Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №910/6017/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: страхування

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №910/6017/26

Суддя: Демидов В.О.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2026Справа № 910/6017/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, будинок 22) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВАКУАТОР СЕРВІС" (03189, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43) про стягнення 67 686,86 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.05.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВАКУАТОР СЕРВІС" про стягнення 67 686,86 грн. та була передана 21.05.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як власник транспортного засобу винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 25.05.2026, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/6017/26 від 01.06.2026 була надіслана учасникам справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕВАКУАТОР СЕРВІС" в його електронний кабінет - 01.06.26 о 18:10 год.

Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію чи був у транспортного засобу FIAT SCUDO, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 31.01.2026 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - для приєднання до матеріалів справи.

11.06.2026 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація у відповідності до якої МТСБУ повідомило, що за результатами запиту інформації про чинний на дату 31.01.2026 договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу «FIAT SCUDO» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 , в ЄЦБД МТСБУ не виявлено.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.09.2025 між Товариством з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №209.25.12178 (надалі - Договір), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: Toyota RAV 4 Hybrid, державний номерний знак НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , 2022 року випуску.

31 січня 2026 року о 12 год. 40 хв. у місті Києві по вул. Братиславській, біля електроопори 34, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota RAV 4 Hybrid, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Fiat/Фіат Скудо, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.02.2026 в справі №754/1639/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу Toyota RAV 4 Hybrid, державний номерний знак НОМЕР_4 .

02.02.2026 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію.

02.02.2026 страхувальник звернувся до позивача із заявою щодо виплати страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО «АВТОСАМІТ УКРАВТО».

Відповідно до рахунку фактури №2026002070 та акту наданих послуг №2026002833 вартість ремонту транспортного засобу Toyota RAV 4 Hybrid, державний номерний знак НОМЕР_4 склала 67686,86 грн

Відповідно до складеного позивачем страхового акта №3.26.00466-1 від 10.02.2026 розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 67686,86 грн.

Згідно із платіжною інструкцією №6117166 від 10.02.2026 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСАМІТ УКРАВТО» в розмірі 67686,86 грн.

Позивач посилаючись на те, що згідно з інформацією з Централізованої бази даних МТСБУ, за результатами перевірки транспортного засобу FIAT SCUDO, VIN-код НОМЕР_1 , станом на дату ДТП 31.01.2026 о 23:59 чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не встановлено, оскільки пошук за вказаними параметрами не дав результатів.

Таким чином, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди відомості про належне страхове покриття цивільно-правової відповідальності за транспортним засобом відповідача були відсутні, що підтверджує обґрунтованість звернення Позивача з вимогою безпосередньо до ТОВ «Евакуатор Сервіс» як власника/володільця джерела підвищеної небезпеки.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивач посилаючись на те, що відповідач, як власник незастрахованого транспортного засобу FIAT SCUDO, VIN-код НОМЕР_1 , зобов`язана відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 67 686,86 грн.

Відповідно до правової позиції викладеної у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

Доказів того, що ОСОБА_2 перебував у трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом суду надано не було.

20.06.2024 набув чинності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №3720-IX та введений в дію з 01.01.2025.

Суд здійснює оцінку заявленим вимогам та застосовує норми законодавства чинного саме на момент вирішення спору.

Так, у спорах, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №3720-IX є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" N 3720-IX для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи.

Матеріали справи не містять доказів існування договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «FIAT SCUDO» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 , яким керувала винна у ДТП особа.

Також як убачається із відповіді МТСБУ, за результатами запиту інформації про чинний на дату 31.01.2026 договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу «FIAT SCUDO» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 , в ЄЦБД МТСБУ не виявлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" N 3720-IX МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Крім цього, відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо шкоду забезпеченому транспортному засобу потерпілої особи заподіяно транспортним засобом у випадках, передбачених пунктами 1, 3-5 частини першої статті 43 цього Закону, обов`язки страховика відповідальної особи покладаються на МТСБУ.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВАКУАТОР СЕРВІС" не є належним відповідачем у даній справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі N 372/51/16-ц).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як відповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі N 761/23904/19 та від 20.01.2021 у справі N 203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі як відповідач, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі N 754/16978/21).

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові та виключає необхідність Верховному Суду надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (близький за змістом висновок сформульований у пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі N 910/15792/20, постанові від 11.03.2025 по справі 916/4412/23).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Як вже зазначалось судом, за приписами процесуального законодавства заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися судом першої інстанції (і наслідком таких дій є розгляд справи спочатку) виключно за клопотанням позивача, тоді як у суду відсутня законодавчо встановлена можливість здійснити заміну неналежного відповідача належним за власною ініціативою без відповідного клопотання позивача.

Позивач під час розгляду справи своїм правом на заміну відповідача чи залучення співвідповідачів у справі шляхом подання відповідних клопотань у відповідності до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позаяк позивач під час розгляду справи в порядку приписів статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України будь-яких належних та допустимих доказів протиправної дії чи бездіяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" стосовно предмету позову не надав, а тому суд приходить до висновку про те, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" не є тією особою, яка має відповідати за даним позовом.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові.

Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua