП «ОКОЦ КОР» видно, що ОСОБА_2 тяжкохвора.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , 1984 р.н., видно, що його матір - ОСОБА_2

14.10.2025 року наявна пропозиція комісії від 14.10.2025 р. про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі абзацу 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою №460/25 по справі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП наклав штраф в сумі 17000 гривень за те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 у ході проведення оповіщення за призовом під час мобілізації в особливий період, був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не прибув вчасно за повісткою №2284902 на 03 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем обліку, всупереч ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що при його доставленні працівником поліції був складений протокол №460/25 від 17.11.2025 року за ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивачу ОСОБА_1 не було відомо про наявність матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності і вказана справа була розглянута без його участі. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 08 квітня 2026 року коли він отримав поштою копію постанови про відкриття виконавчого провадження у Світловодському відділі державної виконавчої служби від 19.03.2026 року.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.1 ст.120, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 23 квітня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не наддав, отже, про можливі заперчення проти позову Відповідач суд не повідомив.

Оцінка (джерела права) та висновок суду:

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Разом з тим, вказані норми закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону".

У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Згідно з абз. 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

У той же час, відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Суд встановив, що посадовою особою в оскаржуваній Постанові №460/25 від 30.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 в ході проведення оповіщення за призовом під час мобілізації в особливий період, 17 листопада 2025 року був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не прибув вчасно за повісткою №2284902 на 03 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем обліку, всупереч ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що при його доставленні працівником поліції був складений вказаний протокол №460/25 від 17.11.2025 року за ч.3 ст.210 КУпАП.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав повістку №2284902 та не прибув вчасно за повісткою №2284902 на 03 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач на виконання ухвали суду від 23 квітня 2026 року не надав суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, з фабули Протоколу №460/25 від 17 листопада 2025 року видно, що уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_1 склав вказаний Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», по розпорядженню №1/1505 від 28.04.2025 р., чим допустив порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Отже, Відповідачем допущено невідповідність змісту вказаних Протоколу та Постанови.

Так, у Протоколі №460/25 вказано, що ОСОБА_1 допустив неявку, пов`язану з розпорядженням №1/1505 від 28.04.2025 року.

Натомість в оскаржуваній Постанові №460/25 від 30 листопада 2025 року Відповідач вказує іншу дату та обставину вчинення правопорушення, а саме, зазначає, що ОСОБА_1 допустив неприбуття за повісткою №2284902 від 03 лютого 2025 року.

Суд зазначає, що Відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 звинувачення, зафіксованого у Протоколі №460/25 про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2025 року, та прийняв Постанову №460/25 по справі про адміністративне правопорушення від 30.11.2025 року за факт, який не був зафіксований в Протоколі №460/25 про адміністративне правопорушення від 17.11.2025 року належним чином (неявка 03.02.2025 року), чим допустив істотне порушення права ОСОБА_1 на захист від пред`явленного звинувачення.

Крім того, під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , Відповідач не врахував наявність у ОСОБА_1 поважної причини про які повідомив ОСОБА_1 під час складання стосовно нього Протоколу №460/25 17.11.2025 року.

Так згідно довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження. В зв`язку з вказаним ОСОБА_1 жовтня 2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з письмовою заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд враховує, що у Відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 належним чином вручалася повістка №2284902 на 03.02.2025 року, або повістка/розпорядження на 28.04.2025 року.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення, встановлений ст. 279 КУпАП, передбачає обов`язок органу чи посадової особи, яка здійснює розгляд справи, дослідити наявні у справі докази.

У відповідності до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, будь-які докази того, що Відповідач ОСОБА_1 належним чином вручав повістку №2284902 на 03.02.2025 року, або повістку/розпорядження на 28.04.2025 року, відсутні, а тому відсутній скрад адміністративного правопорушення. Передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, за приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення слід розпочинати зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.

Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП було проведено за його відсутності, що не тільки позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі й права на захист, а й суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивача всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Правом на подання відзиву та надання доказів в обґрунтування своєї позиції відповідач не скористався.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, всупереч ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеної постанови та не спростовано доводів позивача, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню та відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України провадження у справі за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає закриттю.

Вимога позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення, виходячи зі змісту ч.3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі прав суду при розгляді даної категорії справ.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 210, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 243-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови від 30 листопада 2025 року по справі №460/25 про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі про адміністративне правопорушення №460/25 від 30 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В частині позовної вимоги про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправною відмовити за безпідставністю вимог.

Дата складання повного рішення суду 20 серпня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом