Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №902/575/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. Cправа № 902/575/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс", 38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Терешки, вул. Шевченка, будинок 11В, ідентифікаційний код юридичної особи 34364539

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Західна Інвестиційна Компанія", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, кабінет 227, ідентифікаційний код юридичної особи 45472507

про стягнення 278 721,01 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Фесенко Ю.О., згідно ордеру

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 28.04.2026 надійшла позовна заява № 28-04/26/Д від 28.04.2026 (вх. № 634/26 від 28.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Західна Інвестиційна Компанія" про стягнення за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року 395 000,00 гривень заборгованості, 14 421,36 гривень штрафу згідно пункту 6.6. договору та 1 395,63 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 04.05.2026 суд постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2026 до суду від позивача надійшла заява (уточнена позовна заява) № б/н від 12.05.2026 (вх. № 01-30/4828/26 від 12.05.2026) з додатками, зокрема платіжним документом про сплату судового збору.

За змістом позовної заяви у новій редакції позивач просить стягнути заборгованість за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року у розмірі 278 721,01 гривень, з яких: 260 000,00 гривень основного боргу, 17 000,94 гривень штрафу згідно пункту 6.6. договору та 1 720,07 гривень 3% річних.

У заяві № 18-05/26-Д від 18.05.2026 (вх. № 01-30/5061/26 від 18.05.2026) представник позивача зауважив, що у прохальній частині позовної заяви в уточненій редакції допущено технічну помилку при зазначенні заявленої до стягнення суми основного боргу, тому правильною сумою заявленої до стягнення суми основного боргу просив вважати 260 000,00 гривень. До заяви долучено також довідку банку щодо поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс".

Ухвалою від 18.05.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/575/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2026 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 16.06.2026 закрито підготовче провадження у справі № 902/575/26, призначено справу № 902/575/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 02.07.2026 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 02.07.2026 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/575/26 по суті до 12:30 год. 07.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.07.2026 до суду від позивача надійшла заява № 28-07/26-Д від 28.07.2026 (вх. № 01-30/7645/26 від 28.07.2026) про виправлення описки, у якій зазначено про допущення позивачем описки при зазначенні заявлених позовних вимог у позовній заяві у новій редакції та вказано про стягнення штрафу тоді як правильною є вимога про стягнення 17000,94 гривень пені та позовними вимогами є вимоги про стягнення за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року у розмірі 278 721,01 гривень, з яких: 260 000,00 гривень основного боргу, 17 000,94 гривень пені згідно пункту 6.6. договору та 1 720,07 гривень 3% річних.

28.07.2026 до суду від позивача надійшла заява № 29-07/26-Д від 29.07.2026 (вх. № 01-30/7706/26 від 29.07.2026) про розподіл судових витрат із документами на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений ухвалою суду від 02.07.2026, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не находило.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Західна Інвестиційна Компанія" про стягнення за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року у розмірі 278 721,01 гривень, з яких: 260 000,00 гривень основного боргу, 17 000,94 гривень пені згідно пункту 6.6. договору та 1 720,07 гривень 3% річних.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 12 лютого 2026 року між ТОВ "ТК Західна інвестиційна компанія" та ТОВ "Транспортна компанія "ДАВ Транс" укладено договір № 1202/26 на транспортне експедиційне обслуговування, згідно з пунктом 1.1. якого передбачено, що ТОВ "ТК "ДАВ Транс", діючи за дорученням і за рахунок коштів ТОВ "ТК Західна інвестиційна компанія", в межах даного договору надає послуги з організації перевезення власним та найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень.

Позивач зазначив, що ТОВ "ТК "ДАВ Транс" на виконання умов договору №1202/26 від 12.02.2026 на перевезення вантажів у повному обсязі та належним чином виконало взяті на себе зобов`язання щодо організації перевезення власним та найманим вантажним транспортом обумовленого таким договором вантажу, без порушення встановлених строків, таким чином виявляючи добросовісність у виконанні договірних зобов`язань, натомість ТОВ "ТК Західна інвестиційна компанія" належним чином не виконало умови такого договору в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за надані послуги, що фактично спонукає до врегулювання спірних правовідносин виключно в судовому порядку, застосовуючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав ТОВ "ТК "ДАВ Транс" шляхом стягнення такої суми заборгованості із застосуванням відповідальності за порушення договірних зобов`язань, передбачених як умовами такого договору, так і норм діючого законодавства України.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв`язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

12 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" (далі - виконавець, позивач) то Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Західна Інвестиційна Компанія" (далі - замовник, відповідач) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 (далі - договір) (т. 1 а.с. 12-14).

Згідно з пунктом 1.1. договору виконавець, діючи за дорученням за рахунок коштів замовника, в межах даного договору надає послуги з організації перевезення власним та найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що на підставі цього договору виконавець надає одну aбo кілька з таких послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і зарубіжних країн на підставі відповідних заявок поданих замовником; проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу в рамках виконання умов цього договору; бере участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, і вирішує з замовником претензійні питання; за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

За умовами пункту 2.2. договору ціна, терміни та інші умови перевезення обмовляються в заявці замовника, яка є невід`ємною частиною цього договору. Допускається отримання заявки по факсимільному зв`язку з наступним наданням оригіналу заявки.

Пунктами 3.1., 3.1.1.-3.1.8. договору виконавець зобов`язується: письмово, протягом 8 годин підтвердити прийом заявки до виконання (пункт 3.1.1. договору); забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого в заявці вантажу, в узгоджений заявкою сторонами термін (пункт 3.1.2. договору); слідувати інструкціям замовника, що стосуються маршруту проходження, митної обробки, прикордонних переходів (пункт 3.1.3. договору); негайно інформувати замовника про будь-які затримки і проблеми, що виникають при транспортуванні вантажу (пункт 3.1.4. договору); своєчасно, в терміни, обумовлені в заявці, здійснити перевезення вантажу (пункт 3.1.5. договору); здійснити перевезення відповідно до чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також умовами цього договору (пункт 3.1.6. договору); надати замовнику всі необхідні з боку виконавця документи (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, податкова накладна в електронному вигляді, CMR) (пункт 3.1.7. договору); надавати належне сприяння при виконанні всіх необхідних обстежень та перевірок. Вживати необхідних заходів, з метою недопущення розголошення про замовника інформації, що є конфіденційною (пункт 3.1.8. договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.2.1.-3.2.3. договору замовник зобов`язується не пізніше, ніж за три дні до відвантаження, передавати виконавцю заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, зазначених у цьому договорі. Надати документ, який свідчить про певні властивості вантажу (пункт 3.2.1. договору); погоджувати з виконавцем ставки на кожну з послуг, що надаються або на сукупність послуг, що надаються в цілому. Узгодження ставки (ставок) вартості послуги (послуг) здійснюється шляхом підписання заявки / заявок (пункт 3.2.2. договору); своєчасно, у повному обсязі і в строки, обумовлені цим договором, проводити розрахунки з виконавцем (пункт 3.2.3. договору).

Згідно з пунктами 4.1., 4.1.1. договору ціни за цим договором встановлені в гривнях. Ціна включає в себе винагороду виконавця, а також вартість послуг третіх осіб у разі залучення таких для виконання умов цього договору.

За змістом пунктів 4.2., 4.3. договору ціни, які відповідають конкретним перевезення (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою однотипних перевезень) і вказуються в кожній заявці на транспортування вантажу. Заявка підписується обома сторонами і є невід`ємною частиною цього договору. У разі, якщо ціна зафіксована на момент підписання договору, то зміна тарифів закріплюється шляхом підписання додаткової угоди до договору. Ціни є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що оплата за надані послуги виконавцем здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем замовнику рахунку протягом 14-х банківських днів з дати вивантаження вантажу на склад вантажоодержувача, якщо інше не обумовлено в заявці, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 4.5. договору послуги, що надаються виконавцем, оформляються актом виконаних робіт, який підписується і затверджується обома сторонами, протягом 10 днів після завершення перевезення.

За умовами пункту 6.6. договору у разі прострочення платежу вартості послуг перевезення згідно з умовами даного договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.1. договору, сторони мають право здійснювати оперативний обмін документацією в рамках виконання умов цього договору (рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт) шляхом направлення їх іншій стороні по електронній пошті, з обов`язковим наданням оригіналів документів протягом 3-х календарних днів, за винятком подачі заявки на перевезення, обмін інформацією по якій, здійснюється до п.2.2. справжньої угоди.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами i діє до 31.12.2026 (пункт 10.1. договору).

Як зазначено позивачем та вбачається із матеріалів справи, у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Західна Інвестиційна Компанія" заявки (№ 7 від 16.02.2026 року, № 8 від 16.02.2026 року, № 9 від 19.02.2026 року, № 10 від 19.02.2026 року, № 11 від 23.02.2026 року, № 12 від 23.02.2026 року, № 14 від 26.02.2026 року, № 13 від 26.02.2026 року, № 14 від 26.02.2026, № 15 від 02.03.2026 року) на здійснення перевезення вантажів (напіварка з бетону (до 22тн.Д/Ш/В 13 м/3,2м/1м) по маршруту с.Щирець (Львівська область) – м.Умань (Черкаська область) з датою навантаження відповідно 19.02.2026, 18.02.2026, 19.02.2026, 20.02.2026, 23.02.2026, 23.02.2026, 26.02.2026, 26.02.2026, 02.03.2026. Вартість перевезення за кожною із вказаних заявок становить 45 000,00 гривень (т. 1 а.с. 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43).

Згідно товарно-транспортних накладних №Т100007 від 19.02.2026 року, №Т100011 від 18.02.2026 року, №Т100006 від 19.02.2026 року, №Т100001 від 21.02.2026 року, №Т1000011 від 23.02.2026 року, №Т100009 від 23.02.2026 року, №Т100006 від 26.02.2026 року, №Т100009 від 26.02.2026 року, №Т100012 від 02.03.2026 року вантажовідправником ТОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" здійснено навантаження вантажу - Напіврама Нр-1 на автомобілі автомобільного перевізника ТОВ "ТК "ДАВ Транс" та відповідно 20.02.2026, 19.02.2026, 20.02.2026, вказаний вантаж був доставлений до місця розвантаження місто Умань та переданий представнику вантажоодержувача ТОВ "ТК Західна Інвестиційна Компанія" (т. 1 а.с. 22 зворот, 23, 25 зворот, 26, 28 зворот, 29, 31 зворот, 32, 34 зворот, 35, 37 зворот, 38, 40 зворот, 41, 43 зворот, 44).

На виконання умов договору, позивачем у період з 19.02.2026 року сформовано та надіслано на електронну пошту відповідача рахунки (№ 54 від 19.02.2026, № 56 від 20.02.03.2026, № 57 від 20.02.03.2026, № 65 від 23.02.03.2026, № 67 від 24.02.2026, № 68 від 24.02.2026, № 74 від 27.02.2026, № 75 від 27.02.2026, № 83 від 05.03.2026) на оплату наданих послуг та акти надання послуг № 54 від 19.02.2026, № 56 від 20.02.03.2026, № 57 від 20.02.03.2026, № 65 від 23.02.03.2026, № 67 від 24.02.2026, № 68 від 24.02.2026, № 74 від 27.02.2026, № 75 від 27.02.2026, № 83 від 05.03.2026, всього на суму 405 000,00 гривень (т. 1 а.с. 21, 21 зворот, 24, 24 зворот, 27, 27 зворот, 30, 30 зворот, 33, 33 зворот, 36, 36 зворот, 39, 39 зворот, 42, 42 зворот, 45-49).

Вказані рахунки на оплату, акти надання послуг також надіслано позивачем на поштову адресу відповідача, про що свідчать експрес-накладні ТОВ "Нова Пошта" №59001590817386 від 02.03.2026 року, № 59001587748835 від 26.02.2026 року, № 59001581744294 від 19.02.2026 року, № 59001597852896 від 10.03.2026 року (т. 1 а.с. 50, 119 зворот).

25.03.2026 року позивачем надіслано на адресу ТОВ "ТК Західна інвестиційна компанія" претензію-вимогу № 2 про сплату заборгованості за надані послуги та сплату пені з долученими до претензії заявками, ТТН, рахунками на оплату та актами надання послуг за договором №1202/26 від 12.02.2026 року, які отримані відповідачем 01.04.2026 року (т. 1 а.с. 52-53 зворот).

01.04.2026 року позивачем повторно надіслано на адресу ТОВ "ТК Західна інвестиційна компанія" претензію-вимогу № 3 про сплату заборгованості за надані послуги та сплату пені за договором, яку було отримано відповідачем 07.04.2026 року (т. 1 а.с. 54-55).

Як убачається із матеріалів справи, згідно платіжної інструкції № 1304 від 27.02.2026 відповідачем сплачено на користь позивача 10000,00 гривень із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно рахунка на оплату № 54 від 19.02.2026". Відповідно до платіжної інструкції № 250 від 04.05.2026 відповідачем сплачено на користь позивача 45000,00 гривень із призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку № 74 від 27.02.2026", платіжної інструкції № 249 від 05.05.2026 відповідачем сплачено на користь позивача 45000,00 гривень із призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку № 75 від 27.02.2026", платіжної інструкції № 385 від 09.05.2026 відповідачем сплачено на користь позивача 45000,00 гривень із призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку № 67 від 24.02.2026" (т. 1 а.с. 93 зворот, 128-129).

Доказів оплати ТОВ "ТК Західна Інвестиційна Компанія" наданих ТОВ "ТК "ДАВ Транс" послуг згідно актів та рахунків № 54 від 19.02.2026р на суму 35000,00 гривень, № 56 від 20.02.2026р на суму 45000,00 гривень, № 57 від 23.02.2026р на суму 45000,00 гривень, № 65 від 23.02.2026р на суму 45000,00 гривень, № 68 від 24.02.2026р на суму 45000,00 гривень, № 83 від 05.03.2026р на суму 45000,00 гривень матеріали справи не містять.

У зв`язку із не оплатою відповідачем наданих транспортно-експедиторських послуг, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року заборгованості у розмірі 278 721,01 гривень, з яких: 260 000,00 гривень основного боргу, 17 000,94 гривень пені згідно пункту 6.6. договору та 1 720,07 гривень 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року заборгованості у розмірі 278 721,01 гривень, з яких: 260 000,00 гривень основного боргу, 17 000,94 гривень пені згідно пункту 6.6. договору та 1 720,07 гривень 3% річних.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме надання позивачем послуг перевезення, їх прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 ЦК України).

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Положеннями абзаців 2, 3 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Положеннями пункту 2.1.1. договору визначено, що на підставі цього договору виконавець надає послуги, зокрема, з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і зарубіжних країн на підставі відповідних заявок поданих замовником.

Відповідно до пункту 4.4. договору оплата за надані послуги виконавцем здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем замовнику рахунку протягом 14-х банківських днів з дати вивантаження вантажу на склад вантажоодержувача, якщо інше не обумовлено в заявці, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 4.5. договору послуги, що надаються виконавцем, оформляються актом виконаних робіт, який підписується і затверджується обома сторонами, протягом 10 днів після завершення перевезення.

Судом установлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача надано транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу за маршрутом смт. Щирець; Львівська обл., Львівський р-н - м. Умань, вул. Київська.

Перевезення та передача вантажу вантажоодержувачу підтверджується оформленими належним чином товарно-транспортними накладними та після завершення рейсу актами надання послуг (т. 1 а.с. 21-53, 91-122).

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Позивачем надіслано на електронну адресу відповідача рахунки № 54 від 19.02.2026, № 56 від 20.02.03.2026, № 57 від 20.02.03.2026, № 65 від 23.02.03.2026, № 67 від 24.02.2026, № 68 від 24.02.2026, № 74 від 27.02.2026, № 75 від 27.02.2026, № 83 від 05.03.2026 на оплату наданих послуг та акти надання послуг № 54 від 19.02.2026, № 56 від 20.02.03.2026, № 57 від 20.02.03.2026, № 65 від 23.02.03.2026, № 67 від 24.02.2026, № 68 від 24.02.2026, № 74 від 27.02.2026, № 75 від 27.02.2026, № 83 від 05.03.2026, а також надіслано вказані рахунки та акти на поштову адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи експрес-накладними ТОВ "Нова Пошта" та описом вкладення до поштового відправлення № 3603936267367 АТ "Укрпошта".

Отримання вказаних рахунків та актів відповідачем підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 3603936267367 АТ "Укрпошта" із відміткою отримання поштового відправлення (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 260 00000 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів сплати заборгованості за надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування у розмірі 260 000,00 гривень матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування у сумі 260 000,00 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору на транспортно-експедиційне обслуговування №1202/26 від 12.02.2026 року в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг транспортно-експедиційного обслуговування, а тому позивач обґрунтовано звернулася з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 260 000,00 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 260 000,00 гривень.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 000,94 гривень пені згідно пункту 6.6. договору та 1 720,07 гривень 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями пункту 6.6. договору сторони погодили, що у разі прострочення платежу вартості послуг перевезення згідно з умовами даного договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі умов договору позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за визначений позивачем період. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 17 000,94 гривень.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді нарахування за кожен день прострочення за кожним рахунком у межах визначеного позивачем періоду складає 16 430,12 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 16 430,12 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 570,82 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Із розрахунку позивача вбачається, що 3% річних нараховані позивачем за кожним рахунком за період визначений позивачем. Сума нарахованих позивачем 3% річних складає 1720,07 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням дати виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при здійсненні нарахувань позивачем не враховано, що за рахунками № 65 від 23.02.2026, № 67 від 24.02.2026, № 74 від 27.02.2026 прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг виникло відповідно 14.03.2026, 17.03.2026 та 20.03.2026.

Здійснивши перерахунок 3% річних за визначений позивачем період, з урахуванням дати виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання становить 1694,81гривень 3% річних.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково у розмірі 1 694,81 гривень 3% річних, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 25,26 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 260 000,00 гривень основного боргу, 16 430,12 гривень пені, 1694,81 гривень 3% річних, в іншій частині позову про стягнення 570,82 гривень пені та 25,26 гривень 3% річних слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 208 від 12.05.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 3 344,65 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 344,65 гривень розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 337,63 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7,02 гривень слід покласти на позивача.

Позивачем також просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 гривень.

Розглянувши матеріали справи, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та попередньо планує понести у зв`язку із розглядом справи, що складається з суми сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

Докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу подані представником позивача до розгляду справи по суті разом заявою від 29.07.2026, отже докази на підтвердження понесених позивачем витрат подані в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії ВІ № 1283911 від 28.04.2026 та ордеру серії ВІ № 1397522 від 28.07.2026, виданими Адвокатським об`єднанням "Правовий Компроміс" представництво інтересів позивача у справі № 902/575/26 здійснював адвокат Стасовський Микола Васильович та адвокат Фесенко Юлія Олександрівна.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги № 16/04/26 від 16.04.2026 (далі - договір) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАВ Транс" та Адвокатським об`єднанням "Правовий Компроміс", акт прийому-передачі наданих юридичних послуг № 1 від 02.07.2026.

За умовами пункту 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та домовленістю між сторонами щодо представництва та захисту прав й законних інтересів клієнта при досудовому та судовому врегулюванні спору щодо стягнення коштів з ТОВ "ТК Західна Інвестиційна Компанія ", юридична адреса 21036, місто Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 13, каб. 227, Код ЄДРПОУ 45472507, за невиконання умов договору №1202/26 від 12.02.2026 року на транспортне експедиційне обслуговування, в межах повноважень, визначених нормами діючого законодавства України, в тому числі представництво інтересів клієнта в Господарському суді Вінницької області при розгляді справи про стягнення заборгованості у зв`язку із невиконанням умов договору про транспортне експедиційне обслуговування №1202/26.

Пунктом 4.1. договору визначено, що юридична допомога, що надається адвокатським об`єднанням оплачує у гривнях. Загальна вартість послуг за цим договором становить 20 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.3. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, шо підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується загальний обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість.

Згідно пункту 7.1. цей договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання.

02.07.2026 сторонами підписано акт прийому-передачі наданих юридичних послуг № 1, відповідно до умов якого виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги:

- надання консультацій щодо правових підстав для стягнення з ТОВ "ТК Західна Інвестиційна Компанія" на користь ТОВ "Транспортна компанія "ДАВ ТРАНС" грошових коштів у зв`язку із невиконанням умов договору про транспортне експедиційне обслуговування №1202/26;

- аналіз судової практики та норм діючого законодавства щодо можливості стягнення ТОВ "ТК Західна Інвестиційна Компанія" на користь ТОВ "Транспортна компанія "ДАВ ТРАНС" грошових коштів у зв`язку із невиконанням умов договору про транспортне експедиційне обслуговування №1202/26 з урахуванням проаналізованих документів, наданих клієнтом та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості;

- підготовка уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості з проведенням додаткових розрахунків та подача її до Господарського суду Вінницької області;

- прийняття участі в судових засіданнях 16.06.2026 року та 02.07.2026 року в режимі відео-конференції.

Згідно з пунктом 2 акту цим актом сторони стверджують, що послуги надані якісно та у встановлений строк на суму 20 000, 00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.).

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наразі, відповідного клопотання відповідачем не заявлено та не спростовано вимог позивача в цій частині.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським об`єднанням "Правовий компроміс" послуг з професійної правничої допомоги позивачу у справі № 902/575/26 та згідно з наявними у матеріалах справи документами підтверджується надання Адвокатським об`єднанням "Правовий компроміс" зазначених у договорі послуг.

Із поданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість послуг на правничу допомогу визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 20 000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/575/26 у сумі 20 000,00 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 20 000,00 гривень.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 958,00 гривень покладаються на відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42,00 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Західна Інвестиційна Компанія" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, кабінет 227, ідентифікаційний код юридичної особи 45472507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ Транс" (38762, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Терешки, вул. Шевченка, будинок 11В; ідентифікаційний код юридичної особи 34364539; НОМЕР_1 у АБ "Укргазбанк", МФО 320478) 260 000,00 гривень основного боргу, 16 430,12 гривень пені, 1 694,81 гривень 3% річних, 3 337,63 гривень судових витрат на сплату судового збору та 19 958,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 570,82 гривень пені та 25,26 гривень 3% річних - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7,02 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42,00 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 21 серпня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.