Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №399/103/26 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Cправа № 399/103/26

Провадження № 1-кп/399/46/2026

В И Р О К

Іменем України

20 серпня 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Онуфріївка Онуфріївського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, працюючого вчителем історії в Онуфріївському ліцеї Онуфріївської селищної ради та у Млинківському ліцеї Онуфріївської селищної ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_5

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за наступних обставин.

25.12.2025 о 08 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 перед початком руху заднім ходом на автомобілі марки «VOLKSWAGEN POLO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , біля території Млинкіського ліцею Онуфріївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області по вулиці Лесі Українки навпроти будинку № 24 в селищі Млинок Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області в напрямку від проїзної частини дороги по вулиці Лесі Українки не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, при цьому проявив особисту необережність та безпечність до дорожньої обстановки, у результаті чого під час руху заднім ходом з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка стояла позаду керованого ОСОБА_3 транспортного засобу, притиснувши її тіло об інший транспортний засіб - легковий автомобіль марки «GEELY», який в цей час стояв на правому краю проїзної частини дороги по вулиці Лесі Українки в селищі Млинок.

Тобто обвинувачений ОСОБА_3 , порушив вимоги п. 1.5. Правил дорожнього руху (ПДР) України, відповідно до якого: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків...», п. 2.3 (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну...; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.» п. 10.1. Перед початком руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. п. 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою інших осіб.»

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому частки 5-го поперекового хребця та 1-2 крижових хребців, а також множинний перелом кісток тазу (сідничних, лонних), які по ступеню тяжкості, у своїй сукупності відносяться до категорії середніх, які потягли за собою тривалий розлад здоров`я більше 21 днів, та знаходяться в прямому причинному зв`язку із ДТП, що сталася.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Повідомив, що ця подія сталась в кінці грудня місяця 2025 року близько 5-ти хвилин на 09 ту ранку, коли під`їхав до Млинківського ліцею коли привозив цивільну дружину ОСОБА_6 та ще одного вчителя ОСОБА_8 на роботу, а сам збирався їхати на роботу до Онуфріївського ліцею. Перед тим як рушити заднім ходом він подивився в бокові дзеркальця, впевнившись що ззаду все чисто здав назад, але почув жіночий крик і здав вперед. Вийшовши з машини побачив, що позаду транспортного засобу яким він керував була жінка та виявилось, що він вчинив наїзд на ОСОБА_7 , яка працює вчителем Млинківського ліцею. Після цього відразу ж її помістили в машину і відвезли до лікарні. На той момент взагалі не міг зрозуміти, як позаду транспортного засобу яким він керував виявилась машина та яким чином там опинилась потерпіла. В подальшому задавався питанням, чи взагалі не порушив водій правила дорожнього руху, підперши його авто та бачивши покажчики світла, що автомобіль буде рушати, не перемістив автомобіль та ще й до того дозволив пасажиру вийти. З приводу того, що ОСОБА_7 говорила, що він проявив холодність та не проявив співчуття до неї, заявив, що коли вона знаходилась в лікарні, до неї донька їх не пускала, а потім коли вона вже вийшла на роботу він підійшов та щиро вибачився за скоєне. Зазначив, що коли у нього було бажання створити позитивний діалог вона та її оточення проігнорували, а потім вже він не став наполягати. Сам особисто не пропонував кошти за лікування, бо на початку не був налагоджений діалог, але зауважив, що вона не тільки хоче вилікуватись але й збагатитись на цій події, про що свідчить співрозмірність витрат, які виплачувала страхова компанія до тих сум, які йому пред`являла дочка потерпілої, що були дещо завищені на його думку. Потерпіла була виписана з лікарні в задовільному стані, а чому саме вдома у неї погіршився емоційний стан питання до домашнього оточення, які створювали атмосферу. Повідомив, що щиро розкаюється та відчуває свою провину у вчиненні даного правопорушення. Та зазначив, що попри те що, не вдалось домовитись з потерпілою та щоб не говорила її сторона, він переживає і живе з почуттям провини кожного дня. Усвідомлює свою провину та наслідки які спричинив для потерпілої. Дійсно він завдав шкоди здоров`ю, моральних та психологічних страждань потерпілій але кожен має зоставатись людиною при будь-якій ситуації. Визнає свою провину та готовий понести відповідальність.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 25.12.2025 року, вийшла з дому та попрямувала на роботу до Млинківського ліцею, де вона працює вчителем. Туди її підвіз ОСОБА_9 . Під`їхавши до шкільного подвір`я вийшовши з машини побачила що перед її носом вже машина, яка почала її давити. Далі вона почала кричати, люди навколо теж почали кричати показувати водієві що він її затиснув. Коли водій від`їхав метра на два, знову почав здавати на зад і знову почав її давити,. Після цього зі свого авто вибіг ОСОБА_10 і почав штовхати від неї автомобіль, яким керував ОСОБА_3 . Коли вже вдруге автомобіль від`їхав, вона зрозуміла, що в неї не просто рана, і що їй не можна втрачати свідомість і їй терміново потрібно їхати до лікарні. ОСОБА_11 взяв її по під руки разом з ОСОБА_12 понесли її до машини, що вчинила на неї наїзд. ОСОБА_3 там не бачила. Коли почали рушати, вона попросила ОСОБА_6 в якої були її речі дати телефон зателефонувати до рідних, але та почала її відмовляти, мов може там немає нічого страшного а ви «піднімете кіпіш». Все ж таки на її прохання ОСОБА_6 надала телефон і навіть допомогла набрати потрібні номера телефонів, а коли вже їй зовсім ставало зле, і вона втрачала свідомість. та приводила її в почуття. Також пояснила, що дня неї дорога виявилась дуже довгою враховуючи, що, її завозили спочатку в ІІ-гу міську лікарню, а потім в ІІІ-тю. Коли все ж таки її доставили до лікарні, медичні працівники посадили її в крісло, а вона їм говорила що воно лишнє, оскільки в неї там все поламано, на що їй відповіли, що потрібно було чекати прибуття швидкої медичної допомоги. Додала, що поки вона перебувала в лікарні, обвинувачений ОСОБА_3 , ніяким чином не проявляв інтерес до її здоров`я, ні в лікарні, ні в дома. В лютому місяці зателефонував до її доньки та запропонував допомогу, вони зустрілись разом з її адвокатом, повідомили про суму витрачених коштів, але він сказав, що сума завелика і в нього інші плани. Вже коли вона вийшла на роботу, він випадково зустрів її в коридорі ліцею та ніби поміж іншим повибачався та утішив, сказавши: "Добре, що ходите", проте в його діях і словах вона не побачила і не почула розкаяння. Тому зважаючи на вищевикладене, якщо буде доведене вина ОСОБА_3 , просить суд застосувати до нього найвищу міру покарання передбачену санкцією статті.

Свідок ОСОБА_6 , в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений ОСОБА_3 підвозив її і її колегу до Млинківського ліцею, де вони працюють на посадах вчителів. Під`їхавши до двору де паркують машини близько 5 хвилин на дев`яту ранку ОСОБА_3 їх висадав, і вони направились по алеї до самого ліцею, коли йшли говорили про своє та раптом почули жіночий крик, коли обернулись то побачили, що кричала ОСОБА_13 і вона була зажата між двома машинами. Як це сталось вона не може сказати оскільки, була очевидцем вже самого результату. Там же знаходився ОСОБА_14 , який привіз ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , який є батьком дитини, що навчається в закладі. Вони всі підбігли до постраждалої і почали надавати допомогу та оперативно було вирішено везти ОСОБА_16 до лікарні. Свідок підійшла до ОСОБА_17 , який працює в місті Кременчук, та запиталася чи не може він відвести потерпілу до лікарні, на що отримала різку відповідь: «Ні, я на роботу», потім було вирішено між нею та обвинуваченим, що відвезуть її на їхній машині. Поки ОСОБА_7 допомагали перейти до її автомобіля, ОСОБА_3 розкладав сидіння для зручного транспортування та комфорту потерпілої. До автомобіля вона прямувала на власних ногах але з допомогою ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .. Так як ніхто не знав, куди краще відвести, їм порадили везти на Раківку Крюківського району м. Кременчука, мов буде швидше, але коли вони туди приїхали, їм повідомили, що лікарня не того напрямку, який їм потрібно, та порадили відвезти до ІІІ-ї міської лікарні м. Кременчука. По дорозі вона постійно спілкувалась з потерпілою, тримаючи її за руку повідомляла де вони знаходяться, куди їдуть, весь час з нею говорила, свідомості вона не втрачала і до приїзду в лікарню була в ясній пам`яті. Телефонів дочок у неї не було, тому вона подзвонила невістці ОСОБА_18 , та розповіла, що сталась така ситуація, і що наразі ОСОБА_16 везуть до лікарні та попросила, щоб та зателефонувала рідним та зібрали всі необхідні речі для потерпілої. Потім, коли вони вже під`їжджали до ІІІ-ї лікарні, їй зателефонував ОСОБА_14 і спитав, де вони наразі знаходяться. Коли вони приїхали до лікарні він вже очікував їх з візком, бо заїзду на територію лікарні не було. До приходу найближчих родичів, вона разом з потерпілою обходила всі кабінети для прийняття потерпілої до лікарні, це був рентген-кабінет, МРТ, огляди лікарів аж допоки її не завезли до палати. Потім їм зателефонували з поліції та попросили їх прибути до місця вчинення ДТП. Пояснила, що спілкування з потерпілою припинилося в той самий день, коли вона ввечері зателефонувала до дочки ОСОБА_19 , щоб дізнатись про стан потерпілої, про відвідування, про можливі витрати та допомогу. Їй було надано відповідь про категоричну заборону спілкування з потерпілою та запропоновано по будь-яким питанням звертатися тільки до неї. Ще в день ДТП так як в них не було багато коштів, вони запропонували скористатись банківської карткою ОСОБА_3 , але дочка категорично відмовилась, потім вона ще пропонувала фінансову допомогу на покупку їжі, заправки автомобіля, може яких засобів гігієни, і тому подібне, на що знову лунала відмова. Неодноразово телефонувала дочці потерпілої, щоб зустрітись обговорити всі деталі допомоги на лікування, або ж придбання ліків, а вона постійно уникала зустрічей, та було зрозуміло, що ні вона, ні потерпіла не будуть іти на контакт. Крім того свідок пояснила, що вона як власниця автомобіля, звернулася до страхової компанії в якій застраховано автомобіль, і їй повідомили, що кошти за лікування відшкодуються в межах 250000 гривень, за умови, якщо стороною потерпілої будуть надані всі докази та підтвердження. Вона повідомила цю інформацію доньці ОСОБА_20 , та сказала, що ця сума це не гроші, а адвокат потерпілої зауважив, що вона некомпетентна в даних питаннях і що страхова таких відшкодувань не відшкодовує. Крім того зазначила, що ОСОБА_7 під час транспортування її до лікарні не втрачала свідомості жодного разу. Зауважила, що весь час після здійснення ДТП обвинувачений був поряд з потерпілою та допомагав в усьому, крім нього ще був і ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні повідомила, що 25.12.2025 року близько 8-ї години, як завжди стояла на зупинці в очікуванні шкільного автобусу, щоб під`їхати до ліцею. Не дочекавшись транспорту під`їхав ОСОБА_3 з ОСОБА_6 та запропонували її підвести. Коли вони прибули до ліцею близько 10 хвилини на 9-ту годину, разом з ОСОБА_6 вийшли з авто і попрямували до приміщення школи та відійшовши на відстань можливо п`яти метрів почули крики жінки, ким виявилась ОСОБА_7 . Коли вони підбігли туди, то побачили як чоловіки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 відштовхували машину за кермом якої був ОСОБА_3 . Пояснила, що небачила скільки разів він наїхав на потерпілу, бо коли обернулась і побачила вже кінцевий результат. Автомобіль, яким керував ОСОБА_3 був припаркований в дворику, куди заїжджають водії, а по заду на узбіччі дороги був припаркований автомобіль ОСОБА_14 і до його ж авто була притиснута ОСОБА_7 . ОСОБА_3 відразу почав викликати швидку медичну допомогу, але дзвінок не приймали і потім будо вирішено везти потерпілу до лікарні в місто на авто ОСОБА_6 . ОСОБА_3 розкладав переднє крісло у машині, тоді як ОСОБА_14 та ОСОБА_15 допомагали ОСОБА_7 переміститись до ОСОБА_3 в машину. Коли потерпілу розмістили в салоні автомобівля обвинувачений, потерпіла та ОСОБА_6 поїхали до лікарні, а вона пішла на роботу.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні повідомив, що підвізши свого сина до ліцею, деякий час залишався біля закладу в машині дивився в телефон та бачив як обвинувачений ОСОБА_3 під`їхав машиною прям до воріт закладу. Після цього до узбіччя позаду машини ОСОБА_3 став ОСОБА_14 і коли ОСОБА_7 почала виходити, в той момент ОСОБА_3 здав назад і притиснув останню до машини ОСОБА_14 , потім від`їхав і знову здійснив наїзд, коли від`їхав, вийшов з машини і всі хто знаходився на території теж підбігли і почали допомагати. Пам`ятає, що обвинувачений телефонував на роботу, може для того щоб відпросить, а потім розправили крісло в машині, якою керував обвинувачений та допомогли помістили на нього потерпілу, так як вона вже сама тяжко ходила і вони разом з Мигловець поїхали в місто до лікарні.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні повідомив, що близько 8-ї години ранку 25.12.2025 року він як зазвичай їхав на роботу і по дорозі забрав свою сестру ОСОБА_7 та підвіз до її місця роботи - Млинківського ліцею. Припаркувавшись на узбіччі, бачив як вона вийшла з його машини і тільки закрила двері, почув її крик і сильний поштовх своєї машини. Коли заглушив своє авто вибіг до ОСОБА_7 то побачив, що авто яке було припарковане біля воріт ліцею ОСОБА_23 до його автомобіля. Далі він намагався відштовхнути авто, яким керував ОСОБА_3 . Коли машина від`їхала, він схопив її та посадив на пасажирське сидіння свого автомобіля і почав розпитувати як вона себе почуває, що трапилось, у відповідь потерпіла сказала, що їй погано і боляче. Після чого він сказав, що потрібно везти її до лікарні. Він не звертав уваги на водія, оскільки на той момент його цікавила доля сестри. На пропозицію ОСОБА_6 відвезти потерпілу в місто до лікарні, так як він все одно їде туди на роботу, категорично відмовився, оскільки порахував, що має везти той хто вчинив ДТП, потім він поїхав попереду, бо потрібно було взяти кошти. Коли приїхав в лікарню на Раківку, дізнався, що туди ніхто не поступав, зателефонував до пасажирів, що везли потерпілу, запитав, куди вони її везуть, отримавши відповідь, поїхав до ІІІ-ї міської лікарні, забіг до реєстратури пояснив ситуацію, йому дали візок, потім під`їхав ОСОБА_3 з потерпілою, він всадив в візок свою сестру і повіз до лікарні. Що робив обвинувачений на той момент його це не цікавило, головна його ціль – це життя та здоров`я його сестри.

Свідок ОСОБА_24 повідомила, що в той день коли трапилось ДТП, вона знаходилась на роботі. Їй зателефонував ОСОБА_14 і повідомив, що її мама потрапила в ДТП. Вона відпросилась з роботи приїхала до лікарні, там маму вже обстежували і разом з нею були ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_25 . На питання обвинуваченому, як це сталося, він розводячи руками відповів, що не знає, та, що по дзеркалам не дивився. Коли зареєстрували маму у лікарні з поясненнями всієї ситуації, до неї підійшла ОСОБА_6 повідомила, що їм необхідно їхати оскільки їх викликає поліція на місце вчинення ДТП та запропонувала банківську карту ОСОБА_3 у розпорядження, але вона відмовилась, порахувавши, що користування чужими банківськими картками схоже на шахрайство та повідомила, що якщо вони знімуть готівку то вона візьме надані їй кошти, проте ОСОБА_6 і ОСОБА_3 проігнорували дане зауваження і поїхали в с. Млинок, а вона зосталась з мамою в лікарні. В той самий день ввечері ОСОБА_6 зателефонувала до неї та розпитувала про стан потерпілої та зазначила, що на слідуючий день збираються в місто і хотіли б обсудити питання з фінансування та допомоги, час і місце вони не оговорювали. Коли вони приїхали, свідок була на роботі і вирватись, щоб поспілкуватись не було можливості. В той же день вони зідзвонились і ОСОБА_6 повідомила, що страхова компанія може виплатити суму відшкодування в розмірі 250000 гривень, якщо свідок зареєструє випадок, але ж коли вона поговорила з представником компанії, то було зрозуміло, що відшкодовують витрати не всі, і всю суму вони не отримають. Через деякий час вона сама звернулась до ОСОБА_6 з проханням про допомогу з лікування та реабілітації, але отримала відповідь, що вони допомагати не будуть оскільки завдану шкоду має покрити страховка, проте запропонувала їй допомогти як донці коштами на бензин, їжу, на що свідок відмовилась та просила допомогти поставити на ноги маму. Додала, що пропонувала ОСОБА_6 , під розписку надавати виписки та чеки, а вони покривати їх за необхідності, проте та повідомила, що вона не є учасником ДТП і ці питання повинні вирішуватись не з нею, вона виплачувати нічого не буде. Свідок, також, повідомила ОСОБА_6 , що оскільки вони не можуть прийти до спільної думки, вона порадилась з мамою і виріши залучити адвоката, та що всі зустрічі будуть відбуватись виключно через адвоката. Через місяць ОСОБА_3 вийшов на зв`язок і попросив про зустріч, сказав, що хоче допомогти, вона погодилась, визначили день, час і місце. Вони зустрілись в присутності адвоката, вона підготувала всі виписки, чеки, підрахунки, скільки пішло на лікування і скільки ще потрібно на реабілітацію, але обвинувачений сказав, що в нього таких коштів не має. Адвокат пропонував вносити свої пропозиції, думки, можливо якийсь компроміс, але від ОСОБА_3 ніякої відповіді не було. Через декілька днів вона знову написала повідомлення обвинуваченому, на що той надіслав СМС повідомлення про те, що ті суми що вона вказала для нього не підйомні і нехай даний спір вирішує суд. Далі почались судові засідання і до неї так ніхто і не звертався. З мамою на зв`язок ніхто з них не виходив і не допомагав.

Крім визнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_3 його вина в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні сукупністю доказів, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 .

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами та відеоматеріалами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспорної пригоди від 25.12.2025 року та долученими до нього схемою, фото таблицями до протоколу з загальним виглядом проїзної частини дороги, де сталось ДТП, розташуванням транспортного засобу, яким вчинено ДТП, детальним виглядом пошкодження задньої части транспортного засобу, яким вчинено ДТП /а.с. 85-98/;

- тестом на стан алкогольного сп`яніння проведений за допомогою алкотесту «Драгер 6810», за результатами тесту в 0,00 проміле, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не знаходився в стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення дорожно-транспортної пригоди/а.с. 99/;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх вилучення і медичною картою стаціонарного хворого № 13376, в якій зазначено, що пацієнтка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була госпіталізована 25.12.2025 року об 10 годині 00 хвилин з діагнозом закритий перелом правого поперечного відростку L5 хребця, закритого перелому бокових мас S1, S2 хребців зправа, лонних, сідничних кісток тазу, фіксація АЗФ, призначено операцію по змонтуванню АЗФ на тазі та виконано репозицію уламків, після операції призначено лікування та 31.12.2025 року виписано пацієнтку /а.с. 103-124/;

- висновком експерта № 4 ДСУ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 14.01.2026 року, згідно якого у громадянки ОСОБА_7 , 1975 року народження, на час звернення за медичною допомогою до КНМП, був перелом частки 5 поперекового хребця та 1-2 крижових хребців, а також множинний перелом кісток тазу (сідничних, лонних). Ці ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, що з урахуванням обставин справи могли виникнути при ДТП, здавлені тіла поміж автомобілями на рівні кісток тазу. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості які викликали тривалий розлад здоров`я більше як 21 день /а.с. 131-132/;

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 7/26-27 Кропивницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України від 15.01.2026 року, згідно якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля, марки Volkswagen Polo з державним номерним знаком НОМЕР_1 на момент огляду експертом і на момент настання розглянутої події знаходилися в працездатному стані і не мали ознак наявності несправностей, які ведуть до виникнення втрати цим тз його поперечної стійкості і раптовому для його водія уводу убік від смуги руху, яка обирається водієм, чи позбавленню цього водія можливості зниження швидкості автомобіля аж до його повної зупинки за допомогою робочого гальма з відомою водію ефективністю /а.с. 134-139/;

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 9/26-27 Кропивницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України від 16.01.2026 року яким встановлено, що автомобіль, марки Volkswagen Polo з державним номерним знаком НОМЕР_1 контактував з пішоходом своєю задньою частиною правіше емблеми марки автомобіля /а.с. 141-144/;

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 8/26-27 Кропивницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України від 16.01.2026 року яким встановлено, що за результатами проведеного дослідження, зроблено висновок, що невідповідність дій водія, автомобіля марки Volkswagen Polo ОСОБА_3 вимогам п.п. 2.3.(б), 10.1 та 10.9 ПДР перебувають в причинному зв`язку з ДТП, що сталася /а.с. 145-149/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.01.2026 року, згідно якого встановлено обставини вчиненого ДТП за участю ОСОБА_3 , що підтверджується схемою до протоколу слідчого експерименту та наявним DVD-R диском з відповідним відеозаписом проведення слідчого експерименту /а.с. 170-174/;

- консультаційним висновком лікаря невролога від 13.01.2026 року, згідно якого у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спостерігається помірний депресивний епізод з соматичними симптомами вторинна полінейропатія М 5.54.2 Цервікалгія /а.с. 201/;

- згідно квитанцій № 10.001-26-07842-1 від 24.02.2026 року, № 10.001-26-07842 від 06.03.20226 року, страхова компанія відшкодувала ОСОБА_7 кошти в сумі 41867,61 гривень /а.с. 202/.

Зазначені вище докази суд визнає належними, допустимими і достовірними та приймає в основу обвинувального вироку, так як вони отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні дані які б свідчили, що ці докази здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Суд не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта та показанням свідків, які не перебувають з обвинуваченим ОСОБА_3 у неприязних стосунках, причин оговорювати обвинуваченого у них немає, а їхні показання є послідовними, та такими, що узгоджуються між собою, є належними та допустимими доказами.

Таким чином, наявні у справі докази, повністю і детально між собою узгоджуючись, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Докази, покладені судом в обгрунтування вироку, отримані у відповідності до діючих процесуальних правил.

Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд вважає із достовірністю встановленою та доведеною вину ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, обставини його вчинення, наслідки, які настали, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

За місцем роботи та проживання обвинувачений ОСОБА_3 характеризується позитивно, не одружений, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, працює вчителем історії в Онуфріївському ліцеї Онуфріївської селищної ради та у Млинківському ліцеї Онуфріївської селищної ради, раніше не судимий, у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та визнання вини.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зважаючи на вимоги ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який вчинив нетяжкий злочин, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви. Також суд враховує особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

При обранні покарання суд також враховує висновки досудової доповіді Олександрійського РС № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області щодо обвинуваченого за якою вбачається можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами, в межах санкції відповідної частини статті, що, на думку суду, має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання у виді обмеження волі й вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Саме такий вид покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, та є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання.

Частиною 1 статті 534 КПК України, регламентовано, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Також, частиною 1 статті 165 КВК визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку, тому початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 20 серпня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався та підстав для обрання такого суд не вбачає.

Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів в розмірі 8057 гривень 52 копійок слід стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 20 серпня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у кримінальному провадженні на проведення судових експертиз в розмірі 8057 гривень 52 копійок.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Скасувати арешт автомобіля марки «Volkswagen polo», білого кольору, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серія НОМЕР_2 , який накладено ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.12.2025 року.

Речовий доказ: автомобіль марки «Volkswagen polo», білого кольору, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серія НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні власника ОСОБА_6 - залишити у її розпорярдженні.

Речовий доказ: оригінал медичної карти амбулаторного хворого № 13376 від 25.12.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться на зберіганні у Комунальному некомерційному медичному підприємстві "ЛІЛ Кременчуцька" - залишити на зберіганні у Комунальному некомерційному медичному підприємстві "ЛІЛ Кременчуцька".

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1