Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №215/834/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 19 серпня 2026 р.

Справа: №215/834/26

Суддя: Попов В. В.

Справа № 215/834/26

2/214/4675/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №10к-265 в розмірі 6 999 дол. США., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 квітня 2007 року між відповідачем та ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Кредитний договір №10к-265, відповідно до якого банком було надано кредитні кошти у розмірі 52 500 дол. США.

В забезпечення виконання кредитного зобов`язання між сторонами було укладено Іпотечний договір, за яким передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому, право вимоги за даним кредитним та іпотечним договорами було відступлене позивачу – ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест».

12 липня 2019 року внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки державним реєстратором комунального підприємств «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №32430991 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47820554 від 17.07.2019 року про право власності ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» на вищевказану квартиру.

24 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» уклало Договір купівлі-продажу зазначеного майна з ОСОБА_2

03 жовтня 2023 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, у рамках цивільної справи №523/5804/23, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі, а саме витребувано у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

01 липня 2025 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, у рамках цивільної справи №761/8713/25, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі та стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» грошові кошти, що були отримані за Договором купівлі-продажу майна у розмірі 456 599 грн. 46 коп.

У провадженні Шевченківського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ перебувало виконавче провадження №79366417 щодо виконання виконавчого листа №761/8713/25. На теперішній час вищезазначене виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним виконанням ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» зазначеного судового рішення.

Таким чином, виникла ситуація, що раніше здійснене ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового способу (стягнення на підставі іпотечної оговорки) не дало результату щодо задоволення майнових інтересів кредитора, а отже правові наслідки позасудового звернення стягнення ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» на предмет іпотеки на теперішній час є нечинними, адже вищезазначене рішення Суворовського районного суду м. Одеси фактично позбавило покупця іпотечного майна ОСОБА_2 права власності, що у свою чергу обумовило виникнення зобов`язальних відносин у ТОВ «Фінансова компанія«Алькор Інвест» перед покупцем щодо повернення грошових коштів, які були отриманні за результатом Договору купівлі-продажу зазначеного майна.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що на теперішній час зобов`язання між сторонами не припинили своє існування та позивач має право на звернення до відповідача з позовом щодо стягнення кредитної заборгованості у визначеному ним розмірі, для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлялась про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористалась своїм правом та через свого представника подала до суду відзив на позовну заяву з якого убачається, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже у матеріалах справи відсутні документи первинної бухгалтерської документації, а саме виписка з особових рахунків клієнта, які б дали можливість встановити факт здійснення господарської операції з видачі грошових коштів, руху коштів, а також факт неповернення таких коштів позичальником у відповідному розмірі. Також, позивачем не доведено виконання умов договору про відступлення права вимоги у частині оплати, що не дає можливості встановити обставину переходу до позивача прав кредитора.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої заперечення представника відповідача не заслуговують на увагу, позаяк рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у рамках цивільної справи №523/5804/23 вже встановлено факт існування Кредитного договору №10к-265 від 10.04.2007 року, укладання Іпотечного договору та забезпечення виконання кредитного зобов`язання, перехід права вимоги до позивача, виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас відповідач не навела жодного власного розрахунку, не зазначила, який саме розмір заборгованості, на її думку, є правильним, не надала жодного доказу повного або часткового виконання кредитного зобов`язання, не підтвердила здійснення будь-яких платежів на погашення кредиту та фактично обмежилась лише загальними твердженнями про необґрунтованість позову.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими обставини, які є предметом розгляду цієї справи не були встановлені іншим судом до цього. Разом з тим, у справі про витребування майна від добросовісного набувача предметом доказування були виключно обставини, що пов`язані з правомірністю звернення стягнення на предмет іпотеки, а також встановленням наявності чи відсутності права власності на спірне майно та сама можливість його витребування. А ось питання фактичної видачі кредитних коштів, виконання кредитного договору, правильності здійснених нарахувань, а також визначення розміру заборгованості не були предметом дослідження суду та не отримали правової оцінки у тій конкретній справі.

Інші заяви по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходили.

Так, судом установлено, що 10 квітня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем було укладено Кредитний договір №10к-265, відповідно до умов якого остання отримала на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредитні кошти у розмірі 52 500 дол. США, зі сплатою 11,2% річних.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, для обліку наданих кредитних ресурсів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно до п. 3.2 Кредитного договору, позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до 10 квітня 2022 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 610 дол. США.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, кредитні ресурси отримані позичальником за цим Договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 34,3 кв. м., житловою площею - 17,3 кв. м.

Згідно до п. 5.1 Кредитного договору, забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором є застава нерухомості (іпотека): однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 34,3 кв. м., житловою площею - 17,3 кв. м.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, додатковим забезпеченням зобов`язань за цим Договором є порука фізичної особи ОСОБА_3 , оформлена Договором поруки №639/07 від 10.04.2007 року, порука фізичної особи ОСОБА_4 , оформлена Договором поруки №640/07 від 10.04.2007 року.

Кожна сторінка Кредитного договору власноруч підписана відповідачем та представником ТОВ Банк «Фінанси та Кредит».

В забезпечення виконання кредитного зобов`язання, 10 квітня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1122, за умовами якого відповідач передає банку в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира має загальну площу 34,3 кв. м., і складається в цілому з однієї жилої кімнати, житловою площею 17,3 кв. м. Зазначена квартира передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором №10к-265 від 10.04.2007 року на суму 52 500 дол. США, строком до 10 квітня 2022 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 11,2 % річних,

23 квітня 2019 року між ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» права грошової вимоги до боржників ПАТ Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 23.04.2019 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №10к-265 від 10.04.2007 року.

Згідно до Додатку №2 до Договору про відступлення прав вимоги від 23.04.2019 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» перейшло право грошової вимоги до поручителів ОСОБА_3 за Договором поруки №639/07 від 10.04.2007 року та ОСОБА_4 за Договором поруки №640/07 від 10.04.2007 року.

З наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №460807600 від 19.01.2026 року, ОСОБА_5 з 24 березня 2023 року значиться власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі за №519 від 24.03.2023 року та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В.

03 жовтня 2023 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у цивільній справі №523/5804/23 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , витребувано майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1874136651101) з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Вирішено питання про стягнення судового збору.

З вказаного рішення убачається, що в обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 вказувала, що 10 квітня 2007 року між нею та ТОВ Банк «Фінанси та кредит» було укладено Кредитний договір №10к-265. В забезпечення виконання кредитного зобов`язання між сторонами було укладено Іпотечний договір, за яким передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, Суворовським районним судом м. Одеси установлено, що за Кредитним договором №10к-265 від 10.04.2007 року дійсно існувала заборгованість, яка не була погашена. Вищевказаний факт визнано сторонами, а тому не потребує доказуванню.

01 липня 2025 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справ №761/8712/25 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» у рахунок відшкодування витрат на придбання майна у розмірі 456 599 грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 4 565 грн. 99 коп.

З вищевказаного рішення установлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 року (справа №523/5804/23), було залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.10.2024 року та постановою Верховного Суду від 22.01.2025року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: ТОВ «Фінансова компанія Алькор Інвест» про витребування майна із чужого незаконного володіння, витребувано майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1874136651101), з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно ч.ч. 1,3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.ст. 610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, позивач звертаючись до суду із позовною заявою вказує, що розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №10к-265 від 10.04.2007 року становить 6 999 дол. США.

На підтвердження своїх доводів представник позивача надає суду розрахунок заборгованості з якого убачається, що заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню по тілу кредиту за Кредитним договором №10к-265 від 10.04.2007 року за період з 10 квітня 2020 року по 10 квітня 2022 року становить 6 999,84 дол. США.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно до п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №560/898/16-ц зроблено висновок, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України визначені у Положенні про організацію бухгалтерського обліку в банках України (далі Положення), затвердженому постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 (зі змінами), за яким бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання, розрахункові рахунки; операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку; первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (п.п. 41-46 Положення).

Відповідно до п.п. 51-52 Положення, первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі. Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

У постанові від 22.04.2024 року Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі №200/5647/18, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості не є первинним документом, та не дає можливості достовірно перевірити розмір нарахованого боргу.

По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні ст.ст. 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 року у справі №464/3214/16 (провадження №61-16156св21), від 09.08.2023 року у справі №266/4900/21 (провадження № 61-6798св23).

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи виписки з рахунку відповідача та будь-яких інших документів первинної бухгалтерської документації, суд вважає, що позивачем не доведено дійсний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №10к-265 від 10.04.2007 року, що становить предмет доказування у справі за даним позовом про стягнення заборгованості.

Разом із тим, суд також зауважує, що у разі відсутності у позивача доказів на підтвердження вищезазначених обставин, останній не скористався правом подати до суду клопотання про витребування таких доказів, оскільки в силу приписів ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Таким чином, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, враховуючи, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог, суд уважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні та у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 626, 627, 628, 638, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua