Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №905/169/25 (905/125/20) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 905/169/25 (905/125/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Краснолиманське": Шох С.М.,

ДП "Вугільна компанія Краснолиманська": не з`явився,

Міністерства енергетики України: Їжаківський А.О., Каменська К.С.,

Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: не з`явився,

Офісу Генерального прокурора: Кондратюк Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 (колегія суддів у складі: Жельне С.Ч. - головуючий, Тихий П.В., Гребенюк Н.В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2026 (суддя Величко Н.В.)

у справі № 905/169/25 (905/125/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

до Державного підприємства "Вугільна компанія Краснолиманська"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Міністерство енергетики України; 2) Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,

за участю Офісу Генерального прокурора

про стягнення коштів,

у межах справи №905/169/25

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" 09.01.2020 звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 1106974635,00 грн (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 25.02.2020, 15.04.2021 та про зменшення позовних вимог від 22.09.2021) від самовільного користування надрами, наданими позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003 та акта про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 №2724.

2. Позов мотивовано тим, що відповідач протягом 2014-2015 років безпідставно та неправомірно здійснював гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянок надр, наданих у користування позивачу на підставі вказаних спеціального дозволу та акта, в порушення вимог статті 24 Гірничого закону України, внаслідок чого відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу позивача на 130000 тонн, що завдало збитки позивачу.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

5. Постановою Верховного Суду від 07.02.2023 рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Зазначену постанову мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин щодо чинності у спірному періоді спеціального дозволу на користування надрами, наданого позивачу (тобто чи зупинялася дія цього дозволу), а також щодо правомірності передання позивачем на користь відповідача свого права користування родовищем кам`яного вугілля шляхом укладення договору №569/12 від 30.12.2003; а отже, не встановили, кому саме було завдано збитків внаслідок видобування відповідачем у межах шахти "Краснолиманська" кам`яного вугілля в спірному періоді (позивачеві чи навколишньому природному середовищу) та, відповідно, на чию користь підлягають стягненню збитки в разі доведення всіх складових елементів притягнення до такого виду відповідальності (позивача чи в дохід держави).

7. Під час нового розгляду справи позивач подав заяву від 25.07.2023 про збільшення позовних вимог до 6070861634,16 грн та заяву від 31.01.2024 про зменшення позовних вимог до 4489894483,04 грн. При цьому позивач змінив період нарахування збитків - з 08.11.2014 до 01.11.2017.

8. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 відкрито провадження у справі №905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", введено процедуру розпорядження майном боржника.

9. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 справу №905/125/20 передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області в межах справи №905/169/25 про банкрутство ТОВ "Краснолиманське".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Державна служба геології та надр України надала позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами №3316 від 19.12.2003, до якого в подальшому внесено зміни відповідно до наказів Держгеокадастру України №174 від 28.04.2012 та №440 від 30.08.2013.

11. У вказаному спеціальному дозволі визначено: вид користування надрами - видобування; мета користування надрами - продовження видобування кам`яного вугілля та супутніх корисних копалин; назва родовища - технічні межі шахтного поля ТОВ "Краснолиманське" на полі діючої шахти "Краснолиманська", пласти m42, Із, k5+ k5B; визначено географічні координати; місцезнаходження - Донецька область, Красноармійський район; площа - 19,09 км2; вид корисної копалини - кам`яне вугілля; супутні - германій, газ (метан) вугільних родовищ; загальний обсяг запасів на час надання дозволу - вугілля (тис.т): балансові кат. В+С1-43336 (В-29216, С1-14120); позабалансові кат. С1-811 (у тому числі за потужністю С1-262, за ГТУ- С1-549); у тому числі коксівне балансові кат. В+С1-33238; германій балансові кат. С2 -77,0; газ - С1-385 млн. м3, С2-53 млн. м3; джерело фінансування робіт, які планує виконати надрокористувач - недержавні кошти; особливі умови - виконання рекомендацій ДКЗ України, протокол 04.04.2013 №2883; виконання умов Мінприроди України, Держуправління охорони навколишнього природного середовища, Держгірпромнагляду, Мінпаливенерго, своєчасна і у повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету, щорічна звітність перед Держгеонадрами України про стан запасів корисних копалин за формою 5-гр, 6-гр тощо; строк дії дозволу - 19 років, до 19.12.2032; угода про умови користування ділянкою надр: від 13.11.2013 за №3316.

12. 24.12.2013 Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки видала позивачу акт про надання гірничого відводу (внесено до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 за №2724) з метою розробки родовища кам`яного вугілля в технічних межах шахтного поля позивача на полі діючої шахти "Краснолиманська", пласти m42, Із, k5+k5B у Красноармійському районі Донецької області площею 2883,0 га до 19.12.2032.

13. 30.12.2003 позивач і відповідач уклали договір №569/12 (далі - Договір) про надання послуг виробничого характеру, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги, необхідні для здійснення позивачем усіх процесів виробництва, починаючи від виконання операцій технологічного комплексу поверхні, до розкриття і підготовки запасів вугілля, їх видобування в межах її гірничого відводу, збагачення і охорони праці, правил техніки безпеки, правил технічної експлуатації, промсанітарії та екології, виконання складських операцій, надання послуг соціального характеру.

14. Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 Договору позивач прийняв на себе зобов`язання організовувати роботи у відповідності з розробленими і погодженими сторонами графіками, по виконанню інтенсивного розкриття, підготовки та відпрацюванню запасів в межах власного гірничого відводу. Відповідач зобов`язався надавати послуги необхідні для здійснення усіх процесів виробництва, зокрема, розкриття та підготування запасів вугілля та їх видобування в межах гірничого відводу, збагачення та реалізації, а також виконувати спільно встановлені сторонами плани і графіки ведення робіт з підготовки і відпрацюванню запасів.

15. У підпункті 2.1.5 пункту 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 27.06.2013 №8) сторони визначили обов`язок відповідача щодо складання та надання позивачу відповідних актів виконаних робіт та обов`язок позивача щодо погодження та підписання наданих актів виконаних робіт, а саме: підписувати акт наданих послуг, який свідчить про обсяги та вартість виконаних відповідачем робіт. Зазначений акт готується відповідачем і передається на підпис позивачу в двомісячний термін з періоду виконання послуг. Позивач зобов`язується протягом трьох робочих днів з моменту отримання акта його підписати і повернути відповідачу. У разі наявності у позивача достатніх підстав для відмови підписати акт виконаних робіт вона в цей же термін повертає відповідачу неоформлений акт з додатком письмових заперечень по суті акта.

16. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору продукція позивача видається на поверхню відповідачем; порядок обліку видобутку, видачі його на поверхню узгоджуються додатковим договором.

17. Відповідно до пункту 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди №7) вартість наданих послуг визначається на підставі актів виконаних робіт, наданих відповідачем позивачу відповідно до фактично виконаних обсягів і на підставі висновку про прийнятність і правильність застосування Методики визначення фактичних загальношахтних витрат по ДП "ВК "Краснолиманська", що підлягають відшкодуванню ТОВ "Краснолиманське" згідно з договором №569/12 від 30.12.2003., затвердженої Інститутом економіки промисловості НАН України 17.01.2006. До загальношахтних витрат включаються всі витрати по електроенергії, за винятком ЦЗФ Краснолиманська і об`єктів соціальної сфери, які не перебувають на території проммайданчика, і загальношахтні витрати будуть розподілятися пропорційно видобутку рядового вугілля, відповідно до певної формули. Для обліку фактичних простоїв щомісяця до 30 числа поточного місяця позивач надає заявку на надання послуг виробничого характеру відповідачу згідно з плановими обсягами на наступний місяць з видобутку і проведення гірничих виробок. Відповідач за розрахунковий місяць надає позивачу до оплати акт виконаних послуг на підставі акту фактичного виконання заявлених послуг, затвердженого представниками позивача.

18. Пунктом 4.2 Договору встановлено, що сторони здійснюють розрахунки між собою грошовими коштами, згідно з наданими за актами виконаних робіт рахунками за фактично надані послуги не пізніше 20 днів після приймання робіт.

19. Строк дії Договору (в редакції згідно з додатковою угодою №11 від 20.06.2014) - з моменту його підписання до 19.12.2032.

20. Сторони погодили, що при виникненні форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, строк Договору продовжується на період таких обставин тільки в тому разі, якщо ці обставини безпосередньо впливають на виконання Договору (пункт 9.1 Договору).

21. За інформацією Служби безпеки України (лист №33/2117 від 13.06.2014), 07.04.2014 прийнято рішення про проведення антитерористичної операції (далі - АТО) в Донецькій, Луганській і Харківській областях, у ході проведення якої уповноважені правоохоронні органи виявляють та розслідують численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об`єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створили загрозу життю і здоров`ю людей, збереженню їх майна, обмежили свободу пересування територією зазначених областей.

22. Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 у зв`язку з проведенням АТО на сході України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

23. 05.09.2014 територію ДП "ВК "Краснолиманська", всі виробничі та побутові будівлі, які знаходилися в оренді у позивача, захоплено невідомими озброєними людьми, що призвело до: відсторонення органів управляння підприємства від контролю за виробничими процесами та управляння трудовим колективом; відсутності в уповноважених органів управління фізичної можливості перебувати на території підприємства та керувати фінансово-господарською діяльністю товариства; позбавлення органів управління підприємства можливості забезпечувати видобування, облік та реалізацію готової вугільної продукції; знищення виробничо-технологічної, геологічної документації, документації з надрокористування, фінансово-бухгалтерської документацій підприємства тощо.

24. Наказом від 10.09.2014 №1861 "Про встановлення простою виробничих дільниць підприємства" у зв`язку з безпідставним припиненням відповідачем надання послуг виробничого характеру відповідно до умов Договору з 05.09.2014 та орієнтовно до 30.09.2014 визначено періодом простою виробничих одиниць підприємства з видобутку вугілля №1, №8, №10 та підготовчих робіт №1, №2 з причин, не пов`язаних з виною працівників.

25. Позивач звернувся до відповідача з листом від 27.11.2014 щодо позбавлення його можливості здійснювати господарську діяльність у зв`язку із протиправним озброєним захопленням особами території відповідача та позивача, які розташовані за однією адресою та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільною компанією та її виробничим комплексом; про такі обставини він направив заяви про злочини та відповідне повідомлення до правоохоронних органів та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Позивач повідомив відповідача про вимушене тимчасове припинення виробничої діяльності та запропоновував додатково здійснювати двосторонній обмін інформацією щодо усунення зазначених обставин непереборної сили та можливості відновлення виробничої діяльності.

26. Сертифікатом №1718 від 20.11.2014 Торгово-промислової палати України засвідчено настання обставин непереборної сили (форс-мажору), передбачених умовами Договору - захоплення підприємства озброєними особами; початок дії обставин форс-мажору - 05.09.2014.

27. Дію спеціального дозволу №3316 було зупинено на підставі наказу від 19.05.2015 №122 та поновлено наказом від 25.12.2015 №446. У подальшому дія спеціального дозволу №3316 у межах періоду, за який заявлено збитки не зупинялася.

28. 08.06.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про намір відновити виробничу діяльність з видобутку кам`яного вугілля в межах свого гірничого відводу та відновлення виконання умов господарських договорів, зокрема, раніше укладених з відповідачем, для чого просив забезпечити директору та працівникам товариства безпечний прохід на територію підприємства. Вказаний лист було залишено без відповіді, доступ працівникам позивача на територію підприємства відновлено не було.

29. 23.12.2015 позивач направив відповідачу вимогу про забезпечення дотримання законних інтересів та відновлення порушених господарських прав позивача, наполягав на: створенні робочої групи із залученням представників товариства для спільного обстеження та огляду майна і гірничих виробок товариства; проведенні спільно з представниками відповідача інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів товариства; спільному розробленні плану заходів з відновлення виробничої діяльності товариства з одночасним відновленням надання відповідачем послуг виробничого характеру за Договором.

30. 29.03.2016 Головне управління держпраці у Донецькій області склало акт перевірки суб`єкта господарювання №06.4-08 за результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов`язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини в частині дотримання вимог гірничого законодавства відповідачем, за місцем розташування гірничого відводу позивача з метою визначення обсягу гірничої маси (із зазначенням конкретної частки вугілля в цій масі), що була фактично видобута відповідачем у період з 05.09.2014 до 01.03.2016 в межах шахтного поля позивача.

31. Під час перевірки вивчено маркшейдерську, геологічну та іншу документацію відповідача та позивача, на підставі якої з вересня 2014 по березень 2016 року вівся маркшейдерський облік видобутку вугілля на зазначених підприємствах. Перевіркою встановлено, що у вказаний період маркшейдерські виміри у шахті та розрахунки обсягів виконаних робіт та видобутку вугілля в межах ділянки надр, яка надана у користування позивачу, здійснювався відповідними службами відповідача.

32. Згідно з вказаним актом встановлено обсяг видобутку за період з 01.09.2014 до 01.03.2016 в межах ділянки надр, яка надана у користування позивачу, рядового вугілля 2213372 тонн, по чистим вугільним пачкам 1506541 тонн. Під час перевірки виявлено, що з вересня 2014 року до 28.03.2016 відповідач несанкціоновано веде гірничі роботи по пластам l3, м42 та к5 за межами ділянки надр, яка надана у користування відповідачу згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №4403 від 28.09.2007, у межах ділянки надр, яка надана у користування позивачу згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003, що є порушенням вимог статей 19, 24 Гірничого закону України.

33. У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачу запропоновано зупинити роботи по пластам l3, м42 у межах ділянки надр, яка надана у користування позивачу за спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

34. 23.10.2017 позивач звернувся з листом до відповідача з вимогами про: забезпечення працівникам позивача доступу до їх робочих місць в офісних та виробничих приміщеннях за місцезнаходженням товариства на території відповідача; вжиття заходів щодо повернення у володіння позивача належного йому майна, яке наразі знаходиться на території відповідача, в тому числі у гірничих виробках; припинення діяльності в межах гірничого відводу, визначеного спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

35. На вказане звернення позивач отримав лист відповідача з пропозицією щодо створення спеціальної комісії.

36. 01.11.2017 за результатами роботи спеціальної комісії проведено спільну нараду представників позивача та відповідача, за підсумками якої прийнято протокольне рішення та вирішено таке:

1. Внаслідок протиправних дій з 01.10.2014 без будь-яких правових підстав у примусовому порядку припинено функціонування позивача. Органи прокуратури кваліфікували зазначені протиправні дії за частиною 3 статті 289, статтею 356, частиною 5 статті 191, статтею 341, частиною 3 статті 190, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 147, частиною 1 статті 172, частиною 5 статті 186, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 240, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 357, частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України та розслідують у межах кримінального провадження №12014050000000546, матеріали виділеного кримінального провадження №42016050000000202 передано до суду. З 01.10.2014 і до моменту проведення наради позивач позбавлений доступу до документів, офісної техніки, обладнання, а також запасів вугілля, що знаходяться в гірничих виробках в межах гірничого відводу позивача.

2. З жовтня 2014 силами відповідача без достатніх правових підстав велись гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянки надр, яка надана у користування позивачу за спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003 та актом про надання гірничого відводу №2724 від 24.12.2013. З дати проведення наради відповідач припиняє будь-які роботи у межах ділянки надр, яка надана у користування позивачу.

3. З жовтня 2014 року у господарській діяльності відповідача без достатніх правових підстав використовувалося обладнання, яке належить позивачу. З дати проведення наради відповідач припиняє будь-яке використання обладнання, яке належить позивачу.

4. З дати проведення наради всі підрозділи відповідача забезпечують працівникам позивача безперешкодний доступ до їх робочих місць в офісних та виробничих приміщеннях на території відповідача, а також до запасів вугілля, що знаходяться в гірничих виробках в межах гірничого відводу позивача.

37. За результатами спільного огляду гірничих виробок у межах гірничого відводу позивача встановлено, що 01.10.2014 до 01.11.2017 відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу позивача за періодами: з 01.10.2014 до 31.12.2014 на 130 тис. тонн, за 2015 рік на 1228 тис. тонн, за 2016 рік на 1139 тис. тонн, з початку 2017 до 01.10.2017 на 447 тонн, разом - 2944 тис. тонн.

38. Наказом №1 від 01.11.2017 "Про часткове поновлення господарської діяльності підприємства" з 01.11.2017 частково поновлено господарську діяльність позивача, утворено робочі комісії з відновлення первинної виробничої і бухгалтерської документації та проведення інвентаризації основних засобів, оборотних і необоротних активів, малоцінного майна та встановлення фактичної лінії виїмкових та підготовчих забоїв у межах гірничого відводу товариства.

39. Згідно з протоколом технічної наради від 09.01.2018 з розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу позивача у період 2014-2017 роки (узгоджено директором позивача та затверджено в.о. генерального директора відповідача) встановлено, що зменшення балансових запасів вугілля за період з 01.10.2014 до 31.12.2014 відбулось в результаті ведення відповідачем гірничих робіт з видобування вугілля і проведенню гірничих виробок в межах гірничого відводу, наданого в користування позивачу згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

40. Відповідно до сертифікату Донецької торгово-промислової палати №8206 від 13.08.2018 закінчено форс-мажорні обставини позивача за Договором з 31.10.2017.

41. За результатами проведення судової експертизи складено висновок №006-МОА/20, згідно з яким загальна вартість вугілля, видобутого в період з 08.11.2014 до 31.12.2015 в кількості 1892701,13 тонн за цінами, що визначені довідкою ДП "Держзовнішінформ", становить 2059027335,50 грн, а за цінами, що визначені у відповідних періодах у висновку експертів №17820/16-53/20019-16-46 від 04.05.2017 з використанням ціни, що визначена довідкою ДП "Держзовнішінформ" за періоди не охоплені висновком №17820/16-53/20019/16-46, становить 2051805510,90 грн. З урахуванням результатів дослідження підтверджена сума прогнозованого показника неотриманого прибутку - економічних втрат позивача за період з 08.11.2014 до 31.12.2015 становить 1106974635,00 грн.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

42. Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.01.2026, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026, у задоволенні позову відмовлено.

43. Судові рішення мотивовано тим, що неможливість отримання прибутку позивачем не ґрунтується виключно на підставі протиправних дій відповідача, а є наслідком захоплення територій невстановленими озброєними людьми та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільнодобувними роботами, а також неможливості видобування корисних копалин позивачем у період з 19.05.2015 до 25.12.2015 через зупинення дії наданого йому спеціального дозволу.

44. Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про непідтвердження належними та допустимими доказами розміру збитків, оскільки позивач здійснив його розрахунок без урахування витрат, які б він міг понести, якби не відбулось порушення його прав.

45. При цьому господарські суди розглянули позов у межах заявлених позивачем до передання справи на новий розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в загальному розмірі 1106974635 грн за період з 08.11.2014 до 31.12.2015.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

46. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

47. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287, пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

48. Позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням статей 46, 75, 99, 162 Господарського процесуального кодексу України через неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 18.10.2022 у справі №910/18639/21, від 23.08.2022 по справі №910/9375/21, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, від 12.03.2024 року у справі №922/5102/21, від 19.05.2026 у справі №911/136/17, від 30.05.2025 у справі №927/1431/23, від 04.06.2025 у справі №908/1817/23, від 20.05.2026 у справі №910/18509/21 (910/7889/23), від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 08.04.2021 у справі №761/41071/19, від 28.04.2021 у справі №908/522/20, від 11.06.2026 у справі №910/9735/25, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 31.05.2022 у справі №910/18584/20, від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18.

49. Позивач наголошує, що під час нового розгляду справи він відповідними заявами змінював лише кількісний показник (період) позовних вимог щодо вартості безпідставно набутого відповідачем майна, і таке збільшення не пов`язане зі зміною предмета чи підстав позову в первісній редакції. У зв`язку з наведеним позивач вважає необґрунтованим відхилення господарськими судами попередніх інстанцій заявлених ним клопотань про призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи, необхідної для визначення фактичного розміру та суми збитків (упущеної вигоди), завданих позивачу з урахуванням збільшення позовних вимог і визначених у клопотаннях питань.

50. Посилаючись, зокрема, на положення частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, позивач зауважує, що в ході розгляду цієї справи відповідач не заперечував факт ведення діяльності з видобутку вугілля у межах гірничого відводу позивача та обсяг видобутого вугілля за спірний період, у зв`язку з чим обставина порушення відповідачем права позивача є доведеною.

51. Позивач вважає, що в цій справі предметом спору як матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача є стягнення коштів, які в деліктних і в кондикційних правовідносинах є компенсаційним способом відновлення прав позивача, а господарський суд під час розгляду справи може самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, що виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму матеріального права, самостійно визначити, який спосіб захисту є належним та ефективним і вирішити спір по суті, керуючись змістом позовних вимог, якщо дійде висновку, що позивач неправильно обрав спосіб захисту. Натомість позивачу відмовлено у задоволенні позову виключно з підстав того, що він у своїх заявах по суті справи вдався до неправильної матеріально-правової кваліфікації спірних відносин, що є ігноруванням господарськими судами попередніх інстанцій принципу верховенства права, проявом надмірного формалізму, перешкодою в доступі позивача до правосуддя.

52. Позивач стверджує, що право власності на видобуті корисні копалини відчужене відповідачу не було, водночас факт зупинення дії спеціального дозволу в позивача не міг породити права відповідача на видобуток вугілля в пластах надр, що продовжували належати позивачу навіть в умовах тимчасової заборони на виконання робіт. Тому позивачу нанесено шкоду у вигляді зменшення майна, а саме вугілля, яке було видобуте відповідачем та не передано позивачу, що призвело до економічних втрат позивача. Оскільки відповідні дії вчинено відповідачем не відповідно до умов Договору, вони є кондикційними, адже збільшення майна відповідача відбулося за рахунок відсутності збільшення на стороні позивача.

53. Позивач заперечує проти доводів відповідача та третіх осіб про те, що надра є об`єктами права власності Українського народу, тому протиправне видобування корисних копалин з гірничого відводу, наданого в користування згідно зі спеціальним дозволом, не порушує права суб`єкта, якому такий дозвіл надано, посилаючись на положення статей 17, 24 Кодексу України про надра, зокрема, щодо права користувача розпоряджатися видобутими корисними копалинами.

54. Крім того, позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 23.10.2019 у справі №905/1025/18, які згідно з положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційну силу під час розгляду цієї справи, зокрема, щодо вартості вугілля з урахуванням загальношахтних витрат.

55. Позивач зазначає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та наданим позивачем обґрунтуванням, не з`ясували обставин, що мають значення для справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

56. Міністерство енергетики України (далі - Міненерго) та Офіс Генерального прокурора подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

57. Відзив Міненерго мотивовано тим, що позивач фактично не доводить неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального чи істотного порушення норм процесуального права, яке б вплинуло на правильність вирішення спору. Натомість більшість доводів позивача зводиться до незгоди з висновками господарських судів щодо встановлених фактичних обставин, оцінки доказів та юридичного значення окремих доказів, які були предметом дослідження під час розгляду справи.

58. Міненерго звертає увагу, що позивач не довів, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи й тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, враховуючи тимчасове зупинення дії наданого позивачу спеціального дозволу, а також наявність обставин непереборної сили, пов`язаних з проведенням АТО та втратою контролю над виробничими потужностями, що настали для позивача та відповідача, виробничі потужності яких перебувають за однією адресою.

59. Міненерго наголошує, що видобуте відповідачем кам`яне вугілля не можна розцінювати як майно позивача, оскільки згідно зі статтею 13 Конституції України надра є власністю Українського народу та у випадку незаконного їх видобутку можна завдати шкоду тільки довкіллю.

60. На переконання Міненерго, під час нового розгляду справи господарські суди першої та апеляційної інстанцій повністю виконали вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.02.2023. Водночас обов`язок суду самостійно надати належну правову кваліфікацію правовідносинам не означає обов`язку суду усувати недоліки доказування сторони або формувати замість неї належне правове обґрунтування позовних вимог. Тоді як посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України фактично є спробою змінити правову природу заявлених вимог. До того ж взаємовідносини між позивачем і відповідачем є договірними.

61. Офіс Генерального прокурора погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України щодо неприпустимості зміни предмету та підстав позову під час нового розгляду справи, а отже, про відсутність підстав для призначення повторної судової експертизи.

62. Водночас Офіс Генерального прокурора вважає обґрунтованим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову через недоведеність позивачем розміру збитків як обов`язкової складової для відшкодування майнової шкоди, оскільки саме відшкодування упущеної вигоди є предметом позову за первісними вимогами, тоді як застосування у цій справі принципу jura novit curia ("суд знає закони") є неприпустимим.

63. Також Офіс Генерального прокурора зазначає про безпідставність посилань позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2019 у справі №905/1025/18 як на преюдиційне для стягнення коштів у рахунок відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

64. Інші учасники справи у встановлений судом термін не подали відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

65. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

66. Предметом касаційного перегляду є судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, ухвалені за результатами вирішення спору щодо стягнення на користь позивача коштів, отриманих відповідачем внаслідок безпідставного та неправомірного здійснення гірничих робіт з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянок надр, наданих у користування позивачу.

67. Під час розгляду справи передусім виникло питання щодо розміру позовних вимог, предмета та підстав позову.

68. Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

69. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, на які послався позивач у касаційній скарзі.

70. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

71. Також до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України).

72. Однак у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України).

73. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

74. При цьому зміна позивачем розміру (збільшення або зменшення) первісно заявленої ним позовної вимоги майнового характеру внаслідок зміни (збільшення або зменшення) періоду нарахування відповідної заборгованості, заявленої до стягнення, за свою суттю є лише зміною матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, ціни позову, а не зміною предмета чи підстав позову, та не може вважатися додатковою вимогою. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в постановах від 23.08.2022 у справі №910/9375/21, від 18.10.2022 у справі №910/18639/21, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

75. Водночас частина 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України не містить застережень, які б обмежували можливість збільшення або зменшення розміру позовних вимог виключно первісним розглядом справи, тому реалізація позивачем права на подання заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог допускається, зокрема, під час нового розгляду справи, за умови дотримання процесуального строку, визначеного зазначеною нормою. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.03.2026 у справі №910/6986/21.

76. У цій справі ТОВ "Краснолиманське" заявило позов про відшкодування збитків (упущеної вигоди) від самовільного користування надрами в сумі 106375777,20 грн. У подальшому позивач заявою від 24.02.2020 збільшив позовні вимоги до 1259958977,20 грн, заявою від 15.04.2021 збільшив позовні вимоги до 5658812000,00 грн, а заявою від 22.09.2021 зменшив позовні вимоги до 1106974635,00 грн. При першому розгляді цієї справи господарські суди вирішили спір щодо позовних вимог саме в зазначеному розмірі 1106974635,00 грн, але судові рішення скасовано постановою Верховного Суду від 07.02.2023 із направленням справи на новий розгляд у повному обсязі.

77. Під час нового розгляду справи позивач подав заяву від 25.07.2023 про збільшення позовних вимог до 6070861634,16 грн та заяву від 31.01.2024 про зменшення позовних вимог до 4489894483,04 грн. Фактично позивач змінив період безпідставного використання відповідачем надр, за який має бути здійснено відшкодування: замість періоду з 08.11.2014 до 31.12.2015 визначив період з 08.11.2014 до 01.11.2017. При цьому незмінними лишилися матеріально-правова вимога про стягнення коштів та фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (зокрема спірна ділянка надр, твердження про неправомірне видобування відповідачем вугілля та непередання позивачу відповідного майнового результату тощо). Підготовче провадження у справі закрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2025.

78. Тобто позивач указаними заявами, поданими до закінчення підготовчого засідання суду під час нового розгляду справи, змінив (у бік збільшення) кількісний показник заявленої ним позовної вимоги майнового характеру у зв`язку зі зміною періоду, за який нараховано відшкодування за неправомірне використання відповідачем наданої позивачу ділянки надр без додаткового заявлення позовних вимог з іншим предметом та/або підставами. З огляду на таке новий розгляд цієї справи мав здійснюватися з урахуванням зміни розміру позовних вимог відповідно до заяв від 25.07.2023 і від 31.01.2024.

79. Проте господарські суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях розглянули позовні вимоги в розмірі 1106974635,00 грн (за період з 08.11.2014 до 31.12.2015) у зв`язку з тим, що Верховний Суд у постанові від 07.02.2023 зазначив про необхідність дослідження господарським судом під час нового розгляду справи доказів, якими позивач обґрунтовує заяву від 22.09.2021 про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач остаточно визначився з розміром упущеної вигоди (1106974635,00 грн). При цьому господарські суди послалися на положення статті 46 Господарського процесуального кодексу України, відсутність зміни фактичних обставин, які зумовили звернення позивачем із заявами про збільшення і зменшення позовних вимог під час нового розгляду, тоді як позивач не був позбавлений права та можливості одразу розрахувати розмір заборгованості за період з 08.11.2014 до 01.11.2017 і надати докази на підтвердження позовних вимог.

80. Такі процесуальні дії не відповідають положенням статті 46 Господарського процесуального кодексу України та викладеним правовим позиціям Верховного Суду щодо їх правильного застосування до подібних правовідносин. Зокрема, необхідно зауважити, що вказана норма пов`язує з фактичною зміною обставин можливість зміни під час нового розгляду справи лише предмета або підстав позову, а не розміру позовних вимог (без зміни його предмета та підстав). Водночас наявність у постанові суду касаційної інстанції вказівки про необхідність дослідження певних доказів не є достатньою підставою для висновку про передання справи на новий розгляд лише в частині конкретних позовних вимог, якщо це прямо не передбачено в резолютивній і мотивувальній частині постанови Верховного Суду.

81. Зазначене порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвело до того, що частина належно заявлених позовних вимог залишилася невирішеною.

82. Крім того, наведене порушення також призвело до відмови в задоволенні клопотаня позивача про призначення експертизи з тієї підстави, що його заявлення обумовлено саме зміною позивачем предмета позову та заявлення до стягнення нового розміру заборгованості за період з 08.11.2014 до 01.11.2017, тоді як у матеріалах справи вже наявний висновок експерта фактично з аналогічних питань за період з 08.11.2014 до 31.12.2015, і такий висновок є повним, містить відповіді на всі поставлені судом питання та не визнаний судом таким, що є неясним або суперечливим. Наведений мотив відхилення клопотаня є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному визначенні господарськими судами меж позову.

83. Верховний Суд вважає, що розгляд зазначених клопотань господарськими судами мав здійснюватися з урахуванням збільшення позивачем позовних вимог і належної правової кваліфікації спірних правовідносин, а задоволення або залишення без задоволення клопотань мало ґрунтуватися на належній перевірці наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, тобто чи дійсно відповідні обставини, задля з`ясування яких заявлено призначення експертизи, мають значення для справи, і для такого з`ясування необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право тощо. При цьому з огляду на положення пункту 2 зазначеної статті Кодексу слід було надати належну правову оцінку наявності висновку експертів №4459-4462 за результатами проведення комплексної судової та товарознавчої експертизи у справі №905/1025/18, поданого позивачем на підтвердження його позовних вимог.

84. У зв`язку з наведеним необхідно також зауважити, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях послалися, зокрема, на рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2019 у справі №905/1025/18 за позовом ТОВ "Краснолиманське" до ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" про відшкодування збитків у сумі 14106790,56 грн. Однак господарські суди не з`ясували предмет і підстави позову, період нарахування збитків у зазначеній справі тощо та не порівняли їх, відповідно, з предметом і підставами позову, спірним періодом у цій справі, що має істотне значення для правильного вирішення спору, враховуючи положення пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також встановлену в статті 61 Конституції України заборону щодо притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Позивач у касаційній скарзі стверджує, що в зазначеному судовому рішенні стягнуто з відповідача збитки, заподіяні позивачу за період з 01.11.2014 до 07.11.2014. Однак такі доводи потребують перевірки за змістом відповідного судового рішення зі з`ясуванням того, чи відповідає зазначений період тим позовним вимогам, що були фактично розглянуті в справі №905/1025/18.

85. Стосовно визначення предмета і підстав позову необхідно звернутися до усталеної правової позиції, зокрема, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

86. Згідно з наведеними у вказаних постановах висновками зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. На відміну від зазначеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зважаючи на таке, доповнення позову новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не є зміною підстав позову. Водночас незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, а посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

87. У зв`язку з наведеним господарський суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати при ухваленні рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

88. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі №917/1739/17 наголосила, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

89. У цій справі позивач заявив позов про відшкодування збитків (упущеної вигоди) від самовільного користування надрами. Однак у подальшому, зокрема, у письмових поясненнях та письмовому виступі до судових дебатів від 19.11.2025 позивач зазначив про кондикційну природу спірних правовідносин, врегульованих статтею 1212 Цивільного кодексу України, тобто виникнення їх внаслідок набуття, збереження відповідачем майна без достатньої правової підстави. Проте місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні не надав правової оцінки наведеним доводам позивача щодо правової кваліфікації спірних правовідносин сторін.

90. Залишаючи без змін зазначене рішення, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлений позивачем предмет позову сформульовано саме як вимогу про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, що визначає відповідний предмет доказування у справі, а посилання позивача під час нового розгляду справи на кондикційну природу спірних правовідносин не може розцінюватися як підстава для фактичної зміни предмета та правової конструкції позову після направлення справи на новий розгляд, що суперечить положенням статті 46 Господарського процесуального кодексу України та вказівкам Верховного Суду, наданим у постанові від 07.02.2023.

91. Верховний Суд вважає, що наведений висновок апеляційного господарського суду та неприйняття місцевим господарським судом до уваги доводів позивача про кондикційну природу спірних правовідносин суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування предмета і підстав позову із правовою кваліфікацією спору, яка має бути здійснена господарським судом під час розгляду справи, виходячи з принципу jura novit curia ("суд знає закони").

92. З урахуванням зазначеного відповідні аргументи позивача підлягали прийняттю до уваги або відхиленню господарським судом при здійсненні правової кваліфікації спору, виходячи саме з наявності або відсутності підстав для віднесення правовідносин, які виникли між сторонами, до кондикційних відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, з огляду на їх договірний чи позадоговірний характер, доведеність або недоведеність обставин набуття (збереження) відповідачем певного майна саме за рахунок позивача, відсутності правових підстав для цього тощо.

93. Зважаючи на твердження позивача про наявність у нього економічних втрат через зменшення майна, а саме вугілля, яке було видобуте відповідачем та не передано позивачу, зокрема, необхідним є дослідження обставин щодо: виникнення у позивача певного права на вугілля, яке видобуто відповідачем у спірний період, за доводами сторін, поза наявними між ними договірними правовідносинами, враховуючи правову природу надання в користування ділянки надр; виникнення у відповідача обов`язку передати позивачу видобуте вугілля відповідно до тих правовідносин, які склалися між ними у спірний період (враховуючи обставини захоплення територій невстановленими озброєними людьми, зупинення дії спеціального дозволу); присвоєння відповідачем видобутого вугілля та/або подальше відчуження з отриманням відповідної вигоди тощо. Такі обставини господарські суди попередніх інстанцій не досліджували.

94. Викладене надає достатні підстави для висновку про те, що викладені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження частково знайшли своє підтвердження, оскільки господарські суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили норми процесуального права, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах, і це призвело до неповного розгляду справи без надання належної правової оцінки усім вимогам і аргументам позивача, а також необґрунтованого відхилення клопотань позивача щодо встановлення обставин (про призначення експертизи).

95. Зважаючи на викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про залишення позову без задоволення. Такий висновок не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. І такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, виходячи з меж касаційного оскарження, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

96. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне відхилити викладені в касаційній скарзі аргументи щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок визнання неналежними та недостатніми доказів, які підтверджують факт ведення діяльності з видобутку вугілля та обсяги вугілля, видобутого на відповідній ділянці у спірний період. Наведені доводи позивача не ґрунтуються на змісті оскаржуваних судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) саме у зв`язку з тим, що визначальним при вирішенні такого спору є не лише факт здійснення видобутку, а також і належне доведення того, що позивач реально та гарантовано отримав би відповідний дохід за звичайних умов господарської діяльності, чого матеріали справи не підтверджують.

97. Тобто господарські суди попередніх інстанцій залишили позов без задоволення не у зв`язку з відхиленням обставин, визнаних відповідачем (щодо здійснення видобування вугілля на відповідній ділянці надр у спірний період тощо), а через недоведення позивачем факту заподіяння йому збитків унаслідок таких дій відповідача, позаяк самий лише факт зменшення балансових запасів корисних копалин не свідчить автоматично про виникнення у позивача права на стягнення збитків у заявленому розмірі.

98. При цьому господарські суди виходили з того, що неможливість отримання позивачем прибутку у спірний період не ґрунтується виключно на підставі протиправних дій відповідача, а передусім є наслідком захоплення територій невстановленими озброєними людьми та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільнодобувними роботами. Крім того, у період зупинення дії спеціального дозволу позивач був позбавлений права здійснювати видобуток корисних копалин, а отже не мав правових підстав для ведення господарської діяльності з видобутку вугілля у відповідний період.

99. Позивач у касаційній скарзі не спростував наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо неможливості отримання ним у спірний період прибутку внаслідок наведених обставин, не пов`язаних із діяльністю відповідача. Заперечення позивача в частині зупинення дії спеціального дозволу зводяться до того, що така обставина не могла породити права відповідача на видобуток вугілля в пластах надр, що продовжували належати позивачу, тобто по суті до зменшення запасів вугілля на відповідній ділянці надр. Наведене кореспондується з твердженням позивача про наявність у нього економічних втрат через зменшення майна, а саме вугілля, яке було видобуте відповідачем та не передано позивачу.

100. У наведеному контексті слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 07.02.2023, направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зауважив про необхідність з`ясування того, хто саме є потерпілим внаслідок видобування відповідачем кам`яного вугілля у межах шахти "Краснолиманська" у спірний період: позивач чи держава (через завдання шкоди природному середовищу), зважаючи на встановлення відповідних обставин щодо можливості передання (делегування) на користь відповідача прав (повністю або частково), наданих позивачеві спеціальним дозволом, чинності у спірному періоді спеціального дозволу тощо.

101. Направляючи справу повторно на новий розгляд, Верховний Суд також наголошує, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню лише в разі встановлення обставин щодо завдання втрат саме позивачу (зокрема у вигляді упущеної вигоди або безпідставного збагачення за його рахунок) внаслідок безпідставного видобутку вугілля відповідачем на відповідній ділянці надр у спірний період, зважаючи на правовий статус надр і наявних у них природних копалин та правовий статус видобутих ресурсів, зважаючи на конкретні правовідносини, які склалися між учасниками відповідних правовідносин (позивачем, відповідачем і державою як власником) у спірний період тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справу необхідно передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

103. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

104. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і залежно від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

105. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2026 відстрочено ТОВ "Краснолиманське" сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1177120,00 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Надання відстрочки не звільняє скаржника від обов`язку сплатити судовий збір, а лише змінює строк його сплати.

106. Оскільки за результатами касаційного перегляду судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд не здійснює остаточного розподілу судових витрат відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

107. Водночас у зв`язку із закінченням строку, на який було відстрочено сплату судового збору, враховуючи відсутність надання заявником доказів його сплати, несплачена сума судового збору за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ТОВ "Краснолиманське" в дохід Державного бюджету України.

108. Таке стягнення не є розподілом судових витрат між сторонами за результатами вирішення спору та не суперечить висновку про задоволення касаційної скарги. Остаточний розподіл судових витрат, понесених у судах усіх інстанцій, має бути здійснений судом за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 та рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2026 у справі №905/169/25(905/125/20) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87б, ЄДРПОУ 32281519) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1177120 (один мільйон сто сімдесят сім тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок. Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков