Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №346/3974/20 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3974/20

Провадження № 2/346/17/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судових засідань Пігуляк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

02.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 червня 2020 року шлюб між ними розірваний.

Під час шлюбу подружжям було набуто майно, а саме жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу; приміщення тваринницької ферми для заняття підприємницькою діяльністю в АДРЕСА_2 ; автомобіль марки "Skoda Octavia», 2007 року випуску, що в розумінні статті 60 Сімейного кодексу України вважається об?єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так як відносини подружжя грунтувалися на принципі взаємної довіри, у Позивача були відсутні підстави для заперечень проти оформлення права власності виключно на Відповідача. У зв?язку з тим, що усе майно подружжя реєструвалося на Відповідача, у Позивача відсутні будь-які документи на право власності, а Відповідач в свою чергу, відмовляється від надання таких документів, чи хоча б їх копій. З урахуванням таких обставин, Позивач не може надати підтверджуючі документи, а тому змушений звернутися до суду із заявою про їх витребування.

Тобто до майна, що є спільною сумісною власністю подружжя відноситься, зокрема:

1. Жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , середня ринкова вартість якого на момент подання позовної заяви складає - 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч п?ятсот ) гривень 00 копійок;

2. Земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . площею 0.20 га.

3. Автомобіль марки «SKODA Octavia», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; середня ринкова вартість якого складає - 180 600 (сто вісімдесять тисяч шістсот) гривень 00 копійок;

4. Приміщення тваринницької ферми для заняття підприємницькою діяльністю в АДРЕСА_2 , середня ринкова вартість якого на -мент подання позовної заяви складає - 1 000 000 (один мільйон ) гривень 00 копійок.

Відповідач з метою зайняття підприємницькою діяльністю 02.05.2018 року зареєструвався як ФОП, зареєструвавши види діяльності виготовлення виробів із бетону для будівництва, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. З цією метою для ведення підприємницької діяльності відповідач за спільно нажиті кошти придбав примішення тваринницької ферми для заняття підприємницькою діяльністю в селі Малий Гвіздець по АДРЕСА_2 , в 2017 році, вартість даної тваринницької ферми на даний час становить 1 000 000 гривень.

Ухвалою судді П?ятковського В.І. від 06 жовтня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року у справі призначено автотоварознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою від 05 серпня 2022 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 24 травня 2023 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року справу прийнято до свого провадження на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2024 року.

Ухвалою судді від 10 червня 2025 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою від 15 травня 2026 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.02.2021 року від представника відповідача адвоката Тарасенка В.С. надійшов відзив, в якому останній зазначив, що відповідачем позовні вимоги не визнаються з огляду на наступне.

Зокрема, у своїй позовній заяві позивач зазначає, що дійсна ринкова вартість майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності підлягає поділу, яка на думку, позивача становить 2 380 600 (два мільйони триста вісімдесят тисяч шістсот), з яких:

1) 1200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень становить вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

2) 180 600 (сто вісімдесят тисяч шістсот) гривень становить вартість автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 ;

3) 1 000 000 (один мільйон гривень) становить вартість приміщення у АДРЕСА_2 .

Однак, позивачем до позовної заяви не долучено жодного належного доказу, який би підтверджував таку вартість вищевказаного майна, більше того, із змісту позовної заяви та доданих до неї документів взагалі не зрозуміло яким чином здійснено розрахунок зазначеної суми, особливо з огляду на те, що даний розрахунок є очевидно неправильним, оскільки при його здійсненні не взято до уваги вартість земельної ділянки, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,20 га, яка позивачем не вказується взагалі.

Також, як вбачається із змісту позовної заяви (сторінка № 1, абзац № 5) позивачем зазначається одразу дві суми вартості житлового будинку, зокрема за допомогою цифрового позначення вказана сума 1 200 000 грн, а при розшифровці зазначеної суми словами вказана вже інша вартість: один мільйон двісті тисяч пятсот гривень, таким чином не зрозуміло, яку саме суму брати до уваги суду при розгляді даного позову.

Крім того, позивач у своїй відповіді зазначила про відмову відповідача у наданні документів на право власності або копій таких документів, однак нею не надано доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно зверталась до відповідача з даного приводу.

Аналогічним чином, позивачем зазначено про намір відповідача без відома і участі позивача відчужити на свою користь спільно нажите майно, вказано про вчинення відповідачем перешкод у користуванні спільний майном. однак будь-якого підтвердження таких своїх аргументів позивач також не надає. Крім того, позивачем зазначено, що нею вживалися заходи досудового врегулювання спору, однак жодних доказів, які б могли підтвердити зазначені обставини нею також не надано.

22 березня 2021 року позивачка подала відповідь на відзив.

24 квітня 2025 року позивач подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила визнати за нею - ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на:

1. 1/2 (одну другу) частину будівельних матеріалів, які вкладені у конструктивні елементи об?єкту самочинного будівництва - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 :

- конструктивні елементи житлового будинку: фундамент бутобетонний, стіни дерево, цегла, бетонні блоки, покрівля з металочерепиці, підлога з плитки, паркету, ламінату;

- конструктивні елементи стодоли: фундамент бутобетонний, стіни дошка, покрівля шифер, підлога глинобитна;

- конструктивні елементи комори: фундамент бутобетонний, стіни дерево, покрівля шифер, перекриття дерево, підлога дошка;

- конструктивні елементи стайні: фундамент бутобетонний, стіни дерево, покрівля шифер, перекриття дерево, підлога бетон;

- конструктивні елементи гаражу: фундамент бетон, стіни цегла, покрівля металочерепиця, перекриття дерево, підлога бруківка;

- конструктивні елементи альтанки: фундамент бетон, стіни камінь бутовий, покрівля толь, перекриття дерево, підлога бетон;

- конструктивні елементи вбиральні: фундамент дерев?яні стовпи, стіни дошка, покрівля щифер, підлога дошка;

- конструктивні елементи криниці: бетонні кільця; конструктивні елементи воріт: металопрофіль в кам?яних стовпах;

- конструктивні елементи огорожі: металопрофіль в металевих стовпах на бетонному фундаменті і шиферна плита в бетонних стовпах.

2. 1/2 частину господарської споруди (корівник), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

3. 1/2 частину автомобіля марки «SKODA Octavia» 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Визнати за відповідачем право власності на іншу 1/2 частину вказано спільного майна подружжя.

Зміна предмета позову прийнята судом та суд проводить розгляд даної справи в межах остаточно сформульованих в заяві від 24 квітня 2025 року позивачкою вимог.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги в редакції, викладені в заяві від 24 квітня 2025 року підтримали в повному обсязі та просять задовольнити.

Представник відповідача адвогкат Волошанська О.І. проти позову заперечила частково. Щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину господарської споруди (корівник), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 не заперечила. Щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину автомобіля марки «SKODA Octavia» 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 заперечила з тих підстав, що автомобіль є неподільною річчю, а отже належним способом захисту у даній ситуації, що відповідало б практиці ВС є вимога про стягнення на її користь половини вартості автомобіля або визнання за нею права власності на весь автомобіль з компенсацією відповідачу половини його вартості. Щодо вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1/2 (одну другу) частину будівельних матеріалів, які вкладені у конструктивні елементи об?єкту самочинного будівництва - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , також заперечила, вказала, таке суперечить правовим висновкам ВС, оскільки позивачкою не встановлено вартості таких будівельних матеріалів, а тому рішення про визнання за нею половини вартсті будматеріалів не буде реалізоване.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписом ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб 02.10.2001 року, що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_2 виданого Старогвіздецькою сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області 02.10.2001 року.

Від цього шлюбу сторони мають двоє дітей: ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 « ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24 червня 2020 року шлюб між сторонами розірваний, на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду у справі № 346/1762/20 від 24.06.2020 року.

02.05.2018 року відповідач зареєструвався як ФОП, зареєструвавши види діяльності КВЕД 23.61.Виготовлення виробів із бетону для будівництва, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку 01 березня 2004 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_3 . Продаж вчинено на суму: 32 575,00 гривень.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 02.04.2004 року будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано в книзі 3, номер запису 272. Власник ОСОБА_4 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 19.08.2015 року зареєстровано обєкт нерухомого майна: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа 1383,4 кв.м. Власник: ОСОБА_4 .

Згідно копії рішення від 22 травня 2015 року № 394-29/2015 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки – для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га і для обслуговування цеху по виготовленню бруківки, під який реконструюється існуючий корівник.

З копії рішення суду від 14 липня 2015 року за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлову будівлю (корівник №4) загальною пощею 1 383,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно технічного паспорта будівлі, станом на 14.03.2025 року при проведенні технічної інвентаризації встановлено, що загальна площа літ."А" збільшилася з 1383,4 кв.м на 1411,1 кв.м, в результаті допущеної помилки при проведенні попередньої інвентаризації (не було проінвентаризовано пр. 4-6.

Згідно висновку судового експерта Худака М.Я. №07/05/26 від 07.05.2026 року встановлено,що підсумки візуально-інструментального обстеження Підсумовуючи результати візуально-інструментального обстеження, експерт встановлює, що досліджувана нежитлова будівля одноповерхова, цегляна, із кроквяною системою даху, покриття: азбестоцементні листи, в?їзд і виїзд на територію здійснюється через ворота, територія частково огороджена. У нежитловій будівлі розташовані допоміжні приміщення. Технічний стан будівлі - задовільний. Територія частково вимощена бруківкою, заїзд із дороги загального користування, під?їзде покриття - асфальтне. Будівля найймовірніше 1960х рр. побудови.

Фактичне розташування внутрішніх приміщень будівлі відповідає технічному паспорту на виробничий будинок від 1403.2025 р. виконаний ФОП ОСОБА_8 .

У порівнянні із планом приміщень нежитлової будівлі що міститься технічному паспорті на громадський будинок, виконаний ПП ОСОБА_9 , станом на 20.03.2015 р. (том 1, а. с. 134-138) у нежитловій будівлі наявні зміни у плануванні приміщень, а саме:

- перегородка демонтована і частина приміщення IV площею 129,4 кв.м. включена у загальну площу приміщення 1-1 площею 1359,1 кв.м.;

- приміщення 1-4 комора площею 7,7 кв.м, 1-5 комора площею 10,7 кв.м, 1-6 комора площею 7,9 кв.м - (відповідно до найменування у технічному паспорті від 14.03.2025 р. ФОП ОСОБА_8 .), у матеріалах технічної інвентаризації ПП ОСОБА_9 від 20.03.2015 р. не числяться і на плані поверху відсутні. Дані три приміщення знаходиться в аварійному стані.

До складу нежитлової будівлі належать ті господарські будівлі та споруди, що зазначені у технічному паспорті на виробничий будинок від 14.03.2025 р. виконаний ФОП ОСОБА_8 (том 2, а. с. 49-54) та додатково влаштоване вимощення (цементне та бруківка).

Згідно з «Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (на заміну ДК 018-2000, дата початку дії: 01.01.2024) досліджувана нежитлова будівля (корівник № 4) класифікується за кодом 1271 - нежитлова сільськогосподарська будівля.

Внаслідок змін в характеристиці вказаної будівлі (виявлених будівельних роботах) тип будівлі і надалі залишається - нежитлова будівля, з можливим різним функціональним призначенням: сільськогосподарська, промислова чи складська будівля.

З візуального обстеження встановлено, що у приміщенні 1-1 нежитлове приміщення площею 1359,1 кв.м. (відповідно до найменування у технічному паспорті від 14.03.2025 р. ФОП ОСОБА_8 ), зберігаються будівельні матеріали (щебінь дрібної фракції, пісок, резервуари для рідини), промислове обладнання та бруківка (див. фотофіксацію - дослідження по першому питанню).

Тому на даний час фактичне функціональне призначення даної будівлі може бути як складська або промислова будівля.

Експерт зазначає, що демонтаж внутрішніх перегородок, заміна існуючих заповнень віконних прорізів та влаштування настилу підлоги із бруківки - не передбачає капітальне втручання в огороджувальні та несучі конструкції.

Оцінюючи вказані докази, суд не вбачає підстав розцінювати нежитлову будівлю (корівник) в АДРЕСА_2 як самочинне будівництво, тому воно підлягає поділу між колишнім подружжям як майно, придбане за час шлюбу.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Skoda Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 придбано ОСОБА_4 14.03.2019 року, тобто за час шлюбу.

З висновку експерта №СЕ-19/109-22/1870-АВ від 29 липня 2022 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля Skoda Octavia реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 станом на 11.02.2022 року становила 154 510,00 грн.

Домовленість щодо поділу вказаного майна в позасудовому порядку між сторонами відсутня, шлюбний договір не укладався, що стало підставою для звернення позивачки із даним позовом до суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, судом встановлено, що спірне майно було придбано під час перебування позивача та відповідача у шлюбі та зі згоди позивача, що підтверджується матеріалами справи, і належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, тобто, в основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. При цьому, принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Також, частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (абзац перший пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення учасників в судовому засіданні суд встановив, що спірне майно, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нежитлова споруда (корівник), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та автомобіля марки «SKODA Octavia» 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , придбано під час перебування сторін у шлюбі, набуте ними за спільні кошти, не відноситься до майна, яке не належить до спільної сумісної власності, а тому позивач має право на поділ такого майна.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Зважаючи на те, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави для відступу від засади рівності часток подружжя відповідно до ч. 2 та 3 ст. 70 СК України (ухилення від участі в утриманні спільної дитини, витрати майна на шкоду інтересам сім`ї тощо), суд вважає, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відсутні.

Твердження представника відповідача про те, що визнання за позивачкою права власності на частки автомобіля як неподільної речі є неналежним способом захисту та не відповідає практиці ВС, суд зазначає наступне.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Велика Палата ВС у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 дійшла висновку, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України, згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі.

Велика Палата ВС відступила від сформульованого, зокрема, у постановах ВСУ від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 та КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі №559/609/15 висновку про те, що суд має визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності у разі, коли відповідач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду кошти за частку позивача у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, а останню не можна поділити в натурі відповідно до часток.

Крім того, ВП ВС відступила від сформульованого, зокрема, у постановах ВСУ від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 та КЦС ВС від 29 серпня 2019 року у справі №371/1369/15-ц висновку, що для вирішення питання про застосування ч. 2 ст. 364 ЦК України юридичне значення має те, чи сплачує співвласник-відповідач, який володіє та користується спільним майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, чи спроможний співвласник-відповідач виплатити співвласникові-позивачеві грошову компенсацію вартості його частки, і чи не буде така виплата надмірним тягарем.

При розгляді даної справи сторони не порушували питання про отримання грошової компенсації та попереднього внесення одним із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як стверджує позивачка, що не заперечується відповідачем, спірний транспортний засіб знаходиться у володінні та користуванні відповідача (переданий у користуванню родичу відповідача), відповідачка ним не користується. Вимоги щодо стягнення з відповідача половини вартості спірного транспортного засобу та залишення його у власності відповідача позивачка перед судом не ставить, тому суд змушений погодитись з позовними вимогами та визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності, що тягне припинення права спільної сумісної власності на це майно.

Щодо вимоги про визнання за позивачкою права вності на 1/2 частину будівельних матеріалів, які вкладені у конструктивні елементи об?єкту самочинного будівництва - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 суд враховує наступне.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

До таких висновків дійшов ВС у своїй постанові від 28 лютого 2025 року у справі № 405/7250/17.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).

Конкретизуючи правові позиції, викладені у постанові від 12 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22 зазначила, що по суті, висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 необхідно читати так: «у разі неможливості поділу [яка обумовлюється входженням до складу відповідного об`єкта самочинно збудованих споруд] незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку».

У тому ж разі, коли об`єкт не має ознак самочинного будівництва, проте не вводиться в експлуатацію з вини одного з подружжя (формального забудовника), то суд має право визнати за іншим з подружжя (співвласником) право на частку в об`єкті незавершеного будівництва, усунувши невизначеність у правовому режимі відповідної споруди.

З висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, про те, що з урахуванням конкретних обставин справи [зокрема, волі сторін] суд може залишити такий об`єкт одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію, суд погоджується.

Судом встановлено, що за час шлюбу відповідачем за кошти подружжя 01 березня 2004 року придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_3 загальною площею 95,4 кв.м.

За час шлюбу за спільні кошти подружжя вказаний житловий будинок реконструйовано без оформлення проектної та дозвільної документації, що призвело до збільшення його загальної площі.

Згідно технічного паспорта від 14 березня 2025 року на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , площа житлового будинку становить 206,0 кв.м. Реконструкція житлового будинку літ.А, будівництво гаража, літ.Д та альтанки літ.Е проведено без дозвільних документів, що в силу положень ст. 376 ЦК України вважається самочинним будівництвом.

Житловий будинок, капітальну реконструкцію якого проведено колишнім подружжям за відсутності затвердженого проєкту та відповідних дозвільних документів, а також який не прийнято в установленому законом порядку в експлуатацію, є самочинним будівництвом. У такому разі право власності на реконструйований будинок не виникає у жодного з подружжя, тому він не підлягає поділу і на нього не можна визнати право спільної сумісної власності.

Як зазначає Верховний Суд у свої постанві від 28.02.2025 року №405/7250/17, у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.

З огляду на такі правові позиції Верховного Суду, на переконання суду, вимога позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, які вкладені у конструктивні елементи вказаного об?єкту самочинного будівництва є законною та обгрунтованою.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів на спростуваня презумпції права спільної сумісної власності на спірне майно не надав та не обгрунтував підстав для відступу від засад рівності часток подружжя.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно з пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року (із змінами) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням зазначеного суд стягує судовий збір з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст.60, 61, 69, 70, 71, 163 СК України, ст.ст. 4, 10-13, 43, 44, 76-81, 83, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право на:

1/2 (одну другу) частину будівельних матеріалів, які вкладені у конструктивні елементи об?єкту самочинного будівництва - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 :

- конструктивні елементи житлового будинку: фундамент бутобетонний, стіни дерево, цегла, бетонні блоки, покрівля з металочерепиці, підлога з плитки, паркету, ламінату;

- конструктивні елементи стодоли: фундамент бутобетонний, стіни дошка, покрівля шифер, підлога глинобитна;

- конструктивні елементи комори: фундамент бутобетонний, стіни дерево, покрівля шифер, перекриття дерево, підлога дошка;

- конструктивні елементи стайні: фундамент бутобетонний, стіни дерево, покрівля шифер, перекриття дерево, підлога бетон;

- конструктивні елементи гаражу: фундамент бетон, стіни цегла, покрівля металочерепиця, перекриття дерево, підлога бруківка;

- конструктивні елементи альтанки: фундамент бетон, стіни камінь бутовий, покрівля толь, перекриття дерево, підлога бетон;

- конструктивні елементи вбиральні: фундамент дерев?яні стовпи, стіни дошка, покрівля щифер, підлога дошка;

- конструктивні елементи криниці: бетонні кільця; конструктивні елементи воріт: металопрофіль в кам?яних стовпах;

- конструктивні елементи огорожі: металопрофіль в металевих стовпах на бетонному фундаменті і шиферна плита в бетонних стовпах;

1/2 частину господарської споруди (корівник), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

1/2 частину автомобіля марки «SKODA Octavia» 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) 10 930 (десять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителька: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , житель: АДРЕСА_1 .

Суддя: Сольський В. В.