Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №212/11569/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №212/11569/26

Суддя: Козлов Д. О.

Справа № 212/11569/26

2/212/7295/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, 3-я особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Фальковська Лариса Михайлівна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що власниками кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних долях по одній третій частині кожний. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 років чоловік позивачки, ОСОБА_2 , помер. При цьому він на день смерті був зареєстрований та проживав у кв. АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною, ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, що складається з 1/3 частки кв. АДРЕСА_1 . У зв`язку з військовою агресією проти України та введенням воєнного стану ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 в травні 2022 року були евакуйовані до м. Буча, де отримали довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та мешкали за однією адресою. Отже, вважала, що вона фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 без оформлення її нотаріально. Потім 26 травня 2026 року вона звернулась до приватного нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, внаслідок чого була відкрила спадкова справа. При цьому вона єдиний спадкоємець, оскільки її з ОСОБА_2 син ОСОБА_3 не звертався до нотаріуса із заявою для прийняття спадщини у встановлений законом строк. Однак 30 червня 2026 року нотаріус відмовила позивачці у вчиненні нотаріальних дій, оскільки за даними Спадкового реєстру вбачається наявність заповіту від імені спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного уповноваженою особою Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, реєстр № 17, спадковий реєстр № 64252019. Натомість, через те, що м. Соледар Бахмутського району Донецької області входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією встановлення місця знаходження архіву Соледарської міської ради невідомо, а документи нотаріального діловодства до правонаступника або іншого архіву не передавались та не були вивезені. Крім того оригінал заповіту ОСОБА_2 від 13.03.2019 року втрачено під час евакуації, а отримати дублікат заповіту не вбачається можливим, хоча за життя чоловік позивачки казав, що свою долю в кв. АДРЕСА_1 він заповідає саме ОСОБА_1 . Окрім того інформація щодо реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня. Таким чином просила суд визнати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, надавши заяву з проханням вирішити справу за її відсутності, прохаючи при цьому суд заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області у судове засідання також не з`явився, надавши заяву з проханням вирішити спір за відсутності представника відповідача на розсуд суду згідно із вимогами закону.

Третя особа, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином, до суду не з`явилась, не надавши суду заяв по суті справи чи будь-яких клопотань.

Суд при цьому зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що неявка у судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому на підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання про можливість провести розгляд справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного обґрунтування.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 29 травня 2024 року, вбачається, що Бучанський відділ ДРАЦС у Бучанському районі Київської області склав актовий запис № 451 від 27 травня 2024 року, за яким вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Буча.

На підставі свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 28 травня 2024 року Бучанським відділом ДРАЦС у Бучанському районі Київської області, актовий запис № 2 від 6 лютого 1976 року, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружились, внаслідок чого позивачці було присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 11 лютого 2002 року, виданого відділом з управління комунальною власністю Артемівської міської ради Донецької області № 17985, яке було зареєстроване 15 лютого 2002 року в КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» за записом в реєстровій книзі під № 14-2872, вбачається, що на праві спільної сумісної власності співвласниками квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 40,2 кв. м., житлова площа 26 кв. м.) зазначені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується технічним паспортом на таку квартиру, складену на ОСОБА_2 .

Крім того за обліковими даними КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 03.07.2026 року № 07/32 вбачається, що станом на 31.12.2012 року право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 40,2 кв. м., житлова площа 26 кв. м.) зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 лютого 2002 року, виданого відділом з управління комунальною власністю Артемівської міської ради Донецької області № 17985, яке було зареєстроване 15 лютого 2002 року в КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» за записом в реєстровій книзі під № 14-2872.

В той же час за інформацією від 12.08.2026 року з Державного реєстру речових прав та з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що відсутні відомості щодо права власності на кв. АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на спірну квартиру набувалось в порядку, який існував на час оформлення на неї права власності, тобто станом на 2002 рік.

Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

Суд також зазначає, що на підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, які були чинними на момент набуття права власності на спірну нерухомість позивачем, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна шляхом проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна державними комунальними підприємствами - бюро технічної інвентаризації, де власники незалежно від форми власності проводили державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна в обов`язковому порядку на підставі правовстановлюючих документів.

Отже, станом на день виникнення у спадкодавця права власності на спадкове майно процедура реєстрації прав на нерухоме майно передбачала реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад, факт чого підтверджується проведенням Артемівським бюро технічної інвентаризації реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого речового права.

Таким чином державна реєстрація права спільної сумісної власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 лютого 2002 року, виданого відділом з управління комунальною власністю Артемівської міської ради Донецької області № 17985, яке було зареєстроване 15 лютого 2002 року в КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації», на кв. АДРЕСА_1 підтверджується реєстрацією такого права власності за довідкою КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 03.07.2026 року відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого речового права.

Згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Суд встановив, що спадкова справа 53/2026 внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була заведена приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу, Фальковською Л. М., за заявою спадкодавця, ОСОБА_1 , від 26 травня 2026 року.

Однак відповідно до постанови від 30.06.2026 року приватний нотаріус, ОСОБА_6 , відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачці, оскільки за даними Спадкового реєстру вбачається наявність заповіту від імені ОСОБА_2 від 13.03.2019 р., посвідченого вповноваженою особою Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, реєстр № 17, спадковий реєстр № 64252019, а також оскільки інформація щодо реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1 за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня. При цьому м. Соледар та м. Бахмут Донецької області входять до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, тому доступ до архівів неможливий та не можна отримати дублікат заповіту.

Отже, судом було встановлено, що з метою оформлення спадщини позивачка подала до нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , внаслідок чого була заведена спадкова справа, в межах якої нотаріусом було перевірено підстави для спадкування майна померлого позивачкою за ч. 3 ст. 1268 ЦК, а також фактично встановлено відсутність інших спадкоємців.

При цьому за ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, тому відсутність активних дій осіб, які б вважали себе спадкоємцями у даному випадку, свідчить про реалізацією ними права не приймати спадщину за заповітом чи за законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 року по справі № 752/3435/16.

Суд зазначає при цьому, що м. Соледар та м. Бахмут на теперішній час відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), відноситься до територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

На підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 в разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370 ЦК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Таким чином суд встановив, що частка спадкодавця ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтвом про право власності на житло від 11 лютого 2002 року, виданого відділом з управління комунальною власністю Артемівської міської ради Донецької області № 17985, на квартиру АДРЕСА_1 становить саме 1/3 частку.

Отже судом було встановлено, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом першої черги після смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак через обставини, що не залежать від неї, не отримала в поза судовому порядку свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку квартиру АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи, що до позивачки перейшли спадкові права померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , то таким чином ОСОБА_1 успадкувала право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного вмотивування, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 (загальна площа 40,2 кв. м., житлова площа 26 кв. м.) в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, 3-я особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Фальковська Лариса Михайлівна, – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 40,2 кв. м., житлова площа 26 кв. м.), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , а мешкає в АДРЕСА_3 .

Відповідач: Соледарська міська рада Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ: 04052873, місцезнаходження: м. Соледар, вул. Паркова 3-А.

Суддя: Д. О. Козлов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua